Постанова

від 09.06.2015 по справі 2а-12436/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12436/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 № 0001664210,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.08.2011р. № 0001664210.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2011 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2011 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства» за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, за результатом якої складено акт від 28.07.2011 №8330/23-07/19014832 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16 672 491 грн., в тому числі по періодах: вересень 2009 року - 6 379 427 грн., січень 2010 року - 6 666 115 грн., лютий 2010 року - 70 012 грн. та травень 2010 року - 3 556 937 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 №1111664210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 20 840 614 грн. (за основним платежем - 16 672 491 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 168 123 грн.).

Позивач заперечує правомірність вищевказаного податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв'язку з чим просить скасувати його з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України N 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у разі, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Водночас, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2статті 7 Закону України № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в періоді щодо якого проводилась перевірка, позивач відобразив господарські взаємовідносини за наступними договорами:

- з ТОВ «НАН» (код ЄДРПОУ 37212565) № ЦПХ-05-01308-01 від 27.06.2008р., за умовами якого позивач зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію: металеві прогонові споруди з опорними частинами, опорні частини до металевих прогонових споруд, мостові інвентарні конструкції;

- з ПрАТ «Транспорт-сервіс» (код ЄДРПОУ 01236561) № ЦХП-01-0040901 від 07.05.2009р, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність продукцію: запасні частини до тепловозів серії 2ТЕ116, 2М62;

- з ПрАТ «ЛМЦ» (код ЄДРПОУ 24048106) № ЦХП-03-0509-01 від 30.06.2009р., за умовами якого позивач зобов'язувався прийняти і оплатити продукцію: запчастин до локомотивів (пружини теліжки ЦНИИ-ХЗ-0 внут 100-30-004-0);

- з ТОВ Торекс (код ЄДРПОУ 31519534) №ЦХП-03-00409-01 від 03.04.2009р, згідно якого (та специфікацій до нього) постачальник зобов'язується поставити та передати у власність продукцію (автозчеп, замок, замкотримач, запобіжник замка, під'ємник замка, валик підземника, корпус поглин. апарата, хомут тяговий);

- з ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс» (код ЄДРПОУ 35849531) - попереднє найменування ТОВ «Київінвестбудмонтажсервіс» №ЦХП-03-01410-01 від 31.03.2010р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка і кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору на умовах, що викладені у цьому договорі;

- з ТОВ «КАБЕЛЬТЕХ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 35618520) №ЦХП-02-05909-01 від 27.08.2009р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію (провід та кабель ізольовані) на умовах, що викладені у цьому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не оспорюється сам факт наявності всієї первинної документації по взаємовідносинах ДП МТЗ ЗТУ «Укрзалізничпостач» з ТОВ «НАН», ПраТ «Транспорт-Сервіс», ПрАТ «ЛМЦ», ТОВ «Торекс», ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс», ТОВ «Кабельтех-Сервіс». Водночас є підстави вважати наявні первинні документи такими, що не відображають фактичні господарські операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні послуги ним реально придбавалися та у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Отже, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналізуючи правомірність відображення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КАБЕЛЬТЕХ-СЕРВІС», колегія суддів зважає на наступне.

Так в матеріалах кримінальної справи №38-0012 від 13.11.2008р. міститься протокол допиту свідка ОСОБА_2 б/н від 10.11.2009р., який був директором та єдиним засновником ТОВ «КАБЕЛЬТЕХ-СЕРВІС». В своїх поясненнях гр. ОСОБА_2 зауважив, що участі у фінансово-господарській діяльності ТОВ «КАБЕЛЬТЕХ-СЕРВІС» не приймав, кабельно-провідникову продукцію за договором №ЦХП-02-05909-01 від 27.08.2009р в адресу ДП МТЗ ЗТУ «Укрзалізничпостач» не поставляв і до поставок не має жодного відношення. Водночас, на податкових накладних, що мали б надавати право на податковий кредит №31/08 від 31.08.2009р, №04/09 від 04.09.2009р, №04/10 від 04.09.2009р, №01/09 від 01.09.2009р, №03/09 від 03.09.2009р, №08/09 від 08.09.2009р, №08/10 від 08.09.2009р, №09/10 від 09.09.2009р, №10/09 від 10.09.2009р, №09/11 від 09.09.2009р, №14/9 від 14.09.2009р, №15/09 від 15.09.2009р, №15/10 від 15.09.2009р, №16/09 від 16.09.2009р, №09/09 від 09.09.2009р, №21/10 від 21.09.2009р, №10/11 від 10.09.2009р, №21/09 від 21.09.2009р, №22/10 від 22.09.2009р, №22/09 від 22.09.2009р, №24/09 від 24.09.2009р, №25/09 від 25.09.2009р, №21/10 від 23.09.2009р, №25/10 від 25.09.2009р, №23/09 від 23.09.2009р, №25/11 від 25.09.2009р, №29/09 від 29.09.2009р, №29/10 від 29.09.2009р, №10/10 від 10.09.2009р, №30/09 від 30.09.2009р, №29/11 від 29.09.2009р, №29/12 від 29.09.2009р, №30/10 від 30.09.2009р. біля підпису особи, що склала податкову накладну, зазначено прізвище ОСОБА_2

Суд першої інстанції приймаючи вищевказані податкові накладні за належні докази не врахував ту обставину, що матеріалами кримінальної справи було детально досліджено та встановлено, що особа відповідальна за здійснення спірних господарських операцій та прізвище якої вказано в первинних документах їх не підписувала та не може підтвердити реальність цих операцій. У зв'язку з цим, вищезазначені первинні документи не мають юридичної сили, так як складені з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Що стосується взаємовідносин позивача та ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс», то відповідно до п.1.3 договору №ЦХП-03-01410-01 від 31.03.2010р виробником поставленої продукції є ТОВ «Вест-Тер СПБ», м. Санкт-Петербург, РФ. Згідно вантажно-митних декларацій імпортером товару є ТОВ «Вест-Тер СПБ» (м.Санкт-Петербург), а отримувачем ТОВ «Фірма «Діно». Суд першої інстанції не дослідив реальність господарських операцій та не врахував докази наведені матеріалами кримінальної справи №78-00161. Так, УПМ ДПА надано протоколи допитів свідків, які надали відомості щодо руху товару, відправником якого був ТОВ «Вест-Тер СПБ». Так, із показів ряду свідків випливає, що продукція імпортувалася ТОВ «Фірма «Діно» та поставлялася перевізниками безпосередньо на адресу позивача без участі ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс».

Водночас, зі змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 20.04.2011 року вбачається, що останній працює водієм у ПП ОСОБА_4 та будучи допитаним в якості свідка пояснив, що імпортований товар в адресу ТОВ «Фірма-Діно» поставлявся одразу на фастівський склад Укрзалізничпостач».

Аналогічні дані випливають із протоколу допиту СПД ФОП ОСОБА_5 від 13.04.2011, який також пояснив, що після розмитнення товару ТОВ «Фірма «Діно» він поставлявся на адресу: м.Київ, вул. Качалова, 5-Б та на адресу: м.Фастів, вул. Шевченка 48. Дані адреси мають безпосереднє відношення до господарської діяльності ДП МТЗ ЗТУ «Укрзалізничпостач».

За міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) перевізником товару від нерезидента до ТОВ «Фірма «Діно» був ПП ОСОБА_6, який в протоколі допиту вказав, що умови перевезення та місце доставки йому повідомив СПД ФОП ОСОБА_5

Таким чином, як вбачається з показів перевізників ні один з вищезазначених осіб фактично не здійснював перевезення та розвантаження товару від ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс». Крім того, всі свідки підтвердили безпосередню участь позивача та ТОВ «Фірма «Діно». Тому матеріалами кримінальної справи №78-00161 досліджено ланцюг постачання товару, що міститься в первинних документах позивача та фактичну відсутність серед учасників господарських операцій ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс». У свою чергу, ТОВ «Київ-Інвест-Сервіс» формально відвантажений товар придбало у постачальника ТОВ «Агроініціатива», але документи придбання не мають юридичної сили, оскільки не були підписані уповноваженою особою ОСОБА_7 Даний факт підтверджений висновком експерта від 09.04.2011 року №178 ОСОБА_8 Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_7 від 18.02.2011р він не здійснював поставок товару для оформлених операцій.

Стосовно операцій по договорах з ПрАТ «Транспорт сервіс», ПрАТ «ЛМЦ» та ТОВ «Торекс», колегія суддів зважає на наступне.

Так в ході перевірки було встановлено, що товар, який ТОВ "Торекс" поставило ДП "Укрзалізничпостач", був придбаний у ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна", а згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2010 №1-582/10 засновник ТОВ "Юніверсал Сервіс-Україна" ОСОБА_9 був збвинувачений у вчинені злочинів, передбачених частиною другою ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.2, 358 ч.3 Кримінального Кодексу України. Крім того, в даній постанові містяться відомості про те, що діяльність від імені ТОВ «Юніверсал-Сервіс Україна» здійснювалась невідомими особами, які виписували податкові накладні з метою штучного формування податкового кредиту, без фактичної поставки товару.

Схожа ситуація прослідковується і з ПрАТ «Транспорт - Сервіс», де за висновками акту невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Стратос -Транзит" від 05.05.2011 № 190/2300/36073272 вбачається відсутність поставок товару (придбання), з огляду на що угода між ПП "Стратос -Транзит" та ПрАТ "Транспорт - Сервіс" оформлялась без мети реального настання правових наслідків, з метою протиправного заниження сплати податку на додану вартість, а тому у ПрАТ "Транспорт - Сервіс" при відсутності фактичного придбання товарів була відсутня його фактична реалізація.

Між тим, в ході проведення перевірки було виявлено відсутність документів, які б підтверджували факт надходження до ПрАТ «ЛМЦ» товару, з огляду на що слід зробити висновок про відсутність поставок товарів за договором, укладеним між ПрАТ "ЛМЦ" та ТОВ "Леорд Плюс-К", що в свою чергу свідчить про укладення договору без мети настання реальних наслідків. Також, було встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовані на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, з огляду на що Стахановською ОДПІ при перевірці ПрАТ «ЛМЦ» встановлено відсутність факту постачання товарів (робіт, послуг) позивачу.

Що стосується господарських операцій позивача з ТОВ «НАН» то сам факт розбіжностей відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій податку на додану вартість», АІС «Податки», «Бест-звіт» не може свідчити про недобросовісність позивача. Разом з тим, в матеріалах справи містяться відвантажувальні відомості №15 від 08.05.2010р, №16 від 08.05.2010р, №8 від 23.03.2010р, №9 від 23.03.2010р №7 від 23.03.2010р (Т.4 а.с.83-87), які не містяь прізвища особи, яка вчинила підпис, що унеможливлює встановлення особи, яка приймала товар. Отже, наявні в матеріалах справи копії відвантажувальних відомостей не містять всіх обов'язкових реквізитів первинних документів, що не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Крім того, не визначена ціна товару та загальна сума документу; на документі відсутня печатка про отримання товару в період здійснення операції або відмітка про довіреність, відповідно до якої уповноважена особа отримувала товар.

Таким чином, з аналізу вищенаведених обставин та наявних в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що спірні господарські операції за участю позивача не мали товарного характеру та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відтак, наявність податкових накладних без проведення реальної операції не може спричиняти будь-які пов'язані з цим податкові наслідки. Вказана позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові Верховного Суду України від 17.02.2009 р. у справі № 21-1828во08.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 № 0001664210, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2011 № 0001664210 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали виготовлено - 15.06.15 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.