Рішення

від 10.06.2015 по справі 910/7378/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа №910/7378/15-г

За позовом Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою

відповідальністю "Моквелд Маркетинг"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Волошин В.А. - за дов.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Моквелд Маркетинг " звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою від 26.03.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.04.2015 р.

20.04.2015 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов в якому проти позову заперечує.

21.04.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання ухвали суду.

Судове засідання 21.04.2015 р. не відбулося.

Ухвалою від 23.04.2015 р. розгляд справи призначено на 05.05.2015 р.

Ухвалою від 05.05.2015 р. продовжено строк розгляду справи у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 02.06.2015 р.

20.05.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути 4 500 000,00 грн. заборгованості, 2 000 000,00 грн. заборгованості, 427 508,46 грн. відсотків за користування коштами, 1 464 040,00 грн. інфляційних, 33 985,57 грн. 3% річних, розірвати договір банківського вкладу «Класичний» №307 від 12.12.2013 року, в частині вимоги про розірвання додатку № 307-9 від 07.07.2014 року України до договору №307 від 12.12.2013р., провадження у справі припинити

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 1 464 040,00 грн. інфляційних, 33 985,57 грн. 3% річних є новими вимогами, а тому не приймаються судом до розгляду.

Ухвалою від 02.06.15р. розгляд справи відкладено на 09.06.15р.

09.06.15р. через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує.

В судовому засіданні 09.06.15р. оголошено перерву до 10.06.15р.

Представник позивача в судове засідання 10.06.15 р. не з'явилися, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від позивача не надходило.

В судовому засіданні 10.06.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

"12" грудня 2013 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (за договором іменоване - Банк, відповідач) в особі начальника відділення №33 філії "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та СП ТОВ «Моквелд Маркетинг» (за договором іменоване - Клієнт, позивач) було укладено договір банківського вкладу «Класичний» №307.

Згідно п.1.1 договору Клієнт надає Банку суму грошових коштів (надалі - Вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).

В додатках, які укладаються сторонами на підставі цього договору, визначається наступні умови: номер транзитного рахунку, який відкривається Клієнту для розміщення вкладного траншу; сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу); строк, на який розміщується вкладний транш; термін виплати процентів; інші умови (п.1.4 договору).

Відповідно до п.1.3 договору від 12.12.2013р. зі змінами, внесеними додатковою угодою №3 від 02.10.2014р., строк дії цього договору до 01.10.2015р.

Згідно п.2.1 договору від 12.12.2013р. на суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Проценти за коштами Клієнта в національний валюті України нараховуються за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці і в році). Проценти за цим договором нараховуються лише на залишок грошових коштів на вкладному рахунку. Нараховані проценти не збільшують розмір вкладу (п.2.2 договору від 12.12.2013р.).

Нарахування процентів за вкладом проводяться від дня, наступного за днем надходження вкладного траншу у банк, до дня, який передує його поверненню Клієнту або списанню з рахунку Клієнта, відповідно до строку Вкладного траншу, що вказаний у відповідному Додатку (п.2.3 договору).

Порядок виплати процентів обумовлюється сторонами в додатку, який є невід'ємною частиною цього договору (п.2.4 договору). Проценти за коштами Клієнта в національний валюті України нараховуються за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці і в році). Проценти за цим договором нараховуються лише на залишок грошових коштів на вкладному рахунку. Нараховані проценти не збільшують розмір вкладу (п.2.2 договору від 12.12.2013р.).

Нарахування процентів за вкладом проводяться від дня, наступного за днем надходження вкладного траншу у банк, до дня, який передує його поверненню Клієнту або списанню з рахунку Клієнта, відповідно до строку Вкладного траншу, що вказаний у відповідному Додатку (п.2.3 договору).

Порядок виплати процентів обумовлюється сторонами в додатку, який є невід'ємною частиною цього договору (п.2.4 договору).

Згідно п.3.1 договору від 12.12.2013р. при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, що вказаний в розділі 7 цього договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок Клієнта, що вказаний в листі Клієнта про повернення коштів.

П.4.2 договору від 12.12.2013р. визначено, що після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього договору. Банк зобов'язується повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому договорі та у додатках до цього договору.

01.07.2014р. сторонами підписано Додаток №307-8 до договору №307 від 12.12.2013р., згідно умов якого позивачем розміщено у Банку вкладний транш у розмірі 4 500 000 (чотири мільйони п'ятсот тисяч) гривень під 22% річних до 02.10.2014р.

Позивачем були перерахована сума вкладного траншу у розмірі 4 500 000 грн. згідно платіжного доручення №477 від 01.07.2014р.

02.10.2014р. сторонами укладено додаткову угоду №307-8/1 до договору від 12.12.2013р., згідно якої сума вкладу, визначена в п.1 додатку №307-8 від 01.07.2014р. (4 500 000 грн.), надана Клієнтом Банку на строк до 05.01.2015р. під 22% річних.

06.01.2015р. сторонами укладено додаткову угоду №307-8/2 до договору від 12.12.201 Зр., згідно якої сума вкладу, визначена в п.1 додатку №307-8 від 01.07.2014р. (4 500 000 грн.), надана Клієнтом Банку на строк до 09.02.2015р. під 21% річних.

09.02.2015р. сторонами укладено додаткову угоду №307-8/3 до договору від 12.12.2013р., згідно якої сума вкладу, визначена в п.1 додатку №307-8 від 01.07.2014р. (4 500 000 грн.), надана Клієнтом Банку на строк до 04.03.2015р. під 20% річних.

П.3.1 договору від 12.12.2013р. визначено, що після закінчення строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, що вказаний в розділі 7 цього договору (№2600.4.72495.01 у філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», код банку 331832) або може бути здійснено на інший поточний рахунок Клієнта, що вказаний в листі Клієнта про повернення коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.3.1 договору від 12.12.2013р. СП TOB «Моквелд Маркетинг» 25.02.2015р. подано до Відділення №33 філії «Полтавське РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заяву від №468-0/6 з проханням повернути суму вкладного траншу у розмірі 4 500 000,00 грн. у зв'язку з закінченням 04.03.2015р. строку його розміщення на рахунок в іншому банку - ПАТ «Укрексімбанк».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові гаку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, на час прийняття рішення по справі відповідач не повернув суму вкладного траншу у розмірі 4 500 000 грн., отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

07.07.2014р. сторонами підписано Додаток №307-9 до договору №307 від 12.12.2013р., згідно умов якого позивачем розміщено у Банку вкладний транш у розмірі 2 000 000 (два мільйони) гривень під 22% річних до 08.10.2014р.

Позивачем були перерахована сума вкладного траншу у розмірі 2 000 000 грн. згідно платіжного доручення №15 від 07.07.2014р.

08.10.2014р. сторонами укладено додаткову угоду №307-9/1 до договору від 12.12.2013р., згідно якої сума вкладу, визначена в п.1 додатку №307-9 від 07.07.2014р. (2 000 000 грн.), надана Клієнтом Банку на строк до 08.01.2015р. під 22% річних.

08.01.2015р. сторонами укладено додаткову угоду №307-9/2 до договору від 12.12.2013р., згідно якої сума вкладу, визначена в п.1 додатку №307-9 від 07.07.2014р. (2 000 000 грн.), надана Клієнтом Банку на строк до 10.04.2015р. під 23% річних.

П.3.1 договору від 12.12.2013р. визначено, що після закінчення строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, що вказаний в розділі 7 цього договору (№2600.4.72495.01 у філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», код банку 331832) або може бути здійснено на інший поточний рахунок Клієнта, що вказаний в листі Клієнта про повернення коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття рішення по справі строк дії додаткової угоди № 307-9/2 від 08.01.15р. закінчився але кошти у сумі 2 000 000,00 грн. залишилися відповідачем не повернуті, отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір є договором банківського вкладу, отже, між сторонами виникли правовідносини які підпадають під правове регулювання глави 71 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 1058 ЦК України встановлено, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки розірвання договору визначені в частинах 2, 3 ст. 653 ЦК України, згідно яких у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Вказані дії банку призводить до порушення права позивача як власника цих коштів щодо вільного розпорядження ними, що є порушенням ст. 319 ЦК України, згідно якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з викладеного порушення відповідачем права позивача вільно розпоряджатися належними підприємству коштами є істотним порушенням умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору банківського вкладу «Класичний» №307 від 12.12.13р. укладений між позивачем та відповідачем.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення 427 508,46 грн. відсотків за користування грошовими коштами, яка задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як слідує із позовної заяви, позивач визнає, що на вклади позивача відповідачем було нараховано проценти, які знаходяться на рахунку позивача, відкритому у відповідача в сумі 403 854,48 грн. та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог на думку позивача станом на 19.05.15р. розмір процентів складає 427 508,46 грн.

Тобто, відповідач виконував умови договору по сплаті процентів і перерахував кошти на поточний рахунок, вказаний у самому Договорі та Додатках до нього.

Ці кошти знаходяться на поточному рахунку позивача в межах укладеного між позивачем і відповідачем договору на розрахунково-касове обслуговування. Правовідносини, що виникають із договору на розрахунково-касове обслуговування не є предметом розгляду у даній справі. Таким чином, вказана вимога задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню частково.

Позивачем було також заявлено позовну вимогу додатку № 307-9 від 07.07.2014 року, укладені між позивачем та відповідачем.

Строк дії додатку № 307-9 від 07.07.2014 року до договору №307 від 12.12.2013р. закінчився 10.04.2015р.

Оскільки, на час прийняття рішення по справі відсутній предмет спору щодо розірвання додатку № 307-9 від 07.07.2014р. до договору №307 від 12.12.2013р., у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) на користь Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Моквелд Маркетинг» (м. Суми, пров. Інститутський, 1/1, код ЄДРПОУ - 19368501, 4 500 000 (чотири мільйони п'ятсот тисяч) грн.. 00 коп. заборгованості , 2 000 000 (два мільйони) грн. 00 коп. заборгованості, 69 788 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн.. 11 коп. судового збору.

3. Розірвати договір банківського вкладу «Класичний» №307 від 12.12.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» і Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Моквелд Маркетинг»;

4. В частині вимоги про розірвання додатку № 307-9 від 07.07.2014 року України до договору №307 від 12.12.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» і Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Моквелд Маркетинг», провадження у справі припинити.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.06.2015р.

Суддя І.О.Домнічева