Вирок

від 28.03.2007 по справі 1-12-2007

ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД УЖГОРОДСЬКОГО ГАРНІЗОНУ

1-12-2007

1-12-2007                                                        

ВИРОК

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

28

березня 2007 року                                                                                                  м.  Ужгород

Військовий

місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - полковника юстиції

Борканюка М. М. ,  при секретарі - Лемко

Л.М. ,

за

участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Ужгородського

гарнізону майора юстиції Козачука М. В., 

у відкритому судовому засіданні у розташуванні військового суду

розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової

частини А1778 старшого лейтенанта

ОСОБА_1,

який народився

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Ужгород Закарпатської області,  українця, 

з вищою освітою,  неодруженого,  не маючого судимості,   на 

військовій службі  в якості

офіцера з жовтня 2004 року,

у скоєнні

злочинів,  передбачених  ст. 

ст.  424 ч. 1 та 426,  ч. 1 КК України. Судовим слідством військовий

місцевий суд,  -

ВСТАНОВИВ:

20

жовтня 2006 року біля 23-х год. 30 хв. рядовий в/ч А1778 ОСОБА_2,  діючи з метою показати уявну перевагу над

співслужбовцем рядовим ОСОБА_3 і принизити його гідність,  наніс йому удар кулаком правої руки в обличчя

з лівого боку,  спричинивши ОСОБА_3

підшкірний крововилив лівої орбітальної ділянки лиця.

В той же

день про даний конфлікт рядові ОСОБА_2 

та ОСОБА_3 доповіли своєму командиру роти старшому лейтенанту ОСОБА_1

З цього

дня і надалі ОСОБА_1,  будучи військовою

службовою особою,  в порушення вимог  ст. 

ст.  59,  112, 

233,  234,  237 Статуту внутрішньої служби ЗС України,  виявивши ознаки злочину,  скоєного підлеглим,  хибно розуміючи інтереси служби,  умисно не доповів про даний випадок

нестатутних відносин командиру частини та в правоохоронні органи,  а побоюючись за свою подальшу кар'єру,  примусив підлеглих ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та інших підлеглих військовослужбовців написати

пояснення з недостовірною інформацією щодо обставин отримання ОСОБА_3

травми,  заборонив підлеглим під час

шикування особового складу роти на плацу повідомляти командуванню частини про

вказаний випадок з ОСОБА_2

і ОСОБА_3,  а також наказав

останньому на шикування підрозділу не виходити, 

а переховуватись від командування частини,  доки не зійде крововилив на обличчі.

З метою

приховати злочин,  діючи умисно,  виходячи за межі наданих йому прав та

службових повноважень ОСОБА_1,  у період

з 20 по 29 жовтня 2006 року,  щодня

наказував ОСОБА_3 виконувати господарські роботи у підвальному приміщенні для

зберігання речей роти,  яке на той час не

опалювалось,  мало підвищену

вологість,  внаслідок чого,  від

2

переохолодження

організму, ОСОБА_3 29 жовтня 2006 року, 

в непритомному стані було госпіталізовано з діагнозом:

"Гострий,  гнійний,  бактеорологічний менінгоенцефаліт у важкій

формі",  а в подальшому,  після виздоровлення,  звільнено від подальшого проходження

військової служби,  як непридатного за

станом здоров"я у мирний час,  чим

ОСОБА_1 заподіяв істотну шкоду у вигляді підриву авторитету до військової

служби,  зриву постійної бойової

готовності підрозділу і частини, 

виникнення важкого захворювання у підлеглого,  створення уяви у підлеглих щодо безкарності

за скоєння злочину.

Допитаний

в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у пред'явленому йому

обвинуваченні - у скоєнні злочинів, 

передбачених  ст.  ст. 

424 ч. 1 та 426 ч. 1 КК України визнав повністю,  підтвердив обставини невиконання ним своїх

обов'язків по службі та перевищення прав і службових повноважень,  а також пояснив,  що зазначені злочинні дії скоїв,  боячись за свою подальшу військову репутацію

і службову кар'єру,  не хотів

розголошення нестатутних відносин у його підрозділі,  а тому не задумувався над можливими наслідками

щодо стану здоров'я рядового ОСОБА_3, 

настання яких не бажав,  у чому

щиро покаявся,  а також просив суд суворо

його не карати і дати можливість продовжити військову службу.

Крім

особистого зізнання,  вина підсудного

встановлена сукупністю інших достежених в суді доказів.

Так,  із оголошених в ході судового слідства

показань потерпшогоОСОБА_3 видно,  що 20

жовтня 2006 року,  близько 23 год., 

біля їдальні частини між ним та рядовим ОСОБА_2  виникла суперечка,  в ході якої ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 один удар

кулаком під ліве око,  від якого виник

крововилив та посиніння шкіри в місці нанесення удару,  про що в цей же день обидва доповіли

командиру роти  ст. л-нту ОСОБА_1. Після

цього,  останній,  з метою приховати зхлочин,  сказав ОСОБА_3 нікому про виникший конфлікт

не розповідати і бути подальше від командування частини,  а для того, 

щоб ОСОБА_3 випадково не був помічений кимось з офіцерів частини,  наказував йому в період з 20 по 29 жовтня

2006 року,  щодня працювати у

холодному,  вологому приміщенні для зберігання

речей роти,  звідки його не відпускали аж

до нічного відпочинку. Знаходячись у цій кімнаті,  ОСОБА_3 було холодно,  його лихоманило і з кожним днем стан

здоров"я погіршувався,  однак він

нікому про це не говорив,  оскільки

боявся командира роти ОСОБА_1а,  який

наказав йому нічого нікому не говорити і з цього приміщення не виходити. 29

жовтня 2006 року,  його стала сильно

боліти голова,  від чого він втратив

свідомість і був госпіталізований з діагнозом: "Гнійний мінінгіт,  важка форма". Дане захворювання настало

внаслідок знаходження ОСОБА_3 тривалий період часу у холодному,  сирому напівпідвалі,  від переохолодження організму. Після

пройденого лікування,  ОСОБА_3

військово-лікарською комісією визнано непридатним до військової служби та

комісовано з лав ЗС України.

Висновком

судово-медичної експертизи № 9 від 30.01.2007р. встановлено,  що на момент обстеження рядового в/ч А1778ОСОБА_3,  1987 р.н., 

у нього визначено стан після перенесеного гострого бактеріального

менінгоенцефаліту у вигляді вираженого астенічного синдрому,  який знаходиться у причинному зв"язку з

загальним переохолодженням організму. ОСОБА_3 є тимчасово непрацездатним.

Згідно

протоколу огляду приміщення для зберігання речей 1-ї гірсько-піхотної роти в/ч

А1778,  воно розташоване в підвалі,  без вікон, 

не освітлене,  вологе,  сире і холодне.

Оголошеною

в суді та долученою до матеріалів справи телеграмою від ОСОБА_3

підтверджується,  що він на момент

судового розгляду справи знаходиться у відрядженні за кордоном,  претензій до старшого лейтенанта ОСОБА_1 не

має.

Із

вироку військового місцевого суду Ужгородського гарнізону від 24 січня 2007

року слідує,  що рядового в/ч А1778 ОСОБА_2  засуджено за скоєння злочину,  передбаченого ч. 2  ст. 

406 КК України до двох місяців арешту.

Допитаний

в залі суду свідок ОСОБА_4 - командир в/ч А1778 дав показання про те,  що дійсно 29 жовтня 2006 року,  він особисто доставив непритомного

рядовогоОСОБА_3 у військовий шпиталь,  де

останньому був установлений діагноз: "Менінгіт у важкій формі". В

результаті призначеного ним розслідування було встановлено,  що 20 жовтня 2006 року,  рядовий ОСОБА_2  наніс ОСОБА_3 удар кулаком під ліве око,  внаслідок чого в

3

останнього

виник крововилив. Щоб приховати цей випадок від командування частини,  командир роти -  ст. л-нт ОСОБА_1 нічого про це йому,  ОСОБА_4, 

та його заступникам не доповідав, 

а потерпілогоОСОБА_3 з 20 по 29 жовтня 2006 року,  за власною ініціативою переховував у

сирому,  холодному,  напівпідвальному приміщенні,  з якого нікуди його не випускав,  навіть на прийом їжі,  яку ОСОБА_3 приносили співслужбовці з

їдальні. Сам ОСОБА_1 доповідав йому,  що

свідомо вирішив затаїти цей злочин від командування частини,  оскільки в той час у частині працювала

комісія з Міністерства Оборони і він переживав за можливі наслідки,  які могли бути негативними із-за даного

випадку нестатутних відносин у його підрозділі. По службі,  як до, 

так і після скоєного,  він

характеризує ОСОБА_1 з позитивного боку, 

вбачає в ньому дисциплінованого, 

відповідального,  працелюбивого та

ініціативного офіцера,  який може

продовжувати військову службу,  однак на

посадах,  які не пов"язані по роботі

з особовим складом.

Витягом

з наказу командира 13-го армійського корпусу за № 74 від 19 серпня 2006 року

підтверджується,  що з даного часу

старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира гірсько-піхотної

роти в/ч А1778.

Довідкою

з в/ч А1047 встановлено,  що за стаціонарне лікування ОСОБА_3 в період

з 29.10. по 24.11.2006р. у шпиталі затрачено 1170 грн. державних коштів.

Оскільки,  ст-л-нт ОСОБА_1 20 жовтня 2006 року,  будучи військовою,  службовою особою,  командиром роти,  в порушення вимог  ст. 

ст.  59 і 112 Статуту внутрішньої

служби ЗС України,  хибно розуміючи

інтереси служби,  недоповів командиру

частини та в правоохоронні органи про виявлений злочин,  вчинений підлеглим - рядовим ОСОБА_2,  і надалі, 

боячись за свою подальшу репутацію, 

та з метою приховати нестатутні відносини у ввіреному йому підрозділі

від командування частини та військової прокуратури,  примусив підлеглих написати пояснення з

недостовірною інформацією щодо отримання травми рядовим ОСОБА_3,  заборонив підлеглим роти повідомляти про

даний випадок вищестоячому командуванню, 

а ОСОБА_3,  крім того,  наказав не виходити на шикування роти та

переховуватись від командування частини доки не зійдуть сліди травми,  тобто не виконав дії,  які за своїми службовими обов"язками

повинен був і міг виконати,  чим заподіяв

істотну шкоду у вигляді підриву авторитету та поваги до офіцерів ЗС

України,  безкарності злочинців за

вчинені злочинні дії,  скоєне ним суд

кваліфікує за ч. 1  ст.  426 КК України.

Його ж

дії виражені в тому,  що будучи

військовою службовою особою,  в порушення

вимог  ст.  ст. 

59,  112,  233, 

234 і 237 Статуту внутрішньої служби ЗС України,  умисно, 

перевищивши межі наданих йому прав і службових повноважень,  в період з 20 по 29 жовтня 2006 року,  щодня залишав підлеглого рядового ОСОБА_3 у

холодному,  вологому,  напівпідвальному приміщенні для зберігання

майна роти,  де вначлідок переохолодження

організму,  ОСОБА_3 отримав тяжке

захворювання - менінгіт у тяжкій формі, 

у зв"язку з чим у подальшому, 

за станом здоров"я - був комісований з військової служби,  чим ОСОБА_1 заподіяв істотну шкоду державі та

охоронюваним нею правам і свободам окремих громадян,  інтересам військової служби,  суд кваліфікує за ч. 1  ст. 

424 КК України.

Вирішуючи

питання щодо задоволення позову військового прокурора про відшкодування

збитків,  завданих злочинними діями

підсудного ОСОБА_1,  в доход держави,  в особі військового шпиталю (в/ч А1047) за

стаціонарне лікування потерпілогоОСОБА_3, 

в розмірі 1170 грн.,  суд

знаходить позовні вимоги законними та обгрунтованими,  підлягаючими задоволенню в повному обсязі за

рахунок підсудного,  оскільки в суді

доведено,  що саме із-за злочинних дій

ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_3 отримав захворювання з яким знаходився на

стаціонарному лікуванні,  на яке було

затрачено 1170 грн. державних коштів.

З цього

приводу ОСОБА_1 в ході судового слідства заявив,  що з позовними вимогами прокурора згідний

повністю,  однак із-за тяжкого

матеріального стану та відсутності грошей, 

він не мав змоги відшкодувати зазначену шкоду добровільно до закінчення

розгляду справи в суді.

Обираючи

підсудному вид та міру покарання,  суд

приймає до уваги,  що підсудний до призову

на військову службу зарекомендував себе по відношенню до праці і навчання

4

позитивно,  на службі в армії в якості офіцера проявив себе як

добросовісний,  грамотний,  працьовитий, 

дисциплінований і відповідальний спеціаліст з хорошими організаторськими

та професійними здібностями,  вину свою

він визнав,  у скоєному щиро

розкаявся,  потерпілий до нього претензій

не має і тяжких наслідків від злочинних дій ОСОБА_1а не наступило.

Крім

того,  суд бере до уваги,  що вчинення підсудним зазначених злочинів

обумовлено його хибним ставленням до інтересів служби,  переживанням за результати перевірки частини

інспекцією,  а також клопотання командира

в/ч А1778 про

можливість залишення ОСОБА_1 на військовій службі.

Тому,  враховуючи сукупність наведених вище обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують

ступінь тяжкості вчинених злочинів, 

особу підсудного,  суд знаходить

можливим відносно ОСОБА_1 перейти до іншого, 

більш м'якого виду основного покарання, 

не зазначеного у санкції ч. 1 

ст.  424 КК України,  застосувавши до нього положення  ст.  69

того ж Кодексу,  і призначити покарання у

вигляді службового обмеження за сукупністю злочинів.

На

підставі викладеного,  керуючись  ст. 

ст.  323,  324 і 328 КПК України,  військовий місцевий суд,  -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1

визнати винним у скоєнні злочину, 

передбаченого ч. 1  ст.  424 КК України,  на підставі якої,  із застосуванням  ст.  69

того ж Кодексу,  призначити йому

покарання у вигляді службового обмеження строком на 1 (один) рік 6 (шість)

місяців,  з відрахуванням із суми його

грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 15

(п"ятнадцяти) відсотків.

Його ж

визнати винним у вчиненні злочину, 

передбаченого ч. 1  ст.  426 КК України,  на підставі якої призначити йому покарання у

вигляді службового обмеження строком на 1 (один) рік,  з відрахуванням із суми його грошового

забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 10 (десяти)

відсотків.

За

сукупністю злочинів,  у відповідності до

ч. 1  ст. 

70 КК України остаточно призначити засудженому покарання шляхом

поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді службового обмеження

строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, 

з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави

протягом призначеного строку 15 (п'ятнадцяти) відсотків.

Цивільний

позов військового прокурора в розмірі 1170 (одна тисяча сто сімдесят) грн. -за

стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 у військовому шпиталі - в/ч А1047 (Банк -УДК в Закарпатській

області,  м.  Ужгород, 

код - 08047588,  МФО - 812016,  р/р-к 35220002000415) задовольнити повністю

та стягнути зазначену суму із засудженого ОСОБА_1 у користь вказаного медичного

закладу.

Запобіжний

захід відносно ОСОБА_1 - підписку про невиїзд, 

до вступу вироку в законну силу, 

залишити без зміни.

На вирок

може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону

через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом п"ятнадцяти

діб з моменту його проголошення.