Рішення

від 18.06.2015 по справі 924/582/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2015 р.Справа № 924/582/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, м. Хмельницький

до 1. Терешовецької сільської ради, с. Терешівці Хмельницького району Хмельницької області

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Агросервіс", с. Водички Хмельницького району Хмельницької області

про визнання незаконним та скасування рішення сесії Терешовецької сільської ради Хмельницького району від 29.01.2015 р. №4 "Про затвердження договору оренди земель (невитребувані паї) між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс";

визнання недійсним договору оренди землі від 15.01.2015 р., укладеного між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) загальною площею 161,77 га

за участю представників сторін:

від позивача: Мединська А.В. - за довіреністю № 40/03-1489/15 від 12.05.2015 р.

від відповідача - Терешовецької сільської ради: Коцюбинський М.А. - за довіреністю № 203 від 15.05.2015 р. (присутній в судовому засіданні 17.06.2015 р.)

Малик Т.М. - виконуюча обов'язки сільського голови (рішення Терешовецької сільської ради № 2-32/2015 від 31.03.2015 р.) (присутня в судовому засіданні 17.06.2015 р.)

від відповідача - ТОВ "Поділля-Агросервіс": Новокщонова О.М. - за довіреністю від 05.05.2015 р. (присутня в судовому засіданні 17.06.2015 р.)

від прокуратури: Василенко Д.М. - за посвідченням № 031768 від 26.01.2015 р.

Рішення приймається 18.06.2015 р., оскільки в судовому засіданні 17.06.2015 р. оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: прокурор Хмельницького району в інтересах держави в особі позивача звернувся до відповідачів з позовом про визнання незаконним та скасування рішення сесії Терешовецької сільської ради Хмельницького району від 29.01.2015 р. №4 "Про затвердження договору оренди земель (невитребувані паї) між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс" та визнання недійсним договору оренди землі від 15.01.2015 р., укладеного між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) загальною площею 161,77 га.

Обгрунтовуючи позовні вимоги положеннями ст. ст. 1, 122 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", вказує, що органом, уповноваженим державою здійснювати розпорядження нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками за межами населених пунктів на території Терешовецької сільської ради, є Хмельницька районна державна адміністрація. Тому, приймаючи рішення від 29.01.2015 р. №4 "Про затвердження договору оренди земель (невитребувані паї) між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс", Терешовецька сільська рада перевищила свою компетенцію всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зазначає, що Терешовецькою сільською радою при укладенні договору від 15.01.2015 р. та прийнятті рішення від 29.01.2015 р. №4 не була дотримана процедура надання земельних ділянок у користування, визначена ст. 123 Земельного кодексу України, та вимоги ст. 124 Земельного кодексу України. Посилається на ст. ст. 203, 204, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

У письмових поясненнях від 27.05.2015 р. прокурор, посилаючись на ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України, аналізуючи ч. 2 ст. 5 та ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", стверджує, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду, а повноваження щодо передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок розподіляються між названими органами залежно від місця розташування таких ділянок. Зокрема, договір оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в межах населених пунктів укладають відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Наголошує, що в даному випадку були порушені права позивача як розпорядника земельними ділянками, а також права щодо використання земельних ресурсів відповідно до положень земельного законодавства.

У поданих у судовому засіданні поясненнях від 16.06.2015 р. прокурор з приводу посилання відповідачів на те, що з 01 січня 2013 р. внаслідок внесення відповідних змін до Земельного кодексу України районні державні адміністрації взагалі втратили повноваження передавати в оренду будь-які земельні ділянки сільськогосподарського призначення (у т. ч. ті, що відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок), зазначає, що в пунктах "а", "ж" ст. 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Тобто, повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин не обмежуються лише Земельним кодексом України, а можуть визначатися й іншими законами України. Вказує, що зміни до Земельного кодексу України, які внесено Законом України від 06.09.2012 р. №5245 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" щодо повноважень розпорядження землями не торкнулися невитребуваних земельних ділянок (часток (паїв)). Оскільки земельні частки (паї) не відносяться ні до земель державної, ні до комунальної власності, повноваження щодо надання цих земель у користування запишись у районних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Позивач у письмових поясненнях від 17.06.2015 р. та повноважний представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на положення ст. ст. 2, 3, 5, 9, 8, 13 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" № 720 від 08.08.1995 р.

Відповідач - Терешовецька сільська рада у відзиві на позов від 27.05.2015 р. та повноважні представники в судових засіданнях проти позовних вимог заперечили. Вказують, що Терешовецькою сільською радою укладено договір оренди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 року "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)", згідно з якою нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських рад, селищних, чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду. Зазначає, що невитребувана земельна частка (пай) - це умовна земельна частка, яка закріплена за певною людиною, що з певних причин не підтвердила своє право власності. Тому доходить висновку, що земельна частка (пай) не може бути віднесена до земель державної чи комунальної власності, оскільки особами, що мають право на отримання у власність земельної частки (паю) є фізичні особи, а органам місцевого самоврядування та місцевим органам державної влади законодавчо надано право тимчасового розпорядження земельними частками (паями), оскільки непередання земельних часток (паїв) призвело б до використання без відповідного нарахування та сплати коштів до бюджету. Тому з метою раціонального використання землі, яка є основним національним багатством та джерелом хоч невеликих надходжень до бюджету сільської ради, було заключено договір оренди тимчасово терміном на 11 місяців. Орендна плата, за умовами договору, перераховується на рахунок сільської ради щомісячно у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земель. При цьому посилається на положення ст. 134 Земельного Кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)", Постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 року "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)".

Відповідач - ТОВ "Поділля-Агросервіс" у відзиві на позов (заперечення на позовну заяву від 05.05.2015 р.) та повноважний представник в судових засіданнях позовні вимоги не визнає. Зокрема, зазначає, що до набрання чинності Законом України №5245 від 06.09.2012 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (набрав чинності 01.01.2013 року) до повноважень районних державних адміністрацій було віднесено також і право розпорядження земельними ділянками державної власності за межами населених пунктів. Однак, з 01 січня 2013 року повноваження передавати в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності було передано центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, якими на сьогоднішній день є Державне агентство з земельних ресурсів України та його управління (ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Посилаючись на лист Державного агентства з земельних ресурсів України № 28-28-0.17-20018/2-13 від 28 листопада 2013 року, робить висновок, що земельна ділянка та земельна частка (пай) не є тотожними поняттями, а тому положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини, пов'язані з передачею в оренду земельних ділянок, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв)" вважає, що розмежування чи визначення обсягу повноважень в частині розпорядження невитребуваними частками (паями) між місцевими радами та місцевими державними адміністраціями не встановлено, а, отже, сільські, селищні, міські ради чи районні державні адміністрації мають рівні повноваження щодо передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв).

Посилаючись на ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ч. 1. ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв)", наголошує, що невитребуваний земельний пай - це умовна земельна частка, яка закріплена за певною людиною, що з якоїсь причини не підтвердила своє право власності, і можливо з поважних причин не отримала земельний сертифікат. Тобто, земельна частка (пай) не може бути віднесена до земель державної чи комунальної власності, оскільки особами, що мають право на отримання у власність земельної частки (паю) є фізичні особи, а органам місцевого самоврядування та місцевим органам державної влади законодавчо надано лише право тимчасового розпорядження земельними частками (паями). Звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4, ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документом, що підтверджує право власності на нерухоме майно, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно або витяг з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження і зауважує, що до позову позивачем не надано жодного доказу того, що спірні земельні частки (паї) є об'єктом державної власності.

Проводячи системний аналіз ст. 134 Земельного кодексу України та ст. 19 Конституції України, стверджує, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється без проведення земельних торгів, що передбаченні статтею 124 Земельного кодексу України, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Вважає, що оскільки положеннями чинного законодавства України не передбачено обов'язковість проведення земельних торгів при передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв), то позивачем безпідставно здійснено посилання на положення статтей 123, 124, 134 Земельного кодексу України, в зв'язку з чим законні підстави для визнання договору недійсним в зв'язку з порушенням порядку передачі землі в оренду (без проведення земельних торгів) відсутні. Також зазначає, що позивачем жодним чином не визначено, не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави або загрози інтересам держави, та не доведено наявності порушень або загрози таких порушень, тобто не доведено наявність предмета позову взагалі.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

15.01.2015 р. між Терешовецькою сільською радою в особі сільського голови (орендодавець) та ТОВ "Поділля-Агросервіс" (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (невитребувані паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться с. Редвинці та Терешівці (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.1 договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 161,77 га, в тому числі рілля - 161,77 га.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 2731589,50 грн. (п. 2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що він укладений на одинадцять місяців, але дія договору припиняється щодо конкретної земельної ділянки з моменту отримання її власником державного акту на право власності на цю земельну ділянку.

Орендна плата встановлюється орендарем у розмірі 5%. Орендна плата вноситься щомісячно (п. п. 4.1 - 4.3 договору).

Згідно з п. 5. 1 договору земельні ділянки передаються для вирощування сільськогосподарських культур. Цільове призначення ділянок - товарне сільськогосподарське виробництво (п. 5.2 договору).

У пункті 6.1 договору сторони погодили, що передача земельних ділянок в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Відповідно до п. 6.3 договору передача земельних ділянок орендарю здійснюється у 5-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та його державної реєстрації. Невід'ємною частиною договору є акт приймання-передачі об'єкта оренди (п. 13.1 договору).

Договір підписаний орендодавцем та орендарем, зареєстрований в Терешовецькій сільській раді 13.01.2015 р. за № 13.

У розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки (невитребувані паї за межами с. Редвинці 4.18 га та 26,8 га та за межами с. Терешівці - 130,79 га) визначено, що грошова оцінка земельних ділянок склала всього 273158, 95 грн., відповідно розмір орендної плати (5%) становить всього 136579, 47 грн.

Відповідно до акту від 15.01.2015 р. прийому-передачі об'єкта оренди (земельних ділянок) за договором оренди від 15.01.2015 р. Терешовецька сільська рада (орендодавець) передала ТОВ "Поділля Агросервіс" (орендар) земельні ділянки згідно додатку №1 - с. Редвинці площею 26,8 та 4,18 га, згідно додатку №2 - с. Терешівці - 130,79 га, загальною площею 161,77 га, а орендар взяв вищевказані земельні ділянки в оренду.

У додатках № 1 та № 2 визначено перелік невитребуваних паїв, переданих в оренду, із зазначенням їх номерів на полі, кількості паїв, розміру та номерів полів.

29.01.2015 р. Терешовецька сільська рада прийняла рішення № 4, яким затвердила договір оренди земель (невитребувані паї) між Терешовецькою сільською радою та "Поділля Агросервіс" № 15 від 15.01.2015 р.

У матеріли справи надано лист прокурора району від № 95/1282вих-15 від 06.04.2015 р., адресований управлінню Держземагенства у Хмельницькому районі, з вимогою надати інформацію, у відповідь на який управління Держземагенства у Хмельницькому районі листом від 08.04.2014 р. повідомило, що управлінням договори оренди земельних ділянок, зокрема, з ТОВ "Поділля-Агросервіс" щодо користування земельними ділянками, які знаходяться на території, зокрема, Терешовецької сільської ради, не укладалися. При цьому зазначено, що середня вартість 1 га ріллі, з-поміж іншого, в Терешовецькій сільській раді становить 21097,00 грн., в Редвинцях (Терешовецька сільська рада) - 24891,00 грн. Також управління повідомило, що земельні ділянки, зазначені в рішеннях сесій сільських рад, знаходяться за межами населених пунктів сільських рад.

Крім того, Терешовецька сільська рада на лист прокурора Хмельницького району № 95-1245 вих-15 від 01.04.2015р. повідомила (лист № 91 від 03.04.2015 р.) про те, що надані в оренду за договором № 15 від 15.01.2015 р. земельні ділянки (невитребувані паї) по Терешовецькій сільській раді знаходяться за межами сіл Терешівці та Редвинці.

Вважаючи, що Терешовецька сільська рада перевищила свою компетенцію при прийнятті рішення та не було дотримано процедури надання земельних ділянок у користування, прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення сесії Терешовецької сільської ради Хмельницького району від 29.01.2015 р. №4 "Про затвердження договору оренди земель (невитребувані паї) між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс та про визнання недійсним договору оренди землі від 15.01.2015 р., укладеного між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) загальною площею 161,77 га.

Досліджуючи надані докази, фактичні обставини справи, оцінюючи доводи та заперечення сторін, суд до уваги бере таке.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції).

У статті 1 Земельного кодексу України зазначено, що земля - основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

При цьому суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею ст. 2 Земельного кодексу України визначає як земельні правовідносини. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Принципами земельного законодавства Земельний кодекс України визначає: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки. (ст. 5 Земельного кодексу ).

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Приписами ст. 2 ГПК України визначено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

Також в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України зазначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Як убачається із позовної заяви прокурор в інтересах держави в особі позивача просить визнати незаконним та скасувати рішення сесії Терешовецької сільської ради Хмельницького району від 29.01.2015 р. №4 "Про затвердження договору оренди земель (невитребувані паї) між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс" та визнати недійсним договір оренди землі від 15.01.2015 р., укладений між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) загальною площею 161,77 га, з посиланням на те, що, укладаючи зазначений договір та приймаючи зазначене рішення, Терешовецька сільська рада перевищила свою компетенцію ,всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 5, 13 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а також на те, що при укладенні зазначеного договору та прийнятті рішення не була дотримана процедура надання земельних ділянок у користування, визначена ст. 123 Земельного кодексу України, та вимоги ст. 124 Земельного кодексу України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

З аналізу матеріалів справи вбачається та стверджується відповідачами, що відповідно до договору оренди землі від 15.01.2015р. Терешовецькою сільскою радою надано в оренду ТОВ «Поділля Агросервіс» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва невитребувані земельні ділянки (паї) загальною площею 161,77 га.

Спеціальним законодавчим актом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" № 899-IV від 05.06.2003 р. (далі - Закон).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації (ст. 3 Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 04.02.2004р. №122 встановлено, що організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом; відповідно до п. 12 цієї Методики - нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Із системного аналізу положень ст. ст. 5 і 13 Закону, п. п. 2, 12 Постанови КМУ від 04.02.2004р. №122 вбачається, що розпорядження нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками (паями) з метою надання їх в оренду здійснюють сільські, селищні, міські ради чи райдержадміністрації в залежноті від місця розташування таких ділянок, а саме за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради нерозподілені (невитребувані) земельні частки можуть передаватися в оренду в межах населених пунктів, а за рішенням районної державної адміністрації - за межами населених пунктів.

Зазначеним вище спростовуються доводи відповідачів про те, що районні державні адміністрації та сільські, селищні, міські ради мають рівні повноваження щодо передачі в оренду одних і тих же невитребуваних земельних ділянок (паїв).

З огляду на наявність спеціальних норм Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", безпідставними є й посилання відповідача - ТОВ "Подділля-Агросервіс" на Закон України №5245 від 06.09.2012 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

З матеріалів справи слідує та визнається відповідачами, що передані в оренду за спірним договором невитребувані земельні ділянки (паї) знаходяться на території Терешовецької сільської ради за межами населених пунктів с. Терешівці та с. Редвинці.

У зв'язку з тим, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки (паї), які передані в оренду за спірним договором, знаходяться на території Терешовецької сільської ради, але за межами населених пунктів, повноваження з передачі в оренду вказаних у договорі земельних ділянок (невитребуваних паїв) належать Хмельницькій районній державної адміністрації.

З огляду на зазначене, у Терешовецької сільської ради були відсутні повноваження на передачу невитребуваних земельних ділянок (паїв), що знаходяться за межами населеного пункту, у користування ТОВ «Поділля Агросервіс» та, відповідно, укладення спірного договору оренди.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Укладення договору оренди землі №21 від 15.01.2015р. Терешовецькою сільською радою в той час, коли нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки (паї) знаходяться за межами населеного пункту, суперечить положенням ст.ст. 5, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 13 Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки (паї) можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Відповідно до ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Натомість, як слідує з матеріалів справи, рішення про передання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок ТОВ „Поділля-Агросервіс" Терешовецькою сільської радою не приймалось.

Суд враховує приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якими органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені, зокрема, Конституцією і законами України,

Таким чином, договір оренди землі від 15.01.2013р. підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки Терешовецька сільська рада, укладаючи спірний договір оренди землі, розпорядилася невитребуваними земельними частками (паями), що знаходяться за межами населених пунктів.

З приводу позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення сесії Терешовецької сільської ради Хмельницького району від 29.01.2015 р. №4 "Про затвердження договору оренди земель (невитребувані паї) між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс" суд враховує таке.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У п. 2 Роз'яснення президії ВГСУ № 02-5/35 від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (зі змінами) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Так, відповідно до п. п. 34, 43 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції.

Натомість, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо передання в оренду невитребуваних земельних ділянок (паїв) в залежності від їх місця розташування.

З огляду на зазначене, рішення 13- ї сесії VI скликання Терешовецької сільської ради Хмельницького району від 29.01.2015 р. №4 "Про затвердження договору оренди земель (невитребувані паї) між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс" прийняте всупереч вимог Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", оскільки вказаним рішенням затверджено договір про надання в оренду невитребуваних земельних ділянок (паїв), що знаходяться за межами населених пунктів, який укладений сільською радою без відповідних повноважень.

Отже, спірне рішення 13- ї сесії VI скликання Терешовецької сільської ради Хмельницького району від 29.01.2015 р. №4 "Про затвердження договору оренди земель (невитребувані паї) між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс" є незаконним та підлягає скасуванню.

Доводи прокурора щодо недотримання при укладенні спірного договору та прийнятті спірного рішення процедури надання земельних ділянок у користування, визначеної ст. 123 Земельного кодексу України, та вимог ст. 124 Земельного кодексу України, суд не може взяти до уваги, оскільки невитребувані земельні ділянки (паї) не є земельними ділянками в розумінні Земельного кодексу України (ст. 79) і регулюються нормами спеціального законодавства, зокрема, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", яким така процедура та вимоги не передбачені

Одночасно доводи відповідачів про те, що прокурором не доведено порушення інтересів держави, оскільки передані в оренду згідно з оспорюваним рішенням земельні ділянки не відносяться до земель державної чи комунальної власності, а належать до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, спростовуються вищенаведеним, Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99, оскільки нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, передані за спірним договором в оренду, знаходяться за межами населених пунктів, повноваження щодо їх передачі в оренду належать Хмельницькій районній державній адміністрації, а відтак спірний договір оренди порушує права та інтереси держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації як органу, який законодавчо наділений повноваженнями передавати в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за межами населених пунктів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України ).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача - Терешовецьку сільську раду, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останньої.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 21, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Терешовецької сільської ради Хмельницького району від 29.01.2015 р. №4 "Про затвердження договору оренди земель (невитребувані паї) між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс".

Визнати недійсним договір оренди землі від 15.01.2015 р., укладений між Терешовецькою сільською радою та ТОВ "Поділля-Агросервіс" про передачу в оренду земельних ділянок (невитребуваних паїв) загальною площею 161,77 га.

Стягнути з Терешовецької сільської ради, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Терешівці, вул. Центральна, буд. 70 (код 04403870) в доход Державного бюджету України (по коду бюджетної класифакції доходів 22030001, отримувач коштів - УДКСУ у м.Хмельницькому, на рахунок отримувача №31218206783002, код отримувача 38045529, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013) судовий збір в розмірі 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 22.06.2015 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 6 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (29016, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька 122/2); 3 - відповідачу 1 (31326, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Терешівці, вул. Центральна 70); 4 - відповідачу 2 (31334, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Водички, вул. Подільська 5); 5 - прокуратура Хмельницького р-ну; 6 - прокуратура Хмельницької області. 3, 4 - рек. з пов. про вруч.