Постанова

від 17.06.2015 по справі 823/912/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року справа № 823/912/15

м. Черкаси

11 год. 06 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання - Шалько І.П.,

за участю:

прокурора - Завгороднього О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, за участю прокурора міста Черкаси, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 №0002781701.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентами ТОВ «ОСОБА_2 Д», ПП «Юр-Макс», ТОВ «Технокристал», ТОВ «Авто-Коннект ЛТД», ТОВ «Дівімар-Імпорт», ТОВ «Мадо-Гарант», ТОВ «Транспортні міжнародні перевезення», ТОВ «Транстех- Дніпро», ТОВ «НВФ Персона» та ТОВ «Куббера» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Представник позивача зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Недоліки первинних бухгалтерських документів не спростовують реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем завищено податковий кредит в січні, червні - грудні 2013 року та січні - березні 2014 року у сумі 461 307 грн. по правовідносинах з наведеними контрагентами, у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій.

Присутній в судовому засіданні прокурор проти задоволення позову заперечив, однак обґрунтування своєї позиції не навів.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований суб'єктом господарювання 11.03.2003р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, перебуває на обліку як платник податків та є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

На підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 22.10.2014р. №1720 згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3М.), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ОСОБА_2 Д» (код ЄДРПОУ 37748407) за січень 2013 року, ПП «Юр-Макс» (код за ЄДРПОУ 36592713) за червень 2013 року, ТОВ «Технокристал» (код ЄДРПОУ 32490375) за липень 2013 року, ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» (код ЄДРПОУ 35524223) за серпень 2013 року, ТОВ «Дівімар-Імпорт» (код ЄДРПОУ 33994048) за серпень 2013 року, ТОВ «Мадо-Гарант» (код ЄДРПОУ 36093917) за вересень-листопад 2013 року, ТОВ «Транспортні міжнародні перевезення» (код ЄДРПОУ 37284734) за вересень 2013 року, ТОВ «Транстех-Дніпро» (код ЄДРПОУ 38920779) за листопад-грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року, ТОВ «НВФ Персона» (код ЄДРПОУ 38952837) за лютий - березень 2014 року, ТОВ «Куббера» (код ЄДРПОУ 386000123) за березень 2014 року.

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах складено акт № 250/23-01-17-01/НОМЕР_1 від 06.11.2014р. (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-IV зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень, червень - грудень 2013 року та січень - березень 2014 року у сумі 461307 грн., у тому числі за січень 2013 року у сумі 18261 грн., за червень 2013 року у сумі 17645 грн., за липень 2013 року у сумі 36039 грн., за серпень 2013 року у сумі 19976 грн., за вересень 2013 року у сумі 35918 грн., за жовтень 2013 року у сумі 77666 грн., за листопад 2013 року у сумі 194338 грн., за грудень 2013 року у сумі 1225 грн., за січень 2014 року у сумі 1317 грн., за лютий 2014 року у сумі 21403 грн., за березень 2014 року у сумі 37519 грн.

На підставі акту перевірки № 250/23-01-17-01/НОМЕР_1 від 06.11.2014р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення: від 26.11.2014р. №0002781701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 691 960 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 461 307 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 230 653 грн. 50 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій, суд встановив, що між позивачем та ТОВ «Велар-Д» укладено договір поставки №159 від 18.10.2012 за умовами якого ТОВ «Велар-Д» зобов'язалось передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти і оплатити його вартість.

Аналогічні договори укладені між позивачем та ПП «Юр-Макс» №2506/1 від 25.06.2013, ТОВ «Технокристал» №0207-ТХ від 02.07.2013, ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» №352 від 20.08.2013, ТОВ «Мадо-Гарант» №120 від 01.09.2013 та ТОВ «НВФ Персона» №77 від 20.02.2014.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується відомостями, які містяться у видаткових накладних: 14.01.2013р. № 1401 про придбання КАС-32 (добрив рідких азотних) на суму 109566,25 грн.; від 25.06.13р. №юм-0000580 про придбання КАС-32 на суму 105 868 грн.; від 09.07.2013р. № ТХ- 0000204 про придбання КАС-32 на суму 55288,75 грн.; від 09.07.2013р. № ТХ- 0000205 про придбання КАС-32 на суму 55288,75 грн.; від 02.07.2013р. № ТХ- 0000202 про придбання КАС-32 на суму 55827,60 грн.; від 02.07.2013р. № ТХ- 0000203 про придбання КАС-32 на суму 55827,60 грн.; від 21.08.2013р. №АК-000976 про придбання нітроамофоски на суму 20750 грн.; від 22.08.2013р. №АК-0001047 від 22.08.2013р. про придбання КАС- 32 на суму 65996,80 грн.; від 18.09.2013р. № 998 про придбання аміачної води на суму 37570 грн.; від 19.09.2013р. № 999 про придбання аміачної води на суму 38839,50 грн.; від 18.09.2013р. № 997 про придбання аміачної води на суму 39520 грн.; від 12.09.2013р. № 1040 про придбання КАС-32 на суму 39150 грн.; від 02.10.2013р. № 1041 про придбання аміачної води на суму 44 727 грн.; від 03.10.2013р. №1042 про придбання карбаміду на суму 57461,70 грн.; №07.10.2013р. № 1068 про придбання КАС-32 на суму 108400 грн.; 07.10.2013р. № 1069 про придбання карбаміду на суму 10680 грн.; від 11.10.2013р. № 1070 про придбання КАС-32 на суму 55570,20 грн.; від 18.10.2013р. № 1029 про придбання аміачної води на суму 10950,75 грн.; від 18.10.2013р. № 1154 про придбання аміачної води на суму 39022,20 грн.; від 18.10.2013р. № 1155 про придбання аміачної води на суму 40405,40 грн.; від 25.10.2013р. № 1190 про придбання аміачної води на суму 98779,50 грн.; від 05.11.13 № 1064 про придбання аміачної води на суму 39535,20 грн.; від 15.11.13 №1118 про придбання аміачної води на суму 104527,75 грн.; від 16.11.13 № 1189 про придбання аміачної води на суму 104132,20 грн.; від 17.11.13 №1190 про придбання аміачної води на суму 103824,55 грн.; від 18.11.13 № 1200 про придбання аміачної води на суму 104205,46 грн.; від 22.11.13 № 1215 про придбання карбаміду на суму 1172,50 грн.; від 22.11.13 № 1214 про придбання КАС-32 на суму 102000,00 грн.; від 26.11.13 № 1216 про придбання КАС-32 на суму 87796,80 грн.; від 27.11.13 № 1217 про придбання аміачної води на суму 51099,20 грн.; від 27.11.13 № 1241 про придбання аміачної води на суму 88311,60 грн.; від 29.11.2013р. № 1242 про придбання аміачної води на суму 51934,25 грн.; від 25.02.2014р. № 180 карбаміду на суму 1925,00 грн.; від 27.02.2014р. № 181 аміачної селітри на суму 88205,00грн.; від 03.03.2014р. № 395 аміачної селітри на суму 47664,00 грн.; від 18.03.2014р. № 410 про придбання аміачної води на суму 50332,20 грн.; від 21.03.2014р. №411 про придбання аміачної води на суму 57797,10 грн.; від 12.03.2014р. № 396 аміачної селітри на суму 6800,00 грн.

Крім того виконання зобов'язань за вказаними договорами підтверджується відповідними рахунками-фактурами та товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи.

Зазначені контрагенти виписали позивачу податкові накладні: №141 від 14.01.2013р., №2 від 25.06.2013р., 226 від 02.07.2013р., 227 від 02.07.2013р., №228 від 09.07.2013р., №229 від 09.07.2013р., №220 від 21.08.2013р., №297 від 22.08.2013р., №43 від 12.09.2013р., №63 від 18.09.2013р., №67 від 19.09.2013р. №62 від 18.09.2013 р., від 12.09.2013р., №12 від 02.10.2013р., №22 від 03.10.2013 р., №44 від 07.10.2013 р., №45 від 07.10.2013 р., №73 від 11.10.2013 р., №99 від 18.10.2013 р., №102 від 18.10.2013 р., №103 від 18.10.2013 р., №138 від 25.10.2013 р., №22 від 05.11.2013 р., №87 від 15.11.2013 р., №88 від 16.11.2013 р., №93 від 17.11.2013 р., №95 від 18.11.2013 р., №119 від 22.11.2013 р., №120 від 22.11.2013 р., №135 від 26.11.2013 р., №147 від 27.11.2013 р., №148 від 27.11.2013 р., №161 від 29.11.2013 р., №188 від 25.02.2014 р., №209 від 27.02.2014 р., №24 від 03.03.2014 р., №244 від 18.03.2014 р., №52 від 21.03.2014 р., №168 від 12.03.2014 р.

Транспортування товарів здійснювалось приватним підприємством «ЮТУЗ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кийтранс» на підставі укладених договорів на перевезення вантажів.

Позивач оплатив вартість наведених товарів, що підтверджується відомостями, які містяться у банківських виписках з поточного рахунку позивача та використав ці товари у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації підприємствам: ФГ «Золотарівське», ТОВ «Агрохім 2000, ТОВ «Компанія Легіон», ФГ «ОСОБА_4П.», СФГ «Злагода», СТОВ «Дружба», НВКПФ «Захист рослин», ТОВ «Національна горілчана компанія», СФГ «Кристал», ФГ «Віват 2011», СФГ «Ліс», ФГ «Престиж АгроЛюкс» ТОВ «Аксіома Агро», ПП «Бонанза Центр», ФГ «ОСОБА_5І.», ФГ «Савір» та ФГ «ОСОБА_5 і К».

Суд звертає увагу, що відповідачем не заперечуються грошові зобов'язання позивача з ПДВ щодо подальшої реалізації названих товарів, натомість безпідставно не визнаються суми податкового кредиту.

Вказані обставини щодо визнання відповідачем законності подальшої реалізації товарів, зокрема, підтверджуються відомостями, які містяться у довідці №35/21-01-17-01/НОМЕР_1 від 20.02.2014р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства ФОП ОСОБА_3 за період діяльності з 01.08.2013р. по 31.10.2013р.» та у довідці №39/21-01-17-01/НОМЕР_1 від 24.04.2014р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства ФОП ОСОБА_3 за період діяльності з 01.12.2013р. по 28.02.2014р.».

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність доказів зберігання товарів, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач здійснював їх подальшу реалізацію безпосередньо після придбання, що виключає необхідність зберігання цих товарів.

З огляду на викладене, суд вважає непереконливими посилання контролюючого органу на ту обставину, що позивачем не надано в повній мірі документального підтвердження сум податкового кредиту за спірний період.

Як встановлено в судовому засіданні, між позивачем та ТОВ «Дівімар-Імпорт» укладено договір на транспортні послуги №7/20 від 07.05.2013 за умовами якого ТОВ «Дівімар-Імпорт» зобов'язалось за плату здійснювати перевезення вантажів, наданих позивачем.

Аналогічні договори укладені між позивачем та ТОВ «Транстех-Дніпро» №779/04 від 07.10.2013, ТОВ «Куббера» №123/34 від 03.03.2014, ТОВ «Транспортні міжнародні перевезення» № 12/05 від 02.09.2013р.

Виконання зазначених договорів підтверджується відомостями, які містяться в актах здачі-приймання наданих послуг: №0801/02 від 01.08.2013р., №0802/03 від 01.08.2013р., №0807/01 від 07.08.2013р., № 0821/05 від 21.08.2013р., №0823/05 від 23.08.2013р., №0828/01 від 28.08.2013р., № 0829/02 від 29.08.2013р., №0829/01 від 29.08.2013р., №8 від 10.02.2014р., №15 від 11.02.2014р., №37 від 18.02.2014р., №73 від 25.02.2014р., №74 від 25.02.2014р., №75 від 25.02.2014р., №76 від 25.02.2014р., №72 від 24.02.2014р., №77 від 27.02.2014р., №16 від 15.01.2014р., №86 від 27.12.2013р., №68 від 18.12.2013р., №67 від 21.11.2013р., №15 від 05.11.2013р., №26 від 07.11.2013р., №17 від 07.11.2013р., №12 від 18.10.2013р., №13 від 18.10.2013р., №8 від 15.10.2013р., №100 від 18.03.2014р., №158 від 28.03.2014р., №99 від 17.03.2014р., №98 від 14.03.2014р., №96 від 13.03.2014р., №97 від 13.03.2014р., №95 від 12.03.2014р., №67 від 06.03.2014р., №0905/02 від 05.09.2013р., №0912/01 від 02.09.2013р., №0919/30 від 19.09.2013р., №0919/02 від 19.09.2013р., №0918/06 від 18.09.2013р., №0918/05 від 18.09.2013р., №0918/08 від 18.09.2013р., №0917/06 від 17.09.2013р. та №0909/02 від 09.09.2013р.

Надання транспортних послуг здійснювалось на підставі відповідних товарно-транспортних накладних.

Виконавці перевезень виписали позивачу податкові накладні №82 від 01.08.2013 на суму 5580,00 грн., №83 від 02.08.2013 на суму 4150,00 грн., №84 від 07.08.2013 на суму 6800,00 грн., №85 від 21.08.2013 на суму 1000,00 грн., №114 від 23.08.2013 на суму 3140,00 грн., №115 від 28.08.2013 на суму 3140,00 грн., №117 від 29.08.2013 на суму 4700,00 грн., №116 від 29.08.2013 на суму 4600,00 грн., №8 від 10.02.2014 на суму 2170,00 грн., №15 від 11.02.2014 на суму 2170,00 грн., №37 від 18.02.2014 на суму 2610,00 грн., №73 від 25.02.2014 на суму 5100,00 грн., №74 від 25.02.2014 на суму 5100,00 грн., №75 від25.02.2014 на суму 4500,00 грн., №76 від 25.02.2014 на суму 5100,00 грн., №72 від 24.02.2014 на суму 6700,00 грн., №77 від 27.02.2014 на суму 4840,00 грн., №16 від 15.01.2014 на суму 7900,00 грн., №86 від 27.12.2013 на суму 4350,00 грн., №68 від 18.12.2013 на суму 3000,00 грн., №67 від 21.11.2013 на суму 2860,00 грн., №15 від 05.11.2013 на суму 8300,00 грн., №26 від 07.11.2013 на суму 3500,00 грн., №17 від 07.11.2013 на суму 1870,00 грн., №12 від 18.10.2013 на суму 9700,00 грн., №13 від 18.10.2013 на суму 9300,00 грн., №8 від 15.10.2013 на суму 4620,00 грн., №100 від 18.03.2014 на суму 20300,00 грн., №158 від 28.03.2014 на суму 2920,00 грн., №99 від 17.03.2014 на суму 8000,00 грн., №98 від 14.03.2014 на суму 5000,00 грн., №96 від 13.03.2014 на суму 12500,00 грн., №97 від 13.03.2014 на суму 7000,00 грн., №95 від 12.03.2014 на суму 5000,00 грн., №67 від 06.03.2014 на суму 1800,00 грн., №161 від 05.09.2013 на суму 7415,00 грн., №163 від 12.09.2013 на суму 10800,00 грн., №685 від 19.09.2013 на суму 7665,00 грн., №166 від 19.09.2013 на суму 9200,00 грн., №165 від 18.09.2013 на суму 9200,00 грн., №164 від 18.09.2013 на суму 9700,00 грн., №262 від 18.09.2013 на суму 2150,00 грн., №261 від 17.09.2013 на суму 3300,00 грн. та №156 від 09.09.2013 на суму 1000,00 грн.

Позивач оплатив вартість наданих послуг, що підтверджується відомостями, які містяться у банківських виписках з поточного рахунку позивача.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності у названих документах детальної інформації про здійснення перевезень, оскільки, в судовому засіданні суд встановив, що до початку здійснення кожного перевезення вантажу між позивачем та названими контрагентами підписувались заявки на перевезення вантажу у яких відображено маршрут перевезення, найменування вантажу, його кількість, дата і адреса завантаження, вартість перевезення, назва та державні номерні знаки автомобілів, що здійснювали перевезення, а також прізвище та ім'я водія. Відповідні дані знайшли своє відображення у товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів за перевірений період.

Щодо посилань контролюючого органу на порушення позивачем законодавства, яке регулює порядок транспортування, зберігання, торгівлі пестицидами та агрохімікатами, суд зазначає, що порушення вказаних правил є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності саме за порушення цих правил. При цьому, законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил транспортування, зберігання, торгівлі пестицидами та агрохімікатами, які не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

Крім того, як встановлено судом, одним з основних видів діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами.

В контексті наведених обставин, суд приходить до висновку, що зазначені господарські операції фактично відбулись та спрямовані на задоволення позивачем власних потреб у господарській діяльності.

Щодо посилань відповідача на наявність недоліків та помилок в оформленні товаросупровідних документів, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Зазначена правова позиція відображена в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Крім того, суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, останні не були визнані банкрутами, знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Відтак, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

На думку суду, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.

Посилання відповідача на відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності їх за місцезнаходженням, відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Суд вважає недоцільним посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ГУ Міндоходів у м. Києві №1246/26-59-22-01-18/36592713 від 10.10.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юр-Макс», оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2013р. у справі №826/17744/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014р., визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Юр-Макс», за результатами якої складено акт №1246/26-59-22-01-18/36592713 від 10.10.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юр-Макс» (код ЄДРПОУ 36592713) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.05.2013р. по 31.08.2013р.». Судові рішення набрали законної сили 27.02.2014р.

Судом встановлено, що аналогічні судові рішення, які набрали законної сили, прийнято стосовно актів перевірки: ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві №697/26-51-22-01/339941 26.11.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дівімар-Імпорт»; ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 718/26-54-22-01-10/35524223 від 21.11.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авто-Коннект ЛТД»; ДПІ у Красногвардійському р-ні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №1743/22-05-09/38600123 від 01.07.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Куббера».

Отже, в судовому порядку спростовано висновки названих актів перевірки на підставі яких побудовано висновки акту перевірки ДПІ у м. Черкасах № 250/23-01-17-01/НОМЕР_1 від 06.11.2014р.

Суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та названими контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача. Епізод наявності змови позивача з контрагентами з метою зменшення податкових зобов'язань в ході слідства не досліджувався, судом не перевірявся і рішення з цього приводу судом прийнято не було.

Отже, суд приходить до висновку реальність здійснення господарських операцій між позивачем та названими контрагентами та про законність формування позивачем податкового кредиту за січень, червень - грудень 2013 року та січень - березень 2014 року у загальному розмірі 413 417 грн., а тому податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 26.11.2014 №0002781701, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 620 125 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 413 417 грн. та за штрафними санкціями (50%) 206 708 грн. 50 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки щодо безпідставного проведення позивачем зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 47 890 грн. в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 27.12.2013р. №9084379509 за листопад 2013 року.

Так, в графі «уточнений показник» рядка 10.1 колонки «А» позивачем зазначено суму 1 191 562 грн. що передбачає збільшення обсягу придбання на 47 890 грн. Крім того, в графі «уточнений показник» рядка 20.1 колонки «Б» зазначено суму 47 890 грн., тобто показника який передбачає зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. При цьому, до поданого уточнюючого розрахунку позивачем не подано уточнюючого додатку «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», чим порушено положення Наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» № 678 від 13.11.2013р. (чинного на час виникнення спірних правовідносин). Більш того, позивачем не надано суду податкових накладних, які підтверджують правомірність здійснення таких коригувань - збільшення обсягів придбання, а тому суд вважає правомірним збільшення позивачу з наведених підстав грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 71 835 грн., в тому числі за основним платежем 47 890 грн. та за штрафними санкціями (50%) 23 945 грн.

З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 26.11.2014 №0002781701, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71 835 грн. є законним та не підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначає якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В силу положень частини 1 та абзацу 1 підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі; ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

За частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» № 80-VIII від 28 грудня 2014 року установлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1 218 гривень.

Зважаючи, що сума позову пред'явленого позивачем може спричинити зміну його майнового стану на суму 691 960 грн. 50 коп., тому за подання цього позову майнового характеру застосовується максимальна ставка судового збору в розмірі 4 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 4 872 грн.

Судом відмовлено в задоволенні позовних вимог позивачу в частині, що становить 10,38% від суми позову (71835 х 100 / 691960,5=10,38%). Отже, з позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 505 грн. 71 коп. (4 872 х 10,38% / 100%=505,71).

Однак, позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 490 грн. 00 коп. А тому з позивача додатково підлягає стягненню до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 15 грн. 71 коп. (505,71-490=15,71).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 26.11.2014 №0002781701, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 620 125 (шістсот двадцять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 15 (п'ятнадцять) грн. 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст постанови виготовлений 22 червня 2015 року.