Постанова

від 23.06.2015 по справі 906/1839/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 906/1839/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електро" на рішення господарського суду Житомирської області від 07.05.15 р.

у справі № 906/1839/13 (суддя Ляхевич А.А. )

позивач Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електро"

про стягнення 471 935,92 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Салко І.О. (довіреність №36 від 02.03.2015р.).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомисрької області від 07.05.2015 року у справі №906/1839/13 позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електро" про стягнення 471 935,92 грн. - задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електро" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 266175,87 грн. заборгованості за кредитом, 204090,63 грн. заборгованості за відсотками, 1669,42 грн. пені, 9438,72 грн. витрат по сплаті судового збору. Повернуто Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" з Державного бюджету України 597,25 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення №247031 від 06.12.2013р. на суму 10035,97 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, просить проводити розгляд скарги без участі його представника.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 листопада 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (позивач/кредитор) та ТОВ "Вірма-Електро" (відповідач/позичальник) був укладений кредитний договір №012/110/806 (відновлювальна кредитна лінія під іпотеку комерційної нерухомості) (далі - договір, а.с.7-15), відповідно до 1.1. якого кредитор відкриває позичальнику відновлювальну (револьверну) кредитну лінію у сумі 705 000,00 грн. (ліміт кредитування) в порядку, передбаченому цим договором, який повинен бути повернутий позичальником в строк по 27 листопада 2017 року включно.

Відповідно до п.1.3 договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти: з 28 листопада 2007р. по 27 травня 2008р. - 12% процентів річних; з 28 травня 2008р. по 27 листопада 2017р. - 15,5% процентів річних.

В подальшому, між сторонами підписано додаткові угоди та додатки до кредитного договору, а саме: додаткову угоду №1 від 09.10.2009 р. (а.с.16, 123-124); додаткову угоду №2 від 18.12.2009 р. (а.с.17-20), додаток №1 від 18.12.2009р. (а.с.21-23); додаткову угоду №3 від 18.12.2009 р. (а.с.24); додаток до додаткової угоди №3 від 18.12.2009 р. "Додаток №1 (нова редакція) до кредитного договору №012/110/806 від 28.11.2007 р." (а.с.25); додаткову угоду №4 від 29.12.2011р. (а.с.26).

Зокрема, згідно з додатковою угодою №1 від 09.10.2009р. до кредитного договору від 28.11.2007р., сторонами погоджено збільшення відсоткової ставки до 19%.

Додатковою угодою №3 від 18.12.2009р. розмір процентної ставки збільшено на 2%, до 21% річних та встановлено кредитні канікули на період з 28.12.2009 р. до 28.05.2010 р., з викладенням у новій редакції додатку №1 до договору "Графік повернення кредиту та сплати інших платежів".

Як вбачається, позивач належним чином виконав взяті на себе за договором зобов'язання, а саме, в порядку та на умовах, передбачених п.п. 3.2., 3.4. договору, банком було відкрито позичальнику позичковий рахунок, на який було перераховано грошові кошти у розмірі 705 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку (а.с.31-49).

Згідно з п.6.13 кредитного договору, позичальник зобов'язувався, зокрема, в строки, передбачені договором, здійснювати повернення суми кредиту та сплату процентів - у валюті, що відповідає валюті кредиту. Позичальник зобов'язаний здійснювати сплату інших комісій, пені та штрафів в національній валюті України.

Пунктом 3.7. договору сторонами встановлено наступний порядок погашення заборгованості позичальника за цим договором: в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, після цього сплачуються передбачені договором комісії; в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість); в третю чергу погашається заборгованість за штрафами, пенею, у т.ч. відшкодування витрат та збитків кредитора, пов'язаних з незалежним виконанням позичальником умов цього договору.

Відповідно до п.6.2. договору, позичальник зобов'язувався, у випадку порушення умов цього договору сплачувати кредитору пеню та інші штрафні санкції, передбачені цим договором.

На кінець останнього місяця кожного року користування кредитом, з дати укладення цього договору, якщо обсяг заборгованості за кредитом становитиме більше відповідного ліміту кредитування, встановленого п.1.1. даного договору, для наступного року користування кредитом, відповідач зобов'язувався не пізніше останнього робочого дня останнього місяця відповідного періоду, погасити основну заборгованість за кредитом на суму різниці між фактичною заборгованістю позичальника та сумою, що встановлена п.1.1. даного договору, для наступного року користування кредитом. В результаті погашення позичальником цієї різниці заборгованості, загальна заборгованість позичальника за кредитом повинна бути меншою або дорівнювати сумі (у відсотковому відношенні) встановленого ліміту відновлювальної (револьверної) кредитної лінії для наступного року користування кредитом. У разі невиконання цієї вимоги, позичальник вважається таким, що прострочив погашення кредиту в сумі різниці між фактичною заборгованістю та розміром кредитного ліміту для відповідного періоду та зобов'язаний сплатити кредитору пеню, передбачену п.10.2. договору (п.6.14. договору).

За порушення строків повернення кредиту (у т.ч. строків зменшення кредитного ліміту), процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення (п.10.2. договору).

У відповідності до п.7.2. кредитного договору, кредитор має право у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, прострочення сплати процентів по ньому, порушення інших умов цього договору, стягувати з позичальника пеню, неустойку, штрафи, передбачені ст.10 цього договору, вимагати відшкодування витрат та збитків.

Кредитор має право скасувати кредитний ліміт та достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадку, зокрема, невиконання позичальником умов розділу 6 та/або п.3.8. цього договору. Вимога про погашення зобов'язань за цим договором може бути направлена кредитором позичальнику у будь-який час у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання кредитором за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником (п.7.3. кредитного договору).

Відповідно до додаткової угоди №2 від 18.12.2009 р. до кредитного договору, розділ 3 договору доповнено пунктами 3.9-3.12, якими, зокрема, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, а також, в інших випадках, передбачених цим договором, кредитор має право припинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в т.ч. прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього договору.

В пункті 3.12. договору (в редакції додаткової угоди №2) сторони дійшли згоди, що у випадках, передбачених пп.3.12.1-3.12.3. цього договору, процентна ставка за кредитом збільшується на 200 базисних пунктів без укладання будь-яких додаткових угод до цього договору з дати, наступної за датою, коли кредитору стало відомо про таке невиконання/неналежне виконання).

Пункт 6.14. кредитного договору, викладений в редакції додаткової угоди №2, визначає, що позичальник зобов'язується здійснювати погашення основної заборгованості та нарахованих процентів за кредитом (позичкова заборгованість) у валюті кредиту відповідно до графіка погашення кредиту (додаток №1 до договору). У разі невиконання цієї вимоги, позичальник вважається таким, що прострочив погашення кредиту та зобов'язаний сплатити кредитору пеню, передбачену п.10.2. цього договору.

Як встановлено судами обох інстанцій, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань кредитні кошти в зазначені строки не повернув, відсотки за користування кредитними коштами не сплатив.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім станом на 27.11.2013 року створена заборгованість за кредитом в розмірі 266 175,87 грн., за відсотками за користування кредитом в розмірі 204 090,63 грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, а.с.169-170).

В зв'язку з порушенням ТОВ "Вірма" взятих на себе зобов'язань, 17.07.2013 року банк (позивач) у відповідності до умов п.п. 3.9, 3.10, 7.3 договору звернувся до відповідача з вимогою дострокового повернення тіла кредиту та процентів за його користування (претензія від 17.07.2013р. №140-10-2-00/4084, а.с.27-28), яка в свою чергу залишена останнім без відповіді та належного реагування.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 266175,87 грн., по відсоткам - в розмірі 204090,63 грн. (за період з 30.08.2012р. по 29.03.2015р.) обгрунтовані і законні, та відповідно правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 525, 526, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.10.2 кредитного договору в редакції додаткової угоди №2, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, та комісії, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору та зважаючи, що п.10.2 договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, та встановивши його арифметичну правильність, правомірно присудив до стягнення з відповідача 1 669,42 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за період з 01.06.2013 р. по 27.11.2013 р.

При цьому, посилання скаржника на неправомірність збільшення банком відсоткової ставки за користування кредитними коштами з 15,5 % до 19% є безпідставними з огляду на таке.

Так, кредитний договір, який є підставою для виникнення між сторонами спірних у даній справі правовідносин, частково оспорювався в цивільній справі Богунського районного суду м.Житомира №295/1475/14-ц (провадження № 2/295/1378/14) за позовом ТОВ "Вірма-Електро", Лазебника О.М., Лазебник Ю.О. до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про захист прав споживачів шляхом визнання частково недійсним кредитного договору №012/110/806 від 28.11.2007р. та договорів поруки №012/110/806/1 від 29.11.2007р., № 012/110/806/2 від 28.11.2007р.

Відповідно до копії позовної заяви ТОВ "Вірма-Електро", Лазебника О.М., Лазебник Ю.О., за якою відкрито провадження у справі №295/1475/14-ц, позивачі просили визнати незаконним односторонньо внесені до кредитного договору зміни від 11.07.2008 р. по збільшенню з 01.08.2008 р. відсоткової ставки за користування кредитом із 15,5% до 17% на рік, як викладено в пропозиції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 11.07.2008 р. №46/109 про внесення змін до кредитного договору від 28.11.2007 р. №012/110/806, застосувавши наслідки нікчемності умов кредитного договору, встановлених п.3.8. кредитного договору від 28.11.2007 р. №012/110/806 шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства здійснити перерахунок нарахованих сум процентів за користування кредитом за період з 01.08.2008 р. по теперішній час із зарахуванням нарахованих понад суму процентів, розрахованих виходячи з процентної ставки 15,5%, встановленої п.1.3. кредитного договору, суми процентів і усі сплачені платежі, які було зараховано як пеню, штрафні санкції - в якості погашення тіла кредиту по кредитному договору від 28.11.2007 р. №012/110/806. Також, у справі №295/1475/14-ц предметом оскарження була додаткова угода від 09.10.2009р. №1 до кредитного договору від 28.11.2007 р. №012/110/806 в частині: збільшення відсоткової ставки за користування кредитом на 2% і встановлення з 09.10.2009 р. відсоткової ставки за користування кредитом 19% на рік; визначення нових розмірів процентних ставок по договору відповідно до рішення Комітету з управління активів та пасивів з правом збільшення ставки на 1000 базисних пунктів.

Враховуючи, що обставини, які були предметом розгляду судом у справі №295/1475/14-ц (провадження №2/295/1378/14), мали суттєве значення для вирішення даного господарського спору та першочерговими для розгляду відносно даної справи, місцевим господарським судом, відповідно до ст.79 ГПК України, ухвалою від 11.02.2014р. було зупинено провадження у справі №906/1839/13 до вирішення пов'язаної з нею справи Богунського районного суду м.Житомира №295/1475/14-ц.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку, рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24.12.2014р. у цивільній справі №295/1475/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 12.03.2014р. (а.с.158-159,160-161) в задоволенні позову ТОВ "Вірма-Електро" відмовлено у повному обсязі.

Таким чином, обставини дійсності умов кредитного договору від 28.11.2007р. №012/110/806 та додаткової угоди до нього від 09.10.2009 р., в тому числі в оспорюваній ТОВ "Вірма-Електро" частині, були встановлені судом при розгляді цивільної справи Богунського районного суду м.Житомира №295/1475/14-ц, а тому не викликають сумнівів та не потребують доведення у встановленому порядку при розгляді даної справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електро" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 07.05.2015 року у справі №906/1839/13 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.