Ухвала

від 24.06.2015 по справі 821/532/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/532/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтеснабпром - А» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтеснабпром - А» (далі - ТОВ «Нефтеснабпром - А», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ДПІ, відповідач), у якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.02.2015 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 11730 грн. 95 коп. та застосування штрафної санкції 2932 грн. 50 коп. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що зазначене порушення було встановлено ДПІ у м. Херсоні під час перевірки ТОВ «Нефтеснабпром - А» та відображено в акті перевірки. Висновок податкового органу про неправомірне формування ТОВ «Нефтеснабпром - А» податкового кредиту у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (господарських операцій) ґрунтується на тому, що товариством до перевірки не було представлено підтверджуючих документів на поставку придбаних товарів, а товарно-транспортні накладні, які були представлені фахівцеві податкового органу - не можуть розцінюватися як первинні документи, оскільки складені із значними порушеннями.

Представник позивача вказував на те, що господарські відносини з ПП «Либер» у серпні 2014 року підтверджені належним чином складеним договором, бухгалтерськими документами та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, придбаний товар (бензин, дизельне пальне) було оприбутковано на автозаправній станції позивача та використано для здійснення оподатковуваних господарських операцій з подальшого продажу цих товарів, тому у податкового органу відсутні підстави для зменшення податкового кредиту по вказаним господарським операціям. Правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, не вимагається підтвердження витрат на придбання товарів та податкового кредиту товарно-транспортними документами про їх перевезення. Товарно-транспортна накладна - це юридичний документ, що призначений для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. З висновками акта перевірки позивач не погоджується.

ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів України в Херсонській області проти позову заперечує, посилаючись на порушення позивачем норми статті 198 Податкового кодексу України, так як взаємовідносини з ПП «Либер» не спричиняють реального настання правових наслідків, що обумовлені ними, товарно-транспортні накладні, які були надані товариством оформлені з недоліками, що унеможливлює їх ідентифікацію як первинних документів. За наслідками перевірки ПП «Либер» податковою інспекцією встановлено, що ПП «Либер» безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками, як наслідок безпідставно сформовано податкові зобов'язання при подальшому продажу товару (нафтопродуктів). Саме тому відповідач вважає висновки акту перевірки обґрунтованими та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонської області № НОМЕР_1 від 06.02.2015 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість ТОВ «Нефтеснабпром-А» на суму 11 730 грн. 95 коп. та застосування штрафної санкції 2932 грн. 50 коп. Відшкодовано з Державного бюджету на користь «Нефтеснабпром-А» (код ЄДРПОУ 31293759) витрати по сплаті судового збору в сумі 182 грн. 70 коп.

Не погодившись з таким рішенням ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області звернулась до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Нефтеснабпром-А» є юридичною особою, платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні. Основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами тощо, має у власності автозаправну станцію у смт. В.Олександрівка Херсонської області.

17.01.2015 року ДПІ у м. Херсоні Головного Управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Нефтеснабпром-А» з питання дотримання вимог податкового законодавства в по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Либер» за серпень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента-постачальника товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, складено акт за № 3/21-03-22- 06/31293759.

В акті перевірки відповідач робить висновок, що ТОВ «Нефтеснабпром-А» порушено: п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.138.2ст.138 ПК України, відсутні (не надано) документи, які підтверджують факт розрахунків на придбаний товар, неналежним чином оформлені документи, які підтверджують транспортування паливно-мастильних матеріалів за серпень 2014р. Вищезазначені порушення призвели до неправомірного формування податкового кредиту ТОВ «Нефтеснабпром-А» та його завищення на суму 11730,95грн. за серпень 2014р. по взаємовідносинам з ПП «Либер».

На підставі вказаного Акту ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 року №0000482200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 11730,95 грн. та штрафної санкції 2932 грн. 50 коп.

У зв'язку з чим ТОВ «Нефтеснабпром-А» звернулось з позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідачем при проведенні перевірки був використаний акт ДПІ у м. Херсоні від 16.12.2014 №450/21-03-22-06/32391652, яким було встановлено що ПП «Либер» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ, сформованих по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками, як наслідок безпідставно сформовано податкові зобов'язання при подальшому продажу товару (нафтопродуктів) у серпні 2014 року. Тому відповідач вважає неправомірним включення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями позивача з продавцем - ПП «Либер», що призвело до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт посилається на той факт, що дизпаливо та бензин позивачем не придбавалось у ПП «Либер», господарські операції тільки документувались без реального виконання саме цією юридичною особою.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Тобто, за відсутності відповідних первинних документів або їх неналежного оформлення підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угод витрати. Вимоги до складання первинних бухгалтерських документів викладені у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-XIV, зокрема, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно до положень п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Дослідивши матеріали та оцінивши представлені докази у їх сукупності справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та ПП «Лібер» мають реальний характер та ознак фіктивності не вбачається, з наступних підстав.

Так, 07 квітня 2014 ТОВ «Нефтеснабпром-А» укладено договір поставки нафтопродуктів №7/04-14 з ПП «Либер» на поставку бензину А-98, А-95, А-92 та дизельного палива. Згідно з умовами договору ПП «Либер» відвантажив на адресу ТОВ «Нефтеснабпром-А» дизельне пальне у кількості 2428,0 літрів та бензину марки А-92 у кількості 2410,0 літрів на загальну суму 70385,7 грн. у т.ч. ПДВ 11730,95 грн. За придбаний товар позивач розрахувався у безготівковій формі.

На підтвердження реальності поставки позивачем надано до суду документи, які підтверджують купівлю дизпалива (копії виписок по особовим рахункам; копії податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, договір про поставку нафтопродуктів, договір про надання транспортних послуг, акт виконаних робіт, платіжні документи, довіреності на отримання товару, зворотно-сальдові відомості, декларації по ПДВ за серпень 2014р. (з додатками 5) від ТОВ «Нефтеснабпром-А» та ПП «Лібер» , товарно-транспортні накладні, договір поставки нафтопродуктів, витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційне посвідчення, торговий патент,).

Вказаними первинними документами підтверджується факт здійснення господарської діяльності та проведення господарських операцій між ТОВ «Нефтеснабпром-А» та ПП «Либер». Отримані нафтопродукти, позивач реалізовував через власну АЗС в роздріб, що відповідає виду діяльності позивача.

Колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про те, що недоліки складання ТТН є беззаперечним доказом відсутності поставок товару. Суд встановлює факт поставки товару позивачу його контрагентом не лише на підставі ТТН, а й використовуючи інші докази у їх сукупності: первинні бухгалтерські документи - видаткові, податкові накладні, дані складського обліку, відображення господарських операцій у податковому обліку, інші. Крім того, ТТН є первинним бухгалтерським документом лише у випадку віднесення підприємством транспортних витрат до складу валових витрат. Деякі недоліки ТТН не є беззаперечним доказом того, що дизпаливо не доставлялось. Позивачем разом з перевізником складався акт виконаних транспортних послуг, який є первинним бухгалтерським документом та підтверджує подію, яка відбулася, та має обов'язкові для первинних документів реквізити, транспортні послуги оплачені.

Судом першої інстанції вірно вказано на те, що відсутність певних реквізитів в ТТН не може бути беззаперечною підставою для не включення до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань сум ПДВ відповідно до господарських операцій позивача та ПП «Либер», якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, у разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Колегією суддів встановлено, що позивач сформував податковий кредит за результатами господарських операцій з ПП «Либер» по оплаті ПММ, що заперечується податковим органом. Проте, податкові накладні, отримані позивачем від цих перевізників, відповідають вимогам податкового законодавства та видані контрагентом, який був зареєстрований як платник ПДВ, декларував відносини з позивачем у своєї податковій звітності, що ДПІ у м. Херсоні під сумнів не ставиться.

Апелянтом не представлено суду належних доказів того, що інформація, яку містять первинні бухгалтерські та податкові документи, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів і того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не може бути одержана. Порушення податкового законодавства контрагентом позивача мають характер припущень та не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Позивач не може впливати на іншого платника податків та змушувати останнього до виконання передбачених законом обов'язків платників податків.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що з представлених матеріалів не вбачається порушень з боку позивача вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту, при цьому апелянтом не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача є законним та обґрунтованими, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький