Постанова

від 17.06.2015 по справі 910/3253/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа№ 910/3253/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Петренко І.Л., представник за довіреністю №3/3 від 26.05.2015р.;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. (підписано - 14.04.2015р.)

у справі №910/3253/15-г (суддя: Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГДАНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ»

про стягнення 43 817,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БОГДАНА» (далі - позивач) звернулося до Господарського суд міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ» (далі - відповідач) про стягнення 42 995,56 грн., з яких: основна заборгованість складає 40 927,22 грн.; 3 % річних в сумі 390,32 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 678,02 грн.

Позовні вимоги були мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором поставки №328 від 01.08.2013р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару. В зв'язку з простроченням виконання зобов'язання щодо оплати за товар, позивач просив суд стягнути з відповідача нараховані кредитором інфляційні збитки та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГДАНА» прийнято до провадження та порушено провадження у справі №910/3253/15-г.

03.04.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява №1/03 від 03.04.2015р. про збільшення позовних вимог, за змістом якої позивач просив стягнути з відповідача 43 817,90 грн., з яких: основна заборгованість складає 41 749,56 грн.; 3 % річних в сумі 390,32 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 678,02 грн., яка була прийнята судом першої інстанції.

В подальшому спір розглядався судом першої інстанції з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ» письмового відзиву на позовну заяву до місцевого господарського суду не надало, повноважних представників для участі в судових засіданнях у суді першої інстанції не направило.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. у справі №910/3253/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГДАНА» основну заборгованість в сумі 41 749 грн. 56 коп.; інфляційні втрати в розмірі 1 678 грн. 02 коп.; 3 % річних в сумі 390 грн. 32 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної заборгованості, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару і поставив товар, а отже відповідач зобов'язаний оплатити проданий йому товар за його покупною ціною. Встановивши такі обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем допущене порушення строки розрахунків, а тому, з врахуванням ст. 625 ЦК України, визнав правомірним право постачальника на нарахування до стягнення 3% річних у сумі 390, 32грн. та 1 678,02грн.. інфляційних збитків.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. у справі №910/3253/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на неповне дослідження судом обставин справи, що мають значення для справи, та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Апелянт зазначав, що товар, що поставлявся позивачем, не відповідав вимогам ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» і вказаний товар продовжує знаходитись на складах позивача. Крім того, на думку апелянта, позивачем було поставлено товар з порушенням вимог п. 2.11., п. 3.1. Договору, а тому в силу положень п. 2.12. Договору у відповідача не виникло обов'язку з його оплати.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 12.05.2015р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. у справі №910/3253/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015р. у справі №910/3253/15-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 27.05.2015р.

26.05.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БОГДАНА» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін. В обґрунтування своєї позиції, серед іншого, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків від 24.03.2015р., в якому відповідач підтвердив наявність за ним боргу на суму 41 749, 56 грн.

27.05.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ» надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.06.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та задоволенням його клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги.

У судове засідання 17.06.2015р. представники відповідача не з'явились. Про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх.№09-33/21706/15 від 08.06.2015р. та №09-33/22503/15 від 10.06.2015р.). Про причини неявки відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив. Заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом суду. Відкладення справи застосовується не у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представників сторін, а у зв'язку з неможливістю вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, явка судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 17.06.2015р. за відсутності представників відповідача.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БОГДАНА» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ» (далі - відповідач, покупець) був укладений Договір поставки №328 ( далі - Договір), за умовами якого, позивач зобов'язувався передати у власність відповідача продовольчу та непродовольчу продукцію (далі - товар), а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору (п.1.1. Договору).

Спір, як вірно встановлено судом першої інстанції, виник внаслідок неповної та несвоєчасної оплати вартості поставленого відповідачу, як покупцю, товару.

Задовольняючи вимоги про стягнення боргу, місцевий господарський суд виходив з того, що товар, проданий відповідачу, мав бути оплачений ним у визначений Договором строк.

В обґрунтування доводів для скасування судового рішення апелянт посилався на те, що при передачі товару постачальник не передав документи передбачені п. 2.11., п. 3.1. Договору. За таких обставин, вважав відповідач, у нього не виникло обов'язку оплатити вартість товару, адже продавець не виконав зобов'язань по передачі покупцеві товару разом з супроводжуючими документами на нього, а у відповідності до п. 2.12. Договору вказані обставини є підставою для відмови покупця від оплати такого товару.

Колегія суддів вважає такі твердження скаржника помилковими, з огляду на таке.

Пунктом 1.6. Договору передбачено, що перехід права власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями за рахунок позивача на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2010) та на підставах прийнятих позивачем до виконання замовлень відповідача.

Відповідно до пункту 5.6 Договору встановлено, що оплата поставленого товару здійснюється на підставі належним чином оформлених накладних (товарних, товарно-транспортних, видаткових, податкових).

Згідно з пунктом 5.8 Договору оплата здійснюється відповідачем в національній грошовій одиниці України через сорок п'ять календарних днів за поставлений товар.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки за період з 09.07.2014р. по 16.10.2014р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 43 248,78 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с. 43-69, т. 1).

Отже, передача прав власності на товар, що є метою купівлі-продажу, відбулася: покупець (відповідач) отримав у власність товар, а у продавця таке право припинилося.

Водночас, з матеріалів справи слідує, що відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково в розмірі 27 000,00 грн. та повернув товар на суму 1 785,78 грн. Разом з попередньо неоплаченим на дату поставки товару заборгованість складала 41 749,56 грн.

Однак, відповідач у порушення умов п.5.8. Договору, обов'язок своєчасно та у повному обсязі оплатити вартість отриманого у власність товару не виконав, розрахунок за отриманий товар на суму 41 749,56 грн. не здійснив, чим порушив право позивача, як постачальника, на отримання плати за поставлений товар.

Покупець стверджував, що товар був поставлений без супроводжуючих документів, а тому у нього відповідно до п. 2.12 Договору не виникло обов'язку з оплати такого поставленого товару.

Однак, колегія суддів такі твердження апелянта вважає неспроможними.

За змістом частини 1 ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) обов'язок постачальника за договором поставки полягає, зокрема, у передачі (поставці) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (товари), тоді як обов'язок покупця - у прийнятті вказаного товару та сплаті за нього певної грошової суми. Перевірка покупцем якості товару є складовою частиною його обов'язку щодо прийняття товару.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, статтею 666 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом п. 2.12 Договору, ненадання постачальником разом із товаром (при передаванні товару) документів, зазначених в п. 2.11. та п. 3.3. цього Договору, тягне за собою такі наслідки:

-відмова покупця від приймання товару та оплати такого товару, або,

-повернення такого товару, якщо товар був прийнятий з умовою наступного надання всіх необхідних документів.

Отже, вказаний пункт Договору уміщує в собі альтернативу поведінки покупця, якому передається товар без документів.

При цьому, не здійснювати оплату за товар покупець має право лише в тому випадку, коли він його не приймав. У даному випадку товар був прийнятий покупцем, а отже повинен бути оплачений.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи не містять письмових вимог відповідача щодо передачі йому супроводжуючих документів на вищевказаний товар після його прийняття. Слід зазначити, що поставка товару здійснювалась з 09.07.2014р. по 16.10.2014р., при цьому ні за цей період, ні в подальшому, включно, і до дати подання позову позивачем, відповідач не повернув прийнятий ним товар постачальнику на вказану суму, як того вимагає п. 4.14 Договору.

Зважаючи на те, що відповідач не відмовився від прийняття товару у момент його передачі, позивач не може вважатися продавцем, який неналежно виконав свої зобов'язання по продажу (поставці) товару, в силу чого не позбавлений права вимагати оплати покупної ціни проданого ним і отриманого покупцем товару.

Крім того, матеріали справи містять Акт звірки взаєморозрахунків станом на 24.03.2015р. (а.с. 88, т. 1), підписаний представниками сторін та засвідчений печатками останніх, в якому зазначено суму боргу - 41 749,56 грн.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, належне виконання продавцем зобов'язань по продажу (поставці) товару є підставою виникнення у нього права на отримання вартості поставленого товару, а у покупця - зобов'язання сплатити поставлений йому товар невідкладно після прийняття товару

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прийнявши товар без зауважень покупець, в силу ст. 655 та ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ» перед позивачем на час прийняття рішення погашена не була, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 41 749,56 грн. заборгованості за поставлений товар правомірно задоволена судом першої інстанції.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником грошових зобов'язань за Договором, кредитор вправі вимагати стягнення 3% річних та інфляційних збитків.

Суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України №3.2-2005 від 15.07.2005р. грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних та з врахуванням вимог процесуального законодавства, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог щодо інфляційних витрат у розмірі 1 678,02грн. та 3% річних у розмірі 390,32грн.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. у справі №910/3253/15-г залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. у справі №910/3253/15-г - без змін.

2.Матеріали справи №910/3253/15-г повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна