Ухвала

від 16.06.2015 по справі п/811/4164/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2015 рокусправа № П/811/4164/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Дадим Ю.М.

           суддів:                     Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання:          Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Регіон-Монтаж" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року адміністративний позов Приватного підприємства "Регіон-Монтаж" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів та зборів в Кіровоградській області від 12 серпня 2014 року, яким Приватному підприємству «Регіон- Монтаж» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 41376 грн. та накладено штрафну санкцію 20688 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об‘єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів та зборів в Кіровоградській області від 12 серпня 2014 року, яким Приватному підприємству «Регіон-Монтаж» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 37194 грн. та накладено штрафну санкцію 18597 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів та зборів в Кіровоградській області від 05 листопада 2014 року, яким Приватному підприємству «Регіон-Монтаж» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 400 грн. та накладено штрафну санкцію 200 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів та зборів в Кіровоградській області від 05 листопада 2014 року, яким Приватному підприємству «Регіон-Монтаж» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 2640 грн. та накладено штрафну санкцію 1320 грн..

Відповідач - Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, на підставі наказу Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №437 від 07 липня 2014 року, повноважними особами Олександрійської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку суб'єкта господарювання ПП «Регіон-Монтаж» (код ЄДРПОУ 34473425) з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Анкей» (код ЄДРПОУ 20303211) за січень-лютий 2012 року, з ТОВ «Снінвест» (код ЄДРПОУ 38106236) за лютий та травень 2013 року, з ТОВ «Укртрейдбуд» (код ЄДРПОУ 38291653) за лютий 2014 року, з ТОВ «Стоун-Девелопмент» (код ЄДРПОУ 38451572) за листопад та грудень 2013 року, з ТОВ «Кепітал-Хауз» (код ЄДРПОУ 38451478) за січень 2014 року та ТОВ «БК Монолітбуд» (код ЄДРПОУ 38649593) за червень-вересень 2013 року.

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт №269/22-10/34472693 від 22 липня 2014 року, відповідно до висновків якого ПП «Регіон-Монтаж» допущено наступні порушення:

-          п. 137.1 ст. 137, п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 29278 грн., у тому числі: ІІ квартал 2012 року в сумі 134031 грн., в результаті завищення собівартості послуг, а саме:

Завищення доходів всього в сумі 1764167 грн., в т.ч. за І квартал 2012 року в сумі 319823 грн., за ІІ квартал 2013 року в сумі 433340 грн., за ІV квартал 2013 року в сумі 301825 грн., в т.ч. ІІ-ІІІ квартали 2013 року в сумі 709179 грн., за рахунок порушення: пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ПП «Регіон-Монтаж» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за друге півріччя 2012 року у сумі 1536 грн., внаслідок включення до складу витрат вартості робіт (послуг) отриманої по нікчемному правочину від ТОВ «Анкей» (будівельні послуги для КП «Водолій»), за відсутності факту її отримання; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ПП «Регіон-Монтаж» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перше півріччя 2013 року у сумі 15655 грн., внаслідок включення до складу витрат вартості робіт (послуг), отриманої по нікчемному правочину від ТОВ «Снінвест» (будівельні послуги для Районного відділу освіти Петрівської РДА (02144163), за відсутністю факту її отримання; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ПП «Регіон-Монтаж» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перше півріччя 2013 року у сумі 7917 грн., внаслідок включення до складу витрат вартості стрічки, отриманої по нікчемному правочину від ТОВ «Укртрейдбуд» за відсутності факту її отримання; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, ПП «Регіон-Монтаж» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перше півріччя 2013 року у сумі12087 грн., внаслідок включення до складу витрат вартості стрічки, отриманої по нікчемному правочину від ТОВ «БК «Монолітбуд» за відсутністю факту її отримання;

Завищення податкового кредиту всього у сумі 329018 грн., за рахунок наступних порушень: п.185.1 ст.185, п.188.1, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року в сумі 1462,65 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості робіт (послуг), отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Анкей» факт придбання яких не підтверджено; п.185.1 ст.185, п.188.1, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, занижено податок на додану вартість на суму 16478 грн. в т.ч. за лютий 2013 року в сумі 1355,38 грн. та квітень 2013 року в сумі 15123 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості робіт (послуг), отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Снінвест» факт придбання яких не підтверджено; п.185.1 ст.185, п.188.1, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, занижено податок на додану вартість на суму 8333 грн. в т.ч. за грудень 2013 року в сумі 8333,33 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості робіт (послуг), отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Укртрейдбуд» факт придбання яких не підтверджено; п.185.1 ст.185, п.188.1, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, занижено податок на додану вартість на суму15102 грн. в т.ч. за липень 2013 року в сумі 1435,57 грн., за серпень 2013 року в сумі 2000,00 грн. за вересень 2013 року в сумі 11666,67, внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості робіт (послуг), отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «БК «Монолітбуд» факт придбання яких не підтверджено.

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0001852200 від 12 серпня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 62064 грн., з яких за основним платежем - 41376 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20688 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001842200 від 12 серпня 2014 року, яким ПП «Регіон-Монтаж» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму 55791 грн., з яких за основним платежем - 37194 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18597 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002332200 від 05 листопада 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 600 грн., з яких за основним платежем - 400 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 200 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002312200 від 05 листопада 2014 року, яким ПП «Регіон-Монтаж» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму 3960 грн., з яких за основним платежем - 2640 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1320 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаних вище податкових повідомлень-рішень є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не було доведено обґрунтованість своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Анкей», ТОВ «Снінвест», ТОВ «Укртрейдбуд» та ТОВ «БК Монолітбуд».

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07 грудня 2011 року між ПП "Регіон-Монтаж" (замовник) та ТОВ «Анкей» (підрядник) було укладено договір про проведення капітального ремонту адміністративного приміщення (Том 1 а.с.126-130).

За умовами договору вартість робіт становила 8775,91 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 1462,65 грн.).

На виконання ТОВ «Анкей» умов договору надало ПП "Регіон-Монтаж" податкову накладну від 23 січня 2012 року, акт приймання виконання будівельних робіт та довідку про їх вартість (Том 1 а.с.130-138, 140).

ПП "Регіон-Монтаж" розрахувалось з ТОВ «Анкей» у безготівковій формі (Том 1 а.с.139).

Разом з тим, судом встановлено, що 12 лютого 2013 року та 12 березня 2013 року між ПП "Регіон-Монтаж" (замовник) та ТОВ «Снінвест» (підрядник) було укладено договори про проведення капітального ремонту відділу освіти, молоді та спорту Петрівської районної державної адміністрації та частково Петрівської центральної районної лікарні (Том 1 а.с.93-97, 104-108).

За умовами договорів вартість робіт становила 98870,29 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 16478,38 грн.).

На виконання ТОВ «Снінвест» умов договору надало ПП "Регіон-Монтаж" податкові накладні від 23 серпня та 13 вересня 2013 року, акти приймання виконання будівельних робіт та довідки про їх вартість (Том 1 а.с.98-101, 103, 109-114, 116).

ПП "Регіон-Монтаж" розрахувалось з ТОВ «Снінвест» у безготівковій формі (Том 1 а.с.102, 115).

Окрім того, як свідчать матеріали справи, 17 лютого 2014 року ПП "Регіон-Монтаж" (замовник) та ТОВ «Укртрейдбуд» (підрядник) уклали договір про проведення реконструкції елеваторного комплексу (Том 1 а.с.117-119).

За умовами договору вартість робіт становила 30000 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 5000 грн.).

На виконання ТОВ «Укртрейдбуд» умов договору надало ПП "Регіон-Монтаж" податкову накладну від 17 лютого 2014 року, акт приймання виконання будівельних робіт та довідку про їх вартість (Том 1 а.с.120-123, 125).

ПП "Регіон-Монтаж" розрахувалось з ТОВ «Укртрейдбуд» у безготівковій формі (Том 1 а.с.124).

Також, судом встановлено, що 16 червня, 22 серпня та 10 вересня 2013 року між ПП "Регіон-Монтаж" (замовник) та ТОВ «БК Монолітбуд» (підрядник) було укладено договори про проведення ремонту Протопопівської сільської ради, Приютівської селищної ради та частково Петрівської центральної районної лікарні (Том 1 а.с.67-69, 75-77, 84-86).

За умовами договорів вартість робіт становила 90613,40 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 15102,24 грн.).

На виконання ТОВ «БК Монолітбуд» умов договору надало ПП "Регіон-Монтаж" податкові накладні від 16 липня, 23 серпня та 13 вересня 2013 року, акти приймання виконання будівельних робіт та довідки про їх вартість (Том 1 а.с.70-72, 74, 78-81, 83, 87-89, 91-92 ).

ПП "Регіон-Монтаж" розрахувалось з ТОВ «БК Монолітбуд» у безготівковій формі (Том 1 а.с.73, 82, 90).

На підтвердження факту здійснення господарських операцій з зазначеними вище контрагентами, сумнівність яких зазначена відповідачем в акті перевірки, позивачем були надані до суду первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що надані позивачем до суду первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

З огляду на викладені вище обставини справи, колегія суддів робить висновок про те, що сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та правомірно сформований позивачем податковий кредит та валові витрати по вказаних вище господарських операціях.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо формального укладення договорів та відсутності господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів з його контрагентами.

Разом з тим, судом встановлено, що на момент укладення зазначених правочинів та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Що стосується господарської діяльності контрагентів позивача та посилання на акти перевірок вказаних контрагентів, варто зазначити, що податковим законодавством не ставиться в залежність право платника податку на додану вартість на податковий кредит від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також, слід відзначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України, позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі “Булвес” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001852200 від 12 серпня 2014 року, №0001842200 від 12 серпня 2014 року, №0002332200 від 05 листопада 2014 року та №0002312200 від 05 листопада 2014 року прийняті Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів в Кіровоградській області не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                                                      Ю.М. Дадим

          Суддя:                                                                      С.А. Уханенко

          Суддя:                                                                      І.Ю. Богданенко