Постанова

від 03.06.2015 по справі 910/25437/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа№ 910/25437/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузнєцова О.М. - за довіреністю

від відповідача: Поліщук Ю.В. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 (дата підписання 24.02.2015)

по справі № 910/25437/14 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

про розірвання договору ID № 736884 банківського рахунку юридичної особи від 24.02.2011 та стягнення 170 451,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору від 24.02.2011 р. ID №736884 банківського рахунку юридичної особи, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ», а також про стягнення 170 451,04 грн., з яких: 143 565,26 грн. основний борг за договором банківського рахунку від 24.02.2011 р. ID № 736884 та 26885,78 грн. збитки, які складаються, з наступних сум: 200,60 грн. - 3% річних, 4163,39 грн. збитки від інфляції, 7060,76 грн. неотриманні доходи та 15461,03 грн. витрати на юридичні послуги.

Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої 03.02.2015, позивач просив стягнути з відповідача 208 274,62 грн., з яких 144 641,36 грн. основний борг та 63 633,26 грн. збитки, які складаються, з наступних сум: 14 643,66 грн. збитки від інфляції, 1 368,79 грн. - 3% річних, 17 632,10 грн. сума неотриманого доходу від реалізації товару, 11 963,75 грн. сума неотриманого доходу від процентів за договором банківського вкладу (загальна сума упущеної вигоди складає 29 595,85 грн. ) та 19 024,96 грн. витрати на юридичні послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2015 по справі № 910/25437/14 позов задоволено частково; розірвано договір від 24.02.2011 р. ID № 736884 банківського рахунку юридичної особи, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»; стягнуто з Публічного акціонерного товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» 144 641,36 грн. боргу, 2892,83 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 в частині розірвання договору та стягнення коштів та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права, зокрема ст.ст. 4-2, 4-3, 27, 43 ГПК України.

Скаржник зазначає, що позивачем не доведено порушення банком умов договору, тому підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, відповідач вказує, що Національним банком України на підставі ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» були запроваджені обмеження у діяльності Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», що унеможливило виконання останнім договірних зобов'язань перед позивачем. Також, відповідач зазначає, що судом першої інстанції в порушення ст. 27 ГПК України не було залучено до участі у справі в якості третіх осіб Міністерство фінансів України та Національний банк України. Крім того, скаржник вказує на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України № 128 від 24.02.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 24.02.2015 прийнято рішення № 39 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Київ», згідно з яким з 25.02.2015 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, під час дії якої у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з Банку грошових коштів.

В апеляційній скарзі скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 910/25437/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р. поновлено Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 по справі № 910/25437/14, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.04.2015.

24.04.2015 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 розгляд справи відкладено на 26.05.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 розгляд справи відкладено на 03.06.2015.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2015 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут» як клієнтом та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» був укладений договір № ID 736884 банківського рахунку юридичної особи.

Предмет договору визначений у Розділі 1 Договору. Так, відповідно до п.1.1 договору для зберігання грошових коштів (в національній валюті України, в іноземній валюті) та здійснення усіх видів операцій, у відповідності з чинним законодавством України, Банк відкриває Клієнту поточний(-і) рахунок (-ки) в національній валюті України, та/або в іноземних валютах, а саме № 2600.4.150753.001/980.

Згідно п. 1.2, п. 1.3 договору обслуговування рахунків клієнта здійснюється відповідно до режимів цих рахунків, встановлених нормативними актами Національного банку України, а також у відповідності з чинними законодавством України, а саме:

а) касове обслуговування - приймання та видача готівкових грошових коштів на підставі касових документів, у відповідності з чинним законодавством України;

б) розрахункове обслуговування - зарахування на Рахунки та списання з Рахунків грошових коштів на підставі платіжних інструментів (визначених чинним законодавством), а також Заяви про купівлю/продаж/конвертацію іноземної валюти, у відповідності з чинним законодавством України. Обслуговування рахунків клієнта здійснюється протягом, встановленого у Банку, операційного часу.

Пунктом 2.1 договору встановлені зобов'язання Банку. Так, зокрема, Банк зобов'язався відкрити рахунки, проводити комплексне обслуговування рахунків клієнта та здійснювати за дорученням клієнта розрахункові та касові операції у відповідності з чинним законодавством України; списувати кошти з рахунку за дорученням клієнта на підставі касового документа; списувати кошти з рахунку на підставі розрахункового документа, оформленого згідно з чинним законодавством України, наданого клієнтом до Банку на паперовому носії, який залишається на зберіганні в Банку; виконувати надані клієнтом розрахункові документи (за винятком розрахункових чеків в національній валюті України), оформлені згідно з чинним законодавством України, та надані клієнтом до Банку за допомогою системи дистанційного обслуговування (електронна система «Клієнт-Банк»), якщо клієнт уклав з Банком окрему угоду на використання електронної системи. Виконувати розрахункові/касові документи клієнта, які надійшли до Банку в операційний час - в день їх надходження; в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Згідно пункту 2.1.18 договору Банк зобов'язався щомісячно в останній робочий день місяця здійснювати нарахування процентів за користування коштами на рахунках в розмірі, передбаченому тарифами, за період з останнього робочого дня банка у попередньому місяці по день, що передує останньому робочому дню банка у поточному місяці (включно) та в день повернення коштів при закритті рахунку (крім випадку, коли суд виніс рішення щодо визнання клієнта банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури). Сплата нарахованих процентів здійснюється кожного першого робочого дня місяця, наступного за місяцем, у якому здійснювалося нарахування процентів, шляхом зарахування суми нарахованих процентів на рахунок зазначений у договорі.

Пунктом 3.2.2 договору передбачено право клієнта самостійно розпоряджатися коштами, що знаходяться на його рахунках, в межах передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 8.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання та укладений на невизначений строк.

Згідно з п. 8.4 договору даний договір може бути розірвано, а рахунок закрито, зокрема, на підставі заяви клієнта (пп.«а»), за ініціативою банку (пп. «б»), на інших підставах, передбачених чинним законодавством (пп. «є»).

Пунктом 8.5 договору встановлено, що у випадках, передбачених у пп. а), б) п. 8.4 цього розділу, рахунки закриваються та дійсний договір розривається за умови виконання сторонами чинного законодавства.

Позивач зазначає, що з 01.09.2014 передавав відповідачу платіжні доручення на перерахування коштів своїм контрагентам, а саме: № 236, №237 від 16.09.2014 та № 238, № 239, № 240 від 19.09.2014, які були прийняті останнім, але не виконанні.

13.10.2014 позивачем направлена до відповідача заява № 3 про розірвання договору та переведення залишку коштів в розмірі 143 200,41 грн. на поточний рахунок № 26002052627788 в «Розрахунковий центр «ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649.

14.10.2014 відповідач листом № 274 повідомив позивача про те, що банк не виконав вищезазначені платіжні доручення через недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку та взяв для обліковування за позабалансовим рахунком № 9804 «Документи до рахунків клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані банком у встановлений законодавством України строк». Щодо закриття рахунків банк повідомив, що враховуючи наявність коштів на рахунку ТОВ «Добробут» (станом на 14.10.2014 залишок коштів складає 143200,41 грн.) банк зможе закрити рахунок лише після повного виконання доручень ТОВ «Добробут» на перерахування залишку коштів та сплати комісійної винагороди банку за закриття рахунку.

Банківською випискою за 02.02.2015 підтверджується залишок коштів на рахунку позивача у розмірі 144 641,36 грн.

Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору банківського рахунку юридичної особи від 24.02.2011 р. № ID № 736884, стягнення з відповідача на користь позивача 144 641,36 грн., що залишились на його рахунку та 63 633,26 грн. збитків.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову та виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 - ч. 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п.2.1. договору банк зобов'язався виконувати розрахункові/касові документи клієнта, які надійшли до Банку в операційний час - в день їх надходження; в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно пункту 1.30 статті вказаного Закону України таким розрахунковим документом є платіжне доручення.

Згідно з пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 встановлено, що Банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний:

узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку» (додаток 23);

ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Згідно з ч. 3 ст. ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав розпорядження позивача щодо здійснення переказів за платіжними дорученнями № 236, №237 від 16.09.2014 та № 238, № 239, № 240 від 19.09.2014, чим порушив умови договору банківського рахунку юридичної особи від 24.02.2011 р. № ID № 736884 та вимоги закону.

Згідно з п. 7 ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч 1, 3 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

За умовами пункту 8.1 договору даний договір укладений на невизначений строк, та відповідно до п. 8.4 договору може бути розірвано, а рахунок закрито на підставі заяви клієнта.

Пунктом 20.5. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493, передбачено, що закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку.

Згідно приписів ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не були виконані належним чином умови договору банківського рахунку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про розірвання договору банківського рахунку юридичної особи від 24.02.2011 р. № ID 736884 та стягнення з відповідача на користь позивача 144 641,36 грн., що відповідає вихідному залишку на рахунку, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про те, що надані позивачем копії листів банку не є належними доказами у справі, оскільки підписані неуповноваженою особою банку, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.

Скаржник посилається на те, що відповідно до п. 7.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю невиконуючої сторони. Такою причиною відповідач зазначає те, що Національним банком України на підставі ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» були запроваджені обмеження у діяльності Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», що унеможливило виконання останнім договірних зобов'язань перед позивачем.

Однак, колегія суддів вказані доводи скаржника до уваги не приймає, оскільки згідно з положеннями вказаної статті передбачається право Національного банку України заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що він не мав можливості виконати свої зобов'язання перед позивачем.

З доданих до апеляційної скарги ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" копій відповідних документів вбачається, що на підставі постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2015 № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015 № 39 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", згідно з яким з 25.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації банку.

Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюються задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли у вересні 2014 року, тобто до введення у ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" тимчасової адміністрації. Більше того, запровадження в ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" тимчасової адміністрації з 25.02.2015р. відбулось після звернення позивача до суду та прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на приписи частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивач також заявив до стягнення 63 633,26 грн. збитків, які складаються з наступних сум: 14 643,66 грн. збитки від інфляції, 1 368,79 грн. - 3% річних, 17 632,10 грн. сума неотриманого доходу від реалізації товару, 11 963,75 грн. сума неотриманого доходу від процентів за договором банківського вкладу (загальна сума упущеної вигоди складає 29 595,85 грн. ) та 19 024,96 грн. витрати на юридичні послуги.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1368,79 грн. та інфляційних втрат в розмірі 14643,66 грн. у зв'язку з тим, що відповідач не мав перед позивачем грошових зобов'язань в розумінні ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Як вказує позивач, через дії відповідача він зазнав збитків, які полягають у неотриманні доходу від операцій зі своїми грошовими коштами, в праві розпорядження якими позивачу було відмовлено відповідачем, а саме неотримання доходу від реалізації товару, що міг бути придбаний на дані кошти; неотримання відсотків за договором банківського вкладу в ПАТ «КБ Приватбанк».

Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами завдання йому збитків та причинно-наслідковий зв'язок між збитками позивача та діями відповідача, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 29595,85 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 19024,96 грн. збитків з витрат на юридичні послуги, оскільки вказані витрати не мають необхідних ознак збитків відповідно до вищенаведених приписів чинного законодавства.

Доводи скаржника щодо необхідності залучення до участі у справі в якості третіх осіб Міністерства фінансів України та Національного банку України, визнаються апеляційною інстанцією безпідставними з огляду на відсутність належного обґрунтування суті порушення інтересів держави в особі Міністерства фінансів України та інтересів Національного банку України у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам законодавства, а тому рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/25437/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/25437/14 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/25437/14 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 910/25437/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

С.Р. Станік