Постанова

від 17.12.2015 по справі 826/6932/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2015 року 08:30 №826/6932/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Київметробуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства «Київметробуд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012 №0011532240, від 27.12.2012 №0011522240.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення публічним акціонерним товариством «Київметробуд» податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з його контрагентом, не відповідають дійсності. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Також, зазначив, що кредиторська заборгованість позивача перед товариством з обмеженою відповідальністю не є безнадійною заборгованістю, а тому не підлягає зарахуванню до валових доходів через те, що строк позовної давності за вказаною заборгованістю не закінчився. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 12.12.2012 №2132/2240/01387432 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 27.12.2012 №0011532240, від 27.12.2012 №0011522240 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом та наявність у товариства кредиторської заборгованості, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва.

В судовому засіданні, суд протокольною ухвалою замінив відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Київметробуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення публічним акціонерним товариством «Київметробуд»

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 862 525,00 грн.;

підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 307 943,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 12.12.2012 №2132/2240/01387432, який вручений уповноваженому представнику за довіреністю 24.12.2012.

27.12.2012 публічним акціонерним товариством «Київметробуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби за вихідним №945 від 26.12.2012 були подані заперечення на акт від 12.12.2012 №2132/2240/01387432.

На підставі акта від 12.12.2012 №2132/2240/01387432 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення:

від 27.12.2012 №0011532240, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 1 077 679,00 грн., у тому числі: 862 525,00 грн. - основний платіж, 215 154,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 27.12.2012 №0011522240, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 1 533 970,00 грн., у тому числі: 1 307 943,00 грн. - основний платіж, 226 027,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

29.12.2012 за результатами розгляду заперечень публічного акціонерного товариства «Київметробуд» за вихідним від 26.12.2012 №945 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби було складено лист від 29.12.2012 №11334/10/2240 «Про результати розгляду заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (код ЄДРПОУ 01387432) з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, валютного законодавства з 01.01.2011 по 30.06.2012 від 12.12.2012 №2132/2240/01387432».

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 27.12.2012 №0011532240, від 27.12.2012 №0011522240, публічне акціонерне товариство «Київметробуд» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, у разі незгоди платника податків з висновками акту перевірки він має право протягом 5 днів подати заперечення на акт перевірки та у такому випадку податкове повідомлення - рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки, при цьому воно має бути прийняте протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду таких заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді за результатами їх розгляду платнику податків.

Отже, передумою для виникнення у податкового органу права на прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі акта перевірки на який платником податків були подані заперечення є факт надання (надсилання) платнику податків письмової відповіді за результатами розгляду його заперечень.

Відповідно до листа Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 11.02.2013 №303/15-15, опису вкладення у цінний лист та поштового конверту, в якому на адресу позивача було направлено акт від 12.12.2012 №2132/2240/01387432, зазначений акт було отримано позивачем 24.12.2012.

Заперечення на акт від 12.12.2012 №2132/2240/01387432 позивачем були подані відповідачу 27.12.2012, що підтверджується відповідним штампом вхідної кореспонденції.

Таким чином, позивачем заперечення на акт від 12.12.2012 № 2132/2240/01387432 були подані у законодавчо встановлені строки, а отже право на прийняття податкових повідомлень - рішень на підставі вказаного акта у відповідача виникало тільки після надання позивачу відповідної відповіді за результатами розгляду поданих позивачем заперечень.

Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 12.12.2012 №2132/2240/01387432 датовані 27.12.2013, у той час, як відповідь за результатами розгляду заперечень позивача була надана відповідачем листом № 11334/10/2240, який датований 29.12.2012, тобто вказані податкові повідомлення - рішення були прийняті відповідачем на 2 дні раніше ніж надана відповідь за результатами розгляду поданих позивачем заперечень на акт перевірки.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що податкові повідомлення - рішення були прийняті відповідачем на 2 дні раніше ніж надана відповідь за результатами розгляду поданих позивачем заперечень на акт від 12.12.2012 №2132/2240/01387432 на підставі якого їх було прийнято, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було порушено порядок винесення податкових - повідомлень рішень на підставі акта перевірки на який було подано заперечення встановлений пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України та станом на 27.12.2012 у нього не виникало права на прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.12.2012 №0011522240 від 27.12.2012 та №0011532240.

Крім того, при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог, суд приймає до уваги наступне.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 12.12.2012 №2132/2240/01387432 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на:

- не віднесення до валових доходів кредиторської заборгованості у розмірі 1 774 854,22 грн.;

- відсутність факту реальності господарських операцій між публічним акціонерним товариством «Київметробуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Електрик» за договором субпідряду від 01.09.2011 №42/002.

Так, що стосується заниження у 1 кварталі 2011 року валового доходу та доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, на суму 1 572 583 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно доводів відповідача кредиторська заборгованість управління виробничо-технічної комплектації відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» у розмірі 1 572 583,27 грн. перед товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний град» (код ЄДРПОУ 34965308) виникла за поставлену гранітну продукцію згідно договору від 01.04.2008 №01/04/08-01. Зазначена заборгованість підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 по справі №17/148 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний град» до відкритого акціонерного товариства «Київметробуд», яким зобов'язано відкрите акціонерне товариство «Київметробуд» сплатити заборгованість у сумі 1 774 854,22 грн.

Проте, суд відхиляє зазначені доводи Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, з огляду на наступне.

Договір від 01.04.2008 №01/04/08-01 і рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 по справі №17/148 стосуються співпраці товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний град» з автобазою відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» по постачанню гранітної продукції і жодним чином не стосується підрозділу, який перевірявся, а саме, управління виробничо-технічної комплектації відкритого акціонерного товариства «Київметробуд».

Кредиторська заборгованість управління виробничо-технічної комплектації відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» у розмірі 1 572 583,27 грн. перед товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний град» виникла за поставлені матеріально-технічні цінності на підставі окремих видаткових накладних, що підтверджується актом звірки між управлінням виробничо-технічної комплектації відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний град» від 01.01.2011, та не має жодного стосунку до договору від 01.04.2008 №01/04/08-01, підписаного начальником автобази відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» з товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний град».

Окрім того, зазначене підтверджується тим, що сума заборгованості автобази відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний град» підтверджена актами звірки між товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний град» та автобазою відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» на 31.08.2009, в сумі 1 774 854,22 грн. співпадає із заборгованістю відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний град», яку визнав Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 08.07.2010 по справі №17/148.

Таким чином, посилання в акті перевірки на договір від 01.04.2008 №01/04/08-01 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 по справі №17/148 є необґрунтованими.

Що ж стосується кредиторської заборгованості управління виробничо-технічної комплектації відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний град» в сумі 1 572 583 грн., то 17.01.2011 публічне акціонерне товариство «Київметробуд» направило товариству з обмеженою відповідальністю «Столичний град» листа, яким безумовно визнало вказану заборгованість, а 25.03.2011 сторони уклали договір №35/03, згідно з яким публічне акціонерне товариство «Київметробуд» зобов'язалось сплатити цю заборгованість до 31.12.2013 і на підставі статті 259 Цивільного кодексу України сторони домовились збільшити позовну давність по стягненню цієї заборгованості та встановили її тривалістю п'ять років.

Тому, кредиторська заборгованість управління виробничо-технічної комплектації відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний град» у сумі 1 572 583 грн. не є безнадійною заборгованістю.

Отже, суд приходить до висновку, що кредиторська заборгованість управління виробничо-технічної комплектації відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» перед товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний град» у сумі 1 572 583 грн. не підлягає зарахуванню до валових доходів через те, що строк позовної давності (на момент винесення спірного податкового-повідомлення рішення) за вказаною заборгованістю не закінчився, а тому відповідачем протиправно збільшено об'єкт оподаткування на зазначену суму.

Що стосується відсутності факту реальності господарських операцій між публічним акціонерним товариством «Київметробуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Електрик» за договором субпідряду від 01.09.2011 №42/002, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між публічним акціонерним товариством «Київметробуд» (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Електрик» (субпідрядник) укладено договір субпідряду від 01.09.2011 №42/002, відповідно до якого генпідрядник доручає, а субпідрядник відповідно до проектної документації та умов договору виконує роботи з електромонтажу при продовженні будівництва дільниці Куренівсько-Червоноармійської лінії Київського метрополітену від станції «Либідська» до станції «Виставковий центр».

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору субпідряду від 01.09.2011 №42/002; додатків до договору №1 протокол погодження динамічної договірної ціни та №2 графік виконання робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), податкових накладних, платіжних доручень, довіреностей на одержання цінностей, локальних кошторисів, сертифікатів відповідності закінченого будівництва, акта розмежування обов'язків та узгодження заходів щодо безпечного проведення будівельно-монтажних робіт між позивачем та контрагентом, розрахунків вартості матеріалів поставок замовника, товарно-транспортних накладних на поставку матеріалів.

На підтвердження можливості виконання робіт визначених договором субпідряду від 01.09.2011 №42/002 контрагентом публічного акціонерного товариства «Київметробуд», позивачем надано копію ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України виданої товариству з обмеженою відповідальністю «Електрик» на право здійснення будівельної діяльності, дозволу територіального управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву виданого товариству з обмеженою відповідальністю «Електрик» на право виконання робіт підвищеної небезпеки, свідоцтва товариства з обмеженою відповідальністю «Електрик» про реєстрацію платником податку на додану вартість.

У свою чергу, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між публічним акціонерним товариством «Київметробуд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Електрик» вказано на акт Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 25.09.2012 №706/2240/16306103 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Електрик» щодо підтвердження господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Ентхілл» та товариством з обмеженою відповідальністю «Айс-Восток» за січень, лютий 2012 року.

Однак, суд відхиляє посилання відповідача на матеріали акта про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Електрик», як на доказ відсутності реального характеру здійснених правочинів між позивачем та вказаним контрагентом, оскільки з назви та змісту вказаного акта вбачається, що звірка товариства з обмежено відповідальністю «Електрик» фактично не проводилась і обставини щодо господарських операцій здійснених даним товариством податковим органом реально не встановлювались.

Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаного товариства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб, а також порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Отже, на момент здійснення господарських операцій, контрагент позивача був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Електрик», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.

Також, відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісним виконавцем (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 К/800/64137/13.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Електрик» документально підтверджені та мали реальний характер.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено наявності належних доказів неправомірного формування позивачем податкового кредиту та витрат; матеріали справи аналогічних доказів в собі також не містять, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення від 27.12.2012 №0011532240, від 27.12.2012 №0011522240 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Київметробуд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 27.12.2012 №0011532240, від 27.12.2012 №0011522240.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський