Ухвала

від 16.06.2015 по справі 826/6932/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2015 р. м. Київ К/800/42395/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

при секретарі судового засідання: Ковтун О.С .,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 р.

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2013 р.

по справі № 826/6932/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київметробуд"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про часткове скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київметробуд" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0011522240 від 27.12.2012 та № 0011532240 від 27.12.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 р. позовні вимоги задоволено; визнано протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення окружного та апеляційного адміністративних судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 27.09.2012 по 28.11.2012 відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту14.1, пункту 44.1 статті 44, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податку на прибуток на суму 5 923 041,00 грн. та податок на прибуток на суму 1 307 943,00 грн. та порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 та пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 862 525,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки №2132/2240/01387432 від 12.12.2012, який направлений на адресу позивача 12.12.2012 та вручений уповноваженому представнику за довіреністю 24.12.2012.

27.12.2012 Публічним акціонерним товариством «Київметробуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби за вихідним № 945 від 26.12.2012 були подані заперечення на акт № 2132/2240/01387432 від 12.12.2012.

На підставі акта № 2132/2240/01387432 від 12.12.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення № 0011522240 від 27.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1533970,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 226027,00 грн. та № 0011532240 від 27.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1077679,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 215154,00 грн.

29.12.2012 за результатами розгляду заперечень позивача Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби було складено лист № 11334/10/2240 від 29.12.2012 «Про результати розгляду заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, валютного законодавства з 01.01.2011 по 30.06.2012 від 12.12.2012 № 2132/2240/01387432».

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0011522240 від 27.12.2012 та № 0011532240 від 27.12.2012, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не було дотримано законодавчо встановленої процедури при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони були прийняті відповідачем на 2 дні раніше, ніж надана відповідь за результатами розгляду поданих позивачем заперечень на Акт перевірки, на підставі якого їх було прийнято.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи та при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Мотиви оскаржуваних судових рішень, за яких суди дійшли висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог обмежуються посиланням виключно на порушення відповідачем порядку прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, на факт прийняття останніх на 2 дні раніше, ніж надана відповідь за результатами розгляду поданих позивачем заперечень на акт № 2132/2240/01387432 від 12.12.2012 на підставі якого їх було прийнято.

Однак, необхідно зазначити, що подання письмових заперечень до акту перевірки є невід'ємним правом платника податків, гарантованим пунктом 17.1.6 Податкового кодексу України.

Процедуру надання письмових заперечень до акту податкової перевірки встановлено пунктом 86.7 Податкового кодексу України, а також Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

При цьому із системного аналізу вимог пп. 86.7, 86.8 ст. 86 ПК України, як правильно зазначили суди, вбачається, що надання (надсилання) письмової відповіді платнику на його заперечення - одна з умов для прийняття ППР.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки та/або порядку прийняття податкових повідомлень-рішень щодо платника не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства. При цьому, перевищення податковим органом своєї компетенції тягне за собою застосування власне до посадових осіб цього суб'єкта владних повноважень відповідних заходів примусу в розрізі адміністративної, кримінальної відповідальності тощо, однак не звільняє платника від обов'язку сплати податкових зобов'язань та штрафних санкцій у необхідному розмірі відповідно до чинного законодавства України. Отже, навіть виявлені факти порушення процедури проведення перевірки та/або порядку прийняття податкових повідомлень-рішень щодо платника не мають обов'язковим наслідком недійсність таких рішень податкового органу, а відтак відповідні дії відповідача у межах спірних правовідносин не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновків про необхідність скасування спірних рішень контролюючого органу.

У той же час, надаючи оцінку правомірності дій позивача, судам необхідно дослідити правовий механізм регулювання спірних правовідносин з відповідним розмежуванням висновків щодо передумов та наслідків господарських операцій, з урахуванням необхідності встановлення власне сутності юридичних фактів у їх сукупності, що складають зміст досліджуваних правовідносин у даній справі.

Під час розгляду даної справи судам необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено первинні документи, що підтверджують достовірність та повноту даних, викладених безпосередньо в акті перевірки, на підставі висновків якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Разом з тим, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2013 р. по справі №826/6932/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К. Судді (підпис)Сірош М.В. (підпис)Юрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 19.06.2015р.