Постанова

від 22.06.2015 по справі 910/6293/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа№ 910/6293/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Кучер Т.М. - за довіреністю, Кисиличин Б.Б.- директор.

Від відповідача: представник Палажченко О.О. - за довіреністю.

Від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,: представник не з'явився.

Від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Бердичівський завод енергозберігаючих будівельних матеріалів"

на рішення Господарського суду м. Києва від 06.05.2015 року

у справі № 910/6293/15-г (суддя: Ломака В.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердичівський завод

енергозберігаючих будівельних матеріалів"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк

"Укоопспілка"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "КНБГ"

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Коптєлова Оксана Ростиславівна

про визнання іпотеки припиненою

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Бердичівський завод енергозберігаючих будівельних матеріалів" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "КНБГ", 2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова Оксана Ростиславівна про визнання іпотеки припиненою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що кредитний договір, в забезпечення зобов'язань позичальника за яким 22.03.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір іпотеки, було продовжено до 27.06.2014 р., про що майнового поручителя повідомлено не було, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо припинення відносин іпотеки, проте вони залишались без відповіді.

Крім того, позивач зазначає, що жовтні 2014 року він отримав повідомлення відповідача про відступлення своїх прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. При цьому, позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Кредит проект" отримано повідомлення про зворотне відступлення прав за договорами на користь відповідача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.05.2015 року у даній справі в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Бердичівський завод енергозберігаючих будівельних матеріалів" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті самі підстави, що й у позовній заяві.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного їх повідомлення про час та місце судового засідання.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укоопспілка" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КНБГ" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 06/2011 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії в межах загальної суми 20 000 000,00 грн. Порядок та умови надання кредитів (траншів) по кредитній лінії встановлюються на основі додаткових угод до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Заборгованість за кредитами, наданими за цим Договором має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових угодах. Термін дії цього договору - 01.03.2014 р.

Відповідно до п. 7.12. Кредитного договору було визначено, що він набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за цим договором.

В подальшому, Договором від 31.12.2013 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 06/2011 від 02.03.2011 р., було викладено п. 1.1. Кредитного договору в новій редакції, відповідно до якої визначено, що банк надає позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії строком з 02.03.2011 р. по 27.06.2014 р. При цьому, пункт 7.12. залишено без змін.

Встановлено, що 22.03.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Бердичівський завод енергозберігаючих будівельних матеріалів" (іпотекодавцем) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укоопспілка" (іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки, відповідно до п. 1.1. якого позивач передав в іпотеку нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, розташований по вулиці Червона, 63, в місті Бердичів Житомирської області.

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань позичальника (Товариства з обмеженою відповідальністю "КНБГ") за Кредитним договором № 06/2011 від 02.03.2011 р. Зобов'язання по поверненню отриманого кредиту за Кредитним договором має бути виконано в термін до 01.03.2014 р., якщо інший термін повернення кредиту не встановлено згідно з умовами Кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як на підставу позову Публічне акціонерне товариство "Бердичівський завод енергозберігаючих будівельних матеріалів" посилається на те, що термін виконання іпотечного зобов'язання та строк кредитного договору встановлювався до 01.03.2014 року, тому строк іпотеки закінчився ще 01.03.2014 року, тобто договір іпотеки є припиненим.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач листом від 03.04.2014 р. звернувся до відповідача з заявою, відповідно до якої просив вважати припиненим Договір іпотеки від 22.03.2011 р. у зв'язку із закінченням строку іпотеки та в установленому порядку негайно зняти заборону на предмет іпотеки.

В свою чергу, відповідач звернувся до позивача з листом за № 349/08 від 14.04.2014 р., яким вимагав невідкладно вжити усіх можливих заходів щодо усунення порушень за Кредитним договором № 06/2011 від 02.03.2011 р., а саме: сплати ТОВ "КНБГ" заборгованості за процентами в сумі 965 515,39 грн., та повідомив позивача про те, що на його думку, Договір іпотеки не припинив свою дію, оскільки пунктом 7.12. Кредитного договору було визначено, що він набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання ними зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що 31.12.2013 р. сторони кредитного договору уклали Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 06/2011 від 02.03.2011 р., за умовами якого було змінено п. 1.1. Кредитного договору та визначено, що банк надає позичальнику кредит у вигляді відкличної відновлювальної лінії в межах суми 26 172 700, 00 грн. строком з 02.03.2011 р. по 27.06.2014 р.

Встановлено, що листом від 28.04.2014 р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою вважати припиненим договір іпотеки.

Натомість, 06.10.2014 р. відповідач повідомив позивача про відступлення вимог за Кредитним договором та Договором іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Кредит проект".

Листом від 11.02.2015 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Кредит проект" з вимогою вважати припиненим договір іпотеки, у зв'язку з закінченням строку, на який він укладався.

У відповідь 24.02.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Кредит проект" повідомило про відступлення вимог за Кредитним договором та Договором іпотеки знову на користь відповідача.

При цьому, листом від 05.03.2015 р. відповідач звернувся до позивача з вимогою про виконання зобов'язань за Кредитним договором та Договором іпотеки.

За приписами ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Тобто, із наведених положень вбачається, що законодавцем, визначаючи спеціальні норми, які регулюють правовідносини іпотеки, було встановлено альтернативність чинності іпотеки, а саме: як до припинення основного зобов'язання, так і до закінчення строку дії іпотечного договору.

При цьому, положення ст. 18 Закону України "Про іпотеку", якими закріплено істотні умови договорів іпотеки, не містять вказівку на обов'язок сторін щодо погодження строку дії відповідного правочину, а відтак, погодження строку дії відповідного іпотечного договору в його умовах є виключно наслідком волевиявлення сторін в порядку ст. ст. 6, 626, 628 Цивільного кодексу України, що не заборонено законодавством, а навпаки, передбачено положеннями ст. ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, у випадку погодження сторонами за власною волею в положеннях відповідного правочину іпотеки строку його дії, то з настанням відповідної дати в силу положень ст. ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека за таким правочином є припиненою, в іншому ж випадку (відсутність погодженого згідно положень законодавства строку дії правочину) такий договір є безстроковим, а тому іпотека може бути припиненою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" не інакше як з припиненням основного зобов'язання.

Як вбачається з Договору іпотеки, ним не визначено строку його дії, а лише зазначено про те, що зобов'язання по поверненню отриманого кредиту за Кредитним договором має бути виконано в термін до 01.03.2014 р., якщо інший термін повернення кредиту не встановлено згідно з умовами Кредитного договору.

Отже, Договір іпотеки є безстроковим і може бути припиненим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" лише з припиненням основного зобов'язання.

У п. 4.1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" зазначено, що ЦК України не віднесено до підстав припинення зобов'язання закінчення строку дії договору.

Крім того, у листі Верховного Суду України від 01.02.2015 р. "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна" визначено, що у судовій практиці трапляються випадки, коли закінчення строку договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Разом із тим слід ураховувати, що відповідно до ст. 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У кредитора за договором залишається право вимоги до боржника, а боржник не звільняється від обов'язку розрахуватися з кредитором, відповідне право вимоги залишається навіть після спливу строку договору.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що закінчення строку, на який укладався кредитний договір не звільняє позичальника від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання перед банком, а відповідно й забезпечення іпотекою, якщо вона є безстроковою, продовжує в такому випадку діяти.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 4 грудня 2013 року № 6-125цс13, від 22.10.2014 р. у справі № 6-153цс14.

Не заслуговують на увагу посилання позивача на зміну без його згоди умов Кредитного договору, зокрема, в частині розміру кредиту та строку дії договору, оскільки, обсяг його відповідальності обмежений вартістю предмета іпотеки, при цьому при укладенні Договору іпотеки його сторонами було визначено, що іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань позичальника. Умови щодо необхідності погоджувати з позивачем зміну обсягу кредитування або його строків, - до Договору іпотеки включені не були.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, наведеної в постанові від 16.10.2012 р. № 3-43гс12, підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України "Про іпотеку", серед яких не наведено посилань на зміну зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким у позові відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Бердичівський завод енергозберігаючих будівельних матеріалів" на рішення Господарського суду м. Києва від 06.05.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.05.2015 року у справі № 910/6293/15-г - без змін.

3. Матеріали справи № 910/6293/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська