Рішення

від 18.06.2015 по справі 914/1277/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015 р. Справа № 914/1277/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів) до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Діком ЛТД» (м.Львів) про:стягнення 15191 грн. 24 коп. (з яких: 4251,79 грн. - основний борг; 1931,48 грн. - 3% річних; 5586,23 грн. - інфляційні; 3421,74 грн. - пеня)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Герасименко В. С.

Представники:

Позивача:Луцик С. В. - представник (довіреність від 18.12.2014 р. № 502-4144/2) Відповідача:не з'явився

04.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1324 поступила позовна заява від Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діком ЛТД» про стягнення 15191 грн. 24 коп. (з яких: 4251,79 грн.- основний борг; 1931,48 грн. - 3% річних; 5586,23 грн.- інфляційні; 3421,74 грн. - пеня).

Ухвалою суду від 21.04.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14.05.2015 р.

14.05.2015 р. до суду за вх. № 19789/15 від представника позивача поступила довідка про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Ухвалою суду від 14.05.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 18.06.2015 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив.

До суду повернувся конверт з ухвалою суду від 21.04.2015 р. про порушення провадження у даній справі, котрий були адресовані на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (вул. Олени Степанівни, 35-Б, м. Львів, 79018) з посиланням підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» за закінченням терміну зберігання (долучено до матеріалів справи). Ухвала суду від 14.05.2015 р. про відкладення розгляду даної справи на 18.06.2015 р. надсилалась відповідачу на вказану адресу та станом на час розгляду справи не повернуто відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

07.07.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго», яке відповідно до п. 1.1. Статуту перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діком ЛТД» (відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 64807 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

За умовами Договору енергопостачальна організація (позивач) здійснює постачання електроенергії споживачу (відповідачу) в обсязі, передбаченому договором, а відповідач зобов'язаний оплачувати спожиту ним електричну енергію шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни (пп.1, 2, 4 Договору).

Як стверджує позивач, в порушення умов Договору, відповідач не оплатив спожитої електроенергії та станом на 01.02.2015 р. у відповідача рахується заборгованість за спожиту електроенергію на загальну суму 28651,90 грн. Вказаний борг виник у відповідача у зв'язку з не оплатою рахунків за листопад 2011 року, травень 2012 року, березень 2013 року та січень 2014 року. Зазначене твердження позивача не спростовано відповідачем.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. у справі № 914/908/13-г стягнуто з ТзОВ «Діком ЛТД» на користь ПАТ «Львівобленерго» заборгованість за спожиту електроенергію згідно виставлених рахунків за листопад 2011 року та травень 2012 року на суму 24400,11 грн., а також пеню, 3% річних та інфляційні нараховані на вказану суму за період з 01.12.2011 р. по 11.06.2013 р.

Предметом даного позову є заборгованість відповідача за спожиту електроенергію згідно рахунків за березень 2013 року на суму 2545,86 грн. та за січень 2014 року на суму 1705,93 грн.

Рахунки на оплату заборгованості за спожиту електричну енергію надсилались відповідачу, що підтверджується поштовими квитанціями та списком згрупованих поштових відправлень (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи). Однак, відповідач отримані рахунки у строк, вказаний в самих рахунках та у п. 7 Додатку № 2 до Договору, не оплатив.

Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем згідно виставлених рахунків за березень 2013 року та січень 2014 року становить 4251,79 грн. Зазначена сума боргу за спожиту електроенергію обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1931,48 грн. 3% річних, 5586,23 грн. інфляційних та 3421,74 грн. пені.

У підпункті 1.12. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені та інших нарахування, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивачем нараховано 1931,48 грн. трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії за період часу з 01.07.2012 р. по 30.11.2014 р. виходячи з боргу, який сформовано з наростаючим підсумком. При обрахунку, позивачем не враховано, що стягнення трьох відсотків річних по 31.01.2013 р. заявлялось та було розглянуто господарським судом в мажах справи № 914/908/13-г, що відображено у рішенні господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. Отже, провадження у справі в частині стягнення 430,17 грн. трьох відсотків річних, нарахованих за період з 01.07.2012 р. по 31.01.2013 р. підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Крім того, при обрахунку трьох відсотків річних, позивачем неправильно враховано період нарахування у квітні 2013 року, оскільки позивач нарахував три відсотки річних за кількість днів прострочки платежу 30 днів, тоді як слід було враховувати 27 днів, так як заборгованість по рахунку за активну енергію за березень 2013 р. слід було сплатити до 03.04.2013 р. Відтак, до стягнення з відповідача підлягають 1500,68 грн. трьох відсотків річних, а в частині стягнення 0,63 грн. трьох відсотків річних слід відмовити.

Позивачем нараховано 5586,23 грн. інфляційних за прострочення оплати за період 01.07.2012 р. по 30.11.2014 р. виходячи з боргу, який сформовано з наростаючим підсумком. При обрахунку, позивачем не враховано, що стягнення інфляційних по 31.01.2013 р. заявлялось та було розглянуто господарським судом в мажах справи № 914/908/13-г, що відображено у рішенні господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. Оскільки сукупний індекс інфляції за період з 01.07.2012 р. по 31.01.2013 р. (період, нарахування інфляційних по якому було предметом розгляду в межах справи № 914/908/13-г) був менше 100% та становив 99,90%, позивачем не заявлено до стягнення інфляційних за вказаний період у даній справі. Крім того, позивачем не враховано, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Отже, розрахунок інфляційних слід проводити з 01.02.2013 р. по 03.04.2013 р. на суму боргу 24400,11 грн., з 04.04.2013 р. по 31.03.2014 р. на суму боргу 26945,97 грн. та з 01.04.2014 р. по 30.11.2014 р. на суму боргу 28651,90 грн. Сукупний індекс інфляції за період з 01.04.2013 р. по 03.04.2013 р. становив 99,90 %, за період з 04.04.2013 р. по 31.03.2014 р. - 103,40 %, а за період з 01.04.2014 р. по 30.11.2014 р. - 117,70 %. Таким чином, розрахована судом сума інфляційних за вказані періоди становлять 5989,04 грн. Оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційних у розмірі 5586,23 грн., суд задовольняє позов в частині стягнення інфляційних у заявленій позивачем сумі.

Позивачем нараховано 3421,74 грн. пені за період з 01.06.2014 р. по 30.11.2014р., виходячи з боргу у розмірі 28651,90 грн. Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Прострочення виконання зобов'язання відповідача по оплаті за спожиту електроенергію згідно рахунків за листопад 2011 року та травень 2012 року на суму 24400,11 грн. встановлено ще у рішенні господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. у справі № 914/908/13-г. Прострочення виконання зобов'язання відповідача по оплаті за спожиту електроенергію згідно рахунку за березень 2013 року на суму 2545,86 грн. почалось з 04.04.2013 р., а згідно рахунку за січень 2014 року на суму 1705,93 грн. з 04.02.2014 р. Відтак, протягом обраного позивачем періоду, нарахування пені на заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію згідно рахунків за листопад 2011 року, травень 2012 року та березень 2013 року здійсненню не підлягає. Стягненню з відповідача підлягає пеня, нарахована протягом обраного позивачем періоду на заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію згідно рахунку за січень 2014 року у розмірі 63,05 грн. В частині стягнення пені на суму 3358,69 грн. слід відмовити.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно із п. 5.1. Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Договором про постачання електричної енергії від 07.07.2009 р. № 64807 передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по оплаті вартості спожитої електроенергії у виді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 4.2.1. Договору).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У підпункті 2.5 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати боргу, який є предметом даного спору, не представив.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діком ЛТД» про стягнення 15191 грн. 24 коп. (з яких: 4251,79 грн. - основний борг; 1931,48 грн. - 3% річних; 5586,23 грн. - інфляційні; 3421,74 грн. - пеня) підлягають задоволенню в частині стягнення 11401 грн. 75 коп. (з яких: 4251,79 грн. - основний борг; 1500,68 грн. - 3% річних; 5586,23 грн. - інфляційні; 63,05 грн. - пеня).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 07.04.2015 р. № 5266 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 626, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 174, 175, 193, 275, 230, 232 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 80, 82,83, 84, 85 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діком ЛТД» про стягнення 15191 грн. 24 коп. (з яких: 4251,79 грн. - основний борг; 1931,48 грн. - 3% річних; 5586,23 грн. - інфляційні; 3421,74 грн. - пеня) - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діком ЛТД» (вул. Олени Степанівни, 35-Б, м. Львів, 79018; ідентифікаційний код 14331692) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (вул. Козельницька, буд. 3, м. Львів, 79026; ідентифікаційний код 00131587) 11401 грн. 75 коп. (з яких: 4251,79 грн. - основний борг; 1500,68 грн. - 3% річних; 5586,23 грн. - інфляційні; 63,05 грн. - пеня) та 1827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 430 грн. 17 коп. 3% річних - припинити.

4. В задоволенні позову в частині стягнення 3359 грн. 32 коп. (з яких: 0,63 грн. - 3% річних; 3358,69 грн. - пеня) - відмовити.

5. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 червня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.