Постанова

від 17.06.2015 по справі 38/157-45/152

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа№ 38/157-45/152

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників:

від стягувача: Блажкевич С.В. - представник, дов. б/н від 12.05.2015;

від боржника: Радоуцька І.О. - представник, дов. № 248 від 02.06.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнологія" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Щербаня О. М.

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2015

винесену за результатами розгляду заяви Підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнологія" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Щербаня О. М.

про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 № 38/157-45/152

у справі № 38/157-45/152 (суддя Балац С. В.)

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнологія"

до Фонду державного майна України

про стягнення 45 289,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 38/157-45/152 у задоволенні заяви Підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнологія" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Щербаня О. М. про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 № 38/157-45/152 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до приписів ст. 120 ГПК України видача дубліката наказу можлива лише у випадку звернення до суду з відповідною заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання; в той час як спірний наказ мав бути пред'явлений до виконання до 12.11.2012, з відповідною заявою заявник звернувся 24.01.2015, тобто після спливу строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що з наданої ліквідатором стягувача Щербанем О.М. довідки № 157/1 від 21.01.2015 вбачається, що спірний наказ був втрачений та до виконання не пред'явлений, проте вказані відомості спростовуються листом Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України № 14-0-34-5664/2./4 від 17.10.2014, в якому вказано, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 16248507 з примусового виконання спірного наказу, а постановою державного виконавця від 13.03.2013 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження завершене.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, стягувач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 та прийняти рішення згідно із яким заяву стягувача про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 № 38/157-45/152 задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі стягувач послався на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. 120 ГПК України та норми Законів України "Про виконавче провадження" та "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Так, стягувач зазначив про те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, серед іншого, пред'явленням виконавчого документа до виконання, в той час як ч. 3 вказаної статті встановлює, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа, у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони; у зв'язку із тим, що 07.12.2009 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкривалось виконавче провадження з виконання спірного наказу, яке було завершене постановою від 13.03.2013, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про закінчення строку пред'явлення спірного наказу до виконання.

Ухвалою від 02.06.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Ропій Л. М., судді Рябуха В.І., Калатай Н.Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнологія" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Щербаня О. М. прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

В судовому засіданні представник стягувача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник боржника проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорювану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2009, повний текст якого підписаний 11.08.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2010 у справі № 38/157-45/152 позов Підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнологія" задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь стягувача присуджено 14 956,53 грн. основного боргу, 149,57 грн. витрат по оплаті державного мита, 38,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 917,10 грн. витрат по послуги адвокатів, в задоволенні решти вимог відмовлено.

12.11.2009 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у цій справі видано відповідний наказ (далі Наказ) (а.с. 94 т. 4).

24.01.2015 стягувач звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про видачу дублікату Наказу.

В обґрунтування даної заяви стягувач послався на те, що:

- в рамках Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону, що діяла у 2009 - 2010 роках, стягувач звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі Відділ), як передбачено ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про державну виконавчу службу" і за наслідком такого звернення відповідне виконавче провадження було відкрито, проте фактично виконання рішення суду у цій справі не відбулось;

- як стало відомо стягувачу з листа Відділу № 14-0-34-5664/2./4 від 17.10.2014, отриманого стягувачем 12.01.2015, постановою від 13.03.2013, з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішення суду у цій справі припинено, а вказану постанову та оригінал Наказу направлено стягувачу за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 24, к. 1.;

- за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 24, к. 1, на яку Відділом направлено оригінал Наказу, стягувач не знаходиться, доступу до поштових відправлень не має, оскільки з 2010 року та станом на дату цієї заяви перебуває у банкрутному провадженні в рамках справи № 5011-43/4949/2012, а тому адреса, за якою стягувач отримує поштову кореспонденцію, є адресою місцезнаходження його органу управління, тобто ліквідатора.

З огляду на вказані обставини, стягувач повідомив про те, що йому невідомо де знаходиться оригінал Наказу, у зв'язку із чим, він вважає його втраченим та просив видати дублікат Наказу.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви стягувача про видачу дублікату Наказу, що колегія суддів вважає правильним, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі Відділ) від стягувача надійшла заява про відкриття виконавого провадження № 391 від 16.11.2009 (а.с. 34 т. 5), в якій стягувач просив прийняти до провадження Наказ, тобто фактично звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконання Наказу.

07.12.2009 державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2009 ВП № 16248507 (далі Постанова) (а.с.37-37зворот., т.5), якою відкрито виконавче провадження з виконання Наказу.

З відомостей які містяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень (https://trade.informjust.ua/vpdoc/doc.aspx?docid=81139805&Type=Decrees) вбачається, що Відділом 13.03.2013 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, якою, з посиланням на зміни у законодавстві, якими визначено чіткий порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, яким не допускається проведення органом ДВС інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання органом ДВС таких рішень та у відповідності до приписів п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" Наказ повернуто стягувачу.

Стягувач звернувся до Відділу із запитом щодо надання інформації від 15.09.2014 (а.с. 3 т. 6) в якому просив письмово повідомити стягувачу про місцезнаходження оригіналу Наказу.

На вказаний запит Відділ відповів листом № 14-0-34-5664/2./4 від 17.10.2014 (а.с. 4 т. 6), в якому, серед іншого, повідомив про те, що оригінал Наказу направлений стягувачу за адресою, вказаною у Наказі, а саме: м. Київ, пров. Лабораторний 24, к. 1.

Частина 1 ст. 120 ГПК України встановлює, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України до заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані:

- довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу;

- при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Зі змісту ст. 120 ГПК України вбачається, що вимог до змісту і форми заяви про видачу дублікату наказу законом не висувається, тобто підставою для видачі наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу, при цьому вказана норма не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача або державного виконавця наводити причини втрати наказу, проте обов'язковою умовою задоволення відповідної заяви про видачу дублікату наказу є подання її до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до приписів чинного на дату видачі Наказу законодавства, виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено (ст. 118 ГПК України).

Проте, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 04.11.2010 внесено зміни до законодавства та встановлено, що:

- виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

- строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:

1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, з прийняттям 04.11.2010 Закону України Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" фактично встановлено, що наказ має бути пред'явлений до виконання у річний строк.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Частини 2 та 3 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють, що:

- після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється; час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ч. 2);

- у разі повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ч. 3).

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", на підставі якого Наказ повернуто стягувачу, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Отже, зі змісту вище перелічених норм законодавства вбачається, що строк пред'явлення Наказу до виконання перервався із пред'явлення його стягувачем у 2009 році до виконання та розпочався заново з дати винесення Відділом постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, тобто з 13.03.2013, проте, враховуючи, що станом на дату винесення відповідної постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві (2013 рік) законодавством встановлений річний строк пред'явлення наказів до виконання, Наказ мав бути пред'явлений стягувачем до виконання в строк до 13.03.2014.

Про вказаний строк пред'явлення Наказу до виконання зазначено у вищезгаданій постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 13.03.2013.

За таких обставин колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що Наказ мав бути пред'явлений до виконання до 12.11.2012, проте, враховуючи, що із заявою про видачу дублікату Наказу стягувач до суду звернувся 24.01.2015, про що свідчить відмітка відділення зв'язку на конверті в якому вказана заява надійшла до суду першої інстанції (а.с. 13 т. 6), тобто після спливу строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документу до виконання, що, відповідно до приписів ч. 1 ст. 120 ГПК України, виклює можливість видачі дублікату Наказу, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення поданої стягувачем заяви.

Водночас колегія суддів зауважує стягувачеві на тому, що він не позбавлений в порядку, встановленому ст. 119 ГПК України звернутися до суду з відповідною заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви Підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнологія" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Щербаня О. М. про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 № 38/157-45/152.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнологія" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Щербаня О. М. задоволенню не підлягає, а правові підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 38/157-45/152 відсутні.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на стягувача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехнологія" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Щербаня О. М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 38/157-45/152 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 38/157-45/152 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 38/157-45/152.

Повний текст постанови складено 19.06.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай