Ухвала

від 09.06.2015 по справі 2а/0470/5283/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/7447/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Сім-Сім" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "Сім-Сім" до Комунального підприємства "Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації", треті особи - Регіональне відділення Фонду Державного майна України у Дніпропетровській області, Головне управління статистики у Дніпропетровській області, Новомосковська міська рада про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії з вимогами про визнання рішення Комунального підприємства Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про внесення відомостей до державного реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно наявності державної власності (підвал загальною площею 47 кв. м. та вбиральня) в цілісному майновому комплексі магазин, що розташований за адресою: м. Новомосковськ, пл. Перемоги, 10, що належить на праві власності ПП «Сім-Сім», а також внесення аналогічних відомостей до технічного паспорта № 9 від 27 січня 2006 року не чинним; зобов'язання КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» відновити становище, яке існувало до прийняття рішення, а саме: внести зміни до реєстру прав власності на нерухоме майно, зазначивши, що ПП «Сім-Сім» на праві власності належить цілісний майновий комплекс, який складається з приміщення магазину загальною площею 199,6 кв. м., підвалу загальною площею 47,0 кв. м., та убиральні, розташований за адресою: м. Новомосковськ, пл. Перемоги, 10; зобов'язання видати ПП «Сім-Сім» новий технічний паспорт, відповідно до якого вказати, що ПП «Сім-Сім» є власником цілісного майнового комплексу, який складається з приміщення магазину загальною площею 199,6 кв. м., підвалу загальною площею 47,0 кв. м., та убиральні, розташований за адресою: м. Новомосковськ, пл. Перемоги, 10.

В обґрунтування позову вказав на те, що ним на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.1993 року було придбано магазин №30 як цілісний майновий комплекс, у складі якого була не лише площа магазину, а і підвальне приміщення та вбиральня. Вважає, що реєстрація відповідачем права власності лише на приміщення магазину площею 199,1 кв.м. була неправомірною.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у позові суди вказали на те, що відповідно до правовстановлювальних документів, у тому числі договору купівлі-продажу від 23.06.1993 року, а також свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Новомосковської міської ради від 02.03.2006 року замість дубліката договору купівлі-продажу від 26.01.06 року, позивачем було набуто у власність приміщення магазину №30 «Тамара» загальною площею 199,1 кв.м. Водночас правовстановлювальних документів на приміщення підвалу, площею 47,0 кв.м. позивачем надано не було. У зв'язку з цим дійшли висновку щодо правомірності вчинених відповідачем дій.

У касаційній скарзі ПП «Сім-Сім», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно ст.ст. 17, 18 зазначеного Закону, державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державний реєстратор прав у межах своїх повноважень, серед іншого, здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації та встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

В додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року № 157/6454 наведений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав на нерухоме майно.

Отже суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки встановили, що наданими позивачем документами для вчинення реєстраційної дії підтверджується набуття у власність приміщення магазину загальною площею199,1 кв.м., тоді як інших документів, які відповідно до закону свідчать про перехід права власності на інші приміщення як підстава для вчинення реєстраційної дії, надано не було.

Водночас спір про право власності на майно, у випадку його оспорювання чи невизнання, підлягає вирішенню в порядку цивільного (господарського) судочинства шляхом пред'явлення відповідного позову про захист прав власності.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 222, 223, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Сім-Сім" - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є. Донець