Рішення

від 18.06.2015 по справі 910/13908/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015Справа №910/13908/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Дворченко О.О.

розглянувши справу № 910/13908/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українсько-Італійське

спільне підприємство «Екотекстиль»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції»;

про стягнення 73 886,57 грн.

Представники сторін:

від позивача: Рашківська В.В., довіреність № 01/14 від 26.06.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (надалі - відповідач) про стягнення 73 886,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором № 3 про переведення боргу від 18.06.2014р. та не оплатив повністю, отриманий на підставі Договору поставки № 253 від 01.08.2013р., товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 73 886,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2015р. порушено провадження у справі № 910/13908/15 та призначено її розгляд на 18.06.2015р.

Присутнім у судовому засіданні 18.06.2015р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі та надано витребувані судом докази.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 03.06.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім 11.06.2015р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 253 з протоколом розбіжностей, за умовами якого постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 01.08.2013р. по 30.04.2015р. за видатковими накладними, копії яких залучені до справи, передав відповідачу товар на загальну суму 206 350,94 грн.

Відповідно до п. 5.8. договору (в редакції, визначеній у протоколі розбіжностей), оплата за товар здійснюється покупцем в національній одиниці України кожні 7 календарних днів за реалізований до моменту оплати товар, починаючи з моменту першої поставки товару. У випадку відкриття нових магазинів мережі, в яких покупець має намір здійснювати продаж товару, що поставляється постачальником, оплата здійснюється кожні 7 календарних днів за реалізований до моменту оплати товар, починаючи з моменту відкриття відповідного магазину.

На письмову вимогу постачальника покупець зобов'язаний надавати звіт про залишки нереалізованого товару за кількістю та вартістю. Ненадання звіту свідчить про повну реалізацію товару кінцевому споживачу.

Відповідач отриманий за накладними у період з 01.08.2013р. по 30.04.2015р. товар оплатив частково на суму 141 481,27 грн., що підтверджується виписками з особового банківського рахунку позивача, доданими до справи.

Також, відповідач частково повернув товар на загальну суму 42 847,23 грн., про що свідчать накладні на повернення товару, додані до справи.

Дослідивши умови Договору поставки № 253 від 01.08.2013р., судом встановлено, що даний договір має цивільно-правову природу договору поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений у період з 01.08.2013р. по 30.04.2015р. на підставі Договору поставки № 253 від 01.08.2013р. товар становить 22022,44 грн.

Крім того, 18.06.2014р. між позивачем, відповідачем та ТОВ «Бімаркет» було укладено Договір № 3 про переведення боргу за договором поставки № 105/13/1244 від 02 січня 2013 року, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання сплатити заборгованість у сумі 59 864,13 грн., яка виникла за договором поставки № 105/13/1244 від 02.01.2013р., укладеного між позивачем та ТОВ «Бімаркет».

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідач свої зобов'язання за Договором № 3 про переведення боргу від 18.06.2014р. до теперішнього часу не виконав.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 3 про переведення боргу від 18.06.2014р. становить 59864,13 грн.

27.11.2014р. сторони підписали Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 8000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 73 886,57 грн.

Крім того, судом взято до уваги, що 21.05.2015р. відповідач підписав акт звірки №Е0000000975 взаємних розрахунків, в якому визнав наявність заборгованості у сумі 73886,57 грн.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними, у відповідності до умов Договору поставки № 3 від 01.08.2013р., та не надано доказів сплати заборгованості на користь позивача за Договором № 3 про переведення боргу від 18.06.2014р., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 73 886,57 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе/Бастіонна, 1/2, код ЄДРПОУ 38451148) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 32827892) 73886 грн. 57 коп. - заборгованості та 1827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.06.2015р.

Суддя А.І. Привалов