Ухвала

від 23.06.2015 по справі 804/9094/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 рокусправа № 804/9094/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року у справі

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Експертної групи "Континент" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Експертної групи "Континент"(далі ТОВ ЕГ "Континент") звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області(далі ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська), в якому просив визнати протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо складання акту №1067/ 225/25017237 від 11.06.2013р. "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ ЕГ "Континент" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2012р.; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 21.06.2013 року за №0001122201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 1 598 482 грн., за штрафними санкціями в сумі 367 871,75 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001112201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 2 332 822 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 482 036,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08. 2013 року позовні вимоги задоволені частково, скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 21.06.2013р. за №0001122201 та №0001112201, в решті позовних вимог відмовлено, на користь позивача стягнений судовій збір в сумі 1147грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведена планова виїзна перевірка ТОВ ЕГ "Континент" з питань дотримання вимог податкового валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт №1067/225/25017237 від 11.06.2013р.

Перевіркою виявлено порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 3.04.1997 року (далі Закону №168/97-ВР), п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України , що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 1 598 482 грн, в т.ч. за грудень 2010р. у сумі 112 257 грн., березень 2011р - листопад 2012р.у сумі 1486225 грн.

пп.4.1.1, п.4.1 ст.4, пп.5.3.9, п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі Закону №334/94-ВР), пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України,в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у загальній сумі 2 327 592 грн., у т.ч.: 3 квартал 2010р. - у сумі 111 грн., 4 квартал 2010р. - у сумі 140 322 грн., 1 квартал 2011р. - у сумі 13 321 грн., 2 квартал 2011р. - у сумі 3 642 грн., 4 квартал 2011р. - у сумі 38 2491 грн., 1 квартал 2012р. - у сумі 1 137 985 грн.,- 2 квартал 2012р. - у сумі 489253 грн., 3 квартал 2012р. у сумі 154' 377 грн., 4 квартал 2012р. - у сумі 6 090 грн.

абз.а) п.19.2 ст.19, абз.а) п.17.2 ст.17, з урахуванням п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.9.1.2 п.9.1 ст.9, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 з урахуванням п.51.1 ст.51, п.п.170.1.2 п.170.1 ст.170 ПК України , що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 8' 959,95 грн.

Визначаючи позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток , відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Техноснаб" ,ТОВ "Технолюкс", ТОВ "Вент Комфорт", ТОВ "Просвет", ПП "Восток", ТОВ "Дніпрометалхолдінг", ТОВ "Детальсервіс", ТОВ "Просвет", ПП "Восток", ТОВ "Турус Голд" , по яких не підтверджено факт отримання товару(будматеріалів), внаслідок чого не включено до складу валового доходу вартість товару, який отриманий безоплатно (платником не здійснено компенсацію вартості товарів) у загальній сумі 3 109 528 грн.

Визначаючи позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість , відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Будгарантсервіс", ПВКФ "Розс", ТОВ "Мик-Будівництво", ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи", ПП "Вега ДК", ТОВ "Будтехцентр", ПНВКП "Сатурн", ТОВ "Атомелектромаш", ТОВ "Технолюкс", ТОВ "Вент Комфорт", ТОВ "Просвет", ПП "Восток", ТОВ "Турус Голд", правовочини з якими не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, ці правочини мають ознаки нікчемності.

Зазначені висновки ґрунтуються, зокрема, на висновках актів перевірки, складених відносно зазначених контрагентів позивача іншими податковими органами.

На підставі акту перевірки відповідачем 21.06.2013 року прийняті податкове повідомлення-рішення №0001112201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 2 332 822 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 482 036,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001122201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 1 598 482 грн., за штрафними санкціями в сумі 367 871,75 грн., які оскаржені позивачем в судовому порядку.

Приписами п. 4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Під валовими витратами виробництва згідно п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 , п.5.3.9 ст.5 Закону N 334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці ; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, Закон N 334/94 прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону №168/97-ВР у такого платника податку виникає право на формування податкового кредиту.

За приписами пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Положення Закону N 334/94 узгоджуються з приписами п.138.1 ст.138 ПК України , що діє в цій частині з 1.04.2011 року, за якими витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті:- інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та контрагентами TOB "Технолюкс" ,TOB "Вент Комфорт", TOB "Просвет" ,TOB "BK "Віконні системи", ПП "Вега ДК", ПП "Електро-лайф" ,ПП "Восток", TOB "Турус Голд", ПВКФ "Розс" , ПП "Техноснаб", TOB "Атомелектромаш", ПВКП "Спецінструмент", TOB "Дніпрометалхолдінг", TOB "Детальсервіс", ТОВ "Будгарантсервіс" , ТОВ "Мик-Будівництво", ТОВ "Будтехцентр", ПНВКП "Сатурн" укладені договори підряду і субпідряду щодо виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції житлових і нежитлових будівель, поставки матеріалів і обладнання для будівництва об'єктів, з TOB "Трансавтолюкс" договір придбання транспортних послуг.

Виконання договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: податковими та видатковими накладними, специфікаціями, актами прийняття-передачі виконаних робіт, платіжними дорученнями та іншими первинними документами позивача.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду витрати по оплаті вартості товарів та послуг за вищезазначеними договорами на суму 2 327 592 грн., оскільки мав необхідні первинні бухгалтерські документи, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Відповідно до змісту пп. 7.4.1. та пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансо вих санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверд жену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Матеріалами справи підтверджена реальність здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ "Будгарантсервіс", ПВКФ "Розс", ТОВ "Мик-Будівництво", ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи", ПП "Вега ДК", ТОВ "Будтехцентр", ПНВКП "Сатурн", ТОВ "Атомелектромаш", ТОВ "Технолюкс", ТОВ "Вент Комфорт", ТОВ "Просвет", ПП "Восток", ТОВ "Турус Голд", договори виконання будівельних та монтажних робіт ,поставки будматеріалів з якими були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними.

Виконання договорів з вищезазначеними контрагентами ТОВ "Будгарантсервіс", ПВКФ "Розс", ТОВ "Мик-Будівництво", ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи", ПП "Вега ДК", ТОВ "Будтехцентр", ПНВКП "Сатурн", ТОВ "Атомелектромаш", ТОВ "Технолюкс", ТОВ "Вент Комфорт", ТОВ "Просвет", ПП "Восток", ТОВ "Турус Голд", підтверджено первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України № 996-XIV, а тому суми ПДВ за податковими накладними, виписаними контрагентами позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту перевіреного періоду та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, 228 ЦК України при вчиненні правочинів, укладених з ТОВ "Будгарантсервіс", ПВКФ "Розс", ТОВ "Мик-Будівництво", ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи", ПП "Вега ДК", ТОВ "Будтехцентр", ПНВКП "Сатурн", ТОВ "Атомелектромаш", ТОВ "Технолюкс", ТОВ "Вент Комфорт", ТОВ "Просвет", ПП "Восток", ТОВ "Турус Голд", правовочини з якими не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, ці правочини мають ознаки нікчемності.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем з контрагентами ТОВ "Будгарантсервіс", ПВКФ "Розс", ТОВ "Мик-Будівництво", ТОВ "Виробнича компанія "Віконні системи", ПП "Вега ДК", ТОВ "Будтехцентр", ПНВКП "Сатурн", ТОВ "Атомелектромаш", ТОВ "Технолюкс", ТОВ "Вент Комфорт", ТОВ "Просвет", ПП "Восток", ТОВ "Турус Голд" правочинів, а саме: рішення суду про визнання договорів такими або вирок суду відносно посадових осіб контрагентів позивача, які би свідчили про наявність умислу у діях посадових осіб на порушення публічного порядку при укладанні угод, на час дії угод зазначені контрагенти були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочинів з зазначеними контрагентами зроблений на припущеннях.

Суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги судові рішення, якими визнана протиправність дій податкових органів щодо здійснення перевірок контрагентів позивача ПП "Восток", ПВКП "Спецінструмент", TOB "Детальсервіс", TOB "Просвет", ТОВ "Будгарантсервіс", ПВКФ "Розс", ТОВ "Будтехцентр", TOB "Турус Голд", ПП "Вега ДК", TOB "BK "Віконні системи", ПП "Електро-лайф", TOB "Трансавтолюкс", ПП "Техноснаб", TOB "Технолюкс" та висновків, викладених в актах перевірок щодо нереальності здійснення правочинів вищезазначеними контрагентами.

Суд апеляційної інстанції в якості доказу правомірності дій позивача при здійсненні фінансово-господарських операції з вищезазначеними контрагентами за період перевірки приймає до уваги постанову слідчого органу від 18.03.2015 року про закриття кримінального провадження щодо службових осіб ТОВ ЕГ "Континент" по ст.212 КК України за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно скасував винесені відповідачем 21.06.2013 року податкові повідомлення - рішення №0001112201 , №0001122201 про збільшення позивачу суми грошових зобов'язань за платежами податок на прибуток приватних підприємств, та податок на додану вартість.

Із матеріалів справи вбачається , що податковий орган з дотриманням вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75,ст.86 ПК України провів планову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності ТОВ ЕГ "Континент", за результатами якої складено акт №1067/225/25017237 від 11.06.2013 р.

В силу викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська по складанню акту за результатами проведеної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Суд першої інстанції у відповідності до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України правильно присудив стягнення з Державного бюджету України на користь позивача здійснених ним документально підтверджених судових витрат в сумі 1147 грн.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова