Постанова

від 23.06.2015 по справі 826/2564/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2015 року 09:35 № 826/2564/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапран Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2015 року №0000462202,- 23В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапран Україна» з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2015 року №0000462202, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем на 180 600 грн. та за штрафними санкціями на 90300 грн.

Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням та зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу спірного рішення, ґрунтуються на оцінці взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія «Астілон», зокрема, відносно порушення контрагентами вказаного товариства порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН (виписку п/н. на суму ПДВ до 10 000 грн.). Позивач зазначає про незрозумілість взаємозв'язку вказаних можливих порушень інших осіб, з якими він не мав відносин, власне із діяльністю позивача. При цьому, як акцентує увагу позивач, єдиною підставою для формування негативних висновків відносно позивача є те, що під час відвідування контрагента за його місцезнаходженням, працівниками ДПІ посадові особи товариства були відсутні.

Між тим, позивач наголошує, що спірні операції з надання позивачу консультативних послуг фактично проведені, належним чином документально оформлені, отримані податкові накладні, а відтак позивач правомірно сформував спірні суми податкових вигод.

ДПІ у свою чергу наголошує на правомірності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення, підстав для його скасування не вбачає та просить відмовити у задоволенні позову. Крім іншого, ДПІ по суті зазначає, що операції з контрагентом не мали реального характеру, не здійснювались, у контрагента відсутні трудові та інші ресурси, а відтак з точки зору оподаткування відсутній об'єкт оподаткування за операціями, які не здійснювались, та, відповідно, відсутні підстави для видачі податкових накладних та підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Під час розгляду справи на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сапран Україна» (код 34481362) з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «АСТІЛОН» (код з ЄДР 38942017; зареєстровано - 18.10.2013; з 29.10.2014 - в стані припинення) за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 26.01.2015 р. № 284/26-56-22-01-05/34481362 (далі - Акт перевірки).

Товариство зареєстровано у статусі юридичної особи 28.02.2007 р., на податковому обліку перебуває з 28.02.2007 р., платником ПДВ є згідно свідоцтв від 28.03.2007 р., від 18.11.2011 р.

На стор. 5 Акту перевірки (т.1., а.с. 14) зазначено, що позивачу було направлено запит від 30.10.2014 р. про надання пояснень та документів за відносинами із контрагентом. Листом від 19.11.2014 р. товариство відмовило у наданні документів та пояснень.

Між тим, під час перевірки встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на 180 600 грн. за серпень 2014 р.

В контексті наведеного під час перевірки встановлено, що між позивачем (замовник» та ТОВ «Компанія «Астілон» було укладено договір від 08.04.2014 р. № 20140408.

Предметом договору є надання послуг з наступних питань :

консультації з організації процесів продажу, структури даних процесів продажу;

консультації з приводу звітності розподільчих центрів суб'єктів господарювання;

консультації з процесів обслуговування клієнтів, в тому числі управління проблемами, управління сприйняттям якості послуги клієнтом, управління платежами;

консультації з оперативних процесів і процесів розробки послуги, в тому числі з процесу розробки і планування послуги, процесу конфігурації послуги, процесу управління якістю послуги, процесу ціноутворення і знижок;

консультації з процесів управління мережею і системами, в тому числі з процесу планування і розробки мережі, процесу інсталяції і налаштування мережі, процесу управління мережею і обладнанням, процесу супроводу (підтримки) і відновлення мережі, процесу управління даними в мережі;

консультації з кадрових питань;

консультації та навчання персоналу замовника з процесу підготовки та проведення претензій послуг.

Графік надання послуг погоджується сторонами додатково.

Тариф - 500 грн., крім того ПДВ 100 грн., за одну годину роботи спеціаліста виконавця.

Договором передбачено, що обсяг наданих послуг (кількість годин, витрачених виконавцем на надання послуг) фіксується сторонами в акті про надання послуги. На вимогу замовника виконавець зобов'язаний надати детальний звіт про надані послуги.

Під час перевірки надано акти виконаних робіт:

- № 21 від 26.08.2014 р., консультаційні послуги, кількість годин - 446, на суму 223 000 грн., крім того ПДВ - 44600 грн.;

- № 22 від 27.08.2014 р., консультаційні послуги, кількість годин 483, на суму 241 500 грн., крім того ПДВ - 46200 грн.;

- № 23 від 28.08.2014 р., консультаційні послуги, кількість годин 462, на суму 231 000 грн., крім того ПДВ 46200 грн.;

- № 24 від 29.08.2014 р. 29.08.2014 р., консультаційні послуги, кількість годин 415, на суму 207 500 грн., крім того ПДВ - 41 500 грн.

З наведеного вбачається, що лише тільки за першим актом контрагент мав би надавати послуги (у разі надання кожного дня без вихідних) протягом 17,15 годин безперервно щодня протягом 26 днів серпня 2014 року.

На ті самі дати виписані податкові накладні з тими самими відомостями, що і у вищезгаданих актах.

Між тим, в Акті перевірки ДПІ зазначає, що до перевірки не було надано в повному обсязі первинних документів, щодо конкретного обґрунтування використання в господарській діяльності консультаційних послуг, а саме: графіку надання консультаційних послуг; заявок замовника з переліком необхідних консультаційних послуг, що визначено умовами договору.

Зазначається також, що враховуючи наведене та той факт, що вичерпного переліку первинних документів в ході перевірки не надано, не доведено факту зв'язку понесених витрат на консультаційні послуги з веденням фінансово-господарської діяльності, неможливо підтвердити формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «АСТІЛОН» на суму 180 600 грн.

Крім того, ДПІ отримано від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві акт від 09.09.2014 р. № 2759/26-55-22-09/38942017 (далі - Акт перевірки) «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «АСТІЛОН» за період з 01.07.2014 р. по 31.08.2014 р. згідно якого товариство не знаходиться за місцезнаходженням, товариство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, угоди товариства не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені правочинами. Згідно зазначеного акту не встановлено об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), відсутні докази фактичного отримання послуг.

Відтак, виходячи по суті з того, що фактично спірні операції не виконувались та послуги позивачу не надавалися, ДПІ приходить до висновку про порушення позивачем п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 180 600 грн. за період серпня 2014 р.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з наведеним положення ПК України (в редакції на час формування показників обліку), а саме :

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією , повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій , та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Наведене ґрунтується на наступному.

Як вже зазначалося, лише тільки за першим актом наданих послуг, контрагент мав би надавати послуги (у разі надання кожного дня без вихідних) протягом 17,15 годин безперервно щодня протягом 26 днів серпня 2014 року.

Між тим, враховуючи загальний обсяг відображених в актах послуг, що, відповідно, потребує наявності у контрагента відповідних фахівців для проведення консультування у таких обсягах, під час розгляду справи так і не надано власне відомостей щодо конкретних осіб - працівників контрагента, які проводили консультування/тренінги, а також відомостей щодо їх кваліфікації у певній сфері консультування, хоча наявність таких відомостей у позивача та його обізнаність позивача відносно наведеного зумовлюється звичайною діловою практикою, характером і специфікою угоди (обумовлених операцій), а вказані відомості витребовувались ухвалою про відкриття провадження у справі.

Відносно юридичної значимості первинних документів (актів) та, в контексті застосування у зв'язку з цим приписів законодавства з питань бухгалтерського обліку, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561).

Зокрема, виходячи з правової позиції ВАС України, первинні документи, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Видані в даному випадку за договором із контрагентом акти та податкові накладні містять лише загальні посилання про надання «консультаційних послуг» та не містять деталізації структури цих робіт/послуг, у чому полягало виконання таких робіт/послуг, місця виконання, тобто по суті не містять визначення змісту операцій, наявність відомостей щодо чого у первинних документах обумовлена вимогами статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та характером обумовлених операцій.

З огляду на наведене, вказані первинні документи не мають юридичної значимості для цілей формування податкового та бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що під час розгляду справи не наведено конкретних місць проведення зустрічей/тренінгів тощо, щодо надання обумовлених послуг. Відсутні докази наявності у позивача або у контрагента власних або орендованих приміщень, обладнаних для проведення такого роду зустрічей/тренінгів.

Не надано і будь-яких доказів проведення консультування в режимі відео-конференції.

Не надано також у документарному вигляді власне і самих консультативних висновків, рекомендацій тощо. Стосовно доданих позивачем роздруківок текстів (т.1., а.с. 172 і далі), слід зазначити, що вони не підписані з боку контрагента та відсутні докази складання вказаних документів директором контрагента ОСОБА_1, у т.ч. у від сканованому вигляді (з підписом особи).

Під час розгляду справи так і не надано заявок замовника із визначенням структури замовлених послуг, графіку та місць проведення консультування/тренінгів, що також витребовувалось судом.

Що стосується наданих вже під час розгляду справи копій звітів ТОВ «Компанія «Астілон», слід зазначити, що вказані документи також мають загальний характер, не містять деталізації, конкретизації змісту наданих послуг, не супроводжуються письмовими рекомендаціями, консультаціями відносно з питань організації певних процесів. Більш того, вказані документи, які не надавалися під час перевірки, а відтак, в силу п. 44.6. ПК України вважається, що такі документи були відсутні на час формування податкової звітності та, відповідно, їх надання згодом, у т.ч. під час розгляду справи не створює будь-яких наслідків для цілей врахування вказаних документів на підтвердження показників податкової звітності. Слід додати, що вказані звіти не надавалися до ДПІ і під час звернення позивача із запереченнями на Акт перевірки.

Окремо слід зазначити, що судом для допиту в якості свідка було викликано керівника ТОВ «Компанія «Астілон» - ОСОБА_1, яка є одночасно і засновком і бухгалтером товариства, яка, однак, до суду не з'явилася та не підтвердила консультування позивача з широкого спектру питань, обумовлених договором.

Аналізуючи також обставини укладання договору між позивачем та його контрагентом, судом береться також до уваги те, що у договорі, який датований 08.04.2014 р., зазначено рахунок контрагента № 2600430114213 в АТ «Банк «Національні інвестиції», який, однак, був відкритий лише 18.04.2014 р. (т. 1, а.с. 153), тобто договір не був укладений на дату, зазначену у договорі.

Що стосується власне акту про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту, слід зазначити, що ТОВ «Компанія «АСТІЛОН» у судовому порядку оскаржувались дії ДПІ щодо проведення зустрічної звірки (щодо акту від 09.09.2014 №2759/26-55-22-09/38942017).

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2015 р. у справі № 826/4177/15, яка залишена без змін згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 р., відмовлено у задоволенні позову. Крім іншого, у постанові суду першої інстанції зазначено, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження задекларованих показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які були протиправно, на думку позивача, змінені відповідачем .

Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне ) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями з контрагентом лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод , наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів, які не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Наведені позивачем доводи та надані ними пояснення та матеріали, які відповідно досліджені та оцінені судом, не спростовуються наведеного та не доводять зворотного.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод, а отже підстав для скасування оскаржуваного рішення не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено лише 487,20 грн. (10 відсотків максимального розміру ставки судового збору), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, враховуючи розмір вимог за оскаржуваним рішенням (270 900 грн.) та виходячи з положень зазначеного закону, розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 4 872,00 грн. (максимальний розмір ставки судового збору). Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапран Україна» (код з ЄДР 34481362; адреса: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 39-41) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Т.О. Скочок