Постанова

від 15.06.2015 по справі 823/488/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року справа № 823/488/15

м. Черкаси

12 год. 48 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача - Юрченка В.О.,

представника відповідача - Барабаш О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Побутова логіка» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 01.10.2014 №0003142301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 88614 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 64773 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23841 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість всього на суму 95364 грн. 00 коп., в т.ч. в жовтні 2013р. в сумі 2502 грн. 00 коп., в лютому 2014 року в сумі 7935 грн. 00 коп., в за березень 2014 на суму 30591 грн., за квітень 2014 року на суму 26997 грн. та за травень 2014 року на суму 37776 грн. по господарським правовідносинам з контрагентами ТОВ «Евертон-2012» та ТОВ «Ітако Групп-33», оскільки із зазначеними контрагентами здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Представник позивача зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав зазначених вище та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши суду письмове заперечення, в якому посилається на те, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою приватного підприємства «Побутова логіка» встановлено заниження позивачем податку на додану вартість всього на суму 95364 грн. 00 коп., в т.ч. в жовтні 2013р. в сумі 2502 грн. 00 коп., в лютому 2014р. в сумі 7935 грн. 00 коп., в за березень 2014 на суму 30591 грн., за квітень 2014 року на суму 26997 грн. та за травень 2014 року на суму 37776 грн., у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає, а надані представником позивача до суду документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Евертон-2012» та ТОВ «Ітако Групп-33». Також представник відповідача зазначив, що податковим органом при проведенні перевірки використано акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.07.2014 №668/3-26-50-22-03-38959062 по ТОВ «Ітако Групп-33» та акт ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2014 №810/26-54-22-02/38511285 по ТОВ «Евертон-2012».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Побутова логіка» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 04.03.2011, ідентифікаційний код 37551814.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 28.08.2014 №1416, згідно із пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями) з 28.08.2014 по 04.09.2014 посадовою особою ДПІ у м. Черкасах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Побутова логіка» (код ЄДРПОУ 37551814) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Евертон-2012» (код ЄДРПОУ 38511285), ТОВ «Ост Креатин Груп» (код ЄДРПОУ 38831841) та ТОВ «Ітако Групп-33» (код ЄДРПОУ 38959062) за період з 01.04.2013 по 30.06.2014.

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах складено акт від 11.09.2014 №340/23-01-22-04/37551814 (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення ПП «Побутова логіка» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 95364 грн. 00 коп., в т.ч. в жовтні 2013 року в сумі 2502 грн. 00 коп., в лютому 2014 року в сумі 7935 грн. 00 коп., в за березень 2014 року на суму 30591 грн., за квітень 2014 року на суму 26997 грн. та за травень 2014 року на суму 37776 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкасах винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.2014 №0003142301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 119205 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 95364 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 23841 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вищезгаданим податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скарги до Головного управління ДФС у Черкаській області та до Державної фіскальної служби України.

Рішеннями Головного управління ДФС у Черкаській області від 12.12.2014 №2786/23-00-10-0210 та Державної фіскальної служби України від11.02.2015 №3212/6/99-99-10-01-04-25 податкове повідомлення-рішення від 01.10.2014 №0003142301 залишено без змін, а скарги ПП «Побутова логіка» - без задоволення.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2014 між позивачем та ТОВ «Евертон-2012» укладено договір поставки №14/03, відповідно до якого ТОВ «Евертон-2012» зобов'язується поставити (передати у власність) позивачу металоконструкції фасадної системи. Поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії договору після 100% попередньої оплати, а термін поставки становить 20 днів після 100% оплати товару.

Відповідно до платіжного доручення від 14.03.2014 №86 позивач здійснив попередню оплату за металоконструкції фасадної системи в сумі 137823 грн., в т.ч. ПДВ 22970 грн. 50 коп., а ТОВ «Евертон-2012» виписало позивачу податкову накладну від 14.03.2014 №28.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, поставки металоконструкцій фасадної системи від ТОВ «Евертон-2012» не відбулось, хоча договором поставки від 14.03.2014 №14/03 передбачено термін поставки товару протягом 20 днів після 100% оплати товару, що ставить під сумнів здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Евертон-2012».

Крім того, 28.03.2014 між позивачем та ТОВ «Ітако Групп-33» укладено договір поставки №28/03, відповідно до якого ТОВ «Ітако Групп-33» зобов'язується передати у власність позивачу металоконструкції. Поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії договору після 100% попередньої оплати, а термін поставки становить 15 днів після 100% оплати товару.

Відповідно до платіжного доручення від 29.03.2014 №125 позивач здійснив попередню оплату за металоконструкції в сумі 45725 грн., в т.ч. ПДВ 7620 грн. 83 коп. (проведене банком 31.03.2014), а ТОВ «Ітако Групп-33» виписало позивачу податкову накладну на вказану суму від 28.03.2014 №16.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, в порушення вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України ТОВ «Ітако Групп-33» виписало позивачу податкову накладну №16 - 28.03.2014, тобто раніше дати проведення розрахункової операції (31.03.2014).

Крім того, платіжними дорученнями №173 від 28.04.2014, №203 та № 204 від 27.05.2014 позивач здійснив попередню оплату за металоконструкції, а ТОВ «Ітако Групп-33» виписало позивачу відповідні податкові накладні від 28.03.2014 №17, №26, №34, №35.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, поставки металоконструкцій від ТОВ «Ітако Групп-33» за податковими накладними від 28.03.2014 №17, №26, №34, №35 не відбулось, хоча договором поставки від 28.03.2014 №28/03 передбачено термін поставки товару протягом 15 днів після 100% оплати товару, що також ставить під сумнів здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ітако Групп-33».

Перевіряючи реальність здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ітако Групп-33», судом досліджено відомості, які містяться у видатковій накладній від 28.03.2014 №РН-0000004, а саме: відсутній номер та дата довіреності за якою отримано товарно-матеріальні цінності, посада та прізвище особи, яка отримала вказані ТМЦ.

Крім того, договором поставки від 28.03.2014 №28/03 передбачено, що поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії договору після 100% попередньої оплати, однак відповідно до товарно-транспортної накладної №ТТН-4, металоконструкції фасадної системи в кількості 35,4 кв. м. за видатковою накладною 28.03.2014 №РН-0000004 поставлені позивачу від ТОВ «Ітако Групп-33» - 28.03.2014, однак 100% попередня оплата за вказану партію товару здійснена позивачем 03.04.2014 (проведено банком 04.04.2014).

Суд вважає, що вищезазначене свідчить про оформлення первинних бухгалтерських документів не у зв'язку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку.

Суд не бере до уваги посилання позивача на первинні документи, що були надані ним для підтвердження подальшого зберігання придбаного позивачем товару в ТОВ «Ітако Групп-33», адже з наданих документів не можливо встановити походження самого товару (чи придбаний він саме у контрагента позивача - ТОВ «Ітако Групп-33»), а з урахуванням тих обставин, що судом не встановлено реальності укладених угод між позивачем та його контрагентами, надані документи не можуть вважатися підтвердженням реальності господарських зобов'язань.

Необґрунтованим є посилання відповідача на акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.07.2014 №668/3-26-50-22-03-38959062 по ТОВ «Ітако Групп-33» та акт ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2014 №810/26-54-22-02/38511285 по ТОВ «Евертон-2012», як на підставу для відмови в задоволенні адміністративного позову, оскільки порядок та спосіб виконання контрагентами позивача (ТОВ «Ітако Групп-33», ТОВ «Евертон-2012») своїх договірних зобов'язань, а також належне чи неналежне виконання контрагентами обов'язків, покладених на них законом як на суб'єктів господарювання - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ітако Групп-33», ТОВ «Евертон-2012», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 01.10.2014 №0003142301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 88614 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 64773 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 23841 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області в суді обґрунтував свою позицію з посиланням на норми законодавства України.

Натомість представник позивача вмотивованих доводів на підтвердження позову не навів.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду позову майнового характеру позивач має сплатити 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 ст. 4 Закону №3674-VI встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Побутова логіка» на користь Державного бюджету України 2072 (дві тисячі сімдесят дві) грн. 60 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2015 року.