Ухвала

від 12.04.2012 по справі 22-ц-1678/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Провадження № 22-ц-1678/12 22-ц/1090/2159/12 Головуючий у І інстанціїОСОБА_1 Категорія 36Доповідач у 2 інстанції Суханова 12.04.2012

УХВАЛА

Іменем України

26 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Сліпченка О.І., Коцюрби О.П.,

при секретарі : Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Розаліївської сільської ради Білоцерківського району про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Розаліївської сільської ради Білоцерківського району про визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 1,48 га, посвідчену Державним актом на право власності на земельну ділянку серії АИ №410570 на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_3, який помер 14 лютого 2006 року.

21.11.2011 року позивач уточнила свої позовні вимоги, про що склала суду письмову заяву, та просила суд визнати за нею право на спадкування на земельну ділянку площею 1,48 га, посвідчену Державним актом на право власності на земельну ділянку серії АИ №410570 на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району в порядку спадкування за заповітом після смерті її батька ОСОБА_3, який помер 14 лютого 2006 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 лютого 2006 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, після смерті якого відкрилась спадщина. Спадкоємцем померлого за заповітом, посвідченим Розаліївською сільською радою 15 березня 1995 року за реєстровим номером 20 є його донька ОСОБА_2.

Позивач в силу статей 1269-1270 ЦК України в установленні законом строки звернулась із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на грошові внески з відповідними відсотками та компенсаційними нарахуваннями, які знаходяться в Білоцерківському відділенні № 211 ВАТ «Державний ощадний банк України», на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в селі Розаліївка по вул. Кірова №69 та земельну ділянку площею 0,3853 га для будівництва та обслуговування житлових будівель і господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства, що належала померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю 11 -КВ №027751, виданого 21 лютого 2000 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №14. Вищенаведене підтверджується матеріалами спадкової справи №79 щодо майна померлого 14 лютого 2006 року ОСОБА_3.

Проте, державний нотаріус, розглянувши заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини у вигляді земельної ділянки площею 1,48 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220485800:01:001:0036, що розташована на території Розаліївської сільської ради відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, оскільки на день смерті спадкодавець не набув права власності на вказану земельну ділянку, так як не встиг отримати державний акт, що є правовстановлюючим документом на вказане майно. Відмова нотаріуса викладена у формі листа на ім'я позивача від 29.06.2011 року №310/02-14.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Не заслуговує на увагу доданий до позовної заяви позивачем лист нотаріуса, оскільки відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат»на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії нотаріус зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до п.32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5 з наступними змінами, нотаріус на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, повинен викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус не пізніше, як у триденний строк виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. У постанові про відмову вказуються: - дата винесення постанови; - прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та адресу державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреси розташування робочого місця приватного нотаріуса; - прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії , місце ЇЇ проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; - про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса; - мотиви, з яких відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з посиланням на чинне законодавство; - порядок і строки оскарження відмови з посиланням на цивільне процесуальне законодавство; - нотаріус не має права на безпідставну відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Отже, об'єктом спадкування є сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини. За загальним правилом, у спадщину переходять усі цивільні права та обов'язки спадкодавця.

Згідно ст. 1225 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як вбачається з наданої позивачем копії державного акту серія ЯИ №410570 на право власності на земельну ділянку площею 1,4800 га кадастровий номер 3220485800:01:001:0036 для ведення особистого селянського господарства, оформленого на ім'я ОСОБА_3, державний акт виготовлено на підставі розпорядження Білоцерківської РДА від 16 березня 2009 року №214 і державну реєстрацію акта не здійснено.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції 05.03.2009 року), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Згідно ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Приписами ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу.

З наданої позивачем копії договору оренди майна та рентних платежів від 02 квітня 2001 року вбачається, що ОСОБА_3 надавав в оренду земельну частку (пай) розміром 1,48 умовних кадастрових гектарів, проте, реквізити сертифікату на земельну частку (пай) в самому договорі відсутні, іншого підтвердження що спірна земельна ділянка оформлялась в результаті виділення земельної частки (паю) в натурі та існування сертифікату на право на земельну частку (пай) чи іншого документу, що посвідчує це право, позивачем не надано.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно вважав, що оскільки право власності на земельну ділянку спадкодавцем в законному порядку не було набуто, так як його права власності не було зареєстровано належним чином, а спадкоємці спадкують права, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини, до того ж позивач не може стверджувати, що їй було відмовлено в оформленні земельної ділянки, позовні вимоги задоволенню не підлягають, з чим і погоджується колегія суддів.

В апеляційній сказі, апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Також, в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не об»єктивно досліджено обставини справи.

Так апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги та не досліджено рішення Розаліївської сільської ради Білоцерківського району від 13 грудня 2000 року, яким ОСОБА_3 надано земельну ділянку площею 1,48 га, та на основі якого, апелянт вважає, що вона має право на спадкування після смерті свого батька (ОСОБА_3Н.).

З таким висновком апелянта, колегія суддів погодитись не може так, як вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано досліджені всі докази та обставини справи, необхідності у проведенні та більш детальному дослідженні вищевказаних обставин не виявлено так, як державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,48 га, що розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району виданий ОСОБА_3 20.12.2006 року, тобто після його смерті, а тому колегія суддів вважає, що таким способом отримати право на спадкування апелянт не вправі.

Колегія суддів також вважає, що апелянт не зміг спростувати висновки суду, нових доказів доведеності позову або апеляційної скарги не встановлено, а тому вона не підлягає задоволенню.

Крім цього, переглядаючи законність рішення суду першої інстанції та розглядаючи апеляційну скаргу на підставі вимог ст. 303 ЦПК України не встановлено підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для ухвалення нового рішення суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, так-як будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення не встановлено, підстав для скасування цього рішення не виявлено.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначився щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Таким чином, згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Головуючий

Судді