Постанова

від 30.08.2019 по справі 2а-12436/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2019 року

Київ

справа №2а-12436/11/2670

адміністративне провадження №К/9901/5631/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 (головуючий суддя Собків Я.М., судді: Борисюк Л.П., Ключкович В.Ю.) у справі №2а-12436/11/2670 за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 №0001664210.

2. Позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач обґрунтовані безпідставністю збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з огляду на те, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю НАН , Приватним акціонерним товариством Транспорт-Сервіс , Приватним акціонерним товариством ЛМЦ , Товариством з обмеженою відповідальністю Торекс , Товариством з обмеженою відповідальністю Київ-Інвест-Сервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Кабельтех-Сервіс здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність проведення господарських взаємовідносин з реалізації позивачу його контрагентами товарно-матеріальних цінностей. Також позивач вказує на безпідставність висновків викладених контролюючим органом в акті перевірки від 28.07.2011 №8330/23-07/19014832 про порушення позивачем вимог податкового законодавства України та вважає посилання відповідача на безтоварність проведених взаємовідносин між сторонами необґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа судами розглядалася неодноразово.

4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2011 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2011 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи в повному обсязі та належним чином підтверджено виконання укладених між позивачем та його контрагентами-постачальниками правочинів, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність проведених Товариству донарахувань з податку на додану вартість, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог відсутні.

6. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.03.2015 скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що при ухваленні вказаних рішень судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, судами не надано належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи. У зв`язку з чим, Вищим адміністративним судом України вказано на необхідність дослідження на підставі належних та допустимих доказів питання реальності господарських операцій між сторонами, застосування при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані при вирішенні спору згідно із положеннями діючого законодавства.

7. За результатами останнього перегляду справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015 адміністративний позов задоволено.

Рішення суду мотивовано безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи. На думку суду, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю НАН , Приватним акціонерним товариством Транспорт-Сервіс , Приватним акціонерним товариством ЛМЦ , Товариством з обмеженою відповідальністю Торекс , Товариством з обмеженою відповідальністю Київ-Інвест-Сервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Кабельтех-Сервіс податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

8. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2015 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладені між сторонами правочини не спрямовані на настання реальних правових наслідків з метою отримання прибутку, а подані платником первинні документи на підтвердження обґрунтованості податкової вигоди не свідчать про дійсний рух активів позивача у процесі господарської діяльності. Суд дійшов висновку, що у розглядуваному випадку позивач був залучений до ланцюгу постачальників та покупців з метою створення незаконної податкової вигоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників було проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16672491,00грн, в тому числі по періодах: вересень 2009 року на суму 379427,00грн, січень 2010 року на суму 6666115,00грн, лютий 2010 року на суму 70012,00грн та травень 2010 року на суму 3556937,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 28.07.2011 №8330/23-07/19014832 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2011 №1111664210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 20840614,00грн., з яких: 16672491,00грн за основним платежем та 4168123,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для донарахування позивачу зазначеної суми податкового зобов`язання слугував висновок контролюючого органу про неправомірність формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю НАН , Приватним акціонерним товариством Транспорт-Сервіс , Приватним акціонерним товариством ЛМЦ , Товариством з обмеженою відповідальністю Торекс , Товариством з обмеженою відповідальністю Київ-Інвест-Сервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Кабельтех-Сервіс по придбанню товарно-матеріальних цінностей з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди третім особам з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на аналіз податкової інформації отриманої відносно вказаних контрагентів позивача щодо відсутності у останніх реальної можливості займатися господарською діяльністю. Також, стверджуючи про безтоварність проведених взаємовідносин між сторонами, відповідач вказує на наявність кримінальних справ порушених відносно засновників та директорів Товариства з обмеженою відповідальністю Кабельтех-сервіс , Товариства з обмеженою відповідальністю Агроініціатива , Товариства з обмеженою відповідальністю Юніверсал Сервіс-Україна за фактом фіктивного підприємництва та наявних у матеріалах таких кримінальних справах протоколів допиту свідків, в яких посадові особи контрагентів позивача та особи, які задіяні в ланцюгу постачання реалізованого Товариству товару, заперечують свою участь у проведенні господарської діяльності та підписанні первинних документів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у спірному періоді. На думку податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Судами встановлено, що у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю НАН , Приватним акціонерним товариством Транспорт-Сервіс , Приватним акціонерним товариством ЛМЦ , Товариством з обмеженою відповідальністю Торекс , Товариством з обмеженою відповідальністю Київ-Інвест-Сервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Кабельтех-Сервіс на підставі договорів поставки товарно-матеріальних цінностей, зокрема, металевих прогонових споруд з опорними частинами, опорних частин до металевих прогонових споруд, мостових інвентарних конструкцій, запасних частин до тепловозів, запчастин до локомотивів, автозачепа, замків, замкотримачів, запобіжників замку, під`ємника замку, валика підземника, хомута тягового, проводів, ізольованого кабелю тощо.

У підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів позивачем до матеріалів адміністративної справи долучено: договори поставки, журнали реєстрації господарських операцій, рахунки, податкові накладні, тендерна документація, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та банківські виписки.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідачем не оспорюється сам факт наявності у позивача первинної документації по взаємовідносинах з його контрагентами, а ставиться під сумнів фактичне виконання та реальність задокументованих господарських операцій.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. У доводах касаційної скарги та додаткових поясненнях Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач вказує, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позову. Зокрема, Товариство посилається на правомірність формування ним податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентами з огляду на те, що належною первинною документацією складеною за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій в повній мірі підтверджується рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв`язок поведених операцій з його господарською діяльністю (реалізація придбаного товару на структурні підрозділи Укрзалізниці). Позивач також звертає увагу, що посилання суду апеляційної інстанції на покази свідків, які були предметом розгляду у кримінальних справах №38-0012 та №78-00161, не можуть бути беззаперечним свідченням безтоварності проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки такі твердження є безпідставними та необґрунтованими. До того ж, Товариство звертає увагу, що позивач, як добросовісний платник, не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, у випадку порушення його постачальниками правил оподаткування. Позивач вважає, що відповідачем не доведено наявність складу порушення вимог податкового законодавства, не доведено наявності в діях посадових осіб позивача чи його контрагентів зловживань, які можуть бути підставою для притягнення останніх до відповідальності, а також не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач наголошує, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються виключно на припущеннях, а тому, на думку суб`єкта господарювання, підстави для відмови у позові відсутні.

13. Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників не скористалося своїм правом та не подало заперечення на касаційну скаргу позивача, що не перешкоджає її розгляду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Закон України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

14.1. Підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

14.2. Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

14.3. Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7.

У разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

14.4. Абзац 1 підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

15. Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

15.1. Пункт 2.

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

15.2. Пункту 5.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

16. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

16.1. Стаття 1.

16.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

16.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

16.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

16.3. Частина перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

18. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

19. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

20. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

21. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

22. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

23. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

24. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

25. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

26. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

27. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

28. У ході розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з реалізації Товариству його контрагентами-постачальниками товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що спірні господарські операції за участю Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач не мали товарного характеру та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Суд надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням положень статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) щодо оцінки доказів, та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формування податкового кредиту. При цьому, суд зауважив, що за відсутності фактичного здійснення господарської операції, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, та як наслідок, не можуть бути підставою для формування даних податкового обліку.

29. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення зважаючи на те, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність відповідних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

30. Суд апеляційної інстанції в процесі розгляду даної справи, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю НАН , Приватним акціонерним товариством Транспорт-Сервіс , Приватним акціонерним товариством ЛМЦ , Товариством з обмеженою відповідальністю Торекс , Товариством з обмеженою відповідальністю Київ-Інвест-Сервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Кабельтех-Сервіс дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності.

31. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано прийнято до уваги доводи відповідача щодо наявності протоколів допитів свідків, що містяться в матеріалах кримінальних справ №38-0012 та №78-00161 з поясненнями засновників та директорів контрагентів позивача, які заперечують свою фактичну участь у діяльності господарюючих суб`єктів та підписанні будь-яких первинних документів за наслідком господарських операцій з позивачем, а також пояснення осіб залучених до ланцюгу постачання товару, які стверджують про відсутність фактичних поставок товарно-матеріальних цінностей, що ставить під сумнів подальшу його реалізацію позивачу. Суд апеляційної інстанції дійшов умотивованого висновку, що документи, видані від імені суб`єктів господарювання - контрагентів позивача не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, та як наслідок не можуть визнаватися такими, що посвідчують факт придбання товарів, оскільки вказані обставини є доказом неналежного виконня договірних відносин та штучності укладених правочинів.

32. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками, які, зважаючи на неможливість фактичного здійснення спірних операцій з урахуванням місця, часу, обсягів, матеріального ресурсу, економічно необхідного для виконання такого роду операцій, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності відповідного персоналу, виробничих активів та потужностей, не могли поставити товар.

33. З урахуванням встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наявні в матеріалах справи первинні документи не підтверджують фактичне виконання операцій з поставки позивачу товару, а також не підтверджують обумовлені спірними правочинами надані позивачу послуги з реалізації та поставки товару саме Товариством з обмеженою відповідальністю НАН , Приватним акціонерним товариством Транспорт-Сервіс , Приватним акціонерним товариством ЛМЦ , Товариством з обмеженою відповідальністю Торекс , Товариством з обмеженою відповідальністю Київ-Інвест-Сервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Кабельтех-Сервіс .

34. Підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Верховний Суд зазначає, що позивачем, спростовуючи обґрунтовані доводи податкового органу, не було надано доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальників товарів, враховуючи відсутність у останніх достатніх трудових та матеріальних ресурсів (основних фондів) для проведення відповідної господарської діяльності, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з вказаними контрагентами.

35. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених сторонами, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

37. Відтак, формальна наявність договорів, видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

38. За встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в розглядуваному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складених за результатом господарських операцій позивача з контрагентами, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися. Вказані факти з урахуванням встановлених податковою інспекцією у ході проведення контрольно-перевірочних заходів обставин, які не одержали спростування під час вирішення даного спору, були цілком об`єктивно розцінені судом апеляційної інстанції як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника.

39. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що платник не підтвердив належними первинними документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує.

40. Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного формування даних податкового обліку за господарськими операціями з контрагентами.

41. Касаційна скарга Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач також не містять жодних спростувань доводів, якими суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а також не міститься обґрунтувань, які б ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції.

42. Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, Київський апеляційний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

44. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України Укрзалізничпостач залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 у справі №2а-12436/11/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду