Ухвала

від 21.04.2015 по справі 826/15713/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15713/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендіта" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендіта" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендіта" про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у розмірі 72 711,27 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року виправлено описку в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року шляхом заміни в тексті судового рішення відомостей щодо назви відповідача, замінивши «Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідна компанія «Сан-Стандарт» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Ендіта».

Відповідач не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями звернувся з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року та ухвалу цього ж суду від 24 грудня 2014 року як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендіта" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно пп.16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Для цілей нарахування та сплати податку на прибуток підприємств використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал (п. п. 159.1, 152.9 ст. 159 ПК України).

Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. (абз. 2 п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України)

Згідно п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Розділом V Податкового кодексу України передбачений порядок оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до положень статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України).

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- від 18.03.13 № 0001362233 про збільшення ТОВ "Ендіта" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 100,00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в сумі 7 275,00 грн.;

- від 18.03.13 № 0001362233 про збільшення ТОВ "Ендіта" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 30 555,00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в сумі 7 638,75 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були отримані уповноваженою особою позивача 20 березня 2013 року, що підтверджується наявними в справі копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с. 10-11).

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.3 вказаної статті передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як з'ясовано судом, відповідачем податковий борг на загальну суму 72 711,27 грн. не сплачений, що підтверджується матеріалами даної справи.

У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу в загальній сумі 72 711,27 грн. податковим органом на адресу ТОВ "Ендіта" було направлено податкову вимогу від 03.03.14 № 919-25, яка останнім була отримана 14 березня 2014 року. Дана обставина підтверджується наявною в справі копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 6).

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України, в редакції на момент направлення позивачем вищевказаної вимоги, органами стягнення були виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Оскільки податкова вимога відповідачем у визначений законом строк виконана не була, а сума податкового боргу не погашена, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з ТОВ Ендіта" коштів з рахунків платника податків у банках в сумі 72 711,27 грн.

Що стосується висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для виправлення описки в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України, суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Виходячи зі змісту даної норми, виправленню підлягає судове рішення у разі наявності в ньому помилок технічного (неюридичного) характеру, до яких відносяться описки та очевидні арифметичні помилки.

Опискою слід вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Очевидною арифметичною помилкою є порушення правил арифметики при розрахунках завданої шкоди, невиплаченої зарплати тощо. Така помилка може призвести до неправильного визначення розміру задоволення позовних вимог грошового характеру.

Так при виготовленні повного тексту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року судом першої інстанції було допущено описку, а саме: в тексті судового рішення замість найменування відповідача «Товариство з обмеженою відповідальністю «Ендіта» помилково було зазначено «Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідна компанія «Сан-Стандарт».

Зважаючи на наявність вищевказаної описки в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Згідно п.1 ч.1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення,а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендіта" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 27.04.15р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Петрик І.Й.

Борисюк Л.П.