Постанова

від 23.06.2015 по справі 9/5009/5672/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 9/5009/5672/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І. за участю представників: від прокуратури:Боднарчук В.М., посв. №023013 від 22.11.2013р.; від позивача:не з'явився; від відповідача:Безугла А.В., дов. б/н від 18.06.2015р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Корт" на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. у справі господарського суду№9/5009/5672/11 Запорізької області за позовомПершого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корт" провизнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.03.2015р. у справі №9/5009/5672/11 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 26.03.2007р., укладений між Запорізькою міською радою та Товариством з обережною відповідальністю "Корт", який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за №040726100246. Зобов'язано Товариство з обережною відповідальністю "Корт" повернути до земель Запорізької міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:041:0175), загальною площею 4,2858 га, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 22, надану для розташування житлового комплексу, та привести її у придатний для використання стан. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Корт" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. у справі №9/5009/5672/11 апеляційну скаргу повернуто заявнику на підставі п. 3 ст. 97 ГПК України, у зв'язку з тим, що до апеляційної скарги не було додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корт", з прийнятою ухвалою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду, а справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.06.2015р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено пропущений процесуальний строк на її подання, касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 23.06.2015р. з'явився прокурор та представник відповідача. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корт".

Статтею 94 ГПК України встановлені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України "Про судовий збір".

Положеннями пп.4 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

В пунктах 2.2-2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах ч. 5 ст. 216, ст. 1212 ЦК України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом п. 3 ч. 2 ст. 54 і ст. 55 ГПК України такий обов'язок покладається на позивача.

Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем, при зверненні до господарського суду Харківської області, заявлено дві позовні вимоги, а саме: - позовна вимога немайнового характеру (визнання недійсним договору оренди землі від 26.03.2007р.) та позовна вимога майнового характеру (повернення до земель Запорізької міської ради земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:04:041:0175), загальною площею 4,2858 га, грошова оцінка якої в договорі оренди землі від 26.03.2007р. визначена в сумі 5777258,40грн.)

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.03.2015р. у справі №9/5009/5672/11 задоволено позовні вимоги.

Відповідачем рішення господарського суду першої інстанції оскаржується в повному обсязі.

Позовна вимога про повернення земельної ділянки має майновий характер, у зв'язку з чим судовий збір повинен визначатись з урахуванням вартості спірного майна.

Таким чином, апеляційна інстанція дійшла до висновку, що відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду у даній справі, повинен сплатити судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем сплачено 1218,00грн. судового збору, як за оскарження двох позовних вимог немайнового характеру.

Отже, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Корт" не виконано у повному обсязі вимоги ст. 94 ГПК України щодо необхідності долучення до апеляційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, що є підставою для повернення апеляційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Доводи касаційної скарги є помилковими, оскільки позов про визнання договору (правочину) недійсним подано з вимогами про застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України. Тільки за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру оплата судового збору здійснюється у разі, якщо позов подано лише про визнання недійсним договору (правочину) без вимог про застосування відповідних наслідків.

Беручи до уваги вищевикладене, посилання скаржника на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. у справі №9/5009/5672/11 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корт" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Л.І. Рогач