Постанова

від 23.06.2015 по справі 910/7377/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа№ 910/7377/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Кучерявий В.О. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015

у справі № 910/7377/15-г (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РТН»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 16 518, 56 доларів США (еквівалент станом на 24.03.2015 за курсом Національного банку України 384 680, 92 грн.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РТН» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі, відповідач або Банк) про стягнення 15 000 доларів США депозиту, 1127,74 доларів США процентів та 390,82 доларів США 3% річних за Договором банківського вкладу «Класичний» № 1775 від 12.05.2014.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним 12.05.2014 між сторонами Договором банківського вкладу «Класичний» № 1775. Зокрема, всупереч умовам вказаного договору відповідачем після закінчення строку, на який було розміщено вклад у вищевказаному розмірі, не здійснюється його повернення та не виплачуються нараховані проценти. За прострочення повернення суми вкладу, позивачем додатково на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховані 3% річних за період з 12.05.2014 до 24.03.2015 у зазначеній вище сумі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі № 910/7377/15-г позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РТН» задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РТН» 15 000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США вкладу, 363,36 доларів США (триста шістдесят три долари 36 центів) процентів за вкладом, 49,32 доларів США (сорок дев'ять доларів 32 центи) 3% річних за прострочення строку повернення вкладу, а також 7 178,55 грн. (сім тисяч сто сімдесят вісім гривень 55 коп.) судового збору.

У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт наявності у відповідача заборгованості за Договором банківського вкладу «Класичний» № 1775 за вкладом у сумі 15 000 доларів США позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. Також, судом у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору банківського вкладу «Класичний» № 1775 здійснено перерахунок заявлених до стягнення процентів за вкладом та 3% річних і визнано обґрунтованими позовні вимоги у розмірі 363,36 доларів США процентів за вкладом та 49,32 доларів США 3% річних за прострочення строку повернення вкладу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі № 910/7377/15-г в частині стягнення з Банку процентів за вкладом у розмірі 363,36 доларів США та 3% річних за прострочення строку повернення вкладу у розмірі 49,32 доларів США та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні з Банку вказаних сум.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що обов'язок Банку по нарахуванню та виплаті вкладнику передбаченого Договором розміру процентів по вкладу припинився в обумовлені Договором строки, незалежно від факту виконання Банком зобов'язання в частині повернення самого вкладу.

Водночас, як стверджує відповідач, Банк в межах строку розміщення вкладу вчасно виплачував проценти за Договором, укладеним з клієнтом, що підтверджується відповідною випискою по особовому рахунку за період з 12.05.2014 по 12.05.2015, доданою до апеляційної скарги.

Також, відповідач наголосив на тому, що задоволення судом першої інстанції вимог позивача про стягнення 3% річних за прострочення строку повернення вкладу на підставі статті 625 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки Банк не є боржником, так як боргу по сплаті процентів перед позивачем у нього не існує.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача у справі було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 23.06.2015.

22.06.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі № 910/7377/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 23.06.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог позивача та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 12.05.2014 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «РТН» (Клієнт) було укладено Договір банківського вкладу «Класичний» № 1775 (далі, Договір), відповідно до якого Клієнт надає Банку суму грошових коштів (далі, Вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї (пункт 1.1. Договору).

Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами цього Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках цього Договору, і які є його невід'ємною частиною (пункт 1.2. Договору).

У пункті 1.3. Договору передбачено, що він діє до 12.05.2015, а внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього Договору.

Згідно пунктів 1.4., 2.1. Договору, в Додатках, які укладаються сторонами на підставі цього Договору, визначаються наступні умови:

- номер транзитного рахунку, який відкривається Клієнту для розміщення Вкладного траншу;

- сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума Вкладного траншу);

- строк, на який розміщується Вкладний транш;

- процентна ставка, яка нараховується на Вкладний транш;

- термін виплати процентів;

- інші умови.

Відповідно до пункту 1.5. Договору для обліку Вкладу Банк відкриває Клієнту вкладний рахунок № 2610315177601 (для обліку короткострокових коштів в доларах США).

Порядок нарахування та виплати процентів на суму вкладу, а також порядок повернення вкладних коштів сторони погодили у розділах 2 та 3 Договору.

Так, відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.4, 3.1 Договору проценти за цим Договором нараховуються лише на залишок грошових коштів на вкладному рахунку. Нарахування процентів за Вкладом проводяться від дня, наступного за днем надходження Вкладного траншу у Банк, до дня, який передує його поверненню Клієнту або списанню з рахунка Клієнта, відповідно до строку Вкладного траншу, що вказаний у відповідному Додатку. Порядок виплати процентів обумовлюється Сторонами в Додатку, який є невід'ємною частиною цього Договору. При закінченні строку розміщення Вкладного траншу повернення Вкладного траншу здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, що вказаний в розділі 7 цього Договору, або на інший поточний рахунок, що вказаний в листі Клієнта про повернення коштів.

Як підтверджується матеріалами справи, у межах Договору між позивачем та відповідачем 10.11.2014 було укладено додаток № 1775-4, відповідно до якого позивач перерахував на вкладний рахунок № 2610315177601, відкритий у Банку, 15000 доларів США, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжного доручення в іноземній валюті № 006 від 13.11.2014 та банківської виписки за 13.11.2014.

У відповідності із вказаним Додатком № 1775-4 від 10.11.2014 зазначена сума коштів була розміщена у Банку на строк до 12.01.2015, без дострокового повернення, під 10% річних, із виплатою нарахованих процентів щомісячно, в останній робочий день кожного місяця (пункти 2-4 Додатку № 1775-4 від 10.11.2014).

Додатком № 1775-4/1 від 12.01.2015 сторони змінили умови розміщення Вкладу, відповідно до яких строк дії вкладу було продовжено до 12.02.2015 (пункт 1 Додатку).

Додатком № 1775-4/1 від 12.01.2015 до пункту 3 Додатку № 1775-4 від 10.11.2014 до Договору були внесені зміни.

Так, згідно пункту 3 у редакції Додатку № 1775-4/1 від 12.01.2015, на суму грошових коштів, вказаних у пункті 1 цього Додатку, Банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 10 % річних.

Виплата клієнту нарахованих процентів здійснюється Банком при поверненні Вкладу. Нараховані Банком проценти не збільшують суму Вкладу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму вкладу у встановлений Договором строк (12.02.2015) позивачу не повернув.

16.02.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 11 (вх. № 2800 від 16.02.2015) із вимогою повернути депозитний вклад на поточний валютний рахунок Товариства, відкритий у відповідача. Вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Укладений між сторонами Договір із урахуванням Додатків до нього за своєю правовою природою є договором банківського вкладу.

Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленого договором.

Згідно частини 3 статті 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено , що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України.

Згідно частини 1, 2 статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Так, як уже зазначалося вище, пунктом 2 Додатку № 1775-4/1 від 12.01.2015 до Договору сторони погодили, що грошові кошти надані Клієнтом Банку на строк до 12.02.2015.

За приписами частини 1 статті 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (частина 5 статті 1061 Цивільного кодексу України ).

У відповідності до частини 6 статті 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Отже, враховуючи положення частини 6 статті 1061 Цивільного кодексу України та умови пункту 3 Додатку № 1775-4/1 від 12.01.2015 до Договору, Банк зобов'язаний виплатити вкладнику нараховані згідно Договору проценти у розмірі станом на дату фактичного повернення Вкладу Клієнтові.

Зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк (статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України). У відповідності до статей 525, 615 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору та від зобов'язання не допускається.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем умов Договору з урахуванням положень Додатків до нього в частині повернення позивачу вкладу в розмірі 15 000,00 доларів США у передбачений договором строк, а тому позовні вимоги про стягнення з Банку 15 000,00 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь нараховані й несплачені проценти у сумі 1127,74 доларів США за Вкладом за період з 12.05.2014 по 24.03.2015 (день подання позову).

Як зазначив позивач за період з 12.05.2014 по 24.03.2015 на суму вкладу нараховані проценти на загальну суму 1 302,74 доларів США, з яких несплаченою залишається сума 1 127,74 доларів США (175 доларів США були перераховані на поточний рахунок позивача).

Колегія суддів, перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок нарахованих процентів за вкладом, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що він не відповідає вимогам закону та умовам Договору, оскільки за умовами останнього (пункт 2.3.) нарахування процентів повинно проводитися від дня, наступного за днем надходження Вкладного траншу у Банк. Так, за арифметично вірними розрахунками суду, позивач має право на стягнення процентів у сумі 536,36 доларів США. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що 175 доларів США були перераховані на поточний рахунок позивача.

З огляду на зазначене, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача процентів за вкладом підлягають частковому задоволенню у сумі 363,36 доларів США (536,36 доларів США - сума залишку на рахунку 175 доларів США).

Посилання скаржника у апеляційній скарзі на те, що у відповідача відсутній будь-який борг по сплаті процентів перед позивачем, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, не підтверджуються наданими відповідачем виписками по особовому рахунку за період з 12.05.2014 по 12.05.2015, доданими до апеляційної скарги.

Водночас, колегія суддів зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 у справі № 910/7377/15-г було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини.

Натомість, відповідач у судове засідання суду першої інстанції у справі № 910/7377/15-г не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву суду не надав. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем згідно вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтована неможливість подання до суду першої інстанції вказаних виписок з причин, що не залежали від нього, а тому останні не можуть бути прийняті судом до уваги в якості додаткових доказів у справі.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за Договором у розмірі 390,82 доларів США.

Колегія суддів зазначає, що за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язання з повернення Вкладу та нарахованих на нього процентів, з огляду на вимоги статті 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів, перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок 3% річних, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а загальна сума 3% річних за прострочення повернення вкладу складає 49,32 доларів США.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі № 910/7377/15-г залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі № 910/7377/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/7377/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко