Постанова

від 03.06.2015 по справі 814/1365/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року                                                                       Справа № 814/1365/15

м. Миколаїв

10:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Г.Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут екології землеустрою і проектування», вул. Бузника, 4/2, м. Миколаїв, 54010

про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках для забезпечення податкового боргу,

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі – позивач або ДПІ) звернулась з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут екології землеустрою і проектування» (надалі – відповідач або Товариство) що знаходяться в банках для забезпечення податкового боргу в сумі 9141,64 грн.

03.06.2015 позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 45-46).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, яку суд направив відповідачу, повернулась до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи «За закінченням терміну зберігання» (ар. с. 41-44). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких обставин суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, тому неприбуття його представника, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, не є перешкодою для розгляду справи і її вирішення на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу було розглянуто у письмовому провадженні.

В обґрунтування позовних вимог ДПІ послалась на наявність податкового боргу Товариства в сумі 9141,64 грн. і на відсутність у відповідача майна, на яке може бути звернено стягнення.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

22.08.2014 ДПІ направила Товариству податкову вимогу № 667-25 від 31.07.2014 про сплату податкового боргу в сумі 9151,52 грн. (ар. с. 26).

Як зазначив позивач, станом на 23.04.2015 сума податкового боргу відповідача з податку на прибуток і з податку на додану вартість складає 9141,64 грн.

На думку суду, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Право контролюючих органів на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти на інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, встановлено підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі – арешт майна), відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі (підпункт 94.2.1);

фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон (підпункт 94.2.2);

платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3);

відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством (підпункт 94.2.4);

відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам (підпункт 94.2.5);

платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі (підпункт 94.2.6);

платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу (підпункт 94.2.7).

Таким чином, лише факт існування податкового боргу не є підставою для адміністративного арешту майна платника податків.

У підпункті 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України вказано, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

          Оскільки ДПІ не надала доказів вчинення відповідачем дій з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам (підпункт 94.2.5 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України), а інших підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства, що знаходяться в банку, крім існування податкового боргу, позивач не вказав, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

          Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                                 В.С. Князєв