Рішення

від 15.06.2015 по справі 910/10421/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №910/10421/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-технології будівництва» Простягнення 37 015,62 грн. заборгованості Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Козак О.Д. - дов. № 1927 від 10.11.2014 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду м. Києва знаходилася справа № 910/10421/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-технології будівництва» про стягнення 38 573,62 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2015 року було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.05.2015 року.

В судовому засіданні 22.05.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити та подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, наданих на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представник відповідача 21.05.2015 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, а в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд у їх задоволенні відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 15.06.2015 року.

Представник позивача у даному судовому засіданні подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, а саме: зменшив позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна до 4 674,00 грн., в іншій частині позовні вимоги залишились незмінними.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Суд, розглянувши вказану заяву прийняв її, з огляду на що нова ціна позову становить 37 015,62 грн.

Представник позивача у даному судовому засіданні також надав усні пояснення по справі, в яких підтримала позовні вимоги к повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 15.06.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників відповідача в судове засідання, про яке він був обізнаний, не перешкоджає вирішенню справи по суті в даному судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.06.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 131119-56/ФЛ-Ю-А від 19.11.2013 р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. договору, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «Специфікація» (надалі - «Специфікація»), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством).

Предметом лізингу за вказаним договором є автомобіль Renault, загальною вартістю 155 800,00 грн. (додаток до договору «Специфікація»).

Згідно з п.1.2. договору, строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» до договору (надалі - «Графік») та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Відповідно до п. 2.2. договору усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7.-2.9., 3.4. Загальних умов (далі - «винагорода»).

Згідно з п.2.4. договору всі чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати, що визначається в порядку п.2.1.7.1 Загальних умов договору (Приклад 1: дата підписання Сторонами Акту - 05 липня 2013 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 20 липня 2013 року. Наступні лізингові платежі кожного 20 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу. Приклад 2: дата підписання Сторонами Акту від 11 липня 2013 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 5 серпня 2013 року. Наступні лізингові платежі сплачуються кожного 5-го числа календарного місяця протягом усього строку лізингу. Приклад 3: дата підписання Сторонами Акту - 26 липня 2013р. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 20 серпня 2013 р., Наступні лізингові платежі сплачуються кожного 20-го числа календарного місяця протягом усього строку лізингу. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п. 2.1.7. загальних умов договору лізингу число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору.

Відповідно до п. 2.1.7.1 загальних умов договору лізингу у випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 1-го по 9-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 10-го по 25-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця отримання предмету лізингу. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту.

Відповідно до п.2.1.8. загальних умов договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання Акту.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав у користування відповідачу предмет лізингу, а саме універсал-B Renault Dokker, 2013 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) VF10SRAW449827334, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу в користування, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін 30.12.2013 р. актом прийому-передачі предмета лізингу в користування за договором фінансового лізингу № 131119-56/ФЛ-Ф-А від 19.11.2013 р.

Згідно з п. 2.4. загальних умов договору, які є додатком до договору фінансового лізингу, відповідач був зобов'язаний сплачувати чергові лізингові платежі 20 числа кожного місяця в розмірі, визначеному в графіку сплати лізингових платежів, з урахуванням коригування, вказаного в п. 2.7. загальних умов договору лізингу.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем обов'язку по сплаті лізингових платежів за договором, внаслідок чого за період з лютого по березень 2015 р. за ним виникла заборгованість у розмірі 30 978, 50 грн., а саме: 20.02.2015 р. (14 період лізингу) заборгованість становить 16 228,94 грн. (рахунок-фактура № СФ-46418 від 20.02.2015 р.), з 20.03.2015 р. (15 період лізингу) заборгованість становить 14 749,56 грн. (рахунок-фактура № СФ-47946 від 20.03.2015 р.)

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 30 978,50 грн. простроченої заборгованості, 531,52 грн. пені, 831,80 грн. 30% річних та 4 674,00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 29.10.2013 у справі №7/5005/2240/2012 згідно якої право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилось у власності позивача, є безпідставним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначається, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 1.2. загальних умов договору лізингу строк користування лізингоодержувачем предмету лізингу складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» до договору та починається з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі предмету лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2013 р. сторони підписали акт приймання-передачі предмету лізингу за договором фінансового лізингу, а саме: універсал-B Renault Dokker, 2013 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) VF10SRAW449827334.

Згідно з п. 2.4. загальних умов договору, які є додатком до договору фінансового лізингу, платіж першого періоду лізингу сплачується 20.01.2014 р., наступні платежі - 20 числа кожного календарного місяця.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Пунктом 6.1.1. загальних умов договору сторони узгодили, що у разі, зокрема, несплати лізингоодержувачем лізингового платежу (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (календарних) днів з дня настання строку платежу, лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови цього договору.

У випадках, передбачених зокрема, у п. 6.1.1 загальних умов, лізингодавець повідомляє про це лізингоодержувача із зазначенням строку для усунення таких порушень (п. 6.2. загальних умов).

Згідно з п. 6.3. загальних умов якщо лізингоодержувач у встановлений згідно з п. 6.2. загальних умов строк не усуне зазначені порушення, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплатити викупний платіж на умовах пункту 6.4. загальних умов, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити викупний платіж.

Відповідно до п. 6.4. загальних умов лізингодавець нараховує викупний платіж (SВП), який визначається за наступною формулою: SВП= SНВ+Sлп3+ SД3, де: SНВ - сума невідшкодованої лізингоодержувачем частини остаточної загальної вартості предмета лізингу на дату нарахування викупного платежу, Sлп3 - сума трьох наступних після дати нарахування викупного платежу чергових лізингових платежів згідно з графіком, SД3 - сума витрат лізингодавця, повязаних із завершенням договору (зняття з реєстрації предмета лізингу, витрати на ведення справи, що сплачуються страховій компанії, яка здійснює майнове страхування предмета лізингу, під час розірвання договору страхування - якщо страхування предмету лізингу здійснює лізингодавець).

У пунктах 6.4. та 6.5. загальних умов сторони узгодили, що лізингоодержувач зобов'язаний сплатити викупний платіж, а також усі прострочені платежі, штрафні санкції, передбачені договором та чинним законодавством, відшкодувати усі збитки, завдані лізингоодержувачем за договором та у зв'язку з ним, протягом 10 днів з дати відправлення лізингодавцем вимоги про сплату.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

21.01.2015 у зв'язку з порушенням відповідачем (лізингоодержувачем) сплати лізингових платежів за договором позивач (лізингодавець) направив відповідачу вимогу №15/2101-01И про сплату викупного платежу, та штрафних санкцій в загальному розмірі 230 813,80грн.

У відповідь на зазначений лист відповідач просив позивача, погодити оцінку ринкової вартості автомобіля, проведену ТОВ «ЕТБ» за власний кошт, а також прийняти автомобілі в якості зарахування викупних платежів за відповідним договором.

Листом № 15/1203-01И від 12.03.2015 р. відповідач запропонував позивачу вважати договір лізингу припиненим та в рахунок викупного платежу прийняти предмет лізингу.

22.04.2015 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі предмету лізингу за договором фінансового лізингу, а саме відповідачем було повернуто позивачу: універсал-B Renault Dokker, 2013 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) VF10SRAW449827334.

Відповідно до п. 6.6.4. загальних умов вилучення предмета лізингу, припинення або розірвання договору не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів, передбачених договором. Сторони погодили, що у випадку односторонньої відмови лізингодавця від цього договору (розірвання договору), лізингоодержувач, на відповідну вимогу лізингодавця, зобов'язаний буде протягом строку встановленому у повідомленні про відмову лізингодавця від договору сплатити всі нараховані та несплачені лізингові платежі, передбачені договором, а також передбачені договором та/або чинним законодавством України штрафні санкції.

У випадку вилучення предмета лізингу, припинення або розірвання договору, з причин зазначених у даному договорі та/або законодавстві України, усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору та приписів наведених правових норм свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів повністю не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в загальному розмірі 30 978,50 грн., яка складається з заборгованості по відшкодуванню частини вартості майна у розмірі 5 578,22 грн. та з винагороди лізингодавця у розмірі 25 100,28 грн.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо безпідставності стягнення з відповідача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості майна, яке залишилось у власності позивача (в обґрунтування посилається на постанову Верховного Суду України від 29.10.2013 у справі №7/5005/2240/2012), з огляду на те що в судовому акті Верховного Суду України, на який посилається скаржник, договір фінансового лізингу не містить таких умов, як договір фінансового лізингу, який є предметом розгляду у даній справі, а саме: умови щодо обов'язку лізингоодержувача (відповідача) сплатити всі нараховані та несплачені платежі (п.п. 6.6.4, 6.7. загальних правил до договору фінансового лізингу), а тому, незважаючи на подібність предметів спору у даній справі та справі № 7/5005/2240/2012, мають місце різні фактичні обставини, що не свідчить про протилежність правової позиції у даній справі, правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 29.03.2013 р.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 531,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк сплату платежів не провів, а отже, є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1.1. загальних умов сторони узгодили, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - лізингодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 531,32 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 831,80 грн. 30 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Пунктом 2.8. договору встановлено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 ЦК України, лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Оскільки відповідач порушив виконання грошового зобов'язання, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача 30 % річних в сумі 831,80 грн. в силу наведених норм, є обґрунтованою.

Відповідно до п.5.2.1 пункту 5.2 загальних умов договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до договору.

Пунктом 7.1.3 загальних умов договору передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при повернені (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.17., 4.1.2., 5.2., 10.2. Загальних умов - лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток Остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Позивач вказує та відповідачем не спростовано, що звіт в установлений формі по договору протягом трьох кварталів лізингодавцю надано не було.

На підставі пп. п.5.2.1, 7.1.3 Загальних умов до договору, позивачем нараховано 4 674,00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна - предмету лізингу, виходячи з розрахунку: 155 800,00 грн. остаточної загальної вартості предмета лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 31.12.2013 р. * 1% * 3 квартали = 4 674,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 4 674,00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-Технології будівництва» (місцезнаходження : 02068, м. Київ, проспект Петра Григоренка, 20, кв. 134; фактичне місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Василя Липковського, 18, оф. 78, код ЄДРПОУ 35838247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі ЛІЗИНГ» (місцезнаходження : 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, код ЄДРПОУ 33880354) 30 978 (тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 50 коп. основного боргу, 531 (п'ятсот тридцять одну) грн. 32 коп. пені, 831 (вісімсот тридцять одну) грн. 80 коп. 30% річних, 4 674 (чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

22.06.2015 р.

Суддя Спичак О.М.