Ухвала

від 21.07.2015 по справі 823/912/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/912/15 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаряБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Петрика І.Й. Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області, за участю прокурора міста Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року ФОП ОСОБА_5 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 № 0002781701.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області від 26.11.2014 № 0002781701 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 620 125,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 24.10.2014 по 30.10.2014 ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Велар Д» (код ЄДРПОУ 37748407) за січень 2013 року, ПП «Юр-Макс» (код ЄДРПОУ 36592713) за червень 2013 року, ТОВ «Технокристал» (код ЄДРПОУ 32490375) за липень 2013 року, ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» (код ЄДРПОУ 35524223) за серпень 2013 року, ТОВ «Дівімар-Імпорт» (код ЄДРПОУ 33994048) за серпень 2013 року, ТОВ «Мадо-Гарант» (код ЄДРПОУ 36093917) за вересень-листопад 2013 року, ТОВ «Транспортні міжнародні перевезення» (код ЄДРПОУ 37284734) за вересень 2013 року, ТОВ «Транстех-Дніпро» (код ЄДРПОУ 38920779) за листопад-грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року, ТОВ «НВФ Персона» (код ЄДРПОУ 38952837) за лютий - березень 2014 року, ТОВ «Куббера» (код ЄДРПОУ 386000123) за березень 2014 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень, червень - грудень 2013 року та січень - березень 2014 року у сумі 461 307 грн., у тому числі за січень 2013 року у сумі 18 261 грн., за червень 2013 року у сумі 17 645 грн., за липень 2013 року у сумі 36 039 грн., за серпень 2013 року у сумі 19 976 грн., за вересень 2013 року у сумі 35 918 грн., за жовтень 2013 року у сумі 77 666 грн., за листопад 2013 року у сумі 194 338 грн., за грудень 2013 року у сумі 1 225 грн., за січень 2014 року у сумі 1 317 грн., за лютий 2014 року у сумі 21 403 грн., за березень 2014 року у сумі 37 519 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 06.11.2014 № 250/23-01-17-01/2520354155 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 № 0002781701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 691 960 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 461 307 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 230 653 грн. 50 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області протиправним, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ «Велар-Д» укладено договір поставки № 159 від 18.10.2012 за умовами якого, ТОВ «Велар-Д» зобов'язалось передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти і оплатити його вартість.

Аналогічні договори укладені між позивачем та ПП «Юр-Макс» № 2506/1 від 25.06.2013, ТОВ «Технокристал» № 0207-ТХ від 02.07.2013, ТОВ «Авто-Коннект ЛТД» № 352 від 20.08.2013, ТОВ «Мадо-Гарант» № 120 від 01.09.2013 та ТОВ «НВФ Персона» № 77 від 20.02.2014.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується відомостями, які містяться у видаткових накладних: 14.01.2013 № 1401 про придбання КАС-32 (добрив рідких азотних) на суму 109 566,25 грн.; від 25.06.2013 № юм-0000580 про придбання КАС-32 на суму 105 868 грн.; від 09.07.2013 № ТХ- 0000204 про придбання КАС-32 на суму 55 288,75 грн.; від 09.07.2013 № ТХ-0000205 про придбання КАС-32 на суму 55 288,75 грн.; від 02.07.2013 № ТХ-0000202 про придбання КАС-32 на суму 55 827,60 грн.; від 02.07.2013 № ТХ-0000203 про придбання КАС-32 на суму 55 827,60 грн.; від 21.08.2013 № АК-000976 про придбання нітроамофоски на суму 20 750 грн.; від 22.08.2013 № АК-0001047 від 22.08.2013 про придбання КАС-32 на суму 65 996,80 грн.; від 18.09.2013 № 998 про придбання аміачної води на суму 37 570 грн.; від 19.09.2013 № 999 про придбання аміачної води на суму 38 839,50 грн.; від 18.09.2013 № 997 про придбання аміачної води на суму 39 520 грн.; від 12.09.2013 № 1040 про придбання КАС-32 на суму 39 150 грн.; від 02.10.2013 № 1041 про придбання аміачної води на суму 44 727 грн.; від 03.10.2013 № 1042 про придбання карбаміду на суму 57 461,70 грн.; від 07.10.2013 № 1068 про придбання КАС-32 на суму 108 400 грн.; від 07.10.2013 № 1069 про придбання карбаміду на суму 10 680 грн.; від 11.10.2013 № 1070 про придбання КАС-32 на суму 55 570,20 грн.; від 18.10.2013 № 1029 про придбання аміачної води на суму 10 950,75 грн.; від 18.10.2013 № 1154 про придбання аміачної води на суму 39 022,20 грн.; від 18.10.2013 № 1155 про придбання аміачної води на суму 40 405,40 грн.; від 25.10.2013 № 1190 про придбання аміачної води на суму 98 779,50 грн.; від 05.11.2013 № 1064 про придбання аміачної води на суму 39 535,20 грн.; від 15.11.2013 № 1118 про придбання аміачної води на суму 104 527,75 грн.; від 16.11.2013 № 1189 про придбання аміачної води на суму 104 132,20 грн.; від 17.11.2013 № 1190 про придбання аміачної води на суму 103 824,55 грн.; від 18.11.2013 № 1200 про придбання аміачної води на суму 104 205,46 грн.; від 22.11.2013 № 1215 про придбання карбаміду на суму 1 172,50 грн.; від 22.11.2013 № 1214 про придбання КАС-32 на суму 102 000,00 грн.; від 26.11.2013 № 1216 про придбання КАС-32 на суму 87 796,80 грн.; від 27.11.2013 № 1217 про придбання аміачної води на суму 51 099,20 грн.; від 27.11.2013 № 1241 про придбання аміачної води на суму 88 311,60 грн.; від 29.11.2013 № 1242 про придбання аміачної води на суму 51 934,25 грн.; від 25.02.2014 № 180 карбаміду на суму 1 925,00 грн.; від 27.02.2014 № 181 аміачної селітри на суму 88 205,00 грн.; від 03.03.2014 № 395 аміачної селітри на суму 47 664,00 грн.; від 18.03.2014 № 410 про придбання аміачної води на суму 50 332,20 грн.; від 21.03.2014 № 411 про придбання аміачної води на суму 57 797,10 грн.; від 12.03.2014 № 396 аміачної селітри на суму 6 800,00 грн.

Крім того виконання зобов'язань за вказаними договорами підтверджується відповідними рахунками-фактурами та товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи.

Зазначені контрагенти виписали позивачу податкові накладні: № 141 від 14.01.2013, № 2 від 25.06.2013, № 226 від 02.07.2013, № 227 від 02.07.2013, № 228 від 09.07.2013, № 229 від 09.07.2013, № 220 від 21.08.2013, № 297 від 22.08.2013, № 43 від 12.09.2013, № 63 від 18.09.2013, № 67 від 19.09.2013 № 62 від 18.09.2013, від 12.09.2013, № 12 від 02.10.2013, № 22 від 03.10.2013, № 44 від 07.10.2013, № 45 від 07.10.2013, № 73 від 11.10.2013, № 99 від 18.10.2013, № 102 від 18.10.2013, № 103 від 18.10.2013, № 138 від 25.10.2013, № 22 від 05.11.2013, № 87 від 15.11.2013, № 88 від 16.11.2013, № 93 від 17.11.2013, № 95 від 18.11.2013, № 119 від 22.11.2013, № 120 від 22.11.2013, № 135 від 26.11.2013, № 147 від 27.11.2013, № 148 від 27.11.2013, № 161 від 29.11.2013, № 188 від 25.02.2014, № 209 від 27.02.2014, № 24 від 03.03.2014, № 244 від 18.03.2014, № 52 від 21.03.2014, № 168 від 12.03.2014.

Транспортування товарів здійснювалось ПП «ЮТУЗ» та ТОВ «Кийтранс» на підставі укладених договорів на перевезення вантажів.

Позивач оплатив вартість наведених товарів, що підтверджується відомостями, які містяться у банківських виписках з поточного рахунку позивача та використав ці товари у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації підприємствам: ФГ «Золотарівське», ТОВ «Агрохім 2000, ТОВ «Компанія Легіон», ФГ «ОСОБА_6», СФГ «Злагода», СТОВ «Дружба», НВКПФ «Захист рослин», ТОВ «Національна горілчана компанія», СФГ «Кристал», ФГ «Віват 2011», СФГ «Ліс», ФГ «Престиж АгроЛюкс» ТОВ «Аксіома Агро», ПП «Бонанза Центр», ФГ «ОСОБА_7», ФГ «Савір» та ФГ «Вітас і К».

При цьому, відповідачем не заперечуються грошові зобов'язання позивача з ПДВ щодо подальшої реалізації названих товарів, натомість безпідставно не визнаються суми податкового кредиту.

Вказані обставини щодо визнання відповідачем законності подальшої реалізації товарів, зокрема, підтверджуються відомостями, які містяться у довідці №35/21-01-17-01/2520354155 від 20.02.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства ФОП ОСОБА_5 за період діяльності з 01.08.2013 по 31.10.2013» та у довідці № 39/21-01-17-01/2520354155 від 24.04.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства ФОП ОСОБА_5 за період діяльності з 01.12.2013 по 28.02.2014».

Посилання відповідача на відсутність доказів зберігання товарів колегія суддів оцінює критично, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач здійснював їх подальшу реалізацію безпосередньо після придбання, що виключає необхідність зберігання цих товарів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Дівімар-Імпорт» укладено договір на транспортні послуги № 7/20 від 07.05.2013 за умовами якого ТОВ «Дівімар-Імпорт» зобов'язалось за плату здійснювати перевезення вантажів, наданих позивачем.

Аналогічні договори укладені між позивачем та ТОВ «Транстех-Дніпро» № 779/04 від 07.10.2013, ТОВ «Куббера» № 123/34 від 03.03.2014, ТОВ «Транспортні міжнародні перевезення» № 12/05 від 02.09.2013.

Виконання зазначених договорів підтверджується відомостями, які містяться в актах здачі-приймання наданих послуг: № 0801/02 від 01.08.2013, № 0802/03 від 01.08.2013, № 0807/01 від 07.08.2013, № 0821/05 від 21.08.2013, № 0823/05 від 23.08.2013, № 0828/01 від 28.08.2013, № 0829/02 від 29.08.2013, № 0829/01 від 29.08.2013, № 8 від 10.02.2014, № 15 від 11.02.2014, № 37 від 18.02.2014, № 73 від 25.02.2014, № 74 від 25.02.2014, № 75 від 25.02.2014, № 76 від 25.02.2014, № 72 від 24.02.2014, № 77 від 27.02.2014, № 16 від 15.01.2014, № 86 від 27.12.2013, № 68 від 18.12.2013, № 67 від 21.11.2013, № 15 від 05.11.2013, № 26 від 07.11.2013, № 17 від 07.11.2013, № 12 від 18.10.2013, № 13 від 18.10.2013, № 8 від 15.10.2013, № 100 від 18.03.2014, № 158 від 28.03.2014, № 99 від 17.03.2014, № 98 від 14.03.2014, № 96 від 13.03.2014, № 97 від 13.03.2014, № 95 від 12.03.2014, № 67 від 06.03.2014, № 0905/02 від 05.09.2013, № 0912/01 від 02.09.2013, № 0919/30 від 19.09.2013, № 0919/02 від 19.09.2013, № 0918/06 від 18.09.2013, № 0918/05 від 18.09.2013, № 0918/08 від 18.09.2013, № 0917/06 від 17.09.2013 та № 0909/02 від 09.09.2013.

Надання транспортних послуг здійснювалось на підставі відповідних товарно-транспортних накладних.

Виконавці перевезень виписали позивачу податкові накладні № 82 від 01.08.2013 на суму 5 580,00 грн., № 83 від 02.08.2013 на суму 4 150,00 грн., № 84 від 07.08.2013 на суму 6 800,00 грн., № 85 від 21.08.2013 на суму 1 000,00 грн., № 114 від 23.08.2013 на суму 3 140,00 грн., № 115 від 28.08.2013 на суму 3 140,00 грн., № 117 від 29.08.2013 на суму 4 700,00 грн., № 116 від 29.08.2013 на суму 4 600,00 грн., № 8 від 10.02.2014 на суму 2 170,00 грн., № 15 від 11.02.2014 на суму 2 170,00 грн., № 37 від 18.02.2014 на суму 2 610,00 грн., № 73 від 25.02.2014 на суму 5 100,00 грн., № 74 від 25.02.2014 на суму 5 100,00 грн., № 75 від 25.02.2014 на суму 4 500,00 грн., № 76 від 25.02.2014 на суму 5 100,00 грн., № 72 від 24.02.2014 на суму 6 700,00 грн., № 77 від 27.02.2014 на суму 4 840,00 грн., № 16 від 15.01.2014 на суму 7 900,00 грн., № 86 від 27.12.2013 на суму 4 350,00 грн., № 68 від 18.12.2013 на суму 3 000,00 грн., № 67 від 21.11.2013 на суму 2 860,00 грн., № 15 від 05.11.2013 на суму 8 300,00 грн., № 26 від 07.11.2013 на суму 3 500,00 грн., № 17 від 07.11.2013 на суму 1 870,00 грн., № 12 від 18.10.2013 на суму 9 700,00 грн., № 13 від 18.10.2013 на суму 9 300,00 грн., № 8 від 15.10.2013 на суму 4 620,00 грн., № 100 від 18.03.2014 на суму 20 300,00 грн., № 158 від 28.03.2014 на суму 2 920,00 грн., № 99 від 17.03.2014 на суму 8 000,00 грн., № 98 від 14.03.2014 на суму 5 000,00 грн., № 96 від 13.03.2014 на суму 12 500,00 грн., № 97 від 13.03.2014 на суму 7 000,00 грн., № 95 від 12.03.2014 на суму 5 000,00 грн., № 67 від 06.03.2014 на суму 1 800,00 грн., № 161 від 05.09.2013 на суму 7 415,00 грн., № 163 від 12.09.2013 на суму 10 800,00 грн., № 685 від 19.09.2013 на суму 7 665,00 грн., № 166 від 19.09.2013 на суму 9 200,00 грн., № 165 від 18.09.2013 на суму 9 200,00 грн., № 164 від 18.09.2013 на суму 9 700,00 грн., № 262 від 18.09.2013 на суму 2 150,00 грн., № 261 від 17.09.2013 на суму 3 300,00 грн. та № 156 від 09.09.2013 на суму 1 000,00 грн.

Позивач оплатив вартість наданих послуг, що підтверджується відомостями, які містяться у банківських виписках з поточного рахунку позивача.

Посилання відповідача щодо відсутності у названих документах детальної інформації про здійснення перевезень, колегія суддів оцінює критично, оскільки, до початку здійснення кожного перевезення вантажу між позивачем та названими контрагентами підписувались заявки на перевезення вантажу у яких відображено маршрут перевезення, найменування вантажу, його кількість, дата і адреса завантаження, вартість перевезення, назва та державні номерні знаки автомобілів, що здійснювали перевезення, а також прізвище та ім'я водія. Відповідні дані знайшли своє відображення у товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів за перевірений період.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені господарські операції фактично відбулись та спрямовані на задоволення позивачем власних потреб у господарській діяльності.

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач посилається на висновки, викладені в актах ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ГУ Міндоходів у м. Києві № 1246/26-59-22-01-18/36592713 від 10.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юр-Макс»; ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 697/26-51-22-01/339941 від 26.11.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дівімар-Імпорт»; ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 718/26-54-22-01-10/35524223 від 21.11.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авто-Коннект ЛТД»; ДПІ у Красногвардійському р-ні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 1743/22-05-09/38600123 від 01.07.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Куббера».

Однак, вказані посилання відповідача колегією суддів до уваги не беруться, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2013 у справі № 826/17744/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Юр-Макс», за результатами якої складено акт № 1246/26-59-22-01-18/36592713 від 10.10.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юр-Макс» (код ЄДРПОУ 36592713) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.05.2013 по 31.08.2013». Судові рішення набрали законної сили 27.02.2014.

Аналогічні судові рішення, які набрали законної сили, прийнято стосовно актів перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 697/26-51-22-01/339941 26.11.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дівімар-Імпорт»; ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 718/26-54-22-01-10/35524223 від 21.11.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Авто-Коннект ЛТД»; ДПІ у Красногвардійському р-ні м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 1743/22-05-09/38600123 від 01.07.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Куббера».

Таким чином, в судовому порядку спростовані висновки вказаних актів перевірки на підставі яких побудовано висновки акту перевірки ДПІ у м. Черкасах № 250/23-01-17-01/2520354155 від 06.11.2014.

Крім цього, обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагентів позивача було зареєстровано як юридичних осіб та платниками податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаних вище контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних договорів, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.11.2014 № 0002781701, яке підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали складено та підписано - 24.07.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.