Ухвала

від 12.11.2015 по справі 808/1309/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2015 рокусправа № 808/1309/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року по справі

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Грінфілд» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Селянське (фермерське) господарство «Грінфілд» (далі - С(Ф)Г «Грінфілд») звернулося до суду з позовом до відповідача Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Пологівська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002312200 від 03.11.2014 року, яким С(Ф)Г «Грінфілд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 17 837 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4459,25грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2015 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0002312200 від 03.11.2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 16 666,67 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4 166,75 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Пологівською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 22.09.2014 року по 26.09.2014 року Пологівською ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка С(Ф)Г «Грінфілд» з питання підтвердження взаємовідносин з суб'єктом господарювання ТОВ «АСТ-Консалтинг» за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт №1836/08-15-22-021/31522814 від 03.10.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.198.2 , п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого С(Ф)Г «Грінфілд» занижено податок на додану вартість у сумі 17 837 грн. за жовтень 2013 року.

Висновки податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтуються на отриманому від ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів Сумської області акті перевірки контрагента позивача ТОВ «АСТ-Консалтинг» №267/2204/3839327/77 від 21.02.2014 року щодо не встановлення фактичного місцезнаходження платника податків та не можливості перевірки реальності здійснення його фінансово-господарської діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002312200 від 03.11.2014 року, яким С(Ф)Г «Грінфілд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 17 837грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4459,25грн.

Не погодившись з даним податковим повідомлення - рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного розгляду скарг податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення - рішення в судовому порядку.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Пунктами 201.8. та 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із матеріалів справи вбачається, що між С(Ф)Г «Грінфілд» та ТОВ «АСТ-Консалтинг» укладено договір поставки олії соняшникової №18 від 01.10.2013 року.

Виконання вищевказаного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковими накладними, товаро - транспортними накладними, накладними, рахунками на оплату товару,банківськими виписками тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем правомірно віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Оскільки відповідачем не надані належні докази нереальності укладеного позивачем з контрагентом правочину, також не існує судових рішень, якими контрагент позивача визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, на час дії угоди ТОВ «АСТ-Консалтинг» було зареєстроване в установленому порядку як платник податку на додану вартість, мало право виписувати та надавати податкові накладні, не було виключено із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем висновок про нереальність правочину з зазначеним контрагентом зроблений на припущеннях.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як вбачається з акту перевірки позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року включено податкову накладну №837 від 25.10.2013 року на суму 5 850,01 грн., в тому числі ПДВ 20 % 10170 грн., яка до перевірки позивачем не надавалась, таким чином оскільки позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року включено суму податку на додану вартість, яка не підтверджена податковою накладною, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення - рішення №0002312200 від 03.11.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1 170,33 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 292,50грн.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийняте Пологівською ОДПІ податкове повідомлення - рішення №0002312200 від 03.11.2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 16666,67 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4166,75 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова