Ухвала

від 05.08.2015 по справі 810/2327/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2327/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства фірми «Базальт» до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство фірма «Базальт» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001462204 та № 0001472204 від 28.11.2014 року.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 22 червня 2015 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм процесуального та матеріального права.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 23.10.2014 року № 75, виданого Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київської області, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ППФ «Базальт» (Код ЄДРПОУ 33482852) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, та податку на прибуток за 3-4 квартали 2012 року по розрахунках з ТОВ «Авто-Бетон Сервіс» код 36703480, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за липень 2013 року та податку на прибуток за 2013 рік по розрахунках з ТОВ «Колосс» код ЄДРПОУ 32845639.

Як вбачається з Акта перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 138.2, 138.4, статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у зв'язку з чим, ним занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 189 624, 36 грн., в тому числі 3 квартал 2012 року на суму 50 589, 33 грн., 4 квартал 2012 року на суму 50 111, 42 грн., 2013 рік на суму 88 923, 61 грн.; вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого ним завищено від'ємне значення з ПДВ за вересень 2013 року на суму 194 175 грн.

На підставі Акту № 1199/22-4/33482852 від 05.11.2014 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001462204, відповідно до якого сума грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість складає 194 175 грн. 00 коп. та № 0001472204, відповідно до якого сума грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток складає 189 624 грн. 36 коп., а також нараховано штрафних санкцій на суму 47 406, 09 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Судом встановлено, що 14 травня 2013 року між ППФ «Базальт» (Замовник) та ТОВ «ВКФ «Колосс» (Підрядник) було укладено Договір підряду на виконання робіт по улаштуванню наземної частини на будівництві багатоповерхового житлового будинку за адресою: Київська обл., смт. Гостомель вул. Леніна 73.

На виконання умов даного договору Філія ТОВ «ВКФ «Колос» бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами, із забезпеченням належної якості, виконати позивачу передбачені проектно-кошторисною документацією роботи по улаштуванню типового поверху на будівництві десятиповерхового житлового будинку з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями по вул. Леніна, 73, в смт. Гостомель, Київської області.

Підрядник ТОВ «ВКФ «Колосс» виконував лише будівельні роботи без урахування матеріалів та транспортних послуг, що підтверджується актами КБ-2, КБ-3: від 31.05.2013 року, від 01.07.2013 року та 31.07.2013 року.

На виконання умов зазначеного договору ним було виписано податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Підрядник виписував податкові накладні, на підставі яких замовник - ППФ «Базальт» формував свій податковий кредит та відображав у звітній Декларації з податку на додану вартість (Додатки № 5 до декларацій за травень, червень, липень 2013 року).

Оплату підрядних робіт Замовник здійснював Підряднику через розрахунковий рахунок, що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Згідно з п. 4.4. Договору підряду № 14/05/2013 від 14.05.2013 року Підрядник сплачує Замовнику 3 % за ген підрядні послуги, шляхом вирахування Замовником відповідної суми з загальної вартості виконаних робіт. Вартість робіт зменшено на 3 %, а саме - 20 329,73 грн.

За виконання генпідрядних робіт заборгованість ПП Ф «Базальт» перед ТОВ «ВКФ «Колосс» склала 232 272, 73 грн. ТОВ «ВКФ «Колосс» відступило право вимоги ТОВ «ТБС-Інвест», про що було укладено договір відступлення права вимоги № 18-09/13 від 18 вересня 2013 року.

Станом на 17.06.2015 року згідно бухгалтерського обліку ППФ «Базальт» по контрагенту ТОФ «ВКФ «Колосс» дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня, що підтверджується журналом-ордером по рах. 634.

15 серпня 2012 року було укладено договір між ППФ «Базальт» (Покупець) та ТОВ «Авто-Бетон Сервіс» (Постачальник) на поставки бетону та залізобетонних виробів.

Поставка товару відбувалася для будівництва багатоповерхового житлового будинку за адресою: Київська обл. смт. Гостомель, вул. Леніна 73 та була відображена в бухгалтерському обліку позивача первинними документами.

На виконання умов даного договору було виписано податкові накладні на загальну суму 739 017 грн. 55 коп., Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткові накладні на загальну суму 701 532, 42 грн., прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Оплату підрядних робіт Замовник здійснював через розрахунковий рахунок, що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Станом на 17.06.2015 року згідно бухгалтерського обліку ППФ «Базальт» по контрагенту ТОВ «Авто-Бетон Сервіс» рахується дебіторська заборгованість у сумі 0, 33.рн., що підтверджується журналом-ордером по рах. 634.

Результатом господарсько-правових відносин між ПП Фірма «Базальт» та підприємствами ТОВ «ВКФ «Колосс» і ТОВ «Авто-Бетон Сервіс» є закінчений будівництвом будинок.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів та послуг були включені позивачем до складу податкового кредиту та витрат відповідних періодів.

Дослідивши договори та первинні документи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивач здійснює господарську діяльність із будівництва житлових і нежитлових будівель, в межах якої і були укладені договори з ТОВ «Авто-Бетон Сервіс» та ТОВ «ВКФ «Колосс», які відповідають вимогам закону, їхній зміст не суперечить положенням Цивільного кодексу України, сторони в момент вчинення правочинів дійшли згоди щодо істотних умов договорів, Договори підписані уповноваженими представниками сторін в межах їхньої компетенції, правочини вчинено в письмовій формі у відповідності до вимог ст. 207 Цивільного кодексу України, договори є реальними (не удаваними), тобто, в результаті їхнього виконання було побудовано будинок, що є реальним, а ПП ФІРМА «Базальт» оплатило всі роботи, послуги та будматеріали в повному обсязі.

Крім того будинок, для будівництва якого було залучено ТОВ ВКФ «Колосс» і ТОВ «Авто-Бетон Сервіс», здано в експлуатацію на підтвердження чого надано копію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення господарських операцій: за договором підряду № 14/05/2013 від 14 травня 2015 року укладеним між позивачем і ТОВ ВКФ «Колосс» (а.с. 73-77) позивачем були надані Акти приймання виконання робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт ( а.с. 94-95), податкові накладні (а.с. 110-121); за договором поставки бетону від 15.08.2012 року (а.с. 80-91) податкові, видаткові накладні, Акти здачі-приймання робіт надання послуг), прибуткові накладні (а.с 122- а.с. 178), товарно-транспортні накладні (ас. 179- 212), виписки по рахунку.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів та робіт у контрагентів, а також відображення їх у податковому обліку підприємства. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані під час судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, хоча і вивчав їх, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, а саме, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки також не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ ВКФ «Колосс» і ТОВ «Авто-Бетон Сервіс» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Також, з Акта перевірки вбачається, що посадовими особами податкового органу були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарських операцій із ТОВ ВКФ «Колос» і ТОВ «Авто-Бетон Сервіс».

Разом з цим, як встановлено судом, висновки відповідача про відсутність здійснення господарських операцій зроблені лише на підставі Актів інших перевірок без врахування та надання оцінки іншим документам, обов'язкових для проведення такої перевірки та які були у розпорядженні осіб, які проводили перевірку.

Суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає безтоварними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт отримання від контрагентів товарів, робіт та послуг. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних товарів робіт та послуг у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від № 0001462204 та № 0001472204 від 28.11.2014 року є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.