Рішення

від 16.02.2009 по справі 18/24а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

16.02.09 р.                                                                                                      

Справа № 18/24а                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні

Єжель С.А.

розглянув у відкритому судовому

засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою

відповідальністю “Лілія” м. Шахтарськ Донецької області

                   до відповідача: Шахтарської міської

ради м. Шахтарськ Донецької області

за участю третьої особи 1, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  Суб”єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1 м.Ялта

за участю третьої особи 2, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю

“АТБ-торгстрой” смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

           про визнання рішення недійсним

за участю

представників сторін:

від позивача: Прокопенко М.Ф.

директор, Давидов В.М. представник за дов. № б\н від 11.02.2009р.

від відповідача: не з”явився

від третьої особи 1: ОСОБА_2

представник за дов. серії ВКЕ № 563699 від 22.02.2008р.

від третьої особи 2:Константінова

Н.С. представник за дов. № б\н від 24.10.2008р.

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою

відповідальністю “Лілія” м. Шахтарськ Донецької області,  звернувся до господарського суду з позовом

до  Шахтарської міської ради м. Шахтарськ

Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні відповідача СПД -ФО ОСОБА_1 м. Ялта про визнання

рішення Шахтарської міської ради від 29.12.2004р.  № 1У/22-760 про продаж земельної ділянки

площею 0,2022 га недійним.

Позов мотивовано неправомірністю

прийняття відповідачем рішення щодо продажу спірної земельної ділянки третій

особі, зважаючи на оскарження позивачем у судовому порядку рішень відповідача

стосовно вилучення в нього цієї земельної ділянки та стосовно продовження

договору оренди  з третьою особою.

Відповідач у судові засіданні, за

винятком судового засідання 13.10.2008р., не з”явився, витребувані судом

документи не представив.

В той же час, 16.02.2009р.

відповідач надіслав суду листа від 13.02.2009р. № 02-22/392, в якому просив

відкласти розгляд справи, посилаючись на поважні причини відсутності у судовому

засіданні, але доказів у підтвердження заявленого клопотання не подав.

Клопотання відповідача судом відхилено.

 Суд розглянув справу за наявними в ній документами

згідно ст.75 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи

відповідач вважає рішення Шахтарської міської ради              № 1У/22-760 таким, що відповідає

законодавству України та звертає увагу на те, що згідно ст. 26 Закону України

“Про місцеве самоврядування”, ст. ст. 127,128 Земельного кодексу України

відповідач, який є органом місцевого самоврядування, мав повне право продати

земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,2022 га, на якій

розташована автостоянка ОСОБА_1 На підставі рішення Шахтарської міської ради №

564 від 14.09.2001р. с ОСОБА_1 був укладений договір оренди на вищевказану

земельну ділянку, а рішенням ради № 1У/16-533 від 25.02.2004р. продовжений

договір оренди. Підстав для відмови у продовженні вищевказаного договору не

було ( т.1 а.с.55-56).

Відзив судом розглянутий, прийнятий

до уваги.

Відповідач надіслав суду

заперечення по справі від 13.02.2008р. № 02-22/391, які судом розглянуті,

прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

В запереченнях відповідач зауважив

про те, що на земельній ділянці розташований об”єкт нерухомого майна -

автостоянка відкритого типу, яка на праві власності належала фізичній особі -

підприємцю ОСОБА_1

Земельна ділянка площею 0,2022 га,

що по вул. Леніна, 24а, до укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки

знаходилася у власності територіальної громади м.Шахтарська та надавалася у

тимчасове користування на праві оренди: спочатку кооперативу “Сонечко” під

будівництво автостоянки, а після продажу автостоянки та укладання договору

оренди земельної ділянки, користувачем земельної ділянки стала власниця

автостоянки ОСОБА_1

Як вважає відповідач, автостоянка є

об”єктом нерухомого майна, який має складові частини, які зазначаються у всіх

правовстановлюючих документах на майно.

На підставі наведеного, відповідач

вважає, що рішення від 29.12.2004р. № 1У/22-760 “Про продаж земельної ділянки

несільськогосподарського призначенням суб”єкту підприємницької діяльності

ОСОБА_1” прийнято у відповідності діючого законодавства. Рішення прийнято у

відповідності вимог ст. 128 з обов”язковим урахуванням вимог ч. 2 ст. 127

Земельного кодексу України.

Третя особа 1 СПД ОСОБА_1 проти

позову заперечує, посилаючись на обставини розташування на спірній ділянці

належного їй об”єкту нерухомості - автостоянки.

В обґрунтування заперечень третя

особа повідомляє, що на спірній земельній ділянці розташований об”єкт

нерухомості - автостоянка, яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно

свідоцтва про право власності, виданого 11.06.1999 Першою Шахтарською нотаріальною

конторою.

На право користування земельною

ділянкою, на якій розташована автостоянка, між Шахтарською міською радою та

ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі від 25.07.2001р., зареєстрований у

Шахтарській міській раді 31.07.2001р. за № 52. Згідно ст. 128 Земельного

кодексу України ОСОБА_1 22.06.2004р. звернулася до Шахтарської міської ради із

заявою про викуп земельної ділянки, на якій розташована автостоянка.

Твердження позивача про те, що

міська рада на мала права розглядати питання викупу земельної ділянки до

вирішення господарським судом спору про недійсність рішення міської ради № 564

від 14.09.2001р. є, на думку третьої особи, необґрунтованим, оскільки предмет

спору по рішенню міської ради № 564 від 14.09.2001р. не зачіпає законності право

користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, на якій розташована автостоянка.

Право ОСОБА_1 користуватися

земельної ділянкою під автостоянкою посвідчено договором оренди землі № 52 від

25.07.2001р. Вказаний договір був укладений на підставі рішення відповідача від

30.06.2000р.

Рішенням Шахтарського міського суду

від 13.06.2001р., ухвалою Донецького апеляційного суду від 15.11.2001р.,

ухвалою Верховного суду України від 20.01.2003р. у задоволенні вимог ТОВ

“Лілія” про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, розташованої

по вул. Леніна, 24а та визнанні договору купівлі-продажу автостоянки,

укладеного між ТОВ “Сонечко” та ОСОБА_1 30.09.1996р. недійсним, відмовлено.

Тому, законність користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, на якій розташована

автостоянка, встановлена та закріплена в договорі оренди землі № 52 від

25.07.2001р. ( т.1 а. с. 46-47).

Рішенням господарського суду по

справі № 18/24а від 26.04.2005р. Товариству з обмеженою відповідальністю

“Лілія” м. Шахтарськ у позові про визнання недійсним рішення Шахтарської

міської ради від 29.12.2004р. № 1У/22-760 відмовлено ( т.1 а. с. 119-120).

Ухвалою Донецького апеляційного

господарського суду від 27.02.2008р. у справі № 18/24а було залучено до участі

у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на боці відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю

“АТБ-торгстрой” ( т.2 а.с.82).

З пояснень третьої особи 2

вбачається, що  ТОВ “АТБ-торгстрой” є

власником земельної ділянки площею 0,2022га ( кадастровий номер

1415300000:01:014:0064), що розташована за адресою: Донецька область, м.

Шахтарськ, північно-західна частина мкр. “Журавлівка”                      ( Державний акт на право

власності на земельну ділянку серія ЯГ № 732377).

ТОВ “АТБ-торгстрой” придбало зазначену

земельну ділянку у СПД ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу земельної

ділянки, посвідченого 20.12.2006р. державним нотаріусом Першої Шахтарської

державної нотаріальної контори Шевером О.С., зареєстрованого в реєстрі за №

4650.

Рішенням Шахтарської міської ради

від 14.09.2001р. № 564 у ТОВ “Лілія” вилучена спірна земельна ділянка, тобто ,

як вважає третя особа, перешкод у передачі цієї ділянки у користування (оренду)

або власність іншій особі ( в даному випадку - ОСОБА_1) у  Шахтарської міської ради не має ( т.2 а.с.

122).

Постановою Донецького апеляційного

господарського суду від19.03.2008р. у справі                       № 18/24а рішення

господарського суду Донецької області від 26.04.2005р. у справі № 18/24а

залишено без змін ( т. 2 а.с.129-132).

Постановою Вищого господарського

суду від 18.06.2008р. у справі № 18/24а постанова Донецького апеляційного

господарського суду від 19.03.2008р. та рішення господарського суду Донецької

області від 26.04.2005р. у справі № 18/24а скасовані, справа передана на новий

розгляд          ( т.2 а.с.154-158).

При новому розгляді справи

господарський суд Донецької області ухвалою від 20.08.2008р. провадження у

справі припинив на підставі п.1.ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки розгляд даного

спору відноситься до компетенції адміністративних судів.( т.3 а.с.18).

Постановою Донецького апеляційного

господарського суду від 22.09.2008р.у справі                   № 18/24а ухвала  господарського суду Донецької області від

20.08.2008р. скасована, а справа передана на новий розгляд до господарського

суду Донецької області. ( т.3а.с.39-41).

Ухвалою від 29.09.2008р.

господарський суд Донецької області призначив справу № 18/24а до розгляду ( т.

3 а.с.43).

13.10.2008р. до суду надійшло

клопотання третьої особи 1, в якому повідомлялося про подачу скарги до Вищого

господарського суду України на постанову Донецького апеляційного господарського

суду від 22.09.2008р. по справі № 18/24а, одночасно третя особа просила суд

зупинити провадження у справі, яке судом розглянуто, прийнято до уваги та

задоволено.

Того же числа до суду надійшло

клопотання від третьої особи 2, в якому третя особа просила зупинити

провадження у справі № 18/24а до розгляду у Вищому господарському суду

касаційної скарги ТОВ “АТБ-торгстрой”, яке розглянуто, прийнято до уваги та

задоволено.

20.10.2008р. суд ухвалою у справі №

18/24а зупинив провадження.

12.01.2009р. до суду надійшов лист

від позивача, в якому він просив поновити провадження у справі у зв”язку з тим,

що 18.12.2008р. Вищим господарським судом України розглянуто касаційну скаргу

та винесено постанову від 18.12.2008р., якою постанову Донецького апеляційного

господарського суд від 22.09.2008р. у справі № 18/24а залишено без змін.

Господарським судом Донецької

області під час нового розгляду справи були враховані вказівки, що містились у

постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2008р. по справі №

18/24а згідно вимог ст. 111-12 ГПК України.

Ухвалою від 12.01.2009р. суд

поновив провадження у справі.

У судовому засіданні 10.02.2009р.

позивач уточнив свої вимоги та надав суду заяву, в якій просив суд визнати

недійсним рішення Шахтарської міської ради Донецької області від 19.12.2004р. №

1У/22-760 про продажу земельної ділянки площею 0.2022 га суб”єкту

підприємницької діяльності Янишевськой Т.Б. Заява судом розглянута, прийнята до

уваги та залучена до матеріалів справи.

Третя особа 1 у судовому засіданні

10.02.2009р. звернулася до суду із клопотанням про залучення до матеріалів

справи витребуваних судом документів, яке судом розглянуто, прийнято до уваги

та задоволено.

Третя особа 2 у судовому засіданні

10.02.2009р.звернулася до суду із клопотанням, в якому просила зупинити

провадження у справі, посилаючись на порушену адміністративну справу “

2а-197/08, що розглядається Дніпропетровським районним судом за позовом ТОВ

“АТБ-торгстрой” до виконавчого комітету Шахтарської міської ради, ТОВ “Лілія”

про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Шахтарської

міської ради № 26 від 29.01.1997р. “Про надання в користування ТОВ “Лілія”

земельної ділянки для будівництва комплексу будівель та споруд ринку” та до

вирішення господарського спору у господарському суді Донецької області  по справі № 6/231пд за позовом ТОВ “Лілія” до

Шахтарської міської ради, СПД Янишевськой Т.Б., ТОВ “АТБ-торгстрой” про

визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки                № 124 від 21.01.2005р.,

укладеного між Шахтарською міською радою та СПД ОСОБА_1; договору

купівлі-продажу земельної ділянки № 4560 від 20.12.2006р., укладеного між СПД

ОСОБА_1 та ТОВ “АТБ-торгстрой”.

Клопотання судом розглянуто,

прийнято до уваги, залучено до матеріалів справи та відхилено.

Крім того, третя особа 2 направила

суду пояснення, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до

матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.02.2009р.

позивач звернувся до суду із клопотанням про залучення до матеріалів справи

постанови Арбітражного суду Донецької області у справі № 7/3-3пд та письмових

пояснень, яке судом розглянуто, прийнято до уваги та задоволено.

Перед початком розгляду  справи по суті представників сторін було

ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні представники

сторін надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними

засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено. 

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК

України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та

вислухавши уповноважених  представників

сторін, суд

        ВСТАНОВИВ:

                    Свідоцтвом про право

власності АВА № 766448 (реєстраційний номер 1733) від 11.06.1999р. посвідчено

право власності гр. ОСОБА_1 на майно - автомобільну стояну (металевий вагон

загальною площею 29,4 кв. м, в тому числі основною 28,0 кв. м., уборну Б, забір

№ 1, ворота № 2, замощення), розташовану у м.Шахтарську по вул. Леніна, у

північно-західній частині мікрорайону “Журавлівка”, що належала померлому

чоловіку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Шахтарською

державною нотаріальною конторою 30.09.1996р. по реєстру    № 3140 та зареєстрованого в БТІ м.

Шахтарська 04.06.1999р. за № 50/53 ( т.1 а.с.43).

          25.07.2001р. між Шахтарською міською

радою та Янишевською Тетяною Борисівною був укладений договір № 52 оренди

земельної ділянки, виділеної відповідно до п.1 договору в натурі у

встановленому законом порядку, загальною площею 0,2022га, яка знаходиться у м.

Шахтарську по вул. Леніна з північно-західної частини мікро району “Журавлівка”

( т.1 а.с.104-107), пунктом 2.1 якого встановлено мету використання земельної

ділянки - для функціонування автостоянки. Строк дії договору до 31.12.2004р.

Даним пунктом договору також визначено, що по закінченні терміну дії договору

орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому

разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання

щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяця до

його закінчення.

          25.02.2004р. рішенням Шахтарської міської

ради № 4/16-533 було продовжено строк договору оренди № 52 від 31.07.2001р.,

укладеного з суб”єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 щодо

передачі земельної ділянки пл.0,2022га для функціонування автостоянки,

розташованої за адресою: м. Шахтарськ, вул. Леніна, строком до 01.01.2006р.

          Постановою Донецького апеляційного

господарського суду від 21.03.2005р. у справі                  № 43/436 рішення

господарського суду Донецької області від 05.01.2005р. у справі № 43/436 скасовано

частково. Визнано недійсним рішення Шахтарської міської ради № 4-16-533 від

25.02.2004р. про продовження договорів оренди землі  відносно договору оренди землі № 52 від

31.07.2001р, укладеного з СПД ОСОБА_1, як таке, що не відповідає вимогам

законодавства.

Ухвалою Вищого адміністративного

суду України від 07.03.2007р. у справі № 43/436 постанову Донецького

апеляційного господарського суду від 21.03.2005р.залишено без змін.

22.06.2004р. СПД ОСОБА_1 звернулася

до міського голови з заявою про продаж земельної ділянки

несільськогосподарського призначення загальною площею 0,2022га для

функціонування автостоянки, що розташована по вул. Леніна ( т.1 а.с.112).

29.12.2004р. Шахтарською міською

радою було прийнято рішення № 1У/22-760 “Про продаж земельної ділянки

несільськогосподарського призначення суб”єкту підприємницької діяльності

ОСОБА_1” ( т.1 а.с.10).

Вказане рішення мотивоване з

посиланням на ст. ст.128, 132 Земельного кодексу України та ст.26 Закону

України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Позивач не згоден з вказаним

рішенням та просить суд визнати його недійсним, оскільки вважає  його таким, що не відповідає законодавству

України.

      Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх

вимог.

      Позивач в обґрунтування своїх вимог

посилається на заяву від 11.02.2009р., пояснення, що надавалися раніше у

справі, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на  заперечення від 13.02.2008р. № 02-22/391,

правовстановлюючі документи тощо. 

Третя особа 1 посилається на

клопотання від 11.02.2009р, правовстановлюючі документи тощо.

Третя особа 2 посилається на

клопотання від 11.02.2009р., пояснення від 11.02.2009р, правовстановлюючі

документи тощо.

              Відповідно до ст.43 ГПК України

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на

всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин

справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Спірні правовідносини, що виникли між

сторонами, повинні розглядатися за нормами, що діяли на момент прийняття даного

рішення, станом на 2004рік.         

        Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

посадові  особи зобов”язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Спосіб - це визначене законом в їх

компетенції те, яким чином здійснюються дії, спрямовані на реалізацію

повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратися тільки на компетенційні

права і обов”язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми,

прийоми, що передбачені законодавством.

Однією із найважливіших ознак

правової держави є її пов”язаність правовим законом. Це означає, що діяльність

зазначених органів, посадових осіб повинна здійснюватися на основі правових

актів, у їх межах і за процедурою, встановленою цими актами.

          Відповідно до положень ст. 26 Закону

України “Про місцеве самоврядування в Україні” міська Рада правомочна

розглядати і вирішувати відповідно до закону питання щодо регулювання земельних

відносин.

Частиною другою статті 127 Земельного кодексу встановлено, що продаж

земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам

здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних

ділянок, на яких розташовані об”єкти нерухомого майна, що є власністю покупців

цих ділянок.

          Покупцями земельних ділянок із земель

державної та комунальної власності можуть бути громадяни України, а також

юридичні особи, засновані громадянами України і юридичними особами України.

Зазначені суб”єкти можуть укладати договори купівлі-продажу і набувати у

власність земельні ділянки із земель державної та комунальної власності як

сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення з

урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом.

          Чинний Земельний Кодекс України

визначає критерії щодо покупців земельних ділянок несільськогосподарського

призначення.

       Предметом купівлі-продажу та інших

цивільно-правових угод можуть бути: земельні ділянки несільськогосподарського

призначення, які знаходяться під об”єктами нерухомого майна, що є власністю

покупців цих ділянок, і які перебувають у користуванні ( в тому числі на умовах

оренди) юридичних та фізичних осіб; на яких знаходяться об”єкти нерухомого

майна громадян і юридичних осіб, що не мають юридично оформлених документів на

право користування такими земельними ділянками; незабудовані земельні ділянки, що

приватизуються під забудову суб”єктами підприємницької діяльності шляхом

проведення земельних торгів.

З матеріалів справи

вбачається,  що на момент звернення СПД

ФО ОСОБА_1 до відповідача про продаж земельної ділянки на цій ділянці був

розташований об”єкт її власності.

Стосовно цього об”єкту вказано, що

Свідоцтвом про право власності АВА № 766448 (реєстраційний номер 1733) від

11.06.1999р. посвідчено право власності гр. ОСОБА_1 на майно - автомобільну

стояну (металевий вагон загальною площею 29,4 кв. м, в тому числі основною 28,0

кв. м., уборну Б, забір № 1, ворота № 2, замощення), розташовану у м.

Шахтарську по вул. Леніна, у північно-західній частині мікрорайону

“Журавлівка”, що належала померлому чоловіку на підставі договору

купівлі-продажу, посвідченого Першою Шахтарською державною нотаріальною

конторою 30.09.1996р. по реєстру № 3140 та зареєстрованого в БТІ м. Шахтарська

04.06.1999р. за № 50/53.

Згідно ч.1 ст. 181 ЦК України до

нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об”єкти, розташовані на земельній

ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх

призначення.

Основною розмежувальною ознакою

рухомих і нерухомих речей є їх зв”язок із землею. Нерухомими речами визнаються:

земля із багаторічними насадженнями, будинки, споруди як житлового, так і

виробничого призначення (мости, тунелі, шляхопроводи тощо), а також інші

об”єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх

знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна

вільно переміщувати у просторі, тобто всі інші речі, які не відносяться до

нерухомості.

Зі свідоцтва про право власності,

що посвідчує право власності СПД ОСОБА_1 на автомобільну стоянку, вбачається,

що вона складається з металевого вагону загальною площею 29,3 кв. м., у тому

числі основною 28,0 кв., уборної Б, забору № 1, воріт № 2, замощення.

Крім того, зі Зведеного акту

вартості будівель та споруд, в якому здійснено технічний опис конструктивних

елементів будівель та споруд, який був наданий третьою особою 1 у судове

засідання, вбачається, що фундамент 

складається із швелерів, стіни - металеві: перекриття - дерев”яні, поли

- дощаті, дах - металевий.

Отже, на підставі наведеного суд

дійшов висновку про те, що автомобільна стоянка, що належить СПД ОСОБА_1 на

праві власності, відноситься до рухомого майна, тобто речей, які можна вільно

переміщувати у просторі.

З аналізу ч. 2 ст. 127 ЗК України

вбачається, що нею передбачено здійснення викупу земельних ділянок поза

конкурентними засадами лише у разі розташування на цих ділянках не будь-який

об”єктів власності, а саме нерухомого майна.

Підставами для визнання акта

недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або

визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов”язковою умовою

визнання акта недійсним є також порушення у зв”язку з прийняттям відповідного

акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -

позивача у справі.

Відповідач не довів суду, що

прийняте ним рішення від 29.12.2004р. № 1У/22-760 “Про продаж земельної ділянки

несільськогосподарського призначення СПД ОСОБА_1” відповідає вимогам ч. 2 ст.

127 ЗК України та ним був дотриманий порядок продажу земельної ділянки на

конкурентних засадах.

Заперечення відповідача стосовно

того, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог ст. 128 з

урахуванням вимог ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України не відповідають

дійсності, оскільки в  рішенні

Шахтарської міської ради від 29.12.2004р. № 1У/22-760 не має посилання на ч. 2

ст. 127 Земельного кодексу, а відтак суд не приймає їх до уваги.

На підставі наведеного, суд вважає,

що позовні вимоги  щодо визнання

недійсним рішення Шахтарської міської ради від 29.12.2004р. № 1У/22-760 “Про

продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення СПД ОСОБА_1” є доведеними

, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Клопотання третьої особи 2 щодо

зупинення провадження у справі судом відхилено з посиланням на таке.

          Рішенням господарського суду

Донецької області у справі № 43/436 за позовом ТОВ “Лілія” м.Шахтарськ до

Шахтарської міської ради м. Шахтарськ про визнання недійсними рішення

Шахтарської міської ради № 564 від 14.09.2001р. та рішення № 4-16-533 від

25.02.2004р., яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2005р.

частково скасовано в частині визнання недійсним рішення Шахтарської міської

ради № 4-16-533від 25.02.2004р. “Про продовження договорів оренди землі

відносно договору оренди землі № 52 від 31.07.2001р., укладеного з СПД ОСОБА_1

як таке, що не відповідає вимогам законодавства, в іншій частині залишено без

змін, встановлено, що рішенням Шахтарської міської ради № 564 від 14.09.2001р.

було скасовано рішення від 29.01.1997р. № 26 “Про надання у користування

Товариству з обмеженою відповідальністю “Лілія” земельної ділянки для

будівництва комплексу будівель і споруд ринку” в частині надання позивачу права

користування земельною ділянкою площею 0,2022га, одночасно, у користуванні

позивача залишено земельну ділянку площею 0,4478га, розташовану за адресою: м.

Шахтарськ, вул. Леніна, 24а. Вказане рішення Шахтарської міської ради визнано

судом правомірним та таким, що відповідає законодавству.

Між тим, постановою господарського

суду Донецької області у справі № 3/437а від 04.05.2006р., яка набрала

чинності, за позовом Шахтарської міської ради м. Шахтарськ до відповідача ТОВ

“Лілія” м. Шахтарськ про скасування Державного акту серії 1 ДН № 004083, який

зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування

землею № 83 від 24.02.1997р., відмовлено.

Отже, згідно ст. 35 ГПК України

факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи,

не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі

сторони.

Суд вважає, що справа № 6/231пд ,

яка порушена господарським судом Донецької області, про визнання договорів

купівлі-продажу № 124 від 21.01.2005р. та від 20.12.2006р. недійсними, до

предмету спору у даній справі не має відношення.

          З урахуванням зазначеного суд вважає,

що господарські витрати слід віднести на відповідача згідно вимог ст. 49 ГПК

України.

Враховуючи викладене та

керуючись  Конституцією України, ст. 127

Земельного кодексу України,  ст. 181 ЦК

України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального

кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю

“Лілія” м. Шахтарськ до Шахтарської міської ради м. Шахтарськ Донецької області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача:  Суб”єкта

підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою

відповідальністю “АТБ-торгстрой” Дніпропетровська область, смт.Ювілейне про

визнання недійсним рішення Шахтарської міської ради від 29.12.2004р. №

1У/22-760 “Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення

суб”єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1”,  

задовольнити.

Визнати недійсним рішення

Шахтарської міської ради від 29.12.2004р. № 1У/22-760 “Про продаж земельної

ділянки несільськогосподарського призначення суб”єкту підприємницької

діяльності ОСОБА_1” 

Стягнути  з Шахтарської міської ради м. Шахтарськ

Донецької області (86200, Донецька область, м.Шахтарськ, вул. Леніна,4, р/р

01011609301028 в ВДК м. Шахтарська, МФО 834016, ОКПО 04053074) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю “Лілія” м. Шахтарськ до Шахтарської

міської ради м. Шахтарськ Донецької області (86200, Донецька область,                               м. Шахтарськ,

вул. Леніна,24”А”, р/р 26002301665020 у Шахтарському відділенні ПІБ, МФО

334613, ЄДРПОУ 24312997) державне мито у сумі 85 грн. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

У судовому засіданні 16.02.2009р.

оголошено рішення.

Видати наказ після набрання рішення

законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                           

Радіонова О.О.                         

Надруковано

5 примірників:

1

- до справи

4

- сторонам у справі