Рішення

від 22.06.2015 по справі 914/1547/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015 р. Справа№ 914/1547/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Гривняк Г.Т., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) - фірма «УНЦІЯ», м. Львів

про розірвання договору оренди, стягнення 29807,92 грн. заборгованості та виселення

За участю представників:

від позивача - Литовченко Л. - представник,

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про розірвання Договору на оренду нежитлових приміщень № 2082 від 25 березня 1998р., укладеного між позивачем та ТзОВ - фірма «УНЦІЯ», м. Львів, стягнення з відповідача 29807,92грн. заборгованості, виселення ТзОВ - фірму «УНЦІЯ», м.Львів з нежитлових приміщень загальною площею 338,40 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська,9. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе на підставі договору оренди зобов'язань із сплати орендної плати, а також нормами ст.ст. 202, 509, 526, 625, 651, 762, 782, 785 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, 286, 287 ГК України.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач вимог ухвал суду від 18.05.2015 р. та 08.06.2015 р. не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. Судом направлялися ухвали відповідачу за адресами : 79019, м.Львів, вул.Сінна,7 та 79034, м.Львів, вул.Тернопільська, будинок, 9 (юридична адреса). Надіслані відповідачу на юридичну адресу поштові конверти, в яких містилися ухвали господарського суду Львівської області від 18.05.2015р. та від 08.06.2015р., повернулися суду з відміткою пошти : «за зазначеною адресою не проживає».

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 08.06.2015 р.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі 25 березня 1998 р. укладено договір на оренду нежитлових приміщень № 2082. Згідно з п.1 цього договору, позивач на підставі заяви, патенту р.№74 від 18.XII.1997р., виданого Департаментом економічної політики та ресурсів, договору купівлі-продажу патенту, зареєстрованого в реєстрі за № 4484, передав, а відповідач прийняв в оренду з 09 грудня 1997р. по 09 грудня 2007р. нежитлові приміщення за адресою : м.Львів, вул.Тернопільська,9, 1 поверх (51-1 + 51-9 - вісім приміщень) пл.178,7 кв. м, підвал (V1, V11, V111, Х11, Х111, Х1V, ХV, ХV1, ХV11, ХV111- десять приміщень) загальною площею підвалу 159,7 кв. м. Сторони у п. п. 1, 2, 3 погодили, що об'єкт оренди буде використовуватись відповідачем під магазин та складські цілі, термін дії договору з 09.12.1997р. по 09.12.2007р., орендна плата з 1.12.1997р. -265 грн. 59 коп. + ПДВ. Згідно з п.13 Договору відповідач зобов»язувався сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації та нарахуванням ПДВ.

Відповідно до рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2008р. у справі № 9/55 термін дії договору № 2082 від 25.03.1998р. визнано продовженим (пролонгованим, поновленим) на такий самий строк і на тих самих умовах, тобто до 09.12.2017р.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Відповідно до пункту 4 Договору орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату у встановленому розмірі.

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що станом на момент подання позову відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань зі сплати орендної плати, внаслідок чого в нього виникла заборгованість в сумі 29807,92 грн. за період оренди з 01.12.2013р. по 31.03.2015р.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 4 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця до 10 числа місяця за попередній місяць.

Суд, дослідивши розрахунок позовних вимог, первинні документи про внесення орендних платежів, представлені позивачем, дійшов висновку, що позов у частині стягнення 29807,92грн. заборгованості по орендній платі підлягає задоволенню частково в сумі 29611,59грн. З долучених позивачем банківських виписок від 01 квітня 2014 р. та 13.05.2014р. вбачається, що відповідачем сплачено 01.04.2014р. 9 000грн. та 13.05.2014р. - 3000грн. орендної плати за оренду приміщень, а не 8936,27грн. та 2867,40грн., як вказано у Довідці позивача № 2302-вих-991 від 16.04.2015 р. Відтак, в задоволенні позову в сумі 196,33грн. слід відмовити.

Позовні вимоги в частині розірвання Договору оренди та виселення відповідача з орендованих приміщень підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як на підставу своїх позовних вимог в цій частині позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору щодо своєчасної та повної сплати орендної плати. Відповідно до пункту 6 Договору несплата оренди протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу «Орендодавця».

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Вище викладені висновки суду щодо позовних вимог в частині розірвання договору на оренду нежитлових приміщень від 25 березня 1998р. та виселення відповідача із займаних приміщень відповідають висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 08.05.2012 р. у справі № 5021/966/2011. Згідно з нормами ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Судом встановлено, станом на час звернення до суду з позовом відповідачем допущено заборгованість у сумі 29611,59грн., яка становить заборгованість, що виникла більше, ніж за 16 місяців користування нерухомим майном. Вказане порушення Договору є істотним, а тому вимога позивача про розірвання договору оренди є правомірною.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Згідно з пунктом 13 «в» Договору відповідач зобов»язаний при припиненні або розірванні договору оренди повернути протягом 15 днів позивачу за актом приймання-передачі об»єкт оренди у стані, обумовленому договором оренди. Враховуючи вищенаведене та приписи ст. 629 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про виселення відповідача з орендованих приміщень підлягає задоволенню з відстрочкою виконання рішення суду в цій частині на підставі ст. 121 ГПК України на 15 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судові витрати у справі на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 526, 530, 610, 762, 782 Цивільного кодексу України, статтями 4 3 , 33, 38, 49, 75, 83, 84, 85, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір на оренду нежитлових приміщень № 2082 від 25 березня 1998р., розташованих на вул. Тернопільська,9 у м. Львові, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «УНЦІЯ» (79034, м. Львів, вул.Тернопільська, будинок 9, ЄДРПОУ 20837094).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «УНЦІЯ» (79034, м. Львів, вул.Тернопільська, будинок 9, ЄДРПОУ 20837094) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) 29611,59 грн. заборгованості та 4250,97грн. судового збору, за розгляд майнової та немайнових вимог.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «УНЦІЯ» (79034, м. Львів, вул.Тернопільська, будинок 9, ЄДРПОУ 20837094) з нежитлових приміщень загальною площею 338,40 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська,9 з відстрочкою виконання рішення суду на 15 днів.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

2.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4.Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 25.06.2015 р.

Суддя Бортник О.Ю.