Ухвала

від 25.06.2015 по справі 823/3869/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3869/14 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агенство «Скела» до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року Приватного підприємства «Агенство «Скела» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.08.2014 №0002422301 та № 0002412301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року зазначений адміністративний позов - задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області від 08.07.2014 № 1095 та відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78 та ст. 81 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПКУ) на виконання постанови слідчого від 04.04.2014 слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Базілевського М.Е., проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ПП «Агентство «Скела» при проведенні господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками з ТОВ «Транслогистика» (код за ЄДРПОУ 38705720), ТОВ «Лаготрейд» (код за ЄДРПОУ 38824295), ТОВ «Нью Девелопмент» (код за ЄДРПОУ 38910095), ТОВ «Праймері профіт» (код за ЄДРПОУ 37448731), ТОВ «ЕУТ» (код за ЄДРПОУ 35634427), ТОВ «Армабуд-Тех» (код за ЄДРПОУ 38406268), ТОВ «Ярмак Трейд» (код за ЄДРПОУ 38517816), ТОВ «Фрейтедж» (код за ЄДРПОУ 38237973), ТОВ «Омега-аеро» (код за ЄДРПОУ 19133011), ТОВ «Укрбуд-капітал» (код за ЄДРПОУ 38705704), ТОВ «Прайм-Білд» (код за ЄДРПОУ 37955931) за період з 01.04.2011 по 28.03.2014.

За результатами перевірки складено акт від 22.07.2014 року № 256/23-01-22-06/ 35955437, де зазначено встановлені під час перевірки порушення податкового законодавства, а саме: вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.10 ПКУ та п. 16.1 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 260235 грн. в частині відображення в податковому обліку взаємовідносин з ТОВ «Транслогистика», ТОВ «Армабуд -Тех», ТОВ «Ярмак - Трейд», ТОВ «Нью девелопмент», ТОВ «Фрейтедж», ТОВ «Укрбуд - Капітал» та вимог п.138.2, п.138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 157789 грн. за рахунок неправомірного відображення операцій з ТОВ «Транслогистика», ТОВ «Армабуд -Тех», ТОВ «Ярмак - Трейд», ТОВ «Нью девелопмент», ТОВ «Фрейтедж», ТОВ «Укрбуд - Капітал».

На підставі акта перевірки від 22.07.2014 року № 256/23-01-22-06/35955437 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.08.2014 року №0002422301 та № 0002412301.

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток, порушив вимоги чинного законодавства України, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом свої справ, свобод та інтересів.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що вчинені Позивачем господарські операції не є сумнівними, та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

На підтвердження реальності вчинених операцій щодо виконання робіт, надання послуг та поставки позивачем надані суду, а судом, в свою чергу, досліджені такі договори:

договір надання послуг № 13 від 22.07.2013 укладений між позивачем та ТОВ «Укрбуд - Капітал», згідно з яким вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надання послуг;

договір технічного обслуговування систем безпеки № 208 від 01.11.2013 укладений між ТОВ «Нью Девелопмент» (Виконавець) та позивачем (Замовник), відповідно до якого Замовник доручає та оплачує, А Виконавець виконує роботи по технічному обслуговуванню систем безпеки та монтажу обладнання систем безпеки. Оплата за технічне обслуговування здійснюється Замовником у розмірі 53719 грн. 20 коп., а оплата монтажу обладнання здійснюється у розмірі визначеному у кошторисі на виконання монтажних робіт;

договір про виконання робіт № 040313 від 04.03.2013, укладений між ПП «Агентство «Скела» (Замовник) та ТОВ «Армабуд - Тех», згідно з яким Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги, в порядку та на умовах, визначених цим Договором

договір поставки № 34 від 03.08.2012 укладений між ТОВ «Фрейтедж» (Постачальник) та позивачем (Покупець), відповідно до якого Постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а Покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах;

договір поставки № 260213 від 26.02.2013 укладений між ТОВ «Ярмак Трейд» (Постачальник) та приватним підприємством «Агентство Скела» (Замовник), відповідно до якого Постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а Покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною дійсного договору;

договір поставки № 94 від 27.06.2013 укладений між ТОВ «Транслогистика» (Постачальник) та приватним підприємством «Агентство «Скела» (Замовник), відповідно до якого Постачальник приймає на себе зобов'язання поставити, а Покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною дійсного договору.

Факт виконання робіт, надання послуг ТОВ «Укрбуд - Капітал», ТОВ «Нью Девелопмент», ТОВ «Армабуд - Тех» підтверджується наданими та дослідженими судом актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), факт купівлі-продажу та поставки товарів ТОВ «Транслогистика», ТОВ «Ярмак Трейд», ТОВ «Фрейтедж» рахунками-фактурами, видатковими накладними, а також податковими накладними.

На підтвердження доставки товару позивачем надано до суду та досліджено договори оренди автомобіля від 01.01.2013 № 1/1-12 та № 1/1-13, які укладені між ТОВ «Інформаційно-розшукове агентство «Алекс» (Орендодавець) та ТОВ «Агентство Скела» (Орендар) марки ГАЗ 2705-434, реєстраційний номер СА 30-38 АР та копії подорожніх листів за 2012-2013 роки.

Оплата виконаних робіт, наданих послуг та отриманих товарів підтверджується виписками по рахунках позивача у філії ПУАТ «Фідобанк» м. Черкаси.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пп. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Тобто, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Отже, позивач виконав вимоги ПК України, сплативши контрагентам податок на додану вартість у вартості робіт, послуг та товару, якими, у свою чергу, виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видано первинні податкові та бухгалтерські документи.

Колегія суддів, зазначає, що контрагенти позивача на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Разом з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем доведено та належними доказами підтверджено наявність господарської мети при укладенні вказаних договорів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що висновки контролюючого органу щодо незаконності формування податкового кредиту та нереальності проведення фінансово-господарських операцій позивача із контрагентами ґрунтуються на обставинах, зазначених в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презумується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції розцінює критично та до уваги не приймає посилання відповідача на постанову слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.04.2014, в якій зазначено, що контрагенти позивача носять ознаки фіктивності.

Колегія суддів зазначає, що свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Крім того, відповідно до ст. 47 ПКУ відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, допущені порушення одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на Постанову Чернігівського Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року - залишити без задоволення .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.