Рішення

від 16.06.2015 по справі 922/2694/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р.Справа № 922/2694/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Омельченко К.А.

розглянувши справу

за позовом Заступник прокурора Харківської області м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області м.Харків до Харківська міська рада, м. Харків , Реєстраційна служба ХМУЮ, м. Харків , Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОК"ЖБК"Титан" про зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення за участю сторін:

прокурор - Зливка К.О.

1 відповідач - не з*явився

третя особа - не з*явилась

2 відповідач - Стецик Н.В.

3 відповідач - не з*явився

третя особа - не з*явилась

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовом в якому просить суд визнати незаконним та скасувати п. 27 додатку 1 до рішення 33 сесії 5 скликання "Про надання земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 № 85/09; визнати недійсним державний акт від 27.08.2010 серія ЯЕ № 485065 на право власності на земельну ділянку, площею 1,3737 га, кадастровий номер 6310136600:08:001:0056, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка, 1, виданий ОК "ЖБК "ТИТАН"; визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №321070600015 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку; визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кєсян К.С. про державну реєстрацію прав від 18.07.2013 №4108118 на земельну ділянку; витребувати з незаконного володіння ТОВ "ВЕСТ ОИЛ ГРУП" та передати Харківській міській раді земельну ділянку площею 1,3737 га з кадастровим номером 6310136600:08:001:0056, про що скласти акт прийому-передачі; зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності 18.07.2013 №1716485. Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідачів.

Харківська міська рада надала відзив на позов та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки , оскільки вважає, що позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, про що докладніше викладено у відзиві на позов ( а.с.139-149) .

ТОВ "Вест Ойл Груп" надало клопотання про застосування терміну позовної давності. ( а.с.127-128) та відзив на позов в якому не погоджується із доводами та обгрунтуванням позовної заяви прокурора про що докладніше викладено запереченнях та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог ( а.с.152-157) .

Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції надала заперечення на позовну заяву та просить суд припинити провадження в частині вимог звернутих до реєстраційної служби, оскільки на даний час законодавчо чітко визначена процедура внесення змін та скасування записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з посиланням на ч.2.ст.26 Закону України"Про державну реєстрацію речових доказів на нерухоме майно та їх обтяження" ( а.с.114-118).

Державна інспекція сільського господарства в Харківській області просить суд розглянути справу за наявними матеріалами у справі, про що заявила відповідне клопотання ( а.с.125).

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Прокуратурою Харківської області у лютому 2015р. встановлено, що рішенням 33 сесії Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. 85/09 ОК "ЖБК "Титан", м. Харків (третя особа на стороні відповідача) надано земельну ділянку загальною площею 1,3737 га ,( кадастровий номер 6310136600:08:001:0056) розташовану за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка,1, що посвідчується Державним Актом про право власності серії ЯЕ№ 85065, за кадастровим номером 6310136600:08:001:0056. за рахунок земель житлової та громадянської забудови для будівництва об*єкту зі зміною функціонального призначення під житлову забудову ( а.с.62).

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю т право постійного користування землею, договір оренди землі № 321070600015.

19.05.2009 року Управлінням Держземагенства у м. Харкові погоджено технічне завдання на виконання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Технічну документацію складено ТОВ "Геодезичною фірмою "СХМ", відповідно до якої, передбачено надати у приватну власність ОК "ЖБ" Титан" для будівництва та подальшої експлуатації об*єкту під житлову забудову по вул. Стрілківка, 1 у Київському районі м. Харкова земельну ділянку загальною площею 1,3737 га. ( а.с.58 - 61).

Судом встановлено наступне, що Рішенням 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2009 р. 89/09, яким ОК "ЖБК "Титан", м. Харків (третя особа) надано земельну ділянку загальною площею 1,3737 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка,1, прийнято усупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

Відповідно до ч.1 ст.41 Земельного Кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

В силу ст.133 Житлового Кодексу України ,ст.135 Житлового Кодексу України та абз.1 п.8 Примірного статуту громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу (далі -ЖБК) і одержати в ньому квартиру; до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до ст.137 ЖК житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Згідно зі ч.б ст.137 ЖК та абз.2 п.4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз.2 п.5, п.5 ,абз.2 п.7 абз.1, п.45 , абз.1 п.74 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу; число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік; до членів ЖБК приймаються особи віком до З0 років; громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов; контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів.

Суд вважає, що при вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово - будівельного кооперативу : ст.7 Законом України "Про кооперацію" або Житловим кодексом України та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України "Про кооперацію") та спеціальний (Житловий кодекс України та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правовових актів.

До аналогічного висновку прийшла колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішення від 14.03.2013 у справі № 5002-22/1870-2012.

Як свідчать матеріали справи ОК "ЖБК "Титан" створено всупереч вимогам вищевказаних правових норм, а саме вимог ст.ст.133, 135, 137 ЖК та Примірного статуту, зокрема всупереч ч.б ст.137 ЖК Протокол № 1 від 08.12.2008 року установчих зборів засновників та список членів кооперативу не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради.

В порушення вимог ст.135 Житлового Кодексу та абз.1 п.8 Примірного статуту члени кооперативу, не потребують поліпшення житлових умов. На момент прийняття зазначеного рішення Харківської міської ради та станом натепер вони на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов не перебували, що підтверджується листом Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.03.2015 №05/1-670.( а.с.38).

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень Харківської міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як вбачається із матеріалів справи , спірна земельна ділянка була безоплатно передана у власність третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача на підставі положень ст.41 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до ст.94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

Пунктом 1 розділу I Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 р. № 186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Відповідно до ст.137 ЖК України житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.б ст.137 ЖК та абз.2 п.4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до абз.2 п.5 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу.

Відповідно до п.5 Примірного статуту, число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир в житловому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в міста Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Відповідно до абз.2 п.7 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються особи віком до 30 років.

Відповідно до абз.1 п.45 Примірного статуту громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов.

Відповідно до абз.1 п.74 Примірного статуту контроль за діяльністю житлово- будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що ОК "ЖБК "Титан" створено із порушенням вищевказаних норм.

Так, третя особа, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Титан"" згідно статуту створений в організаційно-правовій формі обслуговуючого кооперативу (п.1.1.).

Відповідно до ст.2 Закону України "Про кооперацію" обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Таким чином, ОК "ЖБК "Титан" фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК України та ст.41 ЗК України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим його фактична мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.

Стаття ж 41 Земельного кодексу України, на підставі якої було ухвалене спірне рішення, передбачає можливість надання земельних ділянок не обслуговуючим, а лише житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам.

Як вбачається зі статуту ОК "ЖБК "Титан" та протоколу установчих зборів засновників № 1 від 08.12.2008 р. даний кооператив не створено при виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст.137 ЖК.

Також всупереч ч. 6 ст.137 та абз.2 п.4 Примірного статуту рішення про створення ОК "ЖБК "Титан" (протокол №1 установчих зборів засновників від 08.12.2008, І а.с. 56) не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, в той час як статут кооперативу зареєстровано (І а.с. 41-54) .

В порушення вимог ст.135 ЖК України та абз.1 п.8 Примірного статуту члени кооперативу, а саме: Дударенко Власта Валеріївна, Босенко Костянтин Валентинович, Босенко Олена Семенівна на момент прийняття зазначеного рішення Харківської міської ради на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, не перебували. Доказів про те що вказані особи перебували на такому обліку в матеріалах справи не міститься та сторонами до суду не надано.

Крім цього, в порушення п.5 примірного статуту, з урахуванням того, що число членів кооперативу не визначено виконавчим комітетом Харківської міської ради, число його членів не повинно бути менше п'яти.

Згідно з п.3.1 статуту ОК "ЖБК "Титан" формально було створено з метою забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва житлових будинків. Так, 18.07.2013 року Максимович Руслан Олегович продав спірну земельну ділянку площею 1,3737 га що розташована за адресою вул.Стрілківка,1 у м. Харкові кадастровий номер 6310136600:08:001:0056, про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки що зареєстрований в реєстрі за № 400 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ( а.с.155-158).

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про те, що спірне рішення (п.27-27.4 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів" №85/09 від 29.04.2009) є незаконним.

При цьому суд враховує, що відповідач-1 Харківська міська рада вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення мала можливість, і в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК"ЖБК"Титан", мала переконатись у додержанні третьою особою порядку його створення та у відповідності його вимогам чинного законодавства, що розгулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам. Цього відповідачем-1 Харківської міською радою зроблено не було.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідачі доказів на спростування викладених обставин та висновків суду не надали.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд враховує також, що до такого ж висновку прийшла колегія суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах Верховного Суду України під час прийняття постанови від 17.04.2014 №21-195а 14.

Відповідно до ч.І ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

До аналогічних висновків неодноразово приходила колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішень від 15.07.2014 у справі №922/291/13-г, від 15.10.2013 у справі №901/1432/13, від 14.03.2013 у справі №5002-22/1870-2012, від 19.04.2012 у справі №5002-4/3060-2011 та багатьох інших.

Вирішуючи заяву відповідача -2 про застосування наслідків пропущення прокурором строку позовної давності, суд керується наступним.

Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 роз'яснено, що у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Відповідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Щодо строку позовної давності , прокурор пояснив, що , останній дізнався про порушення вимог чинного законодавства лише у березні 2105 року у ході вивчення даних веб-сайту Харківської міської ради щодо розміщення рішень сесій упродовж 2008-2015 років та ознайомлення з правовстановлюючими документами ОК"ЖБК "Титан" у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського МУЮ та реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції. Так прокурор пояснив, що початок перебігу позовної давності слід рахувати з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт порушення вимог земельного законодавства. Викладене свідчить про те, що порушення порядку передачі земельної ділянки ОК"ЖБК"Титан" прокуратурою області виявлено у березні 2015 року.

Зокрема, вказані дані отримано з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.03.2015 року, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області , органів реєстрації та податкової інспекції - 25.03.2015 року.

Стосовно вимоги про визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кєсян К.С. про державну реєстрацію прав від 18.07.2013 року № 4108118 на земельну ділянку.

У відповідності до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Сторонами в господарському процесі є особи, між якими виник спір з матеріального правовідношення. Особи, які можуть бути позивачами і відповідачами у господарському процесі, зазначені в ст. 1 ГПК, а саме підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (підприємства та організації), а у випадках, передбачених законодавством України, також державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат». Статтею 50 Закону № 3425-XII передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Закон № 3425-XII поділяє об'єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.

При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 Закону № 3425-XII нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кєсян К.С., не є стороною даного господарського спору , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у відповідності до ст. 27 ГПК України, прокурором не залучався.

На підставі викладеного, суд відмовляє в частині позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса Харківського Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кєсян К.С. про державну реєстрацію прав від 18.07.2013 року № 4108118 на земельну ділянку .

Щодо вимоги про витребування з незаконного володіння ТОВ"ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" та передання Харківській міській раді земельної ділянки площею 1,3737 га з кадастровим номером 6310136600:08:001:0056. на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 18.07.2013 року, вона підлягає задоволенню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 317, ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Згідно вимог ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними є правочини, спрямовані на використання всупереч закону державної власності, незаконне заволодіння ним.

Частиною третьою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, якими, зокрема, є постанови Кабінету Міністрів України (частина четверта статті 4 цього Кодексу). Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963, чинним на час прийняття зазначених актів Кабінету Міністрів України, також передбачалося, що цивільні права й обов'язки виникають, зокрема, з адміністративних актів (стаття 4 цього Кодексу).

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частиною першою статті 648 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В силу приписів ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, вимоги щодо витребування з незаконного володіння ТОВ"ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" та передання Харківській міській раді земельної ділянки площею 1,3737 га з кадастровим номером 6310136600:08:001:0056 підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов*язання Реєстраційної служби Харківського МУЮ внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності 18.04.2013 року № 1716485.

При здійсненні функцій з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, керується Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-1V від 01.07.2004р., Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013р., Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1141, іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

У відповідності до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

У п.1 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого

Указом Президента України 06.04.2011 р. N 401/2011, державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Відповідно до п.1.1 Положення про реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції, затвердженого наказом Харківського міського управління юстиції 26.01.2012р. №29/02 та погодженого головою Державної реєстраційної служби України, реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції підпорядковується Державній реєстраційній службі України і безпосередньо реєстраційній службі Головного управління юстиції у Харківській області та є структурним підрозділом територіального органу Міністерства юстиції України.

Вказаним Положенням визначено права, завдання та функції реєстраційної служби, з яких не вбачається наділення Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції правами юридичної особи чи правом на представництво інтересів юридичної особи в суді (господарському суді).

За приписами п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

За приписами п.4.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Враховуючи суд встановив, що Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції не є юридичною особою, та підлягає припиненню провадження у справі в цій частині.

Даної позиції притримується і Вищий господарський суд України у постанові від 09.07.2014 року у справі за № 922/3287/13.

Стосовно клопотань відповідача-1 про залишення позову без розгляду та припинення провадження у справі, суд зазначає, що вказані питання вирішуються не за клопотанням учасників судового процесу, а у відповідності до норм ст. ст. 80, 81 ГПК України, що містять вичерпний перелік обставин за яких суд може залишити позов без розгляду, припинити провадження у справі. З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення у визначений строк дійсно виконане не було, проте станом на даний час рішення не скасоване ні відповідачем, ні в судовому порядку, а відтак залишається чинним. Тому підстав для тверджень про відсутність предмету спору наразі немає. Відтак, немає і підстав для припинення провадження у справі чи залишення позову без розгляду, у відповідності до норм ст. ст. 80, 81 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Таким чином судові витрати у даній справі, які складаються з 1.218,00грн. судового збору, покладаються на відповідачів у розмірі 609,00 грн. з кожного, та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України, оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.6, 13, 14, 19, Конституції України, ст. ст. 21, 256, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 41, 116 Земельного кодексу України, ст.1,2,33,44,80 п. 1,82-85 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п. 27 додатку 1 до рішення 33 сесії Харківської міської ради 5 скликання №85/09 від 29.04.2009 "Про надання юридичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів".

Визнати недійсним державний акт від 27.08.2010 серія ЯЕ № 485065 на право власності на земельну ділянку, площею 1,3737 га, кадастровий номер 6310136600:08:001:0056, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Стрілківка, 1, виданий ОК "ЖБК "ТИТАН";

Визнати недійсним запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №321070600015 щодо державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку;

Витребувати з незаконного володіння ТОВ "ВЕСТ ОИЛ ГРУП" та передати Харківській міській раді земельну ділянку площею 1,3737 га з кадастровим номером 6310136600:08:001:0056, про що скласти акт прийому-передачі;

В частині позовних вимог щодо зобов'язаня Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності 18.07.2013 №1716485 - провадження припинити.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 609,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ТОВ "Вест Ойл Груп" ( м. Луцьк, вул. Кременецька,38 Волинської області код ЄДРПОУ 32269816) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 609,00 грн. судового збору.

В іншій частині - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.06.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова