Постанова

від 15.01.2009 по справі 16/389-46/152

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.01.2009                                                                                          

№ 16/389-46/152

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:            Дзюбка П.О.

          Дикунської  С.Я.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від

10.11.2008

 у справі № 16/389-46/152 (Шабунін С.В.)

 за позовом                               Фізична особа -

підприємець ОСОБА_1

 до                                                   Приватний

вищий навчальний заклад "Європейський університет"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення

27085,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від

10.11.2008 р. по справі № 16/389-46/152 в позові відмовлено.       

        Не погоджуючись із рішенням, позивач

оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким

позов задовольнити та стягнути з відповідача 32 509,32 грн. В обґрунтування

своїх вимог зазначив, що місцевим судом в порушення ч. 2 ст. 35 ГПК України не

взято до уваги фактів, встановлених Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 03.07.2007 р. по справі № 36/122-35/355 зокрема : щодо

одностороннього розірвання відповідачем договору та передачі приміщення в

незадовільному стані. Крім цього, місцевим судом не досліджено факту несплати

відповідачем комунальних платежів за жовтень -грудень 2004 р. й не взято до

уваги подані позивачем докази неможливості здачі приміщення в оренду іншому

орендарю на тих же умовах через незадовільний технічний стан приміщення, а

також того факту, що директор, як посадова особа університету-ректор, який діє

від імені університету на підставі довіреності, взяв в борг кошти в розмірі 11

000 грн. у позивача, тощо.

      В судове засідання представник апелянта

не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належно (в

справі міститься розписка про повідомлення про це). Позивач подала клопотання,

в якому просила справу розглянути без її участі, тому апеляційний суд вважає за

необхідне справу розглянути за відсутності позивача і його представника за

наявними матеріалами. В попередньому засіданні представник апелянта доводи

скарги підтримав, просив її задовольнити за наведених у ній підстав.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив, просив не

брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване

залишити без змін.       

      Заслухавши пояснення представника

відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази,

долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства,

апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

      Так, 02.10.2007 р. ПП ОСОБА_1 звернулась

до господарського суду м. Києва з позовом до Університету про зобов'язання

відповідача сплатити : неустойку в розмірі 17 

895 грн. (трьохмісячна орендна плата), неустойку в розмірі 596, 5 грн.

(місячна орендна плата), 8 206 грн. витрат на опалення приміщення. В

обґрунтування своїх вимог зазначила, що 18.06.2002 р. між ПП ОСОБА_1 і

Університетом укладено договір оренди приміщення загальною площею 682,2

кв.м  терміном на п'ять років. Дія

Договору припинилась 29.12.2004 р., що встановлено Постановою Київського

апеляційного господарського суду від 03.07.2007 р. по справі № 36/122-35/355.

Приміщення передано в незадовільному для користування стані, потребувало

ремонту, в зв'язку з чим приміщення не могло бути здано в оренду, а тому на

підставі ст. 825 ЦК України з відповідача підлягає стягненню неустойка в

розмірі 17  895 грн. Крім цього, позивач

зазнала витрати на опалення приміщення в розмірі 8 206 грн., тощо.

Заявою від 04.12.2007 р. позивач доповнила свої вимоги, просила

зобов'язати Університет сплатити 2 782,59 грн. витрат на опалення приміщення, а

також повернути кошти в розмірі 5 940 грн. та 4 950 грн., надані нею в борг

директору - ОСОБА_2 та його заступнику, як посадовим особам Університету 

      До матеріалів справи долучено відзив

Університету на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача безпідставні, адже

йому відшкодовано витрати на ремонт приміщення в розмірі 15 000 грн. Крім

цього, Університетом виконано Постанову Київського апеляційного господарського

суду від 03.07.2007 р. по справі № 36/122-35/355 й погашено 10 004,10 грн.

заборгованості по орендній платі, 1359,97 грн. пені, 226,65 грн.-3% річних,

340,80 грн. неустойки, тощо.

      Рішенням господарського суду м. Києва від

19.12.2007 р. по справі № 16/389 в позові відмовлено. Постановою Київського

апеляційного господарського суду від 02.04.2008 р. по справі № 16/389

апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення місцевого суду

-без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2008 р.

касаційну скаргу  ПП ОСОБА_1 задоволено,

рішення обох судових інстанцій скасовано, справу передано на розгляд до

місцевого суду.  

      Заявою від 08.10.2008 р. позивач

доповнила свої вимоги, просила зобов'язати відповідача повернути кошти,

позичені у неї на ремонт приміщень, т.як приміщення до договору оренди було

відремонтовано за рахунок позивача й здано в оренду в придатному для

використання стані.

      Заявою, наданою на виконання ухвали суду,

надано уточнюючий розрахунок ціни позову, в якому позивач просила стягнути 17

895 грн. неустойки на підставі ст. 825 ЦК України, витрати на опалення

приміщення з жовтня по грудень 2004 р. в сумі 3 390,61 грн., а також 4 950 грн.

та 5 940 грн. коштів, наданих в борг ОСОБА_2- ректору Університету. Крім цього,

позивач просила відшкодувати 314,16 грн. витрат на відрядження позивача.  

      Суд першої інстанції, заслухавши

пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані

ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про

безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх

задоволенні.

      Так, відмовляючи в задоволенні позову,

місцевий суд посилався на те, що вимоги про стягнення боргу за розписками,

виконаними від імені директора Тернопільської філії Приватного вищого

навчального закладу “Європейський університет”, які заявлено в клопотанні про

залучення доказів від 06.10.2008 р., не приймаються судом до розгляду в межах

провадження у справі № 16/389-46/152, як такі, що не пов'язані з первісно

заявленими, і якими, фактично, позивач змінює предмет та підстави позову. Щодо

стягнення неустойки в розмірі 17 895 грн., то ст. 825 ЦК України передбачено

право наймача житла за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним,

у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово, попередивши про це

наймодавця за три місяці. Якщо наймач звільнив помешкання без попередження,

наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три

місяці, якщо наймодавець доведе, що він не міг укласти договір найму житла на

таких самих умовах з іншою особою. За наведених положень закону договір оренди

є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким

регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму. Як

вбачається з матеріалів справи, 30.07.2004 р. листом № 413/07 відповідач в

особі відокремленого підрозділу у м. Тернопіль повідомив позивача про намір

достроково з 31.08.2004 р. розірвати договір оренди від 18.06.2002 р. через

перешкоди в користуванні приміщенням. 13.09.2004 р. структурним підрозділом

відповідача отримано листа позивача, в якому ОСОБА_1 просить створити комісію

для встановлення об'єму робіт, які необхідно виконати при передачі приміщення з

оренди. 15.09.2004 р. представниками позивача та відповідача підписано акт

технічного стану приміщення, орендованого відповідачем за договором від

18.06.2002 p., яким встановлено, які саме види робіт необхідно провести для

приведення приміщення в належний технічний стан для передачі його орендарю та

визначено орієнтовну вартість ремонтних робіт, які слід провести. Відповідно до

п. 3 акту від 15.09.2004 р. приміщення вважатиметься переданим від орендаря до

орендодавця після усунення встановлених недоліків або виплати грошової

компенсації в сумі 15 321 грн. 29.09.2004 р. сторонами підписано акт приймання-передачі

частини орендованого за договором від 18.06.2002 р. приміщення - а саме:

цокольного поверху площею 170,5 кв.м та першого поверху площею 170,9 кв.м.

Вказаним актом встановлено, що передане приміщення приймається орендодавцем в

належному технічному стані, а також те, що орендар зобов'язується до 01.10.2004

р. звільнити орендовані приміщення.

      30.09.2004 р. представником орендаря за

вищевказаним договором складено акт, яким підтверджено вивезення з орендованого

приміщення меблів, внутрішнього устаткування, газових котлів та водонагрівного

обладнання та передача ключів представнику позивача. В цьому акті від

30.09.2004 р. зазначено, що представник позивача відмовився від підписання акту

прийому-передачі житлового будинку, якого передано за договором від 18.06.2002

р.

29.12.2004 р. позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі

орендованого приміщення, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв

частину орендованого за договором від 18.06.2002 р. приміщення площею 340,8

кв.м. та прилеглу прибудинкову територію, ключі від кімнат та будинок. Даним

актом сторони підтвердили, що частина приміщень будівлі площею 340,8 кв.м.

передається в незадовільному технічному стані, у зв'язку з чим відповідачем

перераховано позивачу 15 000 грн. в якості компенсації. Актом від 29.12.2004 р.

сторони підтвердили, що з моменту його підписання орендарем повернуто всі

приміщення та прибудинкову територію орендодавцю, вони не мають претензій одна

до одної стосовно технічного стану приміщень, а договір оренди від 18.06.2002

р. припинив свою дію.

Крім цього, згідно постанови Київського апеляційного господарського суду

від 03.07.2007 р. по справі  №

36/122-35/355 за позовом ПП ОСОБА_1 до Університету про стягнення 12 334 грн.,

договір оренди від 18.06.2002 р. припинив свою дію 29.12.2004 p., зважаючи на

підписання сторонами акту здачі-приймання орендованого приміщення.

З огляду на наведене та положення ч. 2 ст. 35 ГПК України, місцевий суд

дійшов висновку, що договір оренди від 18.06.2002 р. припинив свою дію

29.12.2004 р. й відсутні підстави вважати, що позивач не був обізнаний у

встановлений законодавством строк про намір відповідача припинити дію договору

оренди. Крім цього, з огляду на те, що копію листа відокремленого структурного

підрозділу відповідача у м. Тернопіль № 413/07 від 30.07.2004 р. позивачем

долучено до позовної заяви при зверненні до господарського суду, позивач

підтвердив, що був  обізнаний з намірами

відповідача припинити дію договору оренди більш ніж за три місяці від дати припинення

його дії. За таких обставин, місцевий суд вважав, що застосування до спірних

правовідносин положень ст. 825 ЦК України, якою передбачено право наймодавця на

отримання від наймача плати за користування житлом за три місяці в разі

звільнення приміщень без попередження, є безпідставним.

Крім цього, судовими рішеннями у справі № 36/122-35/355 та платіжним

доручення № 4580 від 29.11.2004 р. встановлено, що за час користування

приміщенням до 29.12.2004 р. відповідачем сплачено орендну плату. Місцевим

судом також досліджено докази на підтвердження намагань позивача здати

приміщення в оренду й неможливість цього саме з вини відповідача, за

результатами встановлено, що подані на підтвердження цих обставин докази, не є

належними і достатніми. Так, у розрахунку ціни позову від 29.10.2008 р. позивач

чітко зазначав, що не мав доступу до орендованого відповідачем приміщення,

оскільки не мав ключів від нього, до моменту їх передачі, тобто 29.12.2004 р.

Таким чином, не маючи доступу до приміщення, позивач не міг сприяти ймовірним

орендодавцям в проведенні його огляду, а тим більше показувати його, тощо.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на опалення

приміщення у період жовтень, листопад та грудень 2004 р. в сумі 3 390,61 грн.,

суд вважав, що на підставі ст. 162 ЖК України плата за користування жилим

приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної

власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться

крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки  внесення  квартирної плати  і 

плати  за комунальні послуги  визначаються угодою   сторін.  

Наймач   зобов'язаний   своєчасно  

вносити   квартирну   плату  

і   плату   за комунальні послуги. Договором оренди,

зокрема : п. 6.1, передбачено, що 

комунальні послуги оплачуються орендарем самостійно на підставі рахунків

відповідних організацій. Позивачем не надано суду рахунків відповідних

організацій, які б підтверджували 

нарахування відповідачу або його відокремленому підрозділу у м.

Тернопіль комунальних платежів, водночас їх несплату. За твердженнями

відповідача Тернопільською філією не укладались договори з теплопостачальними

організаціями на постачання та оплату теплової енергії, а тому такі кошти перераховувались

позивачу разом з орендною платою.

На підтвердження позову про стягнення з відповідача комунальних платежів

позивачем подано суду рахунки КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" від

05.11.2007 р. та 06.11.2007 p., в якості абонента в яких вказано ОСОБА_1,

об'єкт - АДРЕСА_1. Дослідивши подані документи, місцевий суд вважав їх

неналежними доказами на підтвердження заборгованості відповідача по комунальних

платежах, адже рахунки виписано абоненту ОСОБА_1 по об'єкту АДРЕСА_1, тоді як

за договором від 18.06.2002 р. в оренду передавався будинок АДРЕСА_1. Крім

цього, у свідоцтві від 19.03.2001 р. про право власності на житловий будинок

зазначено, що ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1. З огляду на те, що

позивачем не підтверджено наявності заборгованості відповідача з оплати

комунальних послуг в період дії договору, позовні вимоги в цій частині

задоволенню не підлягають. Крім цього, місцевим судом зазначено, що позивачем

всупереч вимог ст. 33 ГПК України не доведено суду обґрунтованості своїх вимог,

не підтверджено їх належними доказами, отже вони задоволенню не підлягають,

відповідно й на відповідача не може бути покладено судових витрат (витрати на

відрядження) на підставі ст. 49 ГПК України, тощо.     

      Виходячи з наведеного, апеляційний суд

погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими

обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне

обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом.

Доводи апелянта щодо  одностороннього

розірвання відповідачем договору та передачі приміщення в незадовільному стані,

не заслуговують на увагу, т. як Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 03.07.2007 р. по справі 

№ 36/122-35/355, яка набрала законної сили й виконана відповідачем,

встановлено, що сторони, підписавши акт приймання-передачі приміщення від

29.12.2004 р., зазначили про припинення дії договору оренди б/н від 18.06.2002

р. та погодились з цим. Як вище згадувалось, матеріали справи містять листа

відокремленого структурного підрозділу відповідача у м. Тернопіль № 413/07 від

30.07.2004 р. про намір дострокового розірвання договору, який позивачем

долучено до позовної заяви. Таким чином, позивач був обізнаний у встановлений

ст. 825 ЦК України строк  про відмову відповідача

від договору, отже факт звільнення приміщення 

відповідачем без попередження позивача відсутній. Крім цього, наявні в

матеріалах справи документи, зокрема : акт технічного стану до договору оренди

житлового приміщення від 18 червня 2004 року від 15.09.2004 р. свідчать про

наявність двостороннього погодження умов, на яких буде припинено договірні

відносини й повернуто приміщення.

Крім цього, всупереч вимогам апеляційного суду, викладених в ухвалі,

позивачем не надано доказів на підтвердження оплати позивачем рахунків за

комунальні послуги за жовтень, листопад, грудень 2004 р. З огляду на це, у

апеляційного суду, як і у місцевого відсутні підстави для задоволення вимог в

цій частині й стягнення з відповідача суми в розмірі  3 390,61 грн.

Посилання апелянта у скарзі на те, що місцевим судом не досліджено факту

одержання директором відповідача в борг коштів в розмірі 11 000 грн. у позивача

(директор діє як посадова особа університету-ректор на підставі довіреності), є

безпідставними, так як такі вимоги, не розглядались при розгляді справи №

16/389, мають інший предмет позову та підставу, а тому не можуть бути

розглянуті з даними позовними вимогами, повинні розглядатись в окремому

провадженні, оплачуватись держмитом, тощо.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а

скарга -  не підлягає задоволенню.  Підстав для скасування рішення суду

немає.     

      Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105

ГПК  України,  Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від

10.11.2008 р. по справі № 16/389-46/152 

- без змін.

Матеріали справи № 16/389-46/152 

повернути до господарського суду м. Києва.  

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного

місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя                                                                     

Сотніков С.В.

 Судді                                                                                          Дзюбко

П.О.

Дикунська  С.Я.

 24.01.09 (відправлено)