Постанова

від 24.06.2015 по справі 804/6708/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 р. Справа № 804/6708/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Віхрова В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніппропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніппропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2015 р. №0002232204, №0002242204.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що податковим органом у період з 19.03.2015 р. по 21.04.2015 р. проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» (код ЄДРПОУ 33116889) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено ОСОБА_2 № 856/04-61-22-4/33116889 від 28.04.2015 р. (надалі - ОСОБА_2 перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення п. 198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме заниження суми податку на додану вартість за 2011 рік на загальну суму 790862,00 грн., за І кв. 2012 року на загальну суму 317378,00 грн., але у зв'язку з строком позивної давності податок не нараховується (згідно п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України); п. 198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме заниження суми податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 8614699,00 грн. за квітень 2012 року на суму 616735,00 грн., за травень 2012 року на суму 446615,00 грн., за червень 2012 року на суму 240989,00 грн., за липень 2012 року на суму 125237,00 грн., за серпень 2012 року на суму 1217118,00 грн., за вересень 2012 року на суму 942711,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 12381,00 грн., за лютий 2013 року на суму 499994,00 грн., за березень 2013 року на суму 250112,00 грн., за квітень 2013 року на суму 927310,00 грн., за травень 2013 року на суму 758275,00 грн., за серпень 2013 року на суму 569417,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 317945,00 грн., за листопад 2013 року на суму 145657,00 грн., за грудень 2013 року на суму 50000,00 грн., за лютий 2014 року на суму 187940,00 грн., за березень 2014 р. на суму 383721,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 807108,00 грн., за грудень 2014 року на суму 115435,00 грн.; п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме заниження суми податку на прибуток за 2011 рік на загальну суму 909491,00 грн., але у зв'язку з строком позивної давності податок не нараховується (згідно п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України); п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме заниження суми податку на прибуток на загальну суму 8802680,00 грн. у т.ч. за 2012 рік на суму 4115121,00 грн., за 2013 рік на суму 3342775,00 грн., за 2014 рік на суму 1344784,00 грн.

Не погоджуючись з висновками ОСОБА_2 перевірки позивач надав заперечення (лист за вих..№12/05-1 від 12.05.2015 р.), за результатами розгляду якого висновки ОСОБА_2 перевірки залишені без змін (рішення податкового органу №12641/10/04-31-22-4).

22.05.2015 р. податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, згідно із яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 11996946,00 грн., в тому числі 7997964,00 грн. за основним платежем та 3998982,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № НОМЕР_2, згідно із яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 12704149,50 грн., в тому числі 8469433,00 грн. за основним платежем та 4234716,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до змісту ОСОБА_2 перевірки, податковим органом досліджувалось правильність дотримання вимог законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «АСТОН ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 34409899), ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ «РЕАЛЬТО» (код за ЄДРПОУ 37148521), ТОВ «ТОРГОВА ОСОБА_4» (код за ЄДРПОУ 37150001), ПП «СФЕРА-КОНТРАКТ» (код за ЄДРПОУ 37005952), TOB «АРНІТА ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 38199315), ТОВ «БІЗНЕС-КОНСУЛЬТ» (код за ЄДРПОУ 32924812), ТОВ «ЛІА КОМПАНІ» (код за ЄДРПОУ 38200498), ТОВ «МЕГА ЛІН» (код за ЄДРПОУ 37212874), ТОВ «Мега-Торг» (код за ЄДРПОУ 37789438), ТОВ «ТЕХНОСИНТЕЗ ХОЛДИНГ», ТОВ «МЕТАЛЕКС-Д» (код за ЄДРПОУ 34985523), ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ХЕППІ ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 38434227), ТОВ «О-ВІЛ» (код за ЄДРПОУ 37559627), ТОВ «ПРІОР ГРУП» (код за ЄДРПОУ 37148521), ТОВ «РЕМТОРГСНАБ» (код за ЄДРПОУ 38360763), ТОВ «ТАУРУС ПЛЮС»(код за ЄДРПОУ 38360763), ТОВ «ФРІЛАЙН ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38200503).

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах позивача з вказаними контрагентами документи надані не були.

Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту, які відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач дійшов висновку, що здійснюючи операції з придбання товарів у вказаних контрагентів, позивач порушив пп.14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодекс України, ст. 3 Господарського кодексу України, що свідчить про нереальність настання правових наслідків укладених підприємством правочинів та здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Також, ОСОБА_5 перевірки містить посилання на:

- ОСОБА_2 від 14.05.2014 р. №1340/26-55-22-07/38920669 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОМІ ЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 38920669) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р., яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за перевіряє мий період;

- ОСОБА_2 від 28.05.2014 р. №529/16-01-22-06-10/38610304 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Агріка ЛТД» (код ЄДРПОУ 38667429) з питань правомірності проведених господарських відносин з платником податків «Тікі трейлер» (код ЄДРПОУ 36428845) за лютий 2014 р., яким документально не підтверджено реальність операцій з постачальником «Тікі трейлер» (код ЄДРПОУ 36428845) за лютий 2014 р.;

- ОСОБА_2 від 11.02.2015 р. №34/10-13-22-05/39035926 щодо спектру фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЕНКІ КОНСТРАКТ» (код ЄДРПОУ 39035926) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.07.2014 р. по 31.12.2014 р., яким встановлено, що ТОВ «ЕНКІ КОНСТРАКТ» (код ЄДРПОУ 39035926) здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб та вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період липень-грудень 2014 р.;

- ОСОБА_2 від 30.07.2014 р. №386/22-04/319443868 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центровес плюс» (код ЄДРПОУ 31943868), яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання за березень 2014 р., встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Щодо контрагента ТОВ «Дарлан Груп» податковим органом встановлено, що останній має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

За таких обставин, відповідач дійшов висновку щодо завищення сум податкового кредиту підприємства та відповідно заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

Отже, висновки податкового органу на підтвердження виявлених під час перевірки порушень ґрунтуються виключно на відсутності первинних документів підприємства за перевіряємий період та висновках ОСОБА_2 перевірок (звірок) контрагентів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

1. Щодо процедурних порушень податкового органу при вчиненні заходів щодо проведення перевірки та результатів її оформлення.

ОСОБА_6 перевірки, остання була проведена на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 , п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та у зв'язку з отриманням постанови заступника начальника ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області підполковника податкової міліції ОСОБА_7 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача в рамках кримінального провадження №32014040000000056.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.

У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

ОСОБА_6 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Так, згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Як вбачається з установлених судом обставин таке рішення (постанова) було відсутнє.

Постанова заступника начальника ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області підполковника податкової міліції ОСОБА_7 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача в рамках кримінального провадження №32014040000000056 під дію вказаної норми не підпадає.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України).

19.03.2015 р. податковим органом винесено наказ про призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача №244, в якому зазначені ті ж самі підстави для її проведення, які викладені у ОСОБА_6 перевірки.

Державна податкова інспекція є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Податкового кодексу України визначені обов'язки органів фіскальної служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень у тому числі наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом.

Пунктом 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України визначені обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені Кодексом. Так, контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Дана норма внесена у Податковий кодекс України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. (набрав законної сили з 01.01.2015 р.).

Матеріалами справи підтверджується, що період фінансово-господарської діяльності ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. охоплений плановими виїзними документальними перевірками, які проведені посадовими особами ДПІ та задокументовані ОСОБА_2 № 59/23-2/33116889 від 21.03.2012 р. (2011 рік), № 233/04-61-22-11/33116889 від 16.08.2013 р. (2012 рік), № 3020/04-61-22-1/33116889 від 04.11.2014 р. (2013 рік).

Враховуючи правову природу планових документальних перевірок, під час їх здійснення перевірялась своєчасність, достовірність, повнота нарахування та стати податків і зборів за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. в тому числі і по взаємовідносинах з тими самим контрагентами TOB «НВО Завод Приват-Кабель», відносини з якими досліджувалися в рамках оскаржуваної перевірки.

Отже наказ № 244 від 19.03.2015 р. про призначення документальної позапланової виїзної перевірки в частині проведення перевірки за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. прийнятий всупереч положень п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України та не міг слугувати правовою підставою для проведення перевірки за такий період. Відповідно висновки за результатами такої перевірки не можуть бути підставою для нарахування підприємству грошових зобов'язань.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що постановою заступника начальника ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області підполковника податкової міліції ОСОБА_7 від 17.03.2015 р. призначено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача по кримінальному провадженню №32014040000000056. Вказане кримінальне провадження відкрито відносно службових осіб ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (код ЄДРПОУ 00659101). Проте, в рамках оскаржуваної перевірки господарські відносини з вказаним контрагентом перевірені не були, що підтверджується змістом ОСОБА_2 перевірки.

Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження (п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України).

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Отримавши наказ про призначення перевірки, підприємство листом №23/03 від 23.03.2015 р. (отримано податковим органом 24.03.2015 р. згідно штемпелю вхідної кореспонденції) повідомило відповідача про відсутність підстав для проведення такої перевірки.

За відсутністю підстав для проведення перевірки, позивачем було правомірно відмолено у наданні первинних документів за запитуваний період.

Натомість, у ОСОБА_2 перевірки вказано, що за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. первинні документи для проведення перевірки не надані, про що складено ОСОБА_2 про ненадання документів від 20.04.2015 р. №227/04-61-22-4.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 (надалі - Порядок № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

ОСОБА_6 з п. 5.2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи уС податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факти відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання пояснень необхідно відобразити в акті.

В ОСОБА_6 перевірки вказано, що для перевірки підприємством за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. надані всі необхідні первинні документи. Проте, податковим органом не зазначено жодних порушень вимог чинного податкового законодавства України саме підприємством щодо якого проводилась перевірки, не вказані джерела таких порушень, не були досліджені господарські відносини. В основу ОСОБА_6 перевірки покладено висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій контрагентами позивача та відсутність первинних документів (яких саме не зазначено).

2. По суті виявлених перевіркою порушень.

ОСОБА_6 з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

ОСОБА_6 з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОСОБА_6 пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює вимоги до складання податкових накладних.

Відповідно до підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (у відповідній редакції) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

ОСОБА_6 зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

ОСОБА_6 з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

ОСОБА_6 ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак; юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Чинне законодавство не оперує поняттям типового чи нетипового виду діяльності підприємства. Підприємство має право здійснювати будь-яку господарську діяльність, яка не суперечить законодавству.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

ОСОБА_6 пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум: до податкового кредиту звітного періоду.

Господарським Кодексом України визначено наступне:

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються:

доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг);

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Судом встановлено, що між TOB «НВО Завод Приват-Кабель» (покупець) та ТОВ «Промі Лайт» (постачальник) було укладено договір поставки № 0302 від 03.02.2014 р. ТОВ «Промі Лайт» було поставлено у березні 2014 р., а позивачем оплачено товар (дріт, пластикат, барвник) на загальну суму 2302327,43 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується накладними № 303/2 від 03.03.2014 p., № 304/01 від 04.03.2014 p., № 310/03 від 10.03.2014 p., № 311/03 від 11.03.2014 р., № 312/03 від 12.03.2014 р., № 313/03 від 13.03.2014 р., № 331/03 від 31.03.2014 p., № 331/04 від 31.03.2014 p., платіжними дорученнями від 05.06.2014 p., 06.06.2014 p., 10.06.2014 p., 12.06.2014 p., 13.06.2014 p., договорами про відступлення права вимоги від 17.06.2014 p., 22.06.2014 p., 23.06.2014 р.

Між ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» (покупець) та ТОВ «Агріка ЛТД» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 0302 від 03.02.2014 р. ТОВ «Агріка ЛТД» було передано у власність покупця лютому 2014 р., а позивачем оплачено товар (дріт, припій, барвник, пластикат, стренга, барабан) на загальну суму 1125780,08 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується накладними № 203/07 від 03.02.2014 p., № 204/06 від 04.02.2014 p., № 205/10 від 05.02.2014 p., № 206/06 від 06.02.2014 p., № 207/08 від 07.02.2014 p., № 210/09 від 10.02.2014 p., № 211/04 від 11.02.2014 p., № 211/05 від 11.02.2014 p., № 212/05 від 12.02.2014 p., № 213/02 від 13.02.2014 p., № 213/03 від 13.02.2014 р., № 213/04 від 13.02.2014 p., № 213/05 від 13.02.2014 p., № 214/05 від 14.02.2014 p., № 214/06 від 14.02.2014 p., № 214/07 від 14.02.2014 p., № 217/08 від 17.02.2014 p., № 218/05 від 18.02.2014 p., № 219/05 від 19.02.2014 p., № 220/07 від 20.02.2014 p., платіжними дорученнями, договором про відступлення права вимоги від 15.05.2014 р.

Між ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» (покупець) та ТОВ «Енкі Констракт» (постачальник) було укладено договір № 2407 від 24.07.2014 р. ТОВ «Енкі Констракт» було поставлено у жовтні 2014 р., а позивачем оплачено (станом на 31.12.2014 р. кредиторська заборгованість складала 1491157,74 грн.) товар (дріт, алюмофлекс, жила, барвник, каталізатор, пластикат, стрічка) на загальну суму 4842649,44 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується накладними № 10001/02 від 01.10.2014 p., № 1001/01 від 01.10.2014 p., № 1003/01 від 03.10.2014 p., № 1006/01 від 06.10.2014 p., № 1006/02 від 06.10.2014 p., № 1009/01 від 09.10.2014 p., № 1009/02 від 09.10.2014 p., № 1023/1 від 23.10.2014 p., № 1023/02 від 23.10.2014 p., № 2014/03 від 24.10.2014 p., № 1027/03 від 27.10.2014 p., № 1029/02 від 29.10.2014 p., № 1030/01 від 30.10.2014 p., № 1031/03 від 31.10.2014 p., платіжними дорученнями від 29.10.2014 p., 04.11.2014 p., 07.11.2014 p., 14.11.2014 p., 17.11.2014 p., 18.11.2014 p., 26.11.2014 p., 04.12.2014 p., 05.12.2014 p., 12.12.2014 p., 16.12.2014 p., 18.12.2014 p., 22.12.2014 p., 23.12.2014 p., 24.12.2014 p., 29.12.2014 p., 26.01.2015 p., 27.01.2015 p., 30.01.2015 p., 03.02.2015 p., 06.02.2015 p., 10.02.2015 p., 18.02.2015 p., 23.02.2015 p., 25.02.2015 p., договором про відступлення права вимоги від 26.02.2015 р.

Між ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» (замовник) та ТОВ «Центровес плюс» (виконавець) було укладено договір № 190114 від 19.02.2014 р. ТОВ «Центровес плюс» у лютому 2014 р. було виконано ремонт вагів на загальну суму 1860,00 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-0000038 від 24.02.2014 р., платіжним дорученням від 21.02.2014 р.

Між ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» (покупець) та ТОВ «Дарлан Груп» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 0302 від 03.02.2014 р. ТОВ «Дарлан Груп» було поставлено у листопаді та грудні 2014 р., а позивачем оплачено (станом на 31.12.2014 р. кредиторська заборгованість складала 1690937,42 грн.) товар (дріт, стрічка термостійка кабельна) на загальну суму 1690937,42 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується накладними № 504 від 30.11.2014 р., № 728 від 31.12.2014 р., платіжними дорученнями від 12.01.2015 р., 15.01.2015 р., договором про відступлення права вимоги від 26.03.2015 р.

Дослідження первинних документів, що опосередковують вказані господарські відносини, свідчить що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окремо позивач зазначив, що з ТОВ «НВО Завод Приват-Кабель» з ТОВ «Торгівельний союз «Реальто», ТОВ «Торгова компанія «Верона», ТОВ «Бізнес-Консультант». ТОВ «O-Віл» взагалі ніколи не мало жодних господарських відносин.

У спростування викладених обставин відповідачем належних та достатніх пояснень не надано, доводів не наведено, доказів до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

ОСОБА_6 частин 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання/отримання та оплати товарів/послуг.

Зазначені обставини залишились не спростованими в ході судового розгляду справи.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань державної податкової інспекції є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право таких органів самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (такими, що не спричиняють реальних наслідків) правочини і дані, зазначені платником податків в податкових деклараціях.

Також, суд критично оцінює використання відповідачем ОСОБА_5 про неможливість проведення зустрічної звірки (проведення зустрічної звірки) та перевірки контрагентів як підстави для висновків ОСОБА_6 перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень ОСОБА_8 адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд звертає увагу, що згідно ОСОБА_6 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента без співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів щодо з'ясування факту здійснення господарських операцій, взагалі неможливо зробити висновок про відсутність факту надання/отримання товарів, реальності або нереальності здійснення господарських операцій.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 р. по справі 8/140, від 29.10.2010 р. по справі 21-14-а10, від 31.01.2010 р. по справі № 21-47а10, де встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

ОСОБА_7 того, згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії ». Також, у справі «Інтерсплав» проти України » (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

ОСОБА_5 перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань. Крім того, судом встановлено неправомірність підстав для проведення перевірки.

ОСОБА_6 із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_6 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема, вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах «Йорданова та інші проти Болгарії» та «Ліндхайм та інші проти Норвегії».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем належним чином не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніппропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніппропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.05.2015 р. №0002232204, №0002242204.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО Завод Приват-Кабель» судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 26 червня 2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 26.06.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_9 ОСОБА_9 ОСОБА_10