Постанова

від 11.10.2012 по справі 24/325-26/208

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2012 № 24/325-26/208

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

ОСОБА_1

при секретарі Браславська А.В.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

від відповідача ОСОБА_4

від третіх осіб 1,2,3 не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з

обмеженою відповідальністю «Грюнберг» на рішення Господарського суду міста Києва від

05.07.2012 року (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанн - транс»

Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК «ЗахідТрансСЕрвіс»

Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ «МОМ»

про стягнення 25 195,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логітракон Україна» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг» вартості простою транспортних засобів в розмірі 25 195, 25 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.12.2011 року № 24/325 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ.ЕЙ.ТІ. Лоджистікс Україна» задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року рішення Господарського суду м. Києва від 13.12.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012 року № 24/325 рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2011 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року у справі № 24/325 скасовано, а справа направлена на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підставами для скасування рішення відповідач вважає порушення судом норм матеріального та процесуального права

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.09.2012 року.

18.09.2012 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК «ЗахідТрансСЕрвіс» було подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

В судовому засіданні 20.09.2012 року було оголошено перерву до 11.10.2012 року.

У судове засідання 16.10.2012 року з'явились представники сторін. Представники третіх осіб 1,2,3 не з'явились. Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників третіх осіб 1,2,3 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб 1,2,3.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення в яких, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року - скасувати.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Згідно зі ст. 91 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Як вбачається з заявок-підтверджень LGU12-0004 від 14.12.2007 року та LGU12-0003 від 17.12.2007 року відповідачем доручено позивачу організацію міжнародного перевезення автомобільним транспортом обладнання для сміттєвозів за маршрутом місто Турін (Італія) - місто Київ (Україна).

Позивач в свою чергу доручив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фанн-транс» виконати організацію перевезення, яка залучила в якості перевізників Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕК «ЗахідТрансСервіс»( автомобіль - д.н.з. НОМЕР_1, причеп -АО4141ХХ) та Товариство з обмеженою відповідальністю ПКФ «МОМ» (автомобіль -СЕ1220АЕ, причеп -СЕ2630ХХ).

19.12.2007 року зазначені автомобілі були завантажені відправником та складено міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №088/07, №089/07, №090/07 та №091/07.

Транспортні засоби прибули до Київської регіональної митниці 26.12.2007 року та 27.12.2007 року, що підтверджується відбитками штампу Київської регіональної митниці про взяття під митний контроль вантажу на CMR №088/07, №089/07, №090/07 та №091/07.

В період з 29.12.2007 року по 05.01.2008 року проведено митне оформлення вантажів в митний режим «імпорт», які надійшли на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг» за вказаними митними деклараціями. Лише 04.08.2012 року відповідачем були перераховані кошти на розрахунковий рахунок Київської регіональної митниці у сумі 219000 грн. (т. 2 а.с. 22-25)

Оскільки, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання, транспортні засоби не були своєчасно розмитнені та розвантажені внаслідок чого на митниці виник простій транспортних засобів за заявкою LGU12-0004 8 діб та 9 діб за заявкою LGU12-0003 на загальну суму 25 195,25.

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4 та статті 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Частина 4 статті 306 Господарського кодексу України, визначає що, допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічні положення щодо договору транспортного експедирування закріплені у статті 929 Цивільного кодексу України, відповідно до якої умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами

Відповідно до ст. 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Статтею 207 зазначеного Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно статті 93 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари.

Стаття 71 Митного кодексу України передбачає, митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами ( крім громадян ), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Стаття 189 Митного кодексу України встановлює, що ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Так, згідно статті 142 Статуту автомобільного транспорту, простоєм автомобіля вважається затримання під навантаженням або вивантаженням понад встановлені строки.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, також передбачено, що простій автомобіля розпочинається понад встановлені норми часу.

Нормативним актом, який регулює взаємовідносини перевізника і замовника при перевезеннях вантажу в міжнародному сполученні, є Статут автомобільного транспорту України, згідно п. 4 ст. 12 якого підставою для нарахування штрафу за простій автомобілів слугують відмітки в товарно-транспортних документах (CMR-накладних) та в путьовому листі.

Заявками - підтвердженнями передбачено, що допустимий простій транспортних засобів це 24 години в Європі та 48 годин в Україні. В подальшому оплаті підлягає 200 євро за кожну добу простою. Враховуючи те, що митне оформлення вантажів проводилось з 27.12.2007 року по 05.01.2008 року у всі дні, крім 30 грудня та 1 січня, а сплачено відповідачем митні платежі лише 04.01.2008 року, при тому як вбачається з матеріалів справи, автомобілі прибули на Київську регіональну митницю 26.12.2007 року в 16 год. 53 хв. та 27.12.2007 року в 13 год. 12 хв.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскільки в заявках-підтвердженнях передбачена відповідальність відповідача за понаднормовий простій автомобілів, а CMR підтверджує факт існування понаднормового простою транспортних засобів на Київській регіональній митниці з вини відповідача, ним має бути відшкодовано суму заборгованості 25 195, 25 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Щодо застосування строків позовної даності, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, про застосування до даних правовідносин, статті 257 Цивільного кодексу України якою визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року у справі № 23/325-26/208 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 року у справі № 23/325-26/208 - без змін.

2. Матеріали справи № 23/325-26/208 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

ОСОБА_1

З оригіналом згідно

Суддя Шапран В.В.