Постанова

від 08.10.2015 по справі 814/1365/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1365/15

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Жука С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут екології, землеустрою і проектування» про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках для забезпечення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - позивач, або ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області) звернулась з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут екології землеустрою і проектування» (далі - відповідач, або ТОВ «Інститут екології землеустрою і проектування»), що знаходяться в банках для забезпечення податкового боргу в сумі 9141,64 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року вказаний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку в банках, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому процесі не встановлено підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України для накладення адміністративного арешту на кошти та інші цінності відповідача, які знаходяться на його банківських рахунках.

Проте, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент звернення позивача з даним позовом) арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Водночас, Податковим кодексом України передбачені, також, інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Поза увагою суду першої інстанції залишились норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, якими встановлені окремі, відмінні від підстав, передбачених пунктом 94.2 ст. 94 цього Кодексу, підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Так, відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно, як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є: відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, за наявності підстав, встановлених пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання.

Так, норми пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України не суперечать за змістом одна одній, оскільки регулюють різні правовідносини.

Норми пункту 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту, як майна, так і коштів платника податків. Натомість, пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, при цьому, в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується податковий борг у загальній сумі 9141,64 грн., який виник внаслідок самостійного узгодження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку з прибутку: за податковою декларацією з податку на додану вартість № 9015249638 від 21.03.2014 року за лютий 2014 року у сумі 8757,52 грн. (з урахуванням переплати у розмірі 1649,48 грн.); за податковою декларацією з податку на додану вартість № 9054535917 від 22.09.2014 року за серпень 2014 року у сумі 333 грн.; за податковою декларацією з податку на прибуток № 1500010300 від 27.02.2015 року за 2014 рік у сумі 6,15 грн. (з урахуванням переплати у розмірі 49,85 грн.); пеня нарахована з податку на додану вартість за лютий-грудень 2014 року у сумі 44,97 грн. (а.с.7, 10-21).

Позивачем вживались заходи щодо погашення вказаної податкової заборгованості шляхом направлення на адресу відповідача податкової вимоги № 667-25 від 31.07.2014 року про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями (а.с.26), проте зазначений податковий борг відповідачем не погашено.

У зв'язку з непроведенням платником податків погашення узгоджених сум грошових зобов'язань позивачем було прийнято рішення № 9/14-04-25-26 від 24.04.2015 року про опис майна ТОВ «Інститут екології землеустрою і проектування» у податкову заставу (а.с.35).

Згідно вказаного рішення вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ «Інститут екології землеустрою і проектування», а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, також того майна, право власності на яке останній набуде у майбутньому.

24.04.2015 року податковим керуючим складено акт опису майна ТОВ «Інститут екології землеустрою і проектування», за яким описано майно платника податків, право власності на яке він набуде у майбутньому (а.с.36).

Також, на підтвердження факту відсутності у ТОВ «Інститут екології землеустрою і проектування» майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу позивачем до суду надано лист УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 18.02.2015 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.02.2015 року, згідно яких за відповідачем не зареєстровані, як автомобільні засоби, так і нерухоме майно (а.с.23-25).

Таким чином, за встановлених обставин щодо наявності податкового боргу та відсутності у ТОВ «Інститут екології землеустрою і проектування» будь-якого майна, залишків по основним засобам, готовій продукції та виробничим запасам, які можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках платника податків є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року про відмову у задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку в банках підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення вказаних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут екології, землеустрою і проектування» про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках для забезпечення податкового боргу - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут екології, землеустрою і проектування» про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках для забезпечення податкового боргу - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут екології, землеустрою і проектування» (код ЄДРПОУ 31763629, 54010, м. Миколаїв, вул. Бузніка, буд. 4/2) у загальній сумі 9141 (дев'ять тисяч сорок одна) гривня 64 коп., які знаходяться на його розрахункових рахунках: р/р № 26000290694011, РУ ПАТ «Приватбанк», МФО - 384436; р/р № 26055290694248 РУ ПАТ «Приватбанк», МФО - 384436; р/р № 260052061 ПАТ «Пумб», МФО - 334851; р/р № 26006000142327 ПАТ «ЧБРР», МФО - 384577; р/р 26058053206249 Миколаївське РУ «Приватбанк», МФО - 326610; р/р № 26007053209178 Миколаївське РУ «Приватбанк», МФО - 326610.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: С.І. Жук