Рішення

від 17.06.2015 по справі 910/11910/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015Справа №910/11910/15 За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд-07"

Про стягнення 32 480,27 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

Від позивача Левченко С.М. (дов. 12-27 від 03.02.2015

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 17.06.2015 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

07.05.2015 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробуд-07" (надалі - відповідач) про стягнення 32 480,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання , відповідно до договору № 213-197 від 01.10.2012, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 32 480,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/11910/15, розгляд справи призначено на 19.05.2015.

19.05.2015 через канцелярію суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 19.05.2015, представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 19.05.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 3323583 0, згідно якого 14.05.2015 представник відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду м. Києва з ухвалою про порушення провадження у справі.

19.05.2015 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 08.06.2015.

В судове засідання, призначене на 08.06.2015, представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 08.06.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 3323707 7, згідно якого 25.05.2015 представник відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду м. Києва з ухвалою про порушення провадження у справі.

08.06.2015 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 17.06.2015.

В судове засідання, призначене на 17.06.2015, представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 17.06.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 між Державним підприємством позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 213-197.

Відповідачем було виконано роботи на суму 996 975, 25 грн., що підтверджується актами виконаних робіт.

Сторонами не заперечується, що відповідач виконав всі передбачені договорами роботи, а позивач розрахувався в повному обсязі за виконані позивачем роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією України проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.20112 по 31.08.2013.

За результатами перегляду кошторисів доданих до вищезазначеного договору Державною фінансовою інспекцією України встановлено, що підрядником завищено вартість виконаних робіт по заміні вікон в будівлі зв'язку УДППЗ «Укрпошта» за адресою: вул.. Хрещатик, 22 чим завдано збитки позивачу на загальну суму 32 480, 27 грн.

Листом № 05-14/96 від 27.01.2014 Державною фінансовою інспекцією України керівнику юридичної особи позивача поставлено вимогу вжити заходів шляхом проведення претензійно-позовної роботи з відповідачем.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, здійснив всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач за виконані роботи розрахувався в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, сторони належним чином виконали свої зобов'язання, які виникли на підставі укладеного договору та які і визначалися самим договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Підписавши договір, сторони погодили всі істотні умови договору та самі визначили і погодили взаємні зобов'язання.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення зайво сплачених бюджетних коштів, однак зазначені кошти були перераховані на підставі договорів за виконані роботи, які прийняті позивачем без жодних зауважень.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, сторонами не спростовано, що вони погодили вартість робіт в договорі, зміна умов якого в односторонньому порядку не допускається, роботи були виконані, прийняті та оплачені відповідно до умов договорів. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушувалися умови договорів, положення законодавства та права позивача, перераховані кошти не являються безпідставно отриманими, а тому суд визнає необґрунтованими вимоги позивача та відмовляє у їх задоволенні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.06.2015

Суддя М.О. Лиськов