Постанова

від 18.06.2015 по справі 916/448/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р.Справа № 916/448/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І.,

Петрова М.С.,

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача - Беседкова О.Г., довіреність № б/н від 25.05.15р.;

від відповідача - Маркіної С.І., довіреність № 1594/01-17 від 24.12.14р.;

від Одеської міської ради - Самодурової Н.В., довіреність № 28/исх-гс від 26.01.15р;

Чернової Г.А., довіреність № 62/исх-гс від 19.02.15р. /в судовому засчіданні від 28.05.15р./ ;

від Виконавчого комітету Одеської міської ради - Самодурової Н.В., довіреність №02.2-20/06 від 26.01.15р.,

Чукової Ю.В., довіреність №02.2-20/21 від 23.04.15р. /в судовому засчіданні від 28.05.15р./ ;

від КП „ЖКС „Порто-Франківський" - Янковського С.А., довіреність №1548/11 від 24.07.14р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренесанс-92", м.Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2015 р.

по справі № 916/448/15-г

за позовом скаржника

до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Одеської міської ради

2. Виконавчого комітету Одеської міської ради

3.Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський", м.Одеса

про зобов'язання вчинити певні дії,

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю /далі по тексту - ТОВ/ „Ренесанс-92" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради /надалі - Райадміністрація/, в якому просить (заява про збільшення розміру позовних вимог від 2.04.2015р.- т.1, а.с.119-123 законно не прийнято судом після початку розгляду спору по суті на підставі ст. 22 ГПК України) зобов'язати відповідача продовжити строк дії договору на управління жилим та нежилим фондом, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Одеси від 11.03.2004р. на тих же умовах та на той же строк, зазначених у договорі від 11.03.2007р., шляхом підписання з ТОВ „Ренесанс-92" додаткової угоди до договору на управління житловим та не житловим фондом від 11.03.2004р. в редакції, запропонованій ТОВ „Ренесанс-92" наступного змісту: « 1. Сторони вирішили продовжити термін дії Договору до 01.01.2024 року на тих самих умовах, що передбачені Договором. 2. Внести зміни до пункту 7.1 розділу 7 «Дія договору», виклавши в такій редакції: «Термін дії Договору продовжено до 01 січня 2024 року». 3. Дана угода у двох примірниках (по одному для кожної із Сторін) є невід'ємною частиною Договору і вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та скріплення її печатками Сторін. Дана додаткова угода підлягає нотаріальному посвідченню». Крім того, позивач просив витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача. Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст.11, 16, 525, 526, 651, 1036 ЦК України, ч.2 ст. 20, ч.4 ст. 188 ГК України обґрунтовані відсутністю згоди відповідача на продовження строку дії договору на управління жилим та нежилим фондом, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, від 11.03.2004, зокрема відсутністю відповіді Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на пропозицію позивача щодо продовження строку дії договору та підписання відповідної додаткової угоди з ним, як правонаступником Малого підприємства фірми «Ренесанс-92 ЛТД».

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.04.2015р. (суддя Шаратов Ю.А.) у задоволенні позовних вимог ТОВ „Ренесанс-92" відмовлено повністю. Судове рішення мотивоване тим, що договір сторін від 11.03.04р. є нікчемним на підставі ч.1 ст.220 та ст.1031 ЦК України через відсутність нотаріального посвідчення і тому він не може бути продовженим.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ „Ренесанс-92" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник посилається на не повне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, вважає, що місцевим господарським судом оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та господарського процесуального права, оскільки, на його думку, суд першої інстанції безпідставно не відреагував на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 28.05.2015р. надішли клопотання від Богдалі Ганни Іванівни, Лукіянчук Тетяни Володимирівни, Гончаренко Віталія Арсентійовича та Каца Олега Борисовича про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у задоволенні яких ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р. відмовлено з огляду на те, що рішення за позовною вимогою про зобов'язання відповідача продовжити строк дії договору на управління жилим та нежилим фондом, що належать до комунальної власності територіальної громади м.Одеси, від 11.03.2004р., безпосередньо не впливає на права і обов'язки окремих громадян - жителів міста, а стосується прав та обов'язків органу місцевого самоврядування - Одеської міської ради та її виконавчого органу - Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Колегією суддів в судовому засіданні від 18.06.2015р. відхилено як необґрунтоване клопотання скаржника за вх. № 2565/15 від 28.05.15р. про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті спору у справі №916/1548/15-г за позовом скаржника до Приморської районної адміністрації Одеської міської рада про визнання дійсним договору від 11.03.04р. та набуття рішенням суду по ній законної сили. Після цього скаржником було заявлено відвід складу колегії з посиланням на упередженість суддів, у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі, який судовою колегією відхилений як безпідставний, про що зазначено в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 року.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили, але в судовому засіданні представники відповідача та третіх осіб спростовували доводи апеляційної скарги та просили судове рішення зі справи залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та вислухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 11.03.2004р. між Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради та Малим підприємством /далі-МП/ фірма «Ренесанс - 92 ЛТД», правонаступником якого є ТОВ „Ренесанс-92 ЛТД" /п.1.1 Статуту та розподільчий баланс на 12.08.2010р./, укладено договір на управління жилим та нежилим фондом, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Одеси /а.с. 11- 16/, згідно із умовами якого Райадміністрація передає, а МП фірма «Ренесанс - 92 ЛТД» приймає в управління, експлуатацію жилий та нежилий фонд (дома, будівлі, споруди, приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади м.Одеси та розташований у Приморському районі м.Одеси у межах вулиць, згідно переліку - дислокації домів (Майно) (Додаток №1) та характеристикою споруд (Додаток №2), які є невід'ємною частиною цього договору /п.1.1/.

Відповідно до п.п. 2.2.2, 2.4, 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 2.4.5 договору сторони погодили, що Майно вважається переданим з моменту підписання договору. Фірма зобов'язалась прийняти від Райадміністрації Майно, управляти та здійснювати експлуатацію Майна, забезпечуючи ефективне управління, експлуатацію, використання, відновлення та збереження Майна на високому рівні та за якістю не нижче результатів за час проведення експерименту 1994-2000р., забезпечувати ремонт та утримання жилого фонду у відповідності з технічними нормами експлуатації жилого фонду, планом капітального ремонту УЖКГ, нормативами місцевих органів влади, і поточний ремонт в обсягах дохідної статті кошторису. Забезпечувати поточний ремонт жилого та нежилого фонду згідно кошторису, як власними силами, так й підрядними організаціями, за рахунок коштів, які надходять на рахунок від квартирної, орендної плати, ВЕВ та інших платежів .

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Договору сторони узгодили, що за виконання його умов Фірма щомісячно отримує менеджерську винагороду у розмірі 3 відсотків від валового доходу, який буде отримано від експлуатації жилого та нежилого фонду. Відрахування отримані від передачі в оренду комунального майна належать Фірмі за винятком коштів, які підлягають відрахуванню до місцевого бюджету, визначених відповідно до вимог чинного законодавства. Кошти, які отримані від оренди комунального майна третіми особами, залишаються у розпорядженні Фірми та використовуються на виконання функцій, передбачених цим договором, на реконструкцію, розвиток основних фондів та соціальні потреби колективу. Всі інші доходи отримані від управління Майном належать Фірмі.

Пунктами 7.1, 7.6, 8.1, 8.4 договору сторони погодили, що цей договір укладено на 10 років та він діє з 01.01.2004р. до 01.01.2014р. або до настання обстпвин, зазначених в п.7.2 договору, в тому числі відмови Райадміністрації від договору. Реорганізація Райадміністрації чи Фірми не може бути підставою для зміни умов чи припинення його дії. В такому випадку права та обов'язки переходять до правонаступників. Договір підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Договір вважається продовженим, на той самий строк та тих самих умовах, якщо ні одна зі сторін не оголосила та не довела до відома іншої сторони про закінчення строку дії цього договору за місяць до його закінчення.

Відповідно до ч.6 п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення, не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Згідно із ч.2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 220 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 1029 ЦК України встановлено, що за договором управління майном одна сторона передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Відповідно до ч.2 ст. 1031 ЦК України, у редакції, яка діяла на момент укладання Договору від 11.03.2004р, встановлено, що договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації .

Також, у п. 8.1 договору на управління жилим та нежилим фондом, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, від 11.03.2004р., сторони погодили, що цей договір підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, однак договір нотаріально не посвідчувався і при його укладенні не здійснено державну реєстрацію. Таким чином, висновок господарського суду першої інстанції про те, що правочин, пролонгації якого вимагає позивач, є нікчемним і не створює жодних юридичних наслідків, а тому і не може регулювати відносини між сторонами і не може бути пролонгованим відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно не відреагував на заяву про збільшення розміру позовних вимог, колегією до уваги не приймається, оскільки зі змісту заяви № 49 про збільшення розміру позовних вимог від 02.04.2015р. вбачається, що позивач додатково до первісних позовних вимог просить визнати укладеним та дійсним договір на управління жилим та нежилим фондом, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси від 11.03.2004 між Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради та МП фірма «Ренесанс-92 ЛТД», правонаступником якого в частині прав та обов'язків за договором є ТОВ «Ренесанс-92», тобто вищезазначеною заявою позивач одночасно намагається змінити і предмет і підставу позову, що є процесуально неприпустимим. Пунктами 3.10, 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру . Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову .

За таких обставин, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив фактичні обставини справи та надав вірну юридичну оцінку правовідносинам сторін та наявним в справі доказам, не порушив норми матеріального та процесуального права та прийняв обґрунтоване рішення.

Отже, апеляційну скаргу ТОВ „Ренесанс-92" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2015 року по справі без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів:

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2015 року по справі №916/448/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренесанс-92" - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 110 ГПК України постанова може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 19.06.2015р..

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя С.І. Колоколов