Рішення

від 23.06.2015 по справі 922/3374/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р.Справа № 922/3374/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП Трансмаш", м. Харків до Державного підприємства Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури науково-виробниче об'єднання "Електроапарат", м. Харків про стягнення 740 235,94 грн. за участю представників сторін:

позивача - Пустовалова І.В.

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "СПП Трансмаш", у червні 2015 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ДП Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури науково-виробниче об'єднання "Електроапарат", відповідач, в якому просив суд стягнути з останнього заборгованість за договором №1/18 від 19.01.2014 року у розмірі 988334,13 грн. та пеню за несвоєчасну оплату у розмірі 224243,28 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за вказаним договором. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 09.06.2015 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.06.2015 року.

18.06.2015 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він надає суду витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі документи.

Суд, дослідивши надані документи долучає їх до матеріалів справи.

Крім того, разом з витребуваними документами, позивачем до суду була надана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 569334,13 грн. основного боргу та 295357,07 грн. пені.

Як визначено у п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року (з подальшими змінами та доповненнями), ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши надану заяву та матеріали справи, суд розцінює подану позивачем заяву, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та враховуючи те, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

18.06.2015 року до канцелярії господарського суду відповідачем був поданий супровідний лист, в якому він надає суду відзив на позовну заяву та довідку про наявні банківські рахунки відповідача та його юридичну адресу. Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує факт укладання між сторонами договору №1/18 від 09.01.2014 року та факт поставки товарів на загальну суму 1 925 918,40 грн. Втім, вказує на те, що сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 569 334,13 грн., оскільки ним у період з 07.05.2015 року по 09.06.2015 року була здійснена часткова оплата поставленого товару, а відповідно іншою є і сума пені.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд розглядати справу без участі представника відповідача в судовому засіданні та винести рішення за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши відзив на позовну заяву та надані документи, долучає їх до матеріалів справи та враховуючи те, що брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 22 ГПК України, є правом сторони, а не обов'язком, вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити.

В судовому засіданні 23.06.2015 року представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 569 334,13 грн. основного боргу та 170 901,81 грн. пені. Разом з заявою про зменшення розміру позовних вимог позивачем суду також були надані витяги з ЄДР стосовно позивача та відповідача та розрахунок пені. Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Як визначено у пункті 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Присутній в судовому засіданні 23.06.2015 року представник позивача підтримав позов (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.06.2015 року) та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено фактичними даними, 09.01.2014 року між сторонами був укладений договір поставки №1/18 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується передавати у власність покупцеві (відповідач), а покупець зобов'язується оплачувати та приймати товар, відповідно до умов цього договору. Кількість, одиниця виміру, асортимент та вартість товару встановлюється відповідно до витратних накладних підписаними сторонами. Загальна сума договору складається з суми всіх замовлень покупця вказаних у витратних накладних підписаних сторонами (п.п. 1.2-1.3 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 925 918,40 грн. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладеними, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи (а.с. 21-53).

Відповідно до п. 3.1 договору, покупець оплачує вартість партії товару протягом 5-ти банківських днів з моменту фактичної поставки товару.

Проте, в порушення умов договору, відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 569 334,13 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 569 334,13 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем термінів виконання грошових зобов'язань, визначених цим договором, він сплачує постачальникові за кожен день не виконання зобов'язання пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 170 901,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 569 334,13 грн. заборгованості та 170 901,81 грн. пені обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури науково-виробниче об'єднання "Електроапарат" (61017, м. Харків, вул. Котлова, 106, код ЄДРПОУ 00216875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП Трансмаш" (61066, м. Харків, пров. Унецький, 1-А, код ЄДРПОУ 38986164) - 569 334,13 грн. заборгованості за договором №1/18 від 19.01.2014 року, 170 901,81 грн. пені та 14804,67 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 червня 2015 року.

Суддя О.В. Погорелова