Постанова

від 22.06.2015 по справі 810/2327/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року 810/2327/15

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. ОСОБА_1, 26,

час прийняття постанови : 12 год. 10 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С., за участю представника позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірми "Базальт" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство Фірма "Базальт" з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001462204 та №0001472204 від 28.11.2014 року.

У обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі наказу від 23.10.2014р. № 75, виданого Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київської області, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП ФІРМА «БАЗАЛЬТ» (Код ЄДРПОУ 33482852) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, та податку на прибуток за 3-4 квартали 2012 року по розрахунках з ТОВ «АВТО-БЕТОН СЕРВІС» код 36703480, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період липень 2013 року та податку на прибуток за 2013 рік по розрахунках з ТОВ «КОЛОСС» код ЄДРПОУ 32845639.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 1199/22-4/33482852 від 05.11.2014 р. та Податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.11.2014 р., № НОМЕР_2 від 28.11.2014 р. (копії додаються).

У встановлені законом терміни ПП ФІРМА «БАЗАЛЬТ» подало свої заперечення стосовно складеного акту, проте зауваження підприємства щодо незаконності його складення податковою інспекцією були відхилені. 26.11.2014 року ПП ФІРМА «БАЗАЛЬТ» було отримано відповідь на заперечення проти Акту № 1199/22-4/33482852 від 05.11.2014 року.

03.12.2014р. на поштову адресу ПП ФІРМА «БАЗАЛЬТ» надійшли податкові повідомлення-рішення №0001462204 від 28.11.2014 р. відповідно до якого сума грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість складає 194175 грн. 00 коп., та №0001472204 від 28.11.2014 р., відповідно до якого сума грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток складає 189624 грн. 36 коп., а також нараховано штрафних санкцій на суму 47406,09 грн..

Позивач не може погодитися з висновками, викладеними в Акті перевірки, та сумою грошового зобов'язання в розмірі 431205 грн. 45 коп., оскільки такі висновки є необґрунтованими, надуманими та не відповідають вимогам закону.

Так, договори, укладені між ПП ФІРМА «БАЗАЛЬТ» та ТОВ ВКФ «КОЛОСС» і ТОВ «АВТО-БЕТОН СЕРВІС» є дійсними, були виконані та на сьогоднішній день не визнані судом недійсними в порядку ст. 215 ЦКУ.

Твердження податкового органу щодо встановлення нікчемності правочину, укладеного між позивачем та контрагентами (ТОВ ВКФ «КОЛОСС» та ТОВ «АВТО-БЕТОН СЕРВІС») є нівелюванням норм чинного законодавства з повною відсутністю правового причинно-наслідкового зв'язку між взаємовідносинами нашого підприємства з контрагентами та висновку перевірки про нікчемність господарських операцій.

Зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і необґрунтованими, оскільки господарські операції з ТОВ ВКФ «Колосс» та ТОВ «Авто-Бетон Сервіс» мали реальний характер, реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, на думку відповідача, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 травня 2013року було укладено Договір підряду між ППФ «Базальт» (Замовник) та ТОВ «ВКФ «Колосс» (Підрядник) на виконання робіт по улаштуванню наземної частини на будівництві багатоповерхового житлового будинку за адресою: Київська обл., смт. Гостомель вул. Леніна 73.

На виконання умов даного договору Філія ТОВ «ВКФ «Колос» бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами , із забезпеченням належної якості, виконати позивачу передбачені проектно-кошторисною документацією роботи по улаштуванню типового поверху на будівництві десятиповерхового житлового будинку з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями по вул. Леніна, 73 в смт. Гостомель, Київської області.

Підрядник ТОВ «ВКФ «Колосс» виконував лише будівельні роботи без урахування матеріалів та транспортних послуг, що підтверджується актами КБ-2, КБ-3: від 31.05.2013 року, від 01.07.2013 року та 31.07.2013 року (а.с. 82-109).

На виконання умов зазначеного договору було виписано податкові накладні: №19/1 від 19.06.2013 року на суму 58000 грн. в тому числі ПДВ - 9666, 67грн. , №1/1 від 01.07.2013 року на суму 51270, 32 грн. в тому числі ПДВ - 8545, 05 грн, від 01.07.2013 року №2/1 на суму 56510, 63 грн. в тому числі ПДВ - 9418, 44 грн, від 01.07.2013 року №3/1 на загальну суму 46739, 00 грн, в тому числі ПДВ - 7789, 83 грн, від 01.07.2013 року №4/1 на загальну суму 47752, 66 грн, в тому числі ПДВ - 7958, 78 грн, від 31.07.2013 року №60/1 на суму 57136, 20 грн, в тому числі ПДВ - 9522, 70 грн, від 31.07.2013р. №61/1 на загальну суму 53306, 20 грн., в тому числі ПДВ-8884, 37 грн. , від31.07.2013 року №62/1 на загальну суму 55347, 97 грн, ПДВ-9224, 66 грн. , від 31.07.2013 року №63/1 на загальну суму 5952, 43 грн, в тому числі ПДВ - 992, 07 грн, від 31.07.2013 року №64/1 на загальну суму 23699, 57 грн, в тому числі ПДВ -3949, 93 грн., від 31.07.2013 року №65/1 на загальну суму 54235, 60 грн, в тому числі ПДВ - 9039, 27 грн, від 31.07.2013 року №66/1 на загальну суму 50651, 89 грн. в тому числі ПДВ-8441, 98 грн.

Отже, судом встановлено, що згідно з Податковим кодексом України підрядник по першій події виписував податкові накладні, на підставі яких в свою чергу замовник - ППФ «Базальт» формував свій податковий кредит та відображав у звітній Декларації з податку на додану вартість (Додатки №5 до декларацій за травень, червень, липень м-ці 2013року.)

Оплату підрядних робіт Замовник здійснював Підряднику через розрахунковий рахунок, що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Згідно з п.4.4. Договору підряду №14/05/2013 від 14.05.2013р. Підрядник сплачує Замовнику 3% за генпідрядні послуги, шляхом вирахування Замовником відповідної суми з загальної вартості виконаних робіт. Вартість робіт зменшено на 3%, а саме - 20 329,73грн.

За виконання генпідрядних робіт заборгованість ПП Ф «Базальт» перед ТОВ «ВКФ «Колосс» склала 232 272,73 грн. ТОВ «ВКФ «Колосс» відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ТБС-Інвест», про що було укладено договір відступлення права вимоги №18-09/13 від 18 вересня 2013року.

Станом на 17.06.2015року згідно бухгалтерського обліку ППФ «Базальт» по контрагенту ТОФ «ВКФ «Колосс» дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня, що підтверджується журнолом-ордером по рах. 634.

15 серпня 2012 року було укладено договір між ППФ «Базальт» (Покупець) та ТОВ «ОСОБА_2 Сервіс» (Постачальник) на поставки бетону та залізобетонних виробів.

Поставка товару відбувалася для будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресою: Київська обл. смт. Гостомель, вул. Леніна 73 та була відображена в бухгалтерському обліку позивача первинними документами:

На виконання умов даного договору було виписано податкові накладні на загальну суму 739017 грн. 55 коп., Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) , Видаткові накладні на загальну суму 701532, 42 грн., прибуткові накладні ( а.с. 122-177), товарно-транспортні накладні (а.с 178-212) .

Оплату підрядних робіт Замовник здійснював через розрахунковий рахунок, що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Станом на 17.06.2015року згідно бухгалтерського обліку ППФ «Базальт» по контрагенту ТОФ «ОСОБА_2 Сервіс» рахується дебіторська заборгованість у сумі 0, 33.рн., що підтверджується журнолом-ордером по рах.634.

Результатом господарсько-правових відносин між ПП Фірма «Базальт» та підприємствами ТОВ «ВКФ «Колосс» і ТОВ «АВТО-БЕТОН СЕРВІС» є закінчений будівництвом будинок.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів та послуг включені позивачем до складу податкового кредиту та витрат відповідних періодів.

У подальшому, посадовою особою Ірпінської ОДПІ у Київській області у період з 23.10.2014 року по 29.10.2014 року , згідно п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства фірма «Базальт» (далі по тексту - ПП фірма «Базальт»), код за ЄДРПОУ 33482852, з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року та податку на прибуток за 3-4 квартали 2012 року по розрахунках з ТОВ «ОСОБА_2 Сервіс» код ЄДРПОУ 36703480, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період липень 2013 року та податку на прибуток за 2013 рік по розрахунках з ТОВ ВКФ «Колосс» код ЄДРПОУ 32845639.

За результатами перевірки ПП фірма «Базальт» 05 листопада 2014 року складено Акт №1199/22-04/33482852 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватне підприємство фірма «Базальт» (код за ЄДРПОУ 33482852) з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року та податку на прибуток за 3-4 квартали 2012 року по розрахунках з ТОВ «ОСОБА_2 Сервіс» код ЄДРПОУ 36703480, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період липень 2013 року та податку на прибуток за 2013 рік по розрахунках з ТОВ ВКФ «Колосс» код ЄДРПОУ 32845639», за результатами якої складено Акт від 06.06.2014 № 313-/10-06-22-04/31033785 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем: - вимог пунктів 138.2, 138.4, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 189624, 36 грн, в тому числі 3 квартал 2012 року на суму 50589, 33 грн, 4 квартал 2012 року на суму 50111, 42 грн, 2013 рік на суму 88923, 61 грн.; - вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України - в результаті чого завищено від'ємне значення з ПДВ за вересень 2013 року на суму 194175 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В ході проведення перевірки податковий орган в Акті перевірки посилається на те, що Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано акт ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПЄ «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Колосс» (код за ЄДРПОУ 32845639) з питань дотримання вимог податкового законодавства із ПП «Базальт» (код за ЄДРПОУ 33482852) за липень 2013 року» від 12.12.2013 року №334/22-03/32845639», з якого встановлено, що «ВКФ «Колосс» (код за ЄДРПОУ 32845639) має ознаки «транзитера». У подальшому стосовно ТОВ В«ВКФ «Колосс»В» податковий орган в Акті перевірки посилається на службову записку №374/10-13-07-14 від 27.09.2013р. , якою направлено висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України.

На підставі аналізу зазначених документів, відповідач прийшов до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ВКФ «Колосс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «ВКФ «Колосс», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ВКФ «Колосс» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами та , що правочини нібито укладені між ТОВ ВКФ «Колосе» та ПП фірма «Базальт» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Стосовно взаємовідносин ПП фірма «Базальт» (код за ЄДРПОУ 33482852) із ТОВ «ОСОБА_2 Сервіс» відповідач посилається на те, що згідно бази даних АІС "Податковий блок" встановлено, що ТОВ «ОСОБА_2 Сервіс» код ЄДРПОУ 36703480, основний вид діяльності - оптова торгівля будівельними матеріалами, стан контрагента - «до ЄДР внесено запит про відсутність за місцем знаходження».

Згідно поданої податкової звітності ТОВ «ОСОБА_2 Сервіс» встановлено відсутність трудових ресурсів, основних засобів. Тобто ТОВ «ОСОБА_2 Сервіс» не могло надавати в оренду основні засоби та виготовляти бетон для ПП фірма «Базальт».

Проведеною перевіркою за 3-4 квартали 2012 року встановлено завищення задекларованих ПП фірма «Базальт» показників у рядку 04 Декларації «витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» за 3-4 квартали 2012 року на суму 479527,4 грн.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, правочини нібито укладені між ТОВ «ОСОБА_2 Сервіс» та ПП фірма «Базальт» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

На думку податкового органу, наведені обставини свідчать, що позивач та ТОВ «ОСОБА_2 Сервіс» та ТОВ «ВКФ «Колосс» має ознаки нереальності здійснення фінансово - господарських операцій, спрямованих на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому відповідач вбачає відсутність об'єктів оподаткування при придбанні/продажу товарів (послуг) у періоді, що перевірявся.

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що проведеною перевіркою не встановлено факту придбання товарів та не доведено їх використання у господарській діяльності платника податку, в порушення пунктів 138.2, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України позивач неправомірно відніс до складу валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «ОСОБА_2 Сервіс» та ТОВ «ВКФ «Колосс» , що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 189624, 36 грн. та в порушення вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України - в результаті чого завищено від'ємне значення з ПДВ за вересень 2013 року на суму 194175 грн.

У встановлені законом терміни ПП ФІРМА «БАЗАЛЬТ» подало свої заперечення стосовно складеного акту, проте зауваження підприємства щодо незаконності його складення податковою інспекцією були відхилені відповіддю на заперечення від 25.11.2014 року №4171/10/22-4.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від №0001462204 від 28.11.2014 р. відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 194175 грн. 00 коп., та №0001472204 від 28.11.2014 р., відповідно до якого сума позивачу визначено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток 189624 грн. 36 коп., а також нараховано штрафних санкцій на суму 47406,09 грн..

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач їх оскаржив в адміністративному порядку, але його скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

У зв'язку з чим, вважаючи дані спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість виходячи з висновку про відсутність фактів придбання послуг та товарів у ТОВ «ОСОБА_2 Сервіс» та ТОВ «ВКФ «Колосс» та використання їх у господарській діяльності позивача, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач, здійснює господарську діяльність із будівництва житлових і нежитлових будівель, в межах якої і були укладені договори з ТОВ «ОСОБА_2 Сервіс» та ТОВ «ВКФ «Колосс», які відповідають вимогам закону, їхній зміст не суперечить положенням Цивільного кодексу України, сторони в момент вчинення правочинів дійшли згоди щодо істотних умов договорів, Договори підписані уповноваженими представниками сторін в межах їхньої компетенції, правочини вчинено в письмовій формі у відповідності до вимог ст. 207 Цивільного кодексу України, договори є реальними (не удаваними), тобто, в результаті їхнього виконання було побудовано будинок, що є реальним, а ПП ФІРМА «БАЗАЛЬТ» оплатило всі роботи, послуги та будматеріали в повному обсязі.

Крім того будинок, для будівництва якого було залучено ТОВ ВКФ «КОЛОСС» і ТОВ «АВТО-БЕТОН СЕРВІС», здано в експлуатацію на підтвердження чого надано копію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації .

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення господарських операцій: за договором підряду №14/05/2013 від 14 травня 2015 року укладеним між позивачем і ТОВ В«ВКФ «Колосс» (а.с. 73-77) позивачем були надані Акти приймання виконання - робіт ( а.с 82-93, 96-109) , Довідки про вартість виконаних будівельних робіт ( а.с. 94-95), податкові накладні (а.с. 110-121); за договором поставки бетону від 15.08.2012 року (а.с. 80-91) - податкові, видаткові накладні, Акти здачі-приймання робіт надання послуг), прибуткові накладні (а.с 122- а.с. 178), товарно-транспортні накладні ( ас. 179- 212), виписки по рахунку.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів та робіт у контрагентів, а також відображення їх у податковому обліку підприємства. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані під час судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, хоча і вивчав їх, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки також не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ ВКФ «КОЛОСС» і ТОВ «АВТО-БЕТОН СЕРВІС» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в ОСОБА_1, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту В«аВ» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських відносин між позивачем і ТОВ ВКФ «КОЛОСС» та ТОВ «АВТО-БЕТОН СЕРВІС» на підставі розгляду матеріалів інших перевірок, які проведені іншими податковими органами. Проте, самі по собі вказані Акти є носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора і висновки викладені у них не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

Факт придбання позивачем товарів та робіт та послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в ОСОБА_1.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в ОСОБА_1" від 16.07.1999 № 996-XIV, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, як вбачається із Акта перевірки посадовими особами податкового органу були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарських операцій із ТОВ ВКФ «КОЛОСС» і ТОВ «АВТО-БЕТОН СЕРВІС».

Разом з цим, як встановлено судом, висновки відповідача про відсутність здійснення господарських операцій зроблені лише на підставі Актів інших перевірок без врахування та надання оцінки іншим документам, обов'язкових для проведення такої перевірки та які були у розпорядженні осіб, які проводили перевірку.

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що результати перевірки, викладені відповідачем в Акті перевірки, складені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в ОСОБА_1В» і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як зазначалось вище, підставою для невизнання за позивачем права на податковий кредит та витрати за операціями з ТОВ ВКФ «КОЛОСС» і ТОВ «АВТО-БЕТОН СЕРВІС» може бути факт відсутності фактичної поставки товару та виконання робіт.

Встановлення факту фіктивного підприємства Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права на формування податкового кредиту та валових витрат на підставі документів такої юридичної особи, за умови що платник податків належними доказами підтвердить фактичне отримання послуг від свого фіктивно створеного контрагента.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«СлавянкаВ» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.05.2013 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«СлавянкаВ» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013, що містить аналогічні висновки.

Суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає безтоварними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нереальними, та здійснення господарських операцій, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимогам даної норми не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт отримання від контрагентів товарів , робіт та послуг. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних товарів робіт та послуг у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від №0001462204 та №0001472204 від 28.11.2014 року є протиправними і підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0001462204 та №0001472204 від 28.11.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 червня 2015 р.