Постанова

від 12.06.2015 по справі 808/1309/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2015 року о/об 10 год. 24 хв.Справа № 808/1309/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю представників:

від позивача: - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Грінфілд»

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податного повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Селянського (Фермерського) господарства «Грінфілд» (далі - позивач або С (Ф) «Грінфілд») до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач або Пологівська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №0002312200 від 02.11.2014 про збільшення селянському (фермерському) господарству «Грінфілд» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22 296,25грн. (в т.ч. за основним платежем - 17 837грн., та за штрафними санкціями - 4 459,25грн.)

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що правову оцінку недійсності правочину вправі надати тільки суд. На думку позивача, здійснюючи оцінку укладеного між сторонами договору як нереального та застосовуючи на цій підставі податкові відповідальність до СФГ «Грінфілд» як сторони цього договору, відповідач діє з перевищенням наданих йому повноважень.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог з підстав, передбачених в письмових запереченнях, відповідач зазначає, що оскільки контрагентом позивача ТОВ «АСТ - Консалтинг» до перевірки на надано первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують придбання товарів та послуг від постачальників, а також використання складських, виробничих приміщень та обладнання, відсутня можливість підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства з придбання товарів (робіт, послуг).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 12 червня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ серії АБ №663192 Селянське (Фермерське) господарство «Грінфілд» зареєстровано як юридична особа за адресою: 70631, Запорізька обл., Пологівський р-н, с. Інженерне, ідентифікаційний код - 31522814.

На підставі повідомлення від 22.08.1014 №153, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Пологівської ОДПІ від 03.09.2014 №1307 проведена позапланова невиїзна перевірка селянського (фермерського) господарства «Грінфілд» (ЄДРПОУ 31522814) з питання підтвердження взаємовідносин з суб'єктом господарювання ТОВ «АСТ-Консалтинг» (код ЄДРПОУ 38397327) за жовтень 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт №1836/08-15-22-021/31522814 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0002312200 від 03.11.2014, яким збільшено суду грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем - 17 837грн., за штрафними санкціями - 4 459,25грн.

Згідно висновків перевірки встановлено порушення п.198.2 ст.198, п. 198.6 ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 17 837 грн., у т.ч. за жовтень 2013 року 17 837грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «АСТ-Консалтинг» (продавець) та С (Ф) Г «Грінфілд» укладено договір поставки олії соняшникової №18 від 01.10.2013 згідно умов якого продавець зобов'язаний передати, а покупець належним чином отримати та оплатити олію соняшникову урожаю 2013 року.

Відповідно до п.3.1 Договору загальна кількість товару згідно даного договору має бути доставлено само вивозом за адресою С (Ф) Г «Грінфілд» (70615, Запорізька область, Пологівький район, с. Пологи, вул. Північна, 1-а).

Згідно умов п. 3.4 супровідні документи мають бути оформлені із зазначенням найменування продавця, товарно-транспортні накладні в кількості 4 шт. по формі №1-ТН (всі графи накладної мають бути заповнені, підписи мають бути розшифровані).

На виконання умов договору ТОВ «АСТ-Консалтинг» виписано позивачу накладні №150 від 04.10.2013, №571 від 17.10.2013, №837 від 25.10.2013, №948 від 29.10.2013, №321 від 06.11.2013, видало податкові накладні №150 від 04.10.2013, №571 від 17.10.2013, №837 від 25.10.2013, №948 від 29.10.2013. Вказані податкові зареєстровані позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень та листопад 2013 року (а.с. 44-53).

Оплата товару здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с.41-43).

Транспортування товару здійснювалося автотранспортом позивача, який перебуває на балансі С (Ф) Г «Грінфілд» (а.с. 183), про що складені товарино-транспортні накладні (а.с. 29, 32, 35, 38).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 201.14 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Як зазначено у пп.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 187.1 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податковій накладній недоліків, які свідчать про її неналежність як первинного документу, або порушення порядку її видачі.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за послуги контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договору.

Також в матеріалах справи наявний договір оренди нежитлового приміщення №30 від 07.05.2010, додаткова угода до договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2013, договір оренди нежитлового приміщення №33 від 01.11.2010, додаткова угода до договору оренди нежитлового приміщення від 29.12.2012, договір купівлі-продажу №28ОЗ/1 від 28.06.2002 щодо купівлі резервуару зварного горизонтального сталевого Р50 з плоским днищем, акт приймання-передачі основних засобів від 28.06.2002, договір купівлі-продажу №18ОЗ/13 від 18.09.2013 щодо купівлі 2-х резервуарів зварних горизонтальних сталевих Р4, акт приймання-передачі основних засобів від 18.09.2013, а також відомість 1.2-кв обліку нарахування амортизації за 3 квартал 2013 року, що підтверджує обліку вказаних основних засобів та транспортних засобів на обліку у позивача. При цьому суд критично оцінює посилання відповідача на довідку ЦНП ДАІ 2208 №46/370 від 21.11.2014 (а.с. 201) згідно змісту якої станом на 21.11.2014 за С (Ф) Г «Грінфілд» автомобільного транспорту не зареєстровано, оскільки остання не свідчить про відсутність транспортних засобів, зареєстрованих за позивачем, станом на час здійснення спірних господарських операцій.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.45 - розведення овець і кіз; 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.23 - оптова торгівля живими тваринами.

Також в матеріалах справи наявні рахунок №115 від 05.11.2013, №115 від 06.11.2013, довіреність №1915 від 06.11.2013, податкова накладна №145 від 06.11.2013, товарно-транспортна накладна №3646 від 06.11.2013, №3711 від 06.11.2013, що свідчить про подальшу реалізацію товару отриманого у ТОВ «АСТ-Консалтинг».

Суд звертає увагу, що доводи контролюючого органу щодо відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів базуються лише на інформації Акту ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів Сумської області №267/2204/3839327/77 від 21.02.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АСТ-Консалтинг» у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходженням ТОВ «АСТ-Консалтинг», що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Також, роблячи висновок про безтоварність операцій, контролюючий орган виходив з того, що позивачем до перевірки не додано належним чином оформлених документів, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортних накладних), що виключає можливість для висновку про тримання товару саме від вказаних контрагентів.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості отриманих послуг з метою здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. З п. 201.4 ст. 201 ПК України вбачається, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Крім того, за змістом пункту 1 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, який діяв з 16.12.2011 по 01.03.2014 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 6.3 Порядку № 1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

порушення порядку заповнення податкової накладної;

податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з даними реєстрів отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року включно податкові накладні №150 від 04.10.2013 на суму 55 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20%9 166,67грн., №571 від 17.10.2013 на суму 37 500,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 7 500,00грн., №837 від 25.10.2013 на суму 5 850,01 грн., в т.ч. ПДВ 20% 10170,00грн.

Однак, в матеріалах справи наявні податкові накладні №150 від 04.10.2013 на суму 55 000,00грн.., в т.ч. ПДВ 20% 9 166,67грн., №571 від 17.10.2013 на суму 37 500,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 7 500,00грн., №837 від 25.10.2013 на суму 47 500,00грн., в т.ч. ПДВ 20% 9 500,00грн.

Таким чином, податкова накладна №837 від 25.10.2013 на суму 5 850,01 грн., в т.ч. ПДВ 20% 10170,00грн. до матеріалів справи та до перевірки контролюючого органу позивачем не надавалася.

Суд критично оцінює посилання представника позивача на те, що включення даних однієї податкової накладної до різних податкових періодів було здійснено з метою оптимізації ведення податкового обліку, оскільки вимоги чинного податкового законодавства передбачають право суб'єкта господарювання на включення до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за звітний період сум податку на додану вартість лише підтверджені податковими накладними.

Згідно приписів п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які на момент перевірки не підтверджені податковими накладними, чим порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідачем правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 №0002312200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем 1 170,33 грн., за штрафними санкціями 292,50грн.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства «Грінфілд» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 №0002312200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем 16 666,67грн., за штрафними санкціями 4166,75грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова