Постанова

від 16.06.2015 по справі 816/436/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 р. Справа № 816/436/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2015р. по справі № 816/436/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

10 лютого 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче торгово- будівельне підприємство "Будкон" (далі - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0007452201/3028.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2015 провадження у справі № 816/436/15-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого торгово-будівельного підприємства "Будкон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0007452201/3028 закрито в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137397,50 грн, в тому числі основний платіж - 109918,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 27479,50 грн за примиренням сторін у зв'язку з досягненням податкового компромісу.

20.04.2015 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0007452201/3028 в частині нарахування податкових зобов'язань за квітень 2014 року на суму 7740,00 грн та травень 2014 року на суму 28321,00грн та штрафних санкцій на загальну суму 9015,25 грн (том 1 а.с. 139).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 р. у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого торгово-будівельного підприємства "Будкон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014 № 0007452201/3028 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 36061,00 грн - основний платіж та штрафні санкції - 9015,25 грн - відмовлено.

Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого торгово-будівельного підприємства "Будкон" (ідентифікаційний код юридичної особи 37528591) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1462,05 грн.

Позивач, не погодившись з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, вказує, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 р. та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України, ст. 204, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ ВТБП "Будкон" (ідентифікаційний код 37528591) 25.02.2011 зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису про державну реєстрацію в ЄДР 15851020000007649 (том 1 а.с. 18). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

У період з 22.09.2014 по 26.09.2014 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ ВТБП "Будкон" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Таурус-Газ" за період серпень, жовтень 2011 року, ПП "Шале" за період серпень-вересень 2011 року, ПП "ТМ-Новатор" за період серпень, жовтень-листопад 2012 року, ТОВ "Софія ЛТД" за період березень-квітень 2014 року, ТОВ "Мелес" за період травень 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки контролюючим органом 03.10.2014 складено акт №2350/16-03-22-01-08/37528591, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, зокрема, за квітень 2014 року на суму 7740,00 грн, травень 2014 року - 28321,00 грн (том 1 а.с. 59-67).

На підставі акту перевірки від 03.10.2014 №2350/16-03-22-01-08/37528591 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0007452201/3028, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 182473,75 грн, в тому числі 145979 грн - за основним платежем та 36494,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 10-11).

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням в частині нарахування податкових зобов'язань за квітень 2014 року на суму 7740,00 грн та травень 2014 року на суму 28321,00 грн та штрафних санкцій на загальну суму 9015,25 грн, звернувся до суду з вимогою про визнання рішення у зазначеній частині незаконним та скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції зроблено висновок, що податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0007452201/3028 в частині нарахування податкових зобов'язань за квітень 2014 року на суму 7740,00 грн та травень 2014 року на суму 28321,00 грн та штрафних санкцій на загальну суму 9015,25 грн, прийняте Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується та оцінюючи обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0007452201/3028 в оскаржуваній частині, зазначає.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм слідує, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ВТБП "Будкон" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Софія" та ТОВ "Мелес".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Софія ЛТД" будувались на підставі договорів від 03.03.2014 р. за №№ 143,144 , усього на загальну суму 329320 грн. в т.ч. ПДВ 54886 грн. 66 коп.

На підставі укладеного Договору № 143 від 03.03.2014 року між ТОВ ВТБП "Будкон та ТОВ "Софія ЛТД" вказане підприємство у якості субпідрядника виконувало роботи по договору генпідряду № 291 від 31.01.2014 року між ТОВ ВТБП «Будкон» та ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (ВАТ ПГЗК), приймались вказані роботи замовником за Актами приймання виконаних будівельних робіт №№ 26/1 - 26/9, 26/13-26/16, 26/18-26/30 від 28.04.2014 року, усього було виконано робіт за участю ТОВ "Софія ЛТД" на суму 46443 грн, 22 коп., з яких ПДВ 7740 грн. 50 коп.

Приймались вказані роботи у субпідрядника за актом приймання виконаних робіт по поточному ремонту обладнання за 28.04.2014 № 07-04 на суму 46443,02 грн, в тому числі ПДВ 7740 грн.50 коп. На зазначену суму було видано податкову накладну № 274 від 28.04.2014 року.

Також, з висновків відповідача вбачається, що при проведенні перевірки відповідачем враховано інформацію про те, що, відповідно до актів від 02.07.2014 року №670/223/19321287 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Софія ЛТД», код за СДР1ІОУ 19321287 щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення з обліку за березень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ ВТБП «Будкон» код за ЄДРПОУ 37528591» та від 06.08.2014 року №1108/04-62-22-3/19321287 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Софія ЛТД» код за ЄДРПОУ 19321287 щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платниками податків за березень, квітень та травень 2014 року» документально не підтверджено проведені ТОВ «Софія ЛТД» господарські операції з платниками податків у березні - травні 2014 раку.

Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Софія ЛТД» в результаті проведених заходів та проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків відповідно до наявних інформаційних баз даних вбачається проведення ТОВ «Софія ЛТД» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру у зв'язку з відсутністю платника за податковою адресою, відсутністю матеріальних та трудових ресурсів, з урахуванням віддаленості контрагентів один віл одного, що, на думку Відповідача, свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій контрагентами-покупцями та постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На підставі наведеного відповідачем та судом першої інстанції зроблено висновок про завищення ТОВ ВТБП «Будкон» податкового кредиту на суму в квітні 2014 року на суму ПДВ 7740 грн.

Також, ТОВ ВТБП "Будкон" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Мелес".

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2014 року між ТОВ ВТБП "Будкон та ПАТ "Крюківбудтехмонтаж" було укладено договір № 38 на виконання робіт з капітального ремонту з перепланування та улаштуванням асфальтобетонного покриття. До вказаних робіт у якості субпідрядника було залучено ТОВ "Мелес" на підставі договору субпідряду № 45 від 05.05.2014 року, виконані роботи на загальну суму 11907 грн. 40 коп. згідно акту КБ-2в № 415 від 30.05.2014 року, податкова накладна № 584 від 30.05.2014 р.

За вищезазначеним договором № 291 від 31.01.2014 р., укладеним між ТОВ ВТБП "Будкон" і ВАТ (ПГЗК), ТОВ "Мелес" також залучався у якості субпідрядника на підставі договору № 45 від 05.05.2014 р., виконані роботи оформлялися між ТОВ ВТБП "Будкон і ВАТ "ПГЗК" актами КБ-2в № 29/5-29/7, № 29/9-29/16, 28/2-28/5 від 26.05.2014 р., роботи між ТОВ ВТБП "Будкон" і ТОВ "Мелес" оформлялись актами № 416 від 30.05.2014 р. на суму 50250 грн., № 414 від 29.05.2014 р. на суму 50160 грн., № 417 від 31.05.2014 р. на суму 25757 грн. 56 коп.

На підставі Договору № 44 від 05.05.2014 р., укладеному між ТОВ ВТБП "Будкон" та ТОВ "Мелес" були придбані матеріали, вказані матеріали на суму 9901 грн. 19 коп., використовувались при виконанні робіт за договором оренди № 18 від 03.02.2014 р. укладеним між ТОВ ВТБП "Будкон" та ТОВ БФ "Центр ЛТД" (п.4.6. поточний ремонт) на підставі актів про надання послуг № 46 від 19.05.2014 р., № 56 від 02.06.2014 р, № 57 від 03.06.2014 р., матеріали на суму 2414 грн.52 коп.(рукавиці, респіратори, краги, мило господарське) використано на суму 321 грн. 17 коп. за оборотно-сальдовою відомістю.

На підставі вищезгаданого договору було придбано гранвідсів на загальну суму 19536 грн., з яких ПДВ - 3256 грн. за видатковою накладною № 351 від 05.05.2014 р.(податкова накладна № 84 від 05.05.2014 р.), з яких гранвідсів фракції 0-5 - 222 тони, гранвідсів фракції 0-20 - 74 тони на підставі договору купівлі-продажу № 44 від 05.05.2014 р.

Як вбачається з пояснень представника позивача, використовувались гранвідсів наступним чином: у травні 2014 р.: при виготовленні асфальту піщаного, відпущено ПП "ТМ-Новатор" 4 тони асфальту на суму 4600 грн. з ПДВ 766,67 грн. за видатковою накладною № 41 від 13.05.2014 р.; при будівництві на об"єкті "ДПВ "Сонячний" використано 176 тон за актом приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в № 53 від 30.05.2014 р. за договором № 38 від 05.05.2014 р. між ТОВ ВТБП "Будкон" і ПАТ "Крюківбудтехмонтаж", списано за актом № 32 від 30.05.2014 р.

У червні 2014 р.:48,6 тони використано для виробництва 50 тон асфальтобетону, з яких відпущено за видатковою накладною № 55 від 17.06.2014 р. КП "Кременчукводоканал".

У липні 2014 р.:74,92 тони гранвідсіву частково використано для виробництва 76,3 тон асфальтобетону, який використано при виконанні робіт за договором № 2914/082006/з від 01.07.2014 р., укладеним між ТОВ ВТБП "Будкон" та ПАТ "Кременчуцький вагонобудівний завод" і оформлено актом № 14-02-1-1-1 від 29.07.2014 р., і за Актом № 69 за липень між ПАТ "Крюківбудтехмонтаж" і ТОВ ВТБП "Будкон".

Також, з висновків відповідача вбачається, що при проведенні перевірки відповідачем враховано інформацію про те, що ТОВ "Мелес" не знаходиться за місцезнаходженням, основний вид діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями га тютюновими виробами. Відповідно до 1С «Податковий блок» встановлено, що ТОВ "Мелес" не подана податкова звітність з ПДВ за травень 2014 року.

На підставі наведеного відповідачем та судом першої інстанції зроблено висновок про завищення ТОВ ВТБП «Будкон» податкового кредиту на суму в травні 2014 року на суму ПДВ 28321 грн.12 коп.

Однак, колегія суддів зазначає, що ТОВ ВТБП «Будкон» отримало від вищезазначених контрагентів податкові накладні за період, що перевірявся. Отримання податкових накладних від даних контрагентів, засвідчує факт придбання товарів та послуг, тобто виникнення першої події, що дає законне право на отримання податкового кредиту.

Оцінивши первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Посилання податкового органу про відсутність контрагентів за місцем знаходження та на відсутність у підприємства трудових ресурсів та транспортних засобів, не може свідчити про неможливість фактичної поставки товару та надання послуг позивачу оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Колегія суддів зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналіз викладеного свідчить, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не надано доказів, а так само не встановлено і судом, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено необхідні для одержання податкового кредиту дії, які передбачені ПК України, а саме: позивачем подано КОДПІ податкову декларацію та надало інші документи, які свідчать про реальність здійсненої з контрагентами господарської операції по придбанню товару та послуг, а саме: рахунки, накладні, банківські виписки про розрахунки.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, та як наслідок, правомірність формуванню позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, позивачем доведено реальність здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Софія ЛТД" та ТОВ "Мелес" робіт, у зв»язку з чим колегія суддів прийшла до висновку про правомірність включення ТОВ ВТБП "Будкон" у квітні 2014 року до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 7740 грн та правомірність включення ТОВ ВТБП "Будкон" у травні 2014 року до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 28321 грн.

Враховуючи зазначене, Кременчуцькою ОДПІ неправомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2014 №0007452201/3028 у розмірі 25 відсотків суми нарахованого грошового зобов'язання з ПДВ.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ ВТБП "Будкон" підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0007452201/3028 в частині нарахування податкових зобов'язань за квітень 2014 року на суму 7740,00 грн та травень 2014 року на суму 28321,00 грн та штрафних санкцій на загальну суму 9015,25 грн, прийняте Кременчуцькою ОДПІ підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче торгово-будівельне підприємство "Будкон" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2015р. по справі № 816/436/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007452201/3028 від 19.12.2014 р. винесене Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О. Судді (підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М. Повний текст постанови виготовлений 22.06.2015 р.