Постанова

від 08.06.2015 по справі 804/6648/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 р. Справа № 804/6648/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, третя особа Комунальне підприємство «Пічне господарство» про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ :

26.05.2015 р. управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області (надалі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції (надалі - відповідач), третя особа Комунальне підприємство «Пічне господарство» (надалі - третя особа) за наступними позовними вимогами:

- визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.04.2015 р. ВП № 46797438 за вимогою № ю-05У від 02.02.2015 р. про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 підприємства «Пічного господарства» в сумі 2173,86 грн.;

- скасувати Постанову відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про закінчення виконавчого провадження від 10.04.2015 р. ВП № 46797438 за вимогою № ю-05У від 02.02.2015 р. про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 підприємства «Пічного господарства» в сумі 2173,86 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем було неправомірно закрито виконавче провадження про стягнення заборгованості з третьої особи, посилаючись на п.3 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явилися. Заперечень проти позову не надали.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Проаналізувавши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» - державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону в інших передбачених законом випадках.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП № 46797438 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ю-05У, виданої 02.02.2015 р. управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області.

10.04.2015 р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№46797438 на підставі п.3 ч.1 ст. 49, п.2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження». В обґрунтування вказаної постанови державним виконавцем зазначено, що засновником - Нікопольською міською радою №37-24VI від 25.01.2013 р. прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи - КП «Пічне господарство» (код 32083067), головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_2

Виконавчий документ направлено державним виконавцем відділу ВДВС Нікопольського МРУЮ ОСОБА_3 до ліквідатора ОСОБА_2.

Позивач не погоджується з постановою про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 49, п.2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наразі підприємство-боржник не ліквідовано.

Проте, суд з такими висновками позивача не може погодитись, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Нікопольською міською радою №37-24VI від 25.01.2013 р. прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи - КП «Пічне господарство» (код 32083067), головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_2, з 30.01.2013 р. підприємство перебуває у стані припинення, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Згідно ч.2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Тобто, припинення юридичної особи в результаті ліквідації виключає правонаступництво.

Суд вважає, що термін «ліквідація», вжитий в п.3 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» слід тлумачити системно в контексті інших положень як цього закону, так і інших нормативно-правових актів.

Так, особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи визначено главою 5 Закону України «Про виконавче провадження».

В цій главі, яку слід розглядати як спеціальні норми по відношенню до загальних приписів Закону України «Про виконавче провадження», наявна стаття 67, частинами 2 та 3 якої встановлено, що у разі ліквідації боржника юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Більш того, направлення виконавчого листа після внесення запису про ліквідацію юридичної особи взагалі позбавлено будь-якого сенсу, оскільки в такому випадку юридична особа припиняє своє існування, як і будь-які її органи управління.

Відтак, закінчення державним виконавцем виконавчого провадження у спірних правовідносинах із застосуванням положень п.3 ч.1 ст. 49, п.2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження», з направленням виконавчого листа ліквідатору підприємства (про що, також, вказано позивачем у адміністративному позові) відповідає діючому законодавству.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку, що державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області до відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, третя особа Комунальне підприємство «Пічне господарство» про визнання дій неправомірними та скасування постанови, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 08.06.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5