Постанова

від 05.10.2015 по справі 910/13908/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13908/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 18.06.2015

у справі № 910/13908/15 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції»,

про стягнення 73886,57 грн,

за участю представників:

від позивача: Рашківська В.В. - представник (довіреність №01/14 від 26.06.2014);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль» (надалі - ТОВ «ТД УІСП «Екотекстиль», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (надалі - ТОВ «Українські продуктові традиції», відповідач) про стягнення 73 886,57 грн заборгованості, зумовленої неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 01.08.2013 №253.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі №910/13908/15 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль» 73 886,57 грн заборгованості та 1827,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, що є підставою для його скасування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В. Гончаров С.А., зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.09.2015.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Іоннікової І.А. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 № 09-52/1128/15, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за яким справа № 910/13908/15 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. на лікарняному, справа № 910/13908/15 передана для розгляду судовій колегії у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 05.10.2015.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні 05.10.2015 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Скаржник свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення даній особі поштового відправлення.

Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та за відсутності відповідача.

05.10.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль» (в тексті договору - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (в тексті договору - покупець) було укладено договір поставки №253 з протоколом розбіжностей, за умовами якого постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах договору (пункт 1.1. договору).

Згідно абзацу 1 пункту 2.11. договору при передачі товару постачальник повинен передати покупцеві наступні документи: 1) податкову накладну, що підписується уповноваженою особою постачальника та скріплюються печаткою постачальника, якщо сторонами не передбачено інший порядок надання податкової накладної; 2) накладну на товар (товарно-транспортну або видаткову накладну), яка повинна містити всю інформацію, передбачену статтею 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» та підписується уповноваженою особою постачальника, скріплюється печаткою постачальника; 3) документи, що посвідчують якість товару, передбачені пунктом 3.3. договору; 4) у випадку повернення товару - корегувальну накладну та довіреність на отримання повернутого товару.

Ненадання постачальником разом із товаром (при переданні товару) документів, зазначених в пунктах 2.11. та 3.3. договору, є підставою для відмови покупця від приймання та оплати такого товару або для повернення такого товару, якщо товар був прийнятий з умовою наступного надання всіх документів (пункт 2.12. договору).

Як передбачено пунктом 5.6. договору оплата товару здійснюється на підставі належним чином оформлених накладних (товарних, товарно-транспортних, видаткових, податкових).

Загальна сума договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних (товарно-транспортній або видатковій накладній), на кожну партію товару, що були поставлені протягом строку дії договору, з урахуванням коригувань вартості повернутих, неякісних, неналежних товарів згідно з вимогами цього договору (пункт 5.7 договору).

Відповідно до пункту 5.8. договору в редакції, визначеній у протоколі розбіжностей, оплата за товар здійснюється покупцем в національній одиниці України кожні 7 календарних днів за реалізований до моменту оплати товар, починаючи з моменту першої поставки товару. У випадку відкриття нових магазинів мережі, в яких покупець має намір здійснювати продаж товару, що поставляється постачальником, оплата здійснюється кожні 7 календарних днів за реалізований до моменту оплати товар, починаючи з моменту відкриття відповідного магазину.

На письмову вимогу постачальника покупець зобов'язаний надавати звіт про залишки нереалізованого товару за кількістю та вартістю. Ненадання звіту свідчить про повну реалізацію товару кінцевому споживачу.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2014 року. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію цього договору, останній вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах (пункти 9.1.-9.2. договору).

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні заяви сторін про розірвання або припинення договору, колегія суддів дійшла висновку про продовження терміну його дії у відповідності до пункту 9.2. та чинність договору протягом спірних правовідносин.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отже, укладення між ТОВ «ТД УІСП «Екотекстиль» та ТОВ «Українські продуктові традиції» договору поставки було спрямоване на отримання останнім товару і одночасного обов'язку зі здійснення його оплати.

У відповідності до статей 626, 638 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору позивач за період з 01.08.2013 по 30.04.2015 поставив відповідачеві товар на загальну суму 206 350,94 грн, а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін та засвідченими печатками юридичних осіб (т.1, а.с.30-95, 119-122).

Відповідач свої зобов'язання з оплати товару за договором виконав частково на суму 141 481,27 грн, що підтверджується виписками з особового банківського рахунку позивача, доданими до матеріалів справи (т.1,а.с.184-236).

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач частково повернув товар на суму 42 847,23 грн, про що свідчать накладні на повернення товару, підписані уповноваженими представниками обох сторін та засвідчені печатками юридичних осіб (т.1,а.с.96-118,158-183).

Також, згідно угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.11.2014, укладеної між сторонами, останніми було здійснено взаємне зарахування грошових зобов'язань у розмірі 8 000,00 грн за договором поставки від 01.08.2013 №253 та договором про надання маркетингових послуг від 06.10.2014 (т.1,а.с.237).

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором від 01.08.2013 №253 товар, з урахуванням часткових оплат, повернення товару та взаємного зарахування зустрічних грошових вимог, становить 14 022,44 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2014 між ТОВ "Бімаркет" (в тексті договору - сторона 1), ТОВ «Українські продуктові традиції» (в тексті договору - сторона 2) та ТОВ «ТД УІСП «Екотекстиль» (в тексті договору - сторона 3) було укладено договір №3 про переведення боргу за договором поставки від 02.01.2013 №105/13/1244, відповідно до пункту 1. якого сторона 2 прийняла на себе зобов'язання сторони 1 перед стороною 3 щодо оплати грошових коштів у розмірі 59 864,13 грн за договором поставки від 02.01.2013 №105/13/1244 укладеного між стороною 1 та стороною 3.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент підписання договору та визначається часом достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами (пункти 5.-6. договору про переведення боргу).

Частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором від 18.06.2014 №3 про переведення боргу не виконав, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за зазначеним договором становить 59 864,13 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 73 886,57 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що сторонами 21.05.2015 було складено акт звірки взаємних розрахунків №Е0000000975, в якому відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у сумі 73 886,57 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем доказів погашення заборгованості у повному обсязі не надано, що в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Оскільки розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 73 886,57 грн.

Доводи скаржника про те, що товар, який поставлявся відповідачу, не відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» та продовжує перебувати на складах позивача, а тому у відповідача відсутні правові підстави для його оплати, судова колегія находить безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Факт здійснення господарських операцій сторонами з поставки товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, якими є видаткові накладні, які були підписані обома сторонами без зауважень та скріплені їх печатками. Останні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 №88.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Колегія суддів також звертає увагу, що договором встановлено порядок врегулювання спору у випадку невідповідності поставленого товару за якістю, кількістю, комплектністю чи маркуванням встановленим стандартам та технічним умовам.

Так, згідно пункту 4.5. договору, у разі виявлення невідповідності товару покупець припиняє реалізацію товару та викликає представника постачальника протягом доби з моменту виявлення відповідних недоліків, повідомленням про виявлені недоліки товару для складання акту про виявлені недоліки. У випадку неявки представника постачальника в зазначений у повідомленні покупця термін, покупець складає акт в односторонньому порядку. Такий акт є належним доказом виявлених недоліків товару та має належну юридичну силу у суді.

Пунктом 4.7. договору, в редакції протоколу розбіжностей, встановлено, що покупець має право прийняти товар, якщо деякі документи постачальника, зазначені у пунктах 2.11., 3.3. договору відсутні чи неналежно оформлені. При цьому перелік відсутніх чи неналежно оформлених документів фіксується в товарній (товарно-транспортній або видатковій) накладній, а постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту прийняття товару надати покупцю відсутні або неналежним чином оформлені документи згідно з переліком.

Скаржником не було надано суду апеляційної інстанції доказів звернення відповідача повідомленням про виявлені недоліки, копії складеного ним акту про недоліки, у наявних у справі товарно-транспортних та видаткових накладних не містяться зауваження відповідача про відсутність документів, передача яких є обов'язковою відповідно до умов договору.

Крім того, стверджуючи про наявність залишків нереалізованого товару на складах, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних обставин.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 18.06.2015 у справі №910/13908/15 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі №910/13908/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі №910/13908/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13908/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий