Рішення

від 26.06.2015 по справі 903/599/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 червня 2015 р. Справа № 903/599/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор ЛД"

до приватного підприємства "ЛАРДО-ТРЕЙД"

про стягнення 36 174,58грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: Кулакова І.Є., дов.№02/06 від 02.06.2015р.

від відповідачів: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор ЛД" звернулось з позовом до приватного підприємства "ЛАРДО-ТРЕЙД" про стягнення 36 174,58грн. заборгованості згідно договору про перевід частини боргу №66/14-СЛ від 09.09.2014р. за товар, отриманий по договору поставки №111/09-10-СЛ від 10.09.2010р., 6 000,00грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням ПП "Санте Люкс" зобов'язань по договору поставки №111/09-10-СЛ від 10.09.2010р. та перевід частини боргу по договору №66/14-СЛ від 09.09.2014р., укладеним між ПП "Санте Люкс" (первісний боржник), ПП "ЛАРДО-ТРЕЙД" (новий боржник) та ТзОВ "Екватор ЛД" (кредитор), згідно з яким ПП "Санте Люкс" перевело на ПП "ЛАРДО-ТРЕЙД" борг в сумі 36 174,18грн., що виник на підставі вказаного договору поставки.

Розгляд справи відкладався згідно зі ст.77 ГПК України у зв'язку з неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування додаткових доказів.

На виконання вимог ухвали суду представник позивача клопотаннями від 24.06.2015р., 25.06.2015р. долучив до матеріалів справи видаткові накладні за період з 17.09.2010р. по 14.12.2012р., видаткові накладні (повернення) за період з 01.08.2011р. по 04.07.2013р., банківські виписки про оплату товару; пояснив, що додаток №1, зазначений в п. 1.2 договору про переведення боргу, не укладався.

Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, ухвали суду від 29.05.2015р., 15.06.2015р. повернуті органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ПП «ЛАРДО-ТРЕЙД» - Волинська область, м. Луцьк, вул.Запорізька, 37, куди і надсилались ухвали суду (а.с. 47).

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору відкладався, відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, був повідомлений ухвалами суду, що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, явку відповідача не було визнано обов'язковою, господарський суд, заслухавши пояснення позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2010р. між приватним підприємством "Санте Люкс" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Екватор ЛД» (постачальник) був укладений договір поставки №111/09-10-СЛ, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець - прийняти та проводити оплату за товар на умовах договору (а.с. 27-31).

На виконання умов договору позивачем згідно видаткових накладних за період з 17.09.2010р. по 14.12.2012р. було поставлено ПП "Санте Люкс", а останнім прийнято товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 365 794,83 грн. (а.с. 70-172).

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання на вказаних вище видаткових накладних (а.с. 70-172).

Згідно видаткових накладних (повернення) за період з 01.08.2011р. по 04.07.2013р. відповідачем було повернуто товару на загальну суму 148 219,91грн. (а.с. 173-187).

Всупереч умовам договору відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково в сумі 181 400,00грн., що стверджується банківськими виписками за період з 06.12.2010р. по 09.01.2014р. (а.с. 191-202). При цьому утворилась заборгованість в розмірі 36 174,92грн.

Згідно договору про переведення частини боргу №66/14-СЛ від 09.09.2014р. (а.с. 33-34), укладеного між ТзОВ «Екватор ЛД» (кредитор), ПП «Санте Люкс» (первісний боржник) та ПП «ЛАРДО ТРЕЙД» (новий боржник) первісний боржник перевів на нового боржника частину боргу (грошове зобов'язання) у розмірі 36 174,58грн., що виник на підставі основного договору (договір поставки товарів №111/09-10-СЛ).

Новий боржник, підписуючи договір, підтвердив, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором, зокрема, і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором, зокрема, посвідчена копія основного договору, за необхідності інші документи (товарні накладні, акти звірки тощо) (п. 2.1 договору).

У п. 2.2 договору від 09.09.2014р. сторони обумовили, що новий боржник з дня набрання чинності цим договором зобов'язується виконати перед кредитором частину боргових зобов'язань за основним договором в частині, зазначеній в п. 1.2 договору (в сумі 36 174,58грн.).

Виконання зобов'язань відповідачем згідно договору про переведення частини боргу №66/14-СЛ від 09.09.2014р. не відбулось, що спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків.

За правилами статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Заміна боржника в зобов'язанні (переведення боргу) передбачає перехід від первісного боржника до нового боржника зобов'язання (обов'язків, що складають його зміст) і відповідальності за його виконання.

Таким чином, договір про переведення боргу - це багатосторонній правочин за участю первісного боржника, нового боржника та кредитора.

Договір про перевід частини боргу №66/14-СЛ від 09.09.2014р. укладений між ПП "Санте Люкс" в особі директора Акімової Т.М. (первісний боржник), ПП "ЛАРДО-ТРЕЙД" в особі директора Щиборука В.В. (новий боржник) та ТзОВ "Екватор ЛД" в особі директора Черниш Н.Ю. (кредитор).

Правочин про перевід боргу відповідає вимогам ст.ст. 520, 521 ЦК України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір про перевід частини боргу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Протилежного суду не доведено.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість по договору про перевід частини боргу №66/14-СЛ від 09.09.2014р. на день розгляду спору становить 36 174,58грн., стверджується договором про переведення частини боргу №66/14-СЛ від 09.09.2014р. (а.с. 33-34), договором поставки №111/09-10-СЛ від 10.09.2010р. (а.с. 27-31), видатковими накладними за період з 17.09.2010р. по 14.12.2012р. (а.с. 70-172), видатковими накладними (повернення) за період з 01.08.2011р. по 04.07.2013р. (а.с. 173-187), банківськими виписками за період з 06.12.210р. по 09.01.2014р. (а.с. 191-202), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення в силу ст. 193 ГК України, ст.ст. 520, 521 ЦК України.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на оплату послуг адвоката в сумі 6 000,00 грн. В обґрунтування витрат долучив договір про надання юридичних послуг адвокатом №09/09-2014 від 09.09.2014р.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України» заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними , а також обґрунтованими щодо розміру.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. у справі №6-рп/2013 за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) зазначено, що положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою , якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (постанова Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи №30/63).

Вищий господарський суд України у п. 6.5 постанови пленуму від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначив, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивач на підтвердження надання йому по даній справі послуг адвоката не подав свідоцтва (належним чином засвідчену копію) на право Козлова Є.М. зайняття адвокатською діяльністю та доказів в підтвердження сплати витрат за послуги адвоката.

Зважаючи на викладене, у стягненні 6 000,00 грн. витрат на послуги адвоката слід відмовити.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 174, 202, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 520, 521, 525, 526, 599, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "ЛАРДО-ТРЕЙД", м. Луцьк, вул. Запорізька, 37, код ЄДРПОУ 36733426

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор ЛД», м. Донецьк, вул.Артема, 143, код ЄДРПОУ 35151485

36 174,58грн. основного боргу, 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього - 38 001,58грн.

3. У відшкодуванні 6 000,00грн. витрат на послуги адвоката відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення

складено 26.06.2015р .

Суддя С.Т. Філатова