Ухвала

від 15.06.2015 по справі 0870/4151/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року м. Київ К/800/36364/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013

у справі №0870/4151/12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 28.04.2012 №0000100025.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірку позивача з питання повноти визначення податку на прибуток по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдинг» за період з 01.12.2010 по 28.02.2011, ТОВ «СБШ» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, ТОВ «Востокпневматика» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, ТОВ «Прогресс-Ойл» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, ПП «Транстехмет» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, ТОВ «Електрік Пауер» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, ТОВ «Юджей-груп» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, ТОВ «Альфатрансгруп» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, ТОВ «Нафта-трейд» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, ТОВ «Метвторпром» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 11.04.2012 №42/25-0/01056273.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.6, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, в період що перевірявся, на загальну суму 932337,00 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року на суму 385018,00 грн., І квартал 2011 року у сумі 547319,00 грн..

Дане порушення, на думку податкового органу, виникло внаслідок того, що господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдинг», ТОВ «СБШ», ТОВ «Востокпневматика», ТОВ «Прогресс-Ойл», ПП «Транстехмет», ТОВ «Електрік Пауер», ТОВ «Юджей-груп», ТОВ «Альфатрансгруп», ТОВ «Нафта-трейд» , ТОВ «Метвторпром» протягом перевіряємого періоду були безтоварними, і як наслідок у цих операціях відсутні об'єкти оподаткування по операціям з придбання товарів (послуг).

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000100025 від 28.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 1028592,50 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 932337,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 96255,50 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

При цьому, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для цілей оподаткування платники податків ведуть облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством або сплати грошових коштів.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що доводи відповідача, що підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати понесені за наслідками виконання господарських операцій з ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдинг», ТОВ «СБШ», ТОВ «Востокпневматика», ТОВ «Прогресс-Ойл», ПП «Транстехмет», ТОВ «Електрік Пауер», ТОВ «Юджей-груп», ТОВ«Альфатрансгруп», ТОВ «Нафта-трейд», ТОВ «Метвторпром» не знайшли свого підтвердження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, протягом періоду що перевірявся, мав господарські взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «Інвестиційно-промислова група «Трансмашхолдинг», ТОВ «СБШ», ТОВ «Востокпневматика», ТОВ «Прогресс-Ойл», ПП «Транстехмет», ТОВ «Електрік Пауер», ТОВ «Юджей-груп», ТОВ«Альфатрансгруп», ТОВ «Нафта-трейд», ТОВ «Метвторпром», які на час здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані як юридичні особи та як платники ПДВ, при цьому наявні первинні документи, які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за укладеними договорами та про використання отриманого позивачем товару у власній господарській діяльності

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Таким чином, позивач, скориставшись положеннями п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», правомірно відніс витрати по господарським операціям з його контрагентами до складу валових витрат підприємства у податковій звітності з податку на прибуток підприємств за період: - IV квартал 2010 року у загальній сумі 385018 грн.; - І квартал 2011 року у загальній сумі 547319 грн.

Судом першої та апеляційної інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вище переліченими контрагентами, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, усі вони були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.

Наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, за якими позивачем сформовано валові витрати, не спростовано.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун