Ухвала

від 13.12.2006 по справі 22-3982

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-3982

Справа №22-3982                        Суддя

1-інстанції-Святохи Л.В.

Категорія - 5                                             Доповідач- Єлгазіна Л.П.                     

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

ІЗ грудня 2006

року                                                                                М.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого -

судді - Новікової Г.В. 

Суддів -, Єлгазіної Л.П., Дем,яносова М.В.

При секретарі - Стефановій І.М.

За участю: без участі сторін

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 23 грудня

2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 -   „Про виділ частки із спільної власності, про

переобладнання житлового приміщення"

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом - 

„Про ..

виділ частки із спільної власності, про переобладнання житлового

приміщення"", в якому зазначили, що їм та відповідні згідно свідоцтва

НОМЕР_1 про

право власності на спадщину за законом 

від 16 .02.2001 року

кожному, в рівних долях, належить квартира, яка розташована у АДРЕСА_1 .Квартира зареєстрована

09.08. 2004 року в

БТІ м. Донецька номер запису ІНФОРМАЦІЯ_2, за

сторонами.

Позивачі бажають кожна мати окрему

жилу кімнату, а у спільному користуванні  залишити

кухню, коридор, туалет. Для цієї мети їм потрібно провести переобладнання

кімнати площею у 17

кв.м., закласти дверний проєм. Позивачам після переобладнання передати кімнати площею 12,8кв.м., та 13.7кв.м.,

а відповідачкі надати кімнату - 14,5кв.м.

Позивачі

просили суд витрати по переобладнанню покласти на них. Виділ часток та

переобладнання квартири є необхідністю у зв'язку з неприязними-стосунками з

відповідачкою та її чоловіком, який мешкає без їхньої згоди.

Рішенням суду першої інстанції від

23.12.2005 року задоволені позовні вимоги позивачів, виділено ОСОБА_1 у

користування жилу кімнату площею-12.8кв.м., ОСОБА_2 - кімнату 13,7кв.м, ОСОБА_3

- кімнату площею 14.5кв.м. у спільній частковій власності квартири АДРЕСА_1.

Не погодившись із судовим рішенням

відповідачка принесла апеляційну скаргу, в якій зазначила, що справу розглянуто

без її участі, її вчасно не повідомляли,23.12.05р. у неї хворіла дитина. Суд

першої інстанції порушив вимоги ст. 2357,358, 364 ЦК України , розглянув не всі вимоги та заперечення проти позову, не

взяв до уваги, що вона не давала згоди на переобладнання квартири.

Рішення суду першої інстанції просив скасувати і

постановити нове рішення.

   В судове засідання апеляційного суду сторони

не з'явилися повідомлені їх представники про час та місце слухання справи належним

чином

Заслухавши суддю - доповідача,, перевіривши

матеріали справи і обговоривши підстави

апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити...

Апеляційним судом встановлено , що   позивачі та відповідачі дійсно є

співвласниками квартириАДРЕСА_1, згідно свідоцтва НОМЕР_1 про право власності

на спадщину за законом  від 16 .02.2001 року кожному, в

рівних долях, належить квартира, яка розташована у АДРЕСА_1 . Квартира

зареєстрована 09.08.

2004 року в БТІ м. Донецька номер запису ІНФОРМАЦІЯ_2,за

сторонами. / а.с.4-5,9/.

За час

слухання справи померла ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_1 / а.с.161,166-167/.Згідно наданої

довідки четвертою Донецькою державною нотаріальною конторою /ах. 171/, після смерті

ОСОБА_1 заведено спадкову справу за НОМЕР_2 . Подано заяву про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим

четвертою Донецькою державною нотаріальною конторою від 02.10.2004 року за

реєстровим НОМЕР_3 від

ОСОБА_2.

Таким чином

позивачкі ОСОБА_2 у спільній частковій власності на час розгляду справи

належить 2/3 частини

спірної квартири.

Жила площа квартири становить - 43,5кв.м,

покімнатно : ізольована

кімната -12.8кв.м,

а суміжні - 17.0 та 13.7 кв.м. / а.с.20/ Доля

позивачки складає - 29кв.м.,

а доля відповідачки складає 14,5

кв.м. Доля позивачки після перебудови залишиться незмінною - 14,5 кв.м і право

власності її на жиле приміщення не порушується.

Згідно ст. 355

ЦК України - майно,

що є у  власності двох   або більше  

осіб / співвласників

/, належить їм на

праві спільної власності /

спільне майно/. Майно може належати особам на праві спільної часткової або

на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не

заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або

законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток

кожного з них у праві  власності є спільною частковою власністю. \ст. 356 ЦК України/

Частки у праві спільної часткової власності вважаються

рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом./

ст.357 ч.1 ЦК України /

Відповідно до ст. 358

ЦК України - право спільної часткової власності  здійснюється співвласниками за

їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та

користування

майном, що їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у

володіння та користування тієї частини спільного майна в

натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової

власності. Уразі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників,

які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням

фізичних чи

юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах

заявлених ними  вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які

беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми

правами щодо предмета спору на власний розсуд / ст. 11 ЦПК України /

Як вбачається з матеріалів справи сторони не досягли

згоди про порядок

користування спільною частковою власністю, і тому суд першої інстанції обґрунтовано

встановив порядок користування спільною квартирою сторін.

Відповідачка 

зустрічні вимоги до позивачів, про визнання приватизації  недійсною ,

та інших порушених питань у апеляційній скаргі, не заявляла, зауважень

на протокол судового засідання не приносила.

Порушені питання відповідачами у

апеляційній скаргі про притягнення до участі у справі органу опіки

неправомірні, оскільки діти позивачки не є власниками спірної квартири і

питання про їхнє виселення позивачами не ставилося.

                   Відповідачам

роз'яснено, що вони не позбавлені можливості звернутися до суду першої

інстанції з позовом про порушені ними питання у апеляційній скаргі, на

загальних засадах.

Розглядаючи спір , судова колегія

вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив

і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив

юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судова колегія вважає, що доводи

апеляційної скарги суттєвими не являються і не

дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції

норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли

призвести до неправильного вирішення справи. Але судом помилково в резолютивній

частині вказано слово „ виділити",

хоча спір розглядався про встановлення порядку користування жилими приміщеннями

майна, яке знаходиться у спільній частковій власності , тому вказане

слово слід замінити на слово „

встановити" і рішення змінити.

Відповідно до

ст. 308

ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну

скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм

матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.. 304 п.1 , 307, 308, 313 , 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 23 грудня 2005 року - змінити, в

резолютивній частині замінити слово :

„ виділити" , словом  -

„ встановити", в іншій

частині рішення залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає

законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі

касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня

набрання законної сили.