Рішення

від 18.06.2015 по справі 906/1227/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" червня 2015 р. Справа № 906/1227/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дорофєєв Д.О. - довіреність від 10.09.2014;

від відповідача: ОСОБА_2 - приватний підприємець;

Загурська О.Л. - свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 19.09.2012 року (договір про надання правової допомоги від 29.09.2014 року);

за участю експерта НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області: Янович М.А. - головний експерт (посвідчення НОМЕР_3 від 06.08.2014.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місцевпром"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 27358,08 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 17358,08 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів та 10000,00 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.10.14 р. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Науково дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС в Житомирській області.

Після надходження на адресу суду висновку експерта №1/1305 від 05.05.2015 ухвалою від 28.05.2015 господарським судом Житомирської області провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.

18.06.2015 Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області суду надано висновок по зверненню ОСОБА_2

В судовому засіданні в порядку ст. 31 ГПК України пояснив, що висновок №1/1305 від 05.05.2015 відповідає діючим нормам законодавства, а підпис від імені ОСОБА_2 на договорі оренди НОМЕР_4 від 27.07.2012 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису відповідача. Також експерт на питання представника позивача зазначив, що він порівнював всі ознаки підпису.

За таких представником позивача подано заперечення на висновок експерта №1/1305 від 05.05.2015 та клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи, виконання якої останній просить доручити Київському НДІСЕ Міністерства юстиції України.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи.

При розгляді даного клопотання господарський суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 ГПК України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її іншому судовому експерту.

Також пунктом 15.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки відсутні обґрунтовані висновки, які б встановлювали факт, що висновок експерта №1/1305 від 05.05.2015 суперечить матеріалам справи, або наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Також представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 17229,82 грн. заборгованості по орендній платі та 10000,00 грн. штрафу.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог від 18.06.2015 приймається судом, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав, просив задовольнити.

Відповідач та представник відповідача позовні вимоги не визнали, виходячи з висновку експерта №1/1305 від 05.05.2015, позов вважали необґрунтованим, оскільки відповідачем договір НОМЕР_4 від 27.07.2012 не був підписаний.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Місцевпром" (орендодавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар/відповідач) укладено договір оренди НОМЕР_4, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення перукарні (об'єкт), що розташований на першому поверсі нежилого приміщення TOB „Місцевпром" за адресою: м. Житомир, АДРЕСА_2. Загальна площа об'єкту 56,5 кв.м., в т. ч. площа підсобних приміщень та коридору.

Відповідно до п. 3 передача приміщення оформляється актом приймання-передачі протягом 2-х днів з моменту підписання цього договору. Об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.

Даний договір діє з 27.07.2012 по 26.07.2015 (п.п. 4.1. договору).

В ході розгляду справи судом встановлено, що в матеріалах справи містяться договори оренди НОМЕР_4 від 27.07.2012, подані позивачем ( в копії та оригіналі для огляду)(а.с.8 -11) та відповідачем ( в копії, але без оригіналу для огляду) (а.с 52-53), які різняться за змістом пункту 5 та п.п.7.4. договору.

Так екземпляр договору оренди НОМЕР_4 від 27.07.2012, поданий позивачем передбачає, що розмір місячної орендної плати в період з 27 липня 2012. року по 26 травня 2014 року складає 1000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

В подальшому, тобто з 27 травня 2014 року по 26 липня 2015 року розмір місячної орендної плати складає 7000,00 гривень в т.ч. ПДВ. (п.п. 5.1.2. договору).

Пунктом 7.4. договору (в редакції, поданій позивачем) передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору орендарем в односторонньому порядку з 27 липня 2014 року по 26 січня 2015 року орендар сплачує штраф у розмірі 10000,00 грн.

Якщо орендар не виконує вимоги п. 7.3. цього договору, орендодавець стягує з орендаря неустойку у розмірі подвійної плати за користування площею.

В примірнику договору, що поданий відповідачем дані пункти викладені в наступній редакції:

Розмір місячної орендної плати складає 1000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Кошти на оренду перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця згідно виставлених рахунків (п.п. 5.1. договору)

Якщо орендар не виконує вимоги п. 7.3. цього договору, орендодавець стягує з орендаря неустойку у розмірі подвійної плати за користування площею (п.п. 7.4. договору).

Відповідач заперечувала факт підписання нею договору в редакції, поданій позивачем, тому заявила клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Як зазначалося раніше, ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.10.14 р. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Науково дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС в Житомирській області.

Відповідно до висновку експерта №1/1305 від 05.05.2015 підпис від імені ОСОБА_2 на договору оренди НОМЕР_4 від 27.07.2012 (в редакції, поданій позивачем) виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2

Згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Саме враховуючи наведений висновок експерта відповідач вважала позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

З цього приводу господарський суд звертає увагу на те, що статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Не підписаний договір, чи підписаний іншою особою договір, може бути визнаний недійсним, і не може вважатись неукладеним.

Як вбачається з Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220,частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку діючого законодавства.

Станом на дату розгляду справи укладений сторонами договір (поданий позивачем) є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що договір підписано не ОСОБА_2

Договір, що поданий відповідачем в іншій редакції в копії не може бути розглянутий судом як доказ, оскільки стороною не було надано для огляду його оригінал.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Свобода договору включає можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) договору, який вони укладають. Це означає, що сторони за своїм вибором вправі укладати як договори, що передбачені цивільним законодавством (тобто врегульовані законодавством договірні форми), так і такі, які хоч і не передбачені цивільним законодавством, але не суперечать його загальним засадам.

Як вбачається з матеріалів справи сторони уклали договір оренди приміщення загальною площею 56,5 кв.м.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань та не провів розрахунки з позивачем в установлені договором терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 17229,82 грн. заборгованості по сплаті орендної плати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 грн. штрафу.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 10000,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10002, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Місцевпром" (10014, м. Житомир, вул. Михайлівська, 17, ід. код 30620776) 17229,82 грн. заборгованості з орендної плати, 10000,00 грн. штрафу, а також 1818,43 грн. сплаченого судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Місцевпром" (10014, м. Житомир, вул. Михайлівська, 17, ід. код 30620776) з Державного бюджету України 8,57 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №1240 від 02.09.2014.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.06.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (направити згідно заяви).